Постанова

від 29.01.2008 по справі 14/197

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/197

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 29.01.2008                                                                                           № 14/197

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Смірнової  Л.Г.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Мошенська І.А. – представник за дов. б/н від 19.11.2007;

 від відповідача -не з'явився;

від третьої особи - Ахундова С.В. – представник за дов. № 1156 від 23.05.2007

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Монолітстальбуд"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 24.09.2007

 у справі № 14/197  

 за позовом                               Приватне підприємство "Висотник-2"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Монолітстальбуд"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення 22867,30 грн.

 Приватне підприємство “Висотник-2” (далі – позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Монолітстальбуд” (далі – відповідач) про стягнення 22 867,30 грн.

10.04.2007 р. судом було порушено провадження у справі № 14/197.

У зв'язку з тим, що протягом розгляду справи у суді першої інстанції відповідач частково сплачував основний борг, позивач подав остаточну заяву про зміну позовних вимог, в якій просив: стягнути з відповідача на користь позивача основний борг у сумі  5000,00 грн., плату за послуги генпідряду  у сумі 12 867,30 грн., а також усі судові витрати, а саме: 228,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1100,00 грн. витрат на юридичні послуги.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.09.2007 р. позов було задоволено повністю. При цьому, судом першої інстанції допущено технічну описку щодо зазначення ціни позову.

Не погоджуючись з рішенням суду по даній справі, Товариство з обмеженою відповідальністю “Монолітстальбуд” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 24.09.2007 р. в частині, де йдеться про оплату послуг генпідряду.

Апелянт в апеляційній скарзі посилається на те, що відповідно до умов п. 3.6  договору субпідряду № 10 від 03.03.2005 р. на виконання будівельних робіт на об'єкті “Реконструкція адміністративної будівлі ЦОБ” (далі – договір субпідряду) генеральний підрядник (позивач) повинен був направити угоду на послуги генпідряду протягом 30-ти днів. Проте, протягом відповідного терміну відповідач не отримував такої угоди. Крім того, про таку угоду та її підписання позивач почав згадувати після розірвання договору генерального підряду із замовником будівництва (Відкритим акціонерним товариством “Укртелеком” в особі філії “Дирекція первинної мережі ВАТ “Укртелеком”). З огляду на вищезазначене, відповідач вважає, що судом при вирішенні питання про стягнення грошових коштів з відповідача за послуги генпідряду допущено порушення норм процесуального права, оскільки не враховано вищезазначених обставин виконання умов договору генпідряду.

Ухвалою від 29.11.2007 р. Київським апеляційним господарським судом прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Монолітстальбуд” до апеляційного провадження та призначено її розгляд на 18.12.2007 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2007 р. розгляд справи було відкладено на 15.01.2008 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

Ухвалою від 15.01.2008 р. Київський апеляційний господарський суд відповідно до приписі ст. 27 ГПК України залучив до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство “Укртелеком” в особі філії “Дирекція первинної мережі ВАТ “Укртелеком”, в зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 29.01.2008 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

Через канцелярію суду 24.01.2008 р. позивач на виконання ухвали Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2008 р. подав заяву та відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення господарського суду міста Києва від 24.09.2007 р. без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

В судове засідання 29.01.2008 р. з'явилися представники позивача та третьої особи. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлена про час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить реєстр відправки рекомендованої кореспонденції суд від 17.01.20878 р., який наявний в матеріалах справи.

В судовому засіданні 29.01.2008 р. представник позивача наголошував на тому, що його позиція викладена в заяві від 15.01.2008 р. та зазначив, що він неодноразово надавав відповідачу на погодження та підпис договір на послуги генпідряду № 18 від 30.03.2005 р., але останній відмовлявся його підписувати та реєструвати, про що свідчать відповідні відмітки на самому договорі. Виходячи з вищевикладеного, позивач вважає, що якщо договір субпідряду не оскаржувався в судовому порядку, відповідно до ст. 204 ЦК України, він є правомірним. Крім того, на думку позивача, оскільки сторони досягли згоди з усіх істотних умов підписуючи договір субпідряду, п. 3.6 якого передбачено, що за послуги генпідряду субпідрядник сплачує 5 % вартості робіт генпідряднику, про що укладається окрема угода протягом 30-ти днів з моменту підписання цього договору, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу винагороду, навіть незважаючи на те, що окрема угода сторонами не підписана.

Представник третьої особи питання щодо розгляду по суті апеляційної скарги залишив на розсуд суду.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

 Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 14.01.2005 р. між філією "Дирекція первинної мережі ВАТ "Укртелеком" (замовник) та позивачем – Приватним підприємством "Висотник-2" було укладено договір підряду № 597-27 на будівництво об'єкту "Реконструкція адміністративної будівлі бази ЦОБ".

03.03.2005 р. між позивачем - Приватним підприємством "Висотник-2" (генеральний підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю  "Будівельна компанія "Домсталь",  правонаступником якого є відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю  "Монолітстальбуд" (що підтверджується установчими документами, копії яких наявні в матеріалах справи), було укладено договір субпідряду № 10 на виконання будівельних робіт на об'єкті: "Реконструкція адміністративної будівлі бази ЦОБ" (далі - договір).

За цим договором відповідач (субпідрядник) зобов'язувався виконати із своїх матеріалів і на свою відповідальність роботу по будівництву адміністративної будівлі бази ЦОБ за завданням позивача (генерального підрядника), згідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією та локальним кошторисом матеріалів та робіт, а позивач (генеральний підрядник) зобов'язався прийняти та оплатити роботу на умовах цього договору.

Вартість робіт за договором, з урахуванням ПДВ, складала 932 419,00 грн.

З цієї суми позивач - Приватне підприємство "Висотник-2" (у відповідності до п. 3.1 договору) перерахував відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю  "Монолітстальбуд"  аванс у сумі 294000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 266 від 11.03.2005 р. та платіжним дорученням № 119 від 23.05.2005 р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Із авансового платежу, який отримав відповідач (субпідрядник), було використано тільки 257 346,00 грн., що підтверджується підписаними у квітні 2005 року актами виконаних робіт: Акт № 34 А від 29.04.2005 р. на суму 220 234,80 грн. та Акт №  42  А  від  29.04.2005  р. на  суму  37 111,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується доводами апелянта, 19.05.2005 р. було проведено перевірку якості виконаних робіт по монтажу несучих металевих конструкцій каркаса будівлі виконаних відповідачем (субпідрядником), в результаті якої було встановлено, що роботи по зварюванню стиків металевих конструкцій виконанні з порушенням технології, та складений Акт про призупинення виконання робіт по об'єкту "Реконструкція адміністративної будівлі бази ЦОБ", що підтверджується копією Акту від 19.05.2005 р.

Грубе порушення субпідрядником (відповідачем) технології будівництва та необґрунтоване відставання від графіку виконання роботи призвели до того, що вчасне виконання умов не тільки договору але й договору - підряду № 597-27 на будівництво об'єкту "Реконструкція адміністративної будівлі бази ЦОБ", укладеного між замовником та генеральним підрядником (позивачем), стало неможливе.

27.05.2005 р. між замовником та генеральним підрядником (позивачем) було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору - підряду № 597-27 від 14.01.2005 р., у відповідності до якої визначено - "вважати дію договору № 597-27 від 14.01.05 р. по об'єкту "Реконструкція адміністративної будівлі бази ЦОБ” припиненою з 01.06.2005 р.", що підтверджується копією додаткової угоди від 27.05.2005 р., наявної в матеріалах справи.

16.06.2005 р. замовником було розірвано договір підряду з позивачем (генеральним підрядником), що підтверджується копією листа № 4177 від 16.06.2005р.

Як зазначає позивач в позовній заяві 01.09.2005 р., він направив відповідачу лист з вимогою про розірвання договору з відповідачем – Товариством з обмеженою відповідальністю "Монолітстальбуд", який зареєстрований в його журналі реєстрації вихідної кореспонденції № 5249 від 02.09.2005 р. В цій претензії генеральний підрядник вимагав розірвання договору та сплату грошової заборгованості. Відповідь на цю претензію не надійшла.

Київський апеляційний господарський суд не погоджується з таким твердженням позивача та висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищевикладеного, належним доказом надіслання листа відповідачу може бути поштова квитанція, фіскальний чек або ж поштове повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції. Напис на зворотній частині листа, як і журнал реєстрації вихідної  кореспонденції самої сторони, не може бути належним доказом, а інших доказів надіслання листа матеріали справи не містять.

Тоді як 05.12.2005 р. на адресу відповідача (субпідрядника) була направлена претензія, в якій генеральний підрядник вимагав від нього сплату боргу в сумі 36 654,00 грн., що підтверджується копією претензії від 05.12.2005 р. та копією поштового повідомлення про вручення від 06.12.2005 р. Відповіді на претензію субпідрядник не надав.

09.12.2005 р. на адресу відповідача (субпідрядника) була направлена повторна претензія аналогічного змісту, що підтверджується копією претензії від 09.12.2005 р. та копією поштового повідомлення про вручення від 06.12.2005 р. Незважаючи на це відповідач (субпідрядник) не задовольнив вимог претензії та не відповів на неї.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, 21.12.2005 року між позивачем (генеральним підрядником) та відповідачем - було підписано Акт звірки взаємних розрахунків станом на 21.12.2005 р. В цьому акті ще раз підтверджувалась та обставина, що відповідач - ТОВ "Монолітстальбуд" мав перед генеральним підрядником заборгованість у розмірі 36654,00 грн., що підтверджується копією Акту від 21.12.2005 р.

Відповідач (субпідрядник) визнав наявність такої заборгованості, і ним, в період з 31.03.2006 р. по 29.05.2006 р., було перераховано частину коштів, спрямованих на погашення боргу. Наведений факт підтверджується Актами звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р. та за період з 01.01.2007р. по 28.02.2007 р. між ПП "Висотник-2" та ТОВ "Монолітстальбуд".

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, станом на день розгляду справи господарським судом міста Києва основний борг відповідача перед позивачем складав 5000,00 грн., тому обґрунтовано стягнений з відповідача. В цій частині рішення суду, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 103 ГПК України, підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Разом з цим, Київський апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач (субпідрядник) - Товариство з обмеженою відповідальністю  "Монолітстальбуд"   порушив вимоги п. 3.6. договору,  а тому, як встановлено в рішенні суду першої інстанції від 24.09.2007 р., тому з нього підлягає стягненню ще й 12867,30 грн. плати за послуги генпідряду, виходячи з наступного.

П. 3.6 договору передбачено, що за послуги генпідряду субпідрядник сплачує 5% вартості робіт генпідряднику, про що укладається окрема угода протягом 30-ти днів з моменту підписання цього договору. Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується позивачем, договір на послуги генпідряду (проект) за № 18 від 30.03.2005 р. (наявний в матеріалах справи) сторонами підписаний не був.

Судом апеляційної інстанції не приймаються доводи позивача (викладені також в заяві від 15.01.2008 р.) щодо того, що відповідач зобов'язаний сплатити позивачу кошти за послуги генпідряду зважаючи на те, що позивач неодноразово надсилав дану угоду для її укладання субпідряднику, але той, нехтуючи умовами договору субпідряду, її не підписував, відмовляючись при цьому сплатити за послуги  генпідряду у розмірі  12867,30 грн.   (5% від 257346,00 грн. - грошова вартість виконаних робіт), тому це є підставою для стягнення таких коштів.

Відповідно до п. 4 ст. 202 ЦК України дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Як зазначає позивач, від неодноразово  надсилав проект договору на послуги генпідряду № 18 від 30.03.2005 р. для його укладання, а відповідач відмовлявся  його реєструвати та підписувати. Разом з цим, таке твердження є безпідставним, доказів цього матеріали справи не містять.

Разом з цим, Київський апеляційний господарський суд відхиляє твердження позивача щодо відмови відповідача реєструвати та підписувати вищевказаний договір, оскільки матеріали справи не містять таких доказів в розумінні ст. 34 ГПК України. Напис на вищевказаному проекті договору головного бухгалтера позивача Семенець Т.Є. не може бути належним доказом.  Тоді як матеріали справи містять проект додаткової угоди № 1 від 21.12.2005 р. до договору субпідряду № 10 від 03.03.2005 р., на якому стоїть штемпель відповідача, дата отримання  та підпис особи, що його отримала, а також ще один проект цієї ж угоди з відповідним штемпелем про її вручення повторно. Отже, між сторонами існував порядок отримання та реєстрації відповідних документів.

Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд приймає доводи апелянта щодо того, що доказів того, позивач не направляв на адресу відповідача проект договору на послуги генпідряду № 18 від 30.03.2005 р. для його укладання, немає.

Відповідно до п. 8 ст. 181 ГК України у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

При недосягненні згоди з усіх істотних умов договору не існує самої угоди, як юридичного факту.

Виходячи з вищевикладеного, договір на послуги генпідряду (проект договору позивача за № 18 від 30.03.2005 р.) є неукладеним.

Жодних доказів схвалення його умов відповідачем позивач не надав, сплат за ці послуги не відбувалось, що підтвердив представник позивача в судовому засіданні 29.01.2008 р. (про що зазначено в протоколі судового засідання).

Посилання позивача  на те, що відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, не приймаються Київським апеляційним господарським судом з підстав вищевикладеного.

Крім того, згідно п. 10.3 договору субпідряду суперечки та розбіжності, які можуть виникнути під час виконання договору вирішуються шляхом переговорів, у претензійному порядку. У випадку неможливості дійти згоди – сторони договору звертаються до суду.

Відповідно до п. 4 ст. 188 ГК України у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення до суду.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується позивачем, він не звертався до суду з позовом про зобов'язання укласти договір на послуги генпідряду (проект за № 18 від 30.03.2005 р.), або про розірвання договору субпідряду № 10 на виконання будівельних робіт на об'єкті “Реконструкція адміністративної будівлі бази ЦОБ” з підстав не укладення окремої угоди, передбаченої п. 3.6 договору субпідряду.

Виходячи з вищевикладеного, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача 12867,30 грн. плати за послуги генпідряду підлягає скасуванню.

Згідно п. п. 2, 3 ст. 104 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 24.09.2007 р. № 14/197 підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення в цій частині з підстав недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи, оскільки це призвело до постановлення в цій частині необґрунтованого рішення, а апеляційна скарга – задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати позивача на оплату юридичних послуг у сумі 1100,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 49 ГПК України виходячи з наступного.

Позивач, згідно з останніми уточненнями позовних вимог (арк. справи 135-138) просив стягнути з відповідача на свою користь всі судові витрати, а саме: 228,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1100,00 грн. витрат на юридичні послуги. Тобто сторона сама визначила правовою природою стягнення 1100,00 грн. їх покладення на відповідача, як судових витрат.

Тоді як згідно п. 1.1. договору щодо надання консультаційних та юридичних послуг від 01.03.2005 р. замовник (ПП “Висотник-2”) доручає, а виконавець (ПП “Ліран-Юр”) бере на себе зобов'язання надавати консультаційні, представницькі та юридичні послуги в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 1.2 замовник зобов'язується виплатити виконавцеві винагороду за надання юридичних послуг на умовах, обумовлених цим договором.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Так, ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Організаційні форми діяльності адвокатури встановлені в ст. 4 Закону України “Про адвокатуру”.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про адвокатуру” адвокатура України є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу. Ст. 12 цього ж Закону встановлює, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст. 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1 - 2 жовтня 1999 р.6/VI), єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є - гонорар. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обгрунтованим за розміром.

Таким чином, виходячи з аналізу змісту вказаних норм матеріального права,  Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що заявлені позивачем судові витрати в частині 1100,00 грн. витрат на юридичні послуги не є оплатою праці адвоката (гонорар), передбаченою цими нормами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

Витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

У матеріалах справи немає документів, які свідчать про те, що ПП “Ліран-Юр”, якому позивач відповідно до платіжних доручень № 318 від 20.04.2007 р. та № 399 від 21.05.2007 р. сплатив 1100,00 грн. за надання правової допомоги є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання такої допомоги. Свідоцтво про сплату ПП “Ліран-Юр” єдиного податку таким документом не являється.

             Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками господарського процесу.

          Сума 1100,00 грн. за надання юридичних послуг, яка була сплачена позивчем ПП “Ліран-Юр”, неправомірно покладена судом першої інстанції на відповідача в якості судових витрат, як недоведена стороною в розумінні ст. ст. 44, 49 ГПК України.

          Інших уточнень в цій частині позовних вимог позивач не надавав, відповідно до ч. 3 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Крім того, умови договору щодо надання консультаційних та юридичних послуг від 01.03.2005 р. не конкретизує надання юридичних послуг саме по справі № 14/197, отже, даний договір, крім іншого, не може вважатися належним доказом сплати 1100,00 грн. за надання консультаційних та юридичних послуг саме по справі № 14/197.

Таким чином, суд першої інстанції не вірно дійшов висновку про покладення на підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України на відповідача 1100,00 грн. витрат на юридичні послуги, пов'язані з розглядом справи № 14/197 в господарському суді міста Києва, у зв'язку з недоведеністю та безпідставністю. В цій частині суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права (ст. ст. 44, 49 ГПК України), що призвело до прийняття неправильного рішення (ч. 2 ст. 104 ГПК України), що є підставою для зміни рішення в частині судових витрат.

Отже, в зв'язку з частковим скасуванням рішення суду першої інстанції в частині стягнення 12867,30 грн. плати за послуги генпідряду та прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в позові в порядку п. 2 ч. 1 ст. 103 ГПК України, судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції, покладаються Київським апеляційним господарським судом на позивача та відповідача пропорційно до задоволення позовних вимог згідно зі ст. 49 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги судом покладаються на підставі ст. 49 ГПК України на позивача.

Керуючись ст. ст. 32 - 34, 36, 44, 49 91, 92, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

  Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Монолітстальбуд" задовольнити.

         Рішення господарського суду міста Києва від 24.09.2007 року у справі № 14/197 в частині стягнення з  Товариства з обмеженою відповідальністю "Монолітстальбуд" (03040, м. Київ, вул. Васильківська, 18, кв. 54; р/р 26000010026833 в ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Києві, МФО 322313; код ЄДРПОУ 32487781) на користь Приватного підприємства "Висотник-2" (02166, м. Київ, пр-т. Лісовий, 35, кв. 4; р/р 26002301380402 в філії "Ватутінське відділення Промінвестбанку в м. Києві", МФО 322283; код ЄДРПОУ 21585855) 12867 (дванадцять тисяч вісімсот шістдесят сім) грн. 30 коп. плати за послуги генпідряду скасувати і прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові  в цій частині відмовити.

          Змінити рішення в частині розподілу судових витрат, виклавши його в цій частині в наступній редакції: стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю "Монолітстальбуд" (03040, м. Київ, вул. Васильківська, 18, кв. 54; р/р 26000010026833 в ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Києві, МФО 322313; код ЄДРПОУ 32487781) на користь Приватного підприємства "Висотник-2" (02166, м. Київ, пр-т. Лісовий, 35, кв. 4; р/р 26002301380402 в філії "Ватутінське відділення Промінвестбанку в м. Києві", МФО 322283; код ЄДРПОУ 21585855) 45,85 грн. державного мита, 25,80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          В решті рішення в частині стягнення 5000,00 грн. основного боргу залишити без змін.

Стягнути з Приватного підприємства "Висотник-2" (02166, м. Київ, пр-т. Лісовий, 35, кв. 4; р/р 26002301380402 в філії "Ватутінське відділення Промінвестбанку в м. Києві", МФО 322283; код ЄДРПОУ 21585855)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Монолітстальбуд" (03040, м. Київ, вул. Васильківська, 18, кв. 54; р/р 26000010026833 в ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Києві, МФО 322313; код ЄДРПОУ 32487781) 64,33 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 14/197 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 01.02.08 (відправлено)