Рішення

від 29.03.2011 по справі 17/103пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/103пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

29.03.11 р.                                                                                 Справа № 17/103пд                               

Господарський суд Донецької області, у складі судді Ушенко Л.В., при секретарі судового засідання Новіковій В.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовною заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю „Донторгкомплект”, м. Донецьк

до відповідача: Виконавчого комітету Донецької міської ради, м. Донецьк

третя особа: Донецька міська рада, м. Донецьк

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №1204а №Ю-4518/2003, укладений між виконавчим комітетом Донецької міської ради та ТОВ „Донторгкомплект”, зареєстрований 08.04.2004р. в книзі реєстрації записів державної реєстрації договорів оренди землі під №В/2-1059 недійсним та визнати недійсною державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки.

В присутності представників сторін:

від позивача: Мазалова Н.О. – довіреність      

від відповідача: Головченко О.І. – довіреність

від третьої особи: Головченко О.І. – довіреність

                                                     ВСТАНОВИВ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю „Донторгкомплект”, м. Донецьк звернулось із позовом до Виконавчого комітету Донецької міської ради, м. Донецьк про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №1204а №Ю-4518/2003, укладений між виконавчим комітетом Донецької міської ради та ТОВ „Донторгкомплект”, зареєстрований 08.04.2004р. в книзі реєстрації записів державної реєстрації договорів оренди землі під №В/2-1059 недійсним та визнати недійсною державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки.

          Ухвалою господарського суду Донецької області від 27 квітня 2010р. до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Донецьку міську раду.

          Рішенням господарського суду Донецької області від 08 червня 2010р. (суддя  Татенко В.М.) в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.09.2010р. рішення господарського суду Донецької області від 08.06.2010р. у справі залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 08 грудня 2010р. рішення господарського суду Донецької області від 08.06.2010р. та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 06.09.2010р. скасовані, а справа передана на новий розгляд.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.02.2011р. справа прийнята до провадження суддею Склярук О.І.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 10 березня 2011р. справа №17/103пд передана на повторний автоматичний розподіл справи та результатами якого суддею по справі призначено Ушенко Л.В.

          В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що договір оренди земельної ділянки №1204а №Ю-4518/2003 не містить істотних умов договору оренди землі, передбачених ст.. 15 Закону України „Про оренду землі”, а саме: земельна ділянка не виділена в натурі (на місцевості), відсутні умови використання та цільове призначення земельної ділянки, строк дії договору; умови збереження об'єкту оренди; умови та строки передачі орендатору земельної ділянки; обмеження по використанню земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкту оренди; не передбачена передача об'єкту оренди за актом приймання-передачі, а також повністю відсутня невід'ємна частина договору оренди землі: план або схема земельної ділянки з відображенням обмежень в його користуванні; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкту оренди.

Відповідач надав відзив на позов, в якому зазначає, що проти позову заперечує, зважаючи на те, що укладений між сторонами договір відповідає вимогам чинного законодавства, а вимоги позивача є необґрунтованими.

В додатковому відзиві на позовну заяву від 02.06.2010р. відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись при цьому на те, що строк позовної давності в межах якого позивач мав право звернутися за захистом свого порушеного права сплинув.

Тертя особа підтримала правову позицію відповідача та наполягала на тому, що відповідачем пропущено строк позовної давності для звернення з позовом до суду.

При новому розгляді справи, позивачем були надані письмові пояснення, в яких позивач зазначає, що незважаючи на те, що на момент укладення договору та його реєстрації договір не містив більшість істотних умов, позивач не вважав свої права порушеними, оскільки відповідно до ст.. 627 ЦК України сторони вільні при  укладанні договору, виборі контрагенту  та визначенні умов договору. Позивач вважає свої права порушеними з грудня 2009р., з дня направлення товариству листа, згідно якому ціна орендної плати була змінена (збільшена) виконкомом Донецької міської ради. Враховуючи зазначене позивач вважає, що при зверненні в квітні 2010р. з позовом до господарського суду Донецької області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, товариством строк позовної давності для захисту свого порушеного право пропущено не було.

          Технічна фіксація судового процесу не здійснювалась за узгодженим клопотання представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, господарський суд встановив наступне.

          Згідно свідоцтва про право власності від 14 лютого 2001р. №50, товариству з обмеженою відповідальністю „Донторгкомплект” на праві колективної власності на підставі рішення виконкому Ворошиловської районної у м. Донецьку ради належить житловий будинок площею 102,9м2.

          08.04.2004 року у книзі реєстрації записів державної реєстрації договорів оренди землі під №В/2-1059 був зареєстрований договір оренди земельної ділянки №1204а №Ю-4518/2003, укладений між виконавчим комітетом Донецької міської ради (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Донторгкомплект” (Орендар).

Відповідно до умов зазначеного договору Орендодавець надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування без виділення в натурі (на місцевості) земельну ділянку площею 45,69кв.м., що знаходиться на території Ворошиловського району м. Донецька, по вул. Артема, 75/77 із при будинкової території будівлі для сплати до місцевого бюджету орендної плати за землю.

Площа земельної ділянки, визначена пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться у користуванні або власності Орендаря (п.1.2 договору). Згідно визначеній площі здійснюється розрахунок орендної плати за землю, який є невід'ємною частиною цього договору (п.1.3 договору).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що договір укладається на термін оренди або перебування у власності Орендаря нежилого приміщення, що знаходиться на земельній ділянці за вищезгаданою адресою.

Відповідно до п.3.1 договору, орендна плата вноситься Орендарем з 1 січня 2003р. у грошовому вигляді у розмірі 1297,59грн. На рік, на поточний рахунок місцевого бюджету Ворошиловської районної ради м. Донецька, р/р 33216812800004 в УДК Донецькій області, МФО 834016, код ЗКПО 24164870 код платежу 13050200, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Господарський суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Скасовуючи рішення господарського суду Донецької області від 08.06.2010р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.09.2010р., Вищий господарський суд України в постанові від 08.12.2010р. зазначив, що приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій послались на те, що право на оренду земельної ділянки згідно вимог ст. 125 Земельного кодексу України виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації, яку здійснено 08.04.2004, про що було відомо позивачу, а з позовом останній звернувся 12.04.2010, у зв'язку з чим дійшли висновку про пропуск ТОВ "Донторгкомплект" строку позовної давності, встановленого статтею 257 Цивільного кодексу України, що відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови у задоволенні позову.

При цьому судами констатовано, що спірний договір не містить усіх істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України "Про оренду землі", що відповідно до ч. 2 цієї статті є підставою для визнання такого договору недійсним.    

Вищим господарським судом України зазначено, що застосування зазначених положень ч. 4 ст. 267 ЦК України позбавляє позивача можливості захистити своє порушене право, про яке йде мова в позовній заяві.

          Частиною 5 ст. 267 ЦК України визначено, що порушене право підлягає захисту у разі визнання судом причин пропуску позовної давності поважними.

          Разом з тим, оскаржувані судові рішення не місять висновків щодо відсутності поважних причин порушення позивачем строку позовної давності.

З урахуванням обставин викладених у постанові Вищого господарського суду України від 08.12.2010р. та те, що відповідач наполягає на тому, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права, суд відповідно до ст.267 Цивільного кодексу України при розгляді справи застосовує позовну давність.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 цього ж кодексу передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

З матеріалів справи вбачається, що у книзі реєстрації записів державної реєстрації договорів оренди землі під №В/2-1059 договір оренди земельної ділянки №1204а №Ю-4518/2003, укладений між виконавчим комітетом Донецької міської ради (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Донторгкомплект” (Орендар) був зареєстрований 08.04.2004 року, про що було відомо позивачу. До господарського суду Донецької області останній звернувся з відповідним позовом 12.04.2010р.

          Таким чином, позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №1204а №Ю-4518/2003, укладений між виконавчим комітетом Донецької міської ради та ТОВ „Донторгкомплект”, зареєстрований 08.04.2004р. в книзі реєстрації записів державної реєстрації договорів оренди землі під №В/2-1059 та визнання недійсною державної реєстрації договору оренди земельної ділянки.

Посилання позивача, викладені в письмових поясненнях від 28.03.2011р. стосовно того, що ним не пропущено строк позовної давності, оскільки він дізнався про порушення своїх прав лише в грудні 2009р. не приймаються судом до уваги, з огляду на наступне.

З наданих позивачем письмових пояснень вбачається, що в грудні 2009р. товариством був отриманий лист, в якому повідомлялось про зміну істотної умови договору – ціни орендної плати, яка була змінена виконкомом Донецької міської ради в односторонньому порядку. Враховуючи зазначене позивач вважає свої права порушеними з грудня 2009р., з дня направлення товариству зазначеного листа, в зв'язку з чим при зверненні в квітні 2010р. з позовом до господарського суду Донецької області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, товариством вважає, що строк позовної давності для захисту свого порушеного право пропущено не було.

Разом з тим, предметом розгляду справи №17/103пд є визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №1204а №Ю-4518/2003, укладений між виконавчим комітетом Донецької міської ради та ТОВ „Донторгкомплект”, зареєстрований 08.04.2004р. в книзі реєстрації записів державної реєстрації договорів оренди землі під №В/2-1059, а не зміни умов договору оренди в частині розміру орендної плати за землю і питання щодо внесення змін до даного договору, зокрема, до розміру орендної плати не є предметом розгляду даної справи.

Господарський суд зазначає, що якщо позивач вважає, що в період дії договору істотні умови його були змінені виконкомом Донецької міської ради в односторонньому порядку, і це суперечить вимогам чинного законодавства, він не позбавлений права звернутися з відповідним позовом до суду за захистом свого порушеного провадження, однак даний спір буде предметом розгляду іншої справи.

Враховуючи, що поважність пропуску строку позовної давності позивачем суду не доведено, клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності позивачем не подано, і те, що відповідач наполягає на застосуванні строку позовної давності, зазначене є підставою для відмови у позові. Відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.

          Судові витрати у справі покладаються на позивача

Керуючись Цивільним кодексом України, ст. 12, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд, -

      ВИРІШИВ:

          В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Донторгкомплект”, м. Донецьк до відповідача: Виконавчого комітету Донецької міської ради, м. Донецьк, третя особа: Донецька міська рада, м. Донецьк про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №1204а №Ю-4518/2003, укладений між виконавчим комітетом Донецької міської ради та ТОВ „Донторгкомплект”, зареєстрований 08.04.2004р. в книзі реєстрації записів державної реєстрації договорів оренди землі під №В/2-1059 недійсним та визнати недійсною державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки – відмовити.

Судові витрати у справі покласти на позивача.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                               Ушенко Л.В.           

Повний текст рішення складено та підписано 01 квітня 2011р.