Постанова

від 03.09.2007 по справі 21/246

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

21/246

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 03.09.2007                                                                                           № 21/246

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Вербицької О.В.

 суддів:                                          Коваленка В.М.

                                        Гарник Л.Л.

 при секретарі:                     Семеняк Т.В.  

 За участю представників:

 від позивача - Сімчук В.І. (дов. від 06.042007 р., б/н);

Охріменко О.П. – директор (протокол № 1 загальних зборів від 11.11.2004 р.);

 від відповідача - Гула В.О. (дов. від 04.05.2007 р., б/н);

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Слочер"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 12.06.2007

 у справі № 21/246 (Шевченко Е.О.)

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Шоу-Спорт"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Слочер"

 про                                                  стягнення 107135,96 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 12.06.2007 р. по справі №21/246 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Шоу-Спорт” (далі – позивач, ТОВ “Шоу-Спорт”) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Слочер” (далі – відповідач, ТОВ “Слочер”) про стягнення 107 135,96 грн. задоволено частково. Так, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Слочер” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Шоу-Спорт” 73 935,00 грн. суми збитків, 739,35 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Слочер”, не погоджуючись з прийняттям судом такого рішення по справі, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким припинити провадження у справі № 21/246 про відшкодування матеріальних збитків на суму 107 135,96 грн. та стягнути з позивача на користь відповідача суму сплаченого державного мита.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що при прийнятті спірного рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, висновки, викладені в судовому рішенні, не відповідають обставинам справи. А саме, суд не взяв до уваги, що умовами договору позивачу не було надано право без погодження з відповідачем самостійно розробляти оригінал-макети рекламних матеріалів та виготовляти і розповсюджувати поліграфічну продукцію, та, крім того, позивачем не було виконано узгоджені сторонами умови договору щодо проведення комплексної рекламної кампанії товарів відповідача.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Шоу-Спорт” надало письмові заперечення (відзив) на апеляційну скаргу відповідача, в якому спростовує наведені в ній доводи та просить залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Слочер” без задоволення, а спірне рішення від 12.06.2007 року – без змін.

Ухвалою від 09.07.2007 року Київський апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Слочер” до провадження та призначив її розгляд на 03.09.2007 року.

В судове засідання в апеляційній інстанції з'явились представники позивача та відповідача. Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, письмових заперечень позивача на неї, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту – ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

28.02.2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Слочер” (Замовник) уклало договір № 28/02 про надання рекламних послуг з Товариством з обмеженою відповідальністю “Шоу-Спорт” (Виконавець), про надання рекламних послуг за умовами якого відповідач доручив, а позивач зобов'язався виконати роботу з організації і проведення комплексної рекламної кампанії відповідача в рамках щорічного спортивно-молодіжного проекту “В здоровому тілі - здоровий дух”, який проводиться в квітні 2007 року серед учнів та студентів.

Згідно умов цього договору, Виконавець зобов'язується провести комплексну рекламну кампанію товарів Замовника в ході якої виготовити для проведення рекламної кампанії Замовника рекламні носії і матеріали; розповсюдити рекламні та інформаційні матеріали для реклами товарів Замовника серед викладачів фізкультури 400 навчальних закладів міста Києва, що беруть участь у заходах проекту “В здоровому тілі – здоровий дух”; розмістити рекламні носії та інформаційні матеріали для реклами товарів Замовника в місцях проведення заходів проекту “В здоровому тілі – здоровий дух”; провести комплекс рекламних заходів, щодо реклами товарів Замовника в ЗМІ.

Пунктом 3.7 договору встановлено обов'язок Виконавця погоджувати з Замовником свої дії, які стосуються предмету цього договору, але ним не передбачені.

Відповідно до п. 5.1. договору. ціна послуг Виконавця за цим договором становить 95 435,68 грн., крім того, податок на додану вартість – 19 087,14 грн., податок з реклами – 477,18 грн. Загальна сума складає 115 000,00 грн.

Оплата робіт, як передбачено п. 5.2 договору, проводиться 60% авансовим платежем до 01.03.2007 року та 40 % платежем після виконання робіт за цим договором.

Згідно п. п. 7.3, 7.4 договору, сторона, що ініціює дострокове припинення дії договору, не пізніше, ніж за 14 календарних днів до моменту розірвання договору надсилає іншій стороні письмове повідомлення про одностороннє розірвання договору. В разі дострокового припинення дії договору сторони зобов'язуються протягом 10 днів з моменту отримання повідомлення про розірвання договору здійснити повні взаєморозрахунки з відшкодуванням потерпілій стороні завданих матеріальних збитків.

03.03.2007 року, ТОВ “Слочер” направило ТОВ “Шоу-Спорт” лист за вих. №1-03, отриманий останнім 06.03.2007 року, відповідно до штампу поштового відділення на конверті, з пропозицією розірвати договір за згодою сторін або вважати його розірваним на підставі п. 7.3. договору з моменту надіслання цього листа.

ТОВ “Шоу-Спорт” відхилило цю пропозицію, виклавши відмову в листі від 14.03.2007 року № 001 та вказавши про призупинення з моменту отримання листа відповідача всіх дій з виконання умов договору.

ТОВ “Шоу-Спорт” вважає, що воно виконало свої зобов'язання за договором від 28.02.2007 року про надання послуг, оскільки позивачем було укладено договори з третіми особами, за якими він взяв на себе зобов'язання та оплатив надані третіми особами послуги на загальну суму 87 135,96 грн. Однак, відповідач свої зобов'язання за договором від 28.02.2007 року шляхом оплати послуг ТОВ “Шоу-Спорт” не виконав.

Крім того, ТОВ “Шоу-Спорт” вважає, що не виконанням зобов'язання за договором від 28.02.2007 року шляхом несплати послуг позивача, відповідач завдав йому прямих збитків в розмірі 87 135,96 грн. та непрямих збитків у вигляді упущеної вигоди на суму 20 000,00 грн. Отже, за таких обставин, відповідач своїми діями порушив умови договору від 28.02.2007 року та завдав матеріальних збитків позивачу в розмірі 107 135,96 грн.

Відповідно до ст.. 173 Господарського кодексу України (далі – ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно умов договору від 28.02.2007 року, Виконавець зобов'язується провести комплексну рекламну кампанію товарів Замовника в ході якої виготовити для проведення рекламної кампанії Замовника рекламні носії і матеріали; розповсюдити рекламні та інформаційні матеріали для реклами товарів Замовника серед викладачів фізкультури 400 навчальних закладів міста Києва, що беруть участь у заходах проекту “В здоровому тілі – здоровий дух”; розмістити рекламні носії та інформаційні матеріали для реклами товарів Замовника в місцях проведення заходів проекту “В здоровому тілі – здоровий дух”; провести комплекс рекламних заходів, щодо реклами товарів Замовника в ЗМІ.

Як стверджує позивач, він виконав умови укладеного з відповідачем договору про надання послуг від 28.02.2007 року, про що свідчать укладені з третіми особами договори.

Так, 06.03.2007 року ТОВ “Шоу-Спорт” (Замовник) уклало договір № 10 з ТОВ “ТД “Вектор” (Виконавець), згідно якого Виконавець зобов'язався розробити оригінал-макети згідно специфікації, яка додається до договору, загальною вартістю 12 720,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначений договір був виконаний сторонами, що підтверджується актами приймання-передачі від 07.03.2007 року та податковою накладною від 07.03.2007 року № 393.

20.02.2007 року ТОВ “Шоу-Спорт” (Замовник) уклало угоду № 0227 з Дочірнім литовським підприємством “Видавниче, інформаційне та рекламне агентство Такі справи” (Виконавець), згідно умов якого Виконавець зобов'язався виготовити та передати поліграфічну продукцію на загальну суму 5 400,00 грн.

Вказаний договір був виконаний сторонами, що підтверджується платіжним дорученням від 06.03.2007 року № 30, видатковою накладною від 05.03.2007 року № 523, рахунком-фактурою від 20.02.2007 року № 0227, податковою накладною від 05.03.2007 року № 576.

28.02.2007 року ТОВ “Шоу-Спорт” (замовник) уклало договір № 9467 з ТОВ “Вітал-Прес” (Виконавець), згідно умов якого Виконавець зобов'язався виготовити та передати поліграфічну продукцію на загальну суму 3 475,20 грн.

Вказаний договір був виконаний обома сторонами, що підтверджується платіжним дорученням від 05.03.2007 року № 25, актом прийому-передачі від 27.02.2007 року № 9467, рахунком-фактурою від 27.02.2007 року 3 9467, накладною від 05.03.2007 року 3 9467 та податковою накладною від 06.03.2007 року № 212.

01.03.2007 року ТОВ “Шоу-Спорт” (замовник) уклало договір № 07 з ТОВ “Астра-Віта”, згідно умов якого Виконавець зобов'язався виконати роботу з доставки викладачам фізкультури навчальних закладів м. Києва матеріалів Замовника загальною вартістю 57 600,00 грн..

Вказаний договір був виконаний сторонами, що підтверджується платіжними дорученнями від 05.03.2007 року № 24 та № 28, актом виконаних робіт від 07.03.2007 року, податковою накладною від 06.03.2007 року 3 0601.

12.02.2007 року ТОВ “Шоу-Спорт” (замовник) уклало договір № 12/02/07-06 з ЗАТ “Планета-буд” (Виконавець), згідно умов якого Виконавець зобов'язався надати послуги з розміщення рекламних матеріалів у журналі для підлітків “Планета знань”, загальною вартістю згідно додатків до договору.

Вказаний договір було виконано сторонами, що підтверджується рахунком-фактурою від 03.03.2007 року 3 СФ-0000001, платіжним дорученням від 05.03.2007 року 3 27.

01.03.2007 року ТОВ “Шоу-Спорт” (Рекламодавець) уклало договір з ЗАТ “Редакція газети “Команда” (Видавник), згідно умов якого Видавник зобов'язався розмістити рекламні матеріали/рекламу Рекламодавця в газеті “Команда”.

Вказаний договір було виконано сторонами, що підтверджується рахунком-фактурою від 06.03.2007 року № СФ-0000036 та платіжним дорученням від 06.03.2007 року № 29.

12.02.2007 року ТОВ “Шоу-Спорт” (Замовник) уклало договір № 031 з ТОВ “Інфотера” (Виконавець), згідно умов якого Виконавець зобов'язався розмістити рекламу в журналі “5 балів”.

Вказаний договір було виконано сторонами, що підтверджується платіжним дорученням від 23.02.2007 року 3 23 та рахунком № І-0000298 від 09.02.2007 року.

05.03.2007 року ТОВ “Шоу-Спорт” (Замовник) уклало договір № А84/13 з ТОВ “Медіа Адвертайзинг Груп” (Виконавець), згідно умов якого Виконавець зобов'язався надати послуги з розміщення реклами в газеті та журналах.

Вказаний договір було виконано сторонами, що підтверджується рахунком-фактурою від 07.03.2007 року № М27/64 та платіжним дорученням від 07.03.2007 року № 32.

Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на те, що в жодному з перерахованих вище договорів немає посилання на договір від 28.02.2007 року, а, отже, немає підтвердження, що вказані договори були укладені позивачем саме на виконання умов договору від 28.02.2007 року. Крім того, дата укладання деяких з перерахованих договорів, передує даті укладення договору ТОВ “Шоу-Спорт” з ТОВ “Слочер”, що підтверджує неможливість їх укладення з метою виконання договору від 28.02.2007 року.

Таким чином, витрати, понесені позивачем у зв'язку із виконанням перерахованих договорів з третіми особами, не мають відношення до виконання договору від 28.02.2007 року, а, отже, збитки не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Крім того, відповідно до ст.. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Оскільки відповідачем не порушено права ТОВ “Шоу-Спорт”, то позивач не має правових підстав на відшкодування збитків за рахунок позивача.

Судова колегія апеляційної інстанції також вважає за необхідне зазначити, що згідно ст.. 902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Договором від 28.02.2007 року, не передбачено надання послуг третіми особами, а, отже, позивач зобов'язаний був надавати вказані у договорі послуги самостійно.

При цьому, статтею 907 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) встановлено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Як зазначено у п. 7.2 договору, дія договору призупиняється його виконанням; за згодою сторін; в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором; з інших підстав, що передбачені законодавством України та цим договором. Згідно п. п. 7.3, 7.4 договору, сторона, що ініціює дострокове припинення дії договору, не пізніше, ніж за 14 календарних днів до моменту розірвання договору надсилає іншій стороні письмове повідомлення про одностороннє розірвання договору. В разі дострокового припинення дії договору сторони зобов'язуються протягом 10 днів з моменту отримання повідомлення про розірвання договору здійснити повні взаєморозрахунки з відшкодуванням потерпілій стороні завданих матеріальних збитків.

Таким чином, для розірвання вказаного договору згода іншої сторони не обов'язкова, достатньо направлення однією стороною іншій письмового повідомлення не пізніше, ніж за 14 календарних днів до моменту розірвання договору про одностороннє його розірвання.

За таких обставин, оскільки 03.03.2007 року, ТОВ “Слочер” направило ТОВ “Шоу-Спорт” лист з пропозицією розірвати договір за згодою сторін або вважати його розірваним на підставі п. 7.3. договору з моменту надіслання цього листа, то вказаний договір є розірваним в односторонньому порядку.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Проаналізувавши викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку. що ТОВ “Шоу-Спорт” не доведено свої позовні вимоги в повному обсязі, а тому вони не підлягають задоволенню.

Разом з тим, в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що договір від 28.02.2007 року слід вважати неукладеним, оскільки не досягнуто згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ст.. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як передбачено частинами 1-3, 5 та 6 ст.. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Крім того, статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Оскільки недійсність договору про надання послуг від 28.02.2007 року законом прямо не встановлена, а в судовому порядку він недійсним не визнавався, то підстав вважати його недійсним немає.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Слочер” в апеляційній скарзі просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким припинити провадження у справі № 21/246.

Відповідно до ст.. 81 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: спір не підлягає вирішенню в господарських судах України; відсутній предмет спору; є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом; сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду; підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано; сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.

Оскільки підстав для припинення провадження, визначених ст.. 80 ГПК України суд апеляційної інстанції не вбачає, то апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Слочер” в цій частині задоволенню не підлягає.

Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд не повно з'ясував всі обставини справи та не дав їм належну правову оцінку що призвело до прийняття неправильного рішення по справі, та є підставою для його часткового скасування.

Відповідно до ст.. 49 ГПК України, державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при частковому задоволенні покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 101 – 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Слочер” задовольнити частково.

2.          Рішення господарського суду м. Києва від 12.06.2007 року по справі № 21/246 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Шоу-Спорт” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Слочер” про стягнення 107 135,96 грн. в частині задоволення позовних вимог скасувати.

3.          Прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Шоу-Спорт” (02097, м. Київ, вул. Бальзака, 63, кв. 117, п/р 260030130298 в КРУ ТОВ “Укрпромбанк” в м. Києві, МФО 380076, Код ЄДРПОУ 33149207) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Слочер” (01133, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, Н/П 43, п/р 26000036739761 в Лаврівському відділенні Київської міської філії АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 322012, Код ЄДРПОУ 34575586) 536,00 грн. державного мита.

5.          В іншій частині апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Слочер” залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 12.06.2007 року по справі № 21/246 – без змін.

6.          Зобов'язати господарський суд м. Києва видати відповідний наказ.

7.          Справу № 21/246 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.

 Головуючий суддя                                                                      Вербицька О.В.

 Судді                                                                                          Коваленко В.М.

                                                                                          Гарник Л.Л.

 07.09.07 (відправлено)