Постанова

від 20.11.2007 по справі 27/205

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

27/205

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 20.11.2007                                                                                           № 27/205

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Моторного О.А.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Музичко Р.В., Іларіонов Є.А.,

 від відповідача - не з'явився,

 від третьої особи - не з'явився,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального закладу "Парк культури та відпочинку "Гідропарк"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 30.08.2007

 у справі № 27/205  

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Чок"

 до                                                   Комунального закладу "Парк культури та відпочинку "Гідропарк"

 третя особа                                Київська міська рада

 про                                                  визнання дійсним договору оренди

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.08.2007 позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір № 3 від 30.11.2006 “Про передачу майна територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду”, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “АВТО-ЧОК” та Комунальним закладом “Парк культури та відпочинку “Гідропарк”, в оперативному управлінні якого перебуває майно територіальної громади міста Києва. Стягнуто з Комунального закладу “Парк культури та відпочинку “Гідропарк” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АВТО-ЧОК” витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю “АВТО-ЧОК” зайво сплачене державне мито в розмірі 85 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Також відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції зроблено неправомірні та необґрунтовані висновки наявним обставинам у справі та припущено значну кількість суттєвих порушень норм матеріального та процесуального права.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників позивача та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до наступного.

30.11.2006 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 3 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду.

Позивачем наголошувалось на тому, що договір було укладено в простій письмовій формі з домовленістю про те, що після підготовки всіх необхідних для нотаріального посвідчення документів договір буде нотаріально посвідчено.

25.01.2007 відповідач звернувся до позивача з листом № 15 за підписом директора В.І.Пальчикова, в якому повідомив про те, що позивач не може брати участі у здійсненні будь-яких нотаріальних дій без оригіналу Положення про парки культури та відпочинку міста Києва, яке знаходиться на стадії затвердження та реєстрації в Головному управлінні культури. З огляду на вищезазначене, відповідач своїми діями відклав нотаріальне посвідчення вказаного договору.

23.02.2007 відповідач звернувся до позивача з листом № 37, в якому повідомив про припинення орендних правовідносин, а також посилаючись на ст. 785 ЦК України та п. 7.5 договору № 3, вимагав негайного повернення майна.

06.04.2007 відповідачем було направлено на адресу позивача лист № 53 з вимогою передати йому орендоване комунальне майно, у зв'язку із закінченням строку дії спірного договору.

Листом № 20 від 11.04.2007 позивач наголошував на тому, що користування орендованим комунальним майном територіальної громади міста Києва здійснюється орендарем саме на підставі договору № 3.

Статтею 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, то суд може визнати такий договір дійсним і в такому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Рішенням Київської міської ради № 397/1373 від 05.07.2001 відповідачу було надано дозвіл надати позивачу в оренду основні засоби, які належать до комунальної власності строком на три роки. Зокрема, договором оренди № 3 від 01.02.2001 термін оренди було визначено до 31.01.2006.

Рішенням Київської міської ради № 556/3017 від 29.11.2005 позивачу було надано дозвіл на отримання орендованого майна у власність після проведення оцінки, та проведення його реконструкції за умови сплати до бюджету справедливої вартості цього майна, визначеної незалежною оцінкою.

Рішенням Київської міської ради № 241/3332 від 16.03.2006 відповідачу було надано дозвіл на продовження строку дії договору оренди з позивачем до початку реконструкції, але не більше ніж на один рік.

Як вбачається з матеріалів справи, орендні правовідносини між позивачем та відповідачем виникли з 01.02.2001 на підставі договору оренди нерухомого майна № 3, а також рішення Київської міської ради № 397/1373. Пізніше, умови оренди було змінено рішенням Київської міської ради № 556/3017 від 29.11.2005 та рішенням Київської міської ради № 241/3332 від 16.03.2006.

Відповідно до ст. 764 ЦК України наймач, який продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди) за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця після спливу строку дії договору, має підстави вважати, що договір поновлений на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, яка є спеціальною нормою, що регулює правовідносини у сфері оренди державного та комунального майна, встановлює, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як підтверджується відмітками на листах № 37 від 23.02.2007 та № 53 від 06.04.2007, перша вимога відповідача про повернення орендованого майна у зв'язку із закінченням строку дії договору надійшла позивачу 02.03.2007, а друга 11.04.2007, а саме після спливу більш ніж двох місяців з моменту дії договору.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не .може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно ст. 91 ЦК України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду.

Як вбачається з копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, ТОВ “АВТО-ЧОК” зареєстровано як юридичну особу 27.10.1997 (ідентифікаційний код 21674441). Довідкою Головного управління статистики у місті Києві № 13-530 від 16.08.2007 підтверджується статус юридичної особи Комунального закладу “Парк культури та відпочинку “Гідропарк” та присвоєння йому ідентифікаційного коду юридичної особи 02221219.

З огляду на вищезазначене, договір № 3 від 30.11.2006 “Про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду”, укладено між двома юридичними особами.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 12 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленостей з усіх істотних умов, визначених ст. 10 цього ж Закону, та підписання сторонами тексту договору.

Відповідно до ст. 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення: виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Статтею 28 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлено, що орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності. Орендар може зажадати повернення майна з будь-якого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні ним, відшкодування шкоди, завданої такому майну.

Відповідно до ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права у тому числі і від власника майна відповідно до положень глави 29 цього кодексу.

Згідно ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такого порушення.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги Комунального закладу “Парк культури та відпочинку “Гідропарк”, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2007 у справі № 27/205 є обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,  

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Комунального закладу “Парк культури та відпочинку “Гідропарк” залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2007 у справі № 27/205 - без змін.

Матеріали справи № 27/205 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді