Рішення

від 13.04.2011 по справі 16/32

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/32

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

13.04.11 р.                                                                                 Справа № 16/32                               

Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур,

при секретарі Гавриленко І.О., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія”, м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Нуга-Восток”, м.Донецьк

про стягнення 111108,67грн.,

За участю представників сторін :

від позивача: Шагін О.В. – за довіреністю

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 03.02.2011р. порушено провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія”, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Нуга-Восток”, м.Донецьк про стягнення 111108,67грн., у тому числі суми простроченої заборгованості за лізинговими платежами в розмірі 87969,77грн., суми інфляційних витрат в розмірі 12329,77грн., 3% річних в розмірі 3777,57грн., суми пені в розмірі 7031,56грн. За вказаною позовною заявою розгляд справи призначено на 16.02.2011р. – 10 год. 30 хв. Судом визнано обов`язковою явку у судове засідання представників сторін, сторони у справі зобов`язані надати докази та документи, необхідні для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи.

Представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами        не надавалось, на підставі чого справу було розглянуто без застосування зазначених засобів. Крім цього, роз'яснено вимоги ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір фінансового лізингу                № 01-37/08-авт від 17.03.2008р. з додатками, акт приймання-передачі від 18.04.2008р., додаткову угоду № 1 від 29.12.2009р. до договору, неналежне виконання відповідачем умов договору, з приводу чого виникла заборгованість та позивачем були нараховані пеня, індекс інфляції та 3% річних.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (серія АЕ № 730701) відповідач зареєстрований за адресою: 83117, м.Донецьк, вул.Петровського, буд.117. Позивачем у позові визначена фактичне місцезнаходження відповідача: 83117, м.Донецьк, вул.Ватутіна, 2-а. З метою належного повідомлення відповідача про час та місце слухання справи судова кореспонденція направлялась саме за вказаними адресами.

Однак, Відповідач до жодного судового засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані документи не надав, хоча був повідомлений про слухання справи належним чином.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

17 березня 2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія” (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Нуга-Восток” (Лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу за № 01-37/08-авт (далі за текстом – договір), згідно пункту 1.1. якого Лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язався набути у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння ат користування майно (далі – предмет лізингу), найменування, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведені в специфікації і умовах передачі предмету лізингу (додаток № 2 до договору), а Лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Договір набирає чинності (вважається укладеним) після його підписання сторонами з моменту сплати Лізингоодержувачем авансового лізингового платежу згідно п.3.2. Загальних умов і діє до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.9.1. договору).

Договір підписаний без заперечень та зауважень.

Згідно специфікації і умов передачі предмету лізингу (додаток № 2), предметом лізингу за договором є автомобіль ГАЗ 2705-414, 2007 року випуску, у кількості 1 одиниці, вартістю без ПДВ 59875,00грн., та автомобіль ГАЗ 2705-414, 2008 року випуску, у кількості 1 одиниці, вартістю без ПДВ 62625,00грн. (загальна вартість з ПДВ – 147000,00грн.).

Лізингодавцем належним чином були виконані умови договору, а саме: майно, що є предметом лізингу, було передано в користування Лізингоотримувачу на підставі підписаного акту приймання-передачі від 18.04.2008р., який підписаний представниками сторін без заперечень.

Факт належного виконання Позивачем умов договору стосовно передачі предмету лізингу не оспорений Відповідачем під час розгляду справи.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.11 Закону України „Про фінансовий лізинг”, Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором (ч.1 ст.16 Закону України „Про фінансовий лізинг”).

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Відповідно до п.3.1. договору, Лізингоодержувач виплачує Лізингодавцю лізингові платежі відповідно до Графіку та умов ст.3 Загальних умов. Лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу, який включає суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу, а також чергових лізингових платежів кожен з яких включає: суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу, винагороду (комісію) Лізингодавцю за отриманий у лізинг предмет лізингу.

В пункті 3.5. Загальних умов фінансового лізингу передбачено, якщо передача предмета лізингу відбулась до п'ятнадцятого числа місяця, чергові платежі сплачуються кожного п'ятого числа місяця, інакше, чергові платежі сплачуються кожного двадцятого числа місяця.

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами узгоджений графік платежів за договором (додаток № 1 до договору).

Як зазначив позивач у позові, відповідач, починаючи з 20.05.2008р. не сплачує передбачені договором платежі, а тому за розрахунком позивача сума простроченої заборгованості за лізинговими платежами станом на 28.12.2010р. становить 87969,77грн.                  

Із розрахунку, наданого позивачем до суду, вбачається, що сума простроченої заборгованості за лізинговими платежами виникла за період з січня по грудень 2009р. та на теперішній час не погашена Відповідачем. Доказів сплати Відповідачем заборгованості з лізингових платежів за договором до суду не представлено.

Зважаючи на те, що на момент розгляду справи відповідачем не надано до матеріалів справи доказів сплати суми простроченої заборгованості за лізинговими платежами за договором, вимоги позивача про стягнення суми простроченої заборгованості за лізинговими платежами в розмірі 87969,77грн. обґрунтовані, доведені належним чином та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення пені в розмірі 7031,56грн., суд виходить з наступного:

Згідно пункту 4.2.1 договору, за порушення обов'язку з своєчасної сплати лізингових платежів, передбачених пунктом 3.1. договору та інших платежів, передбачених договору, Лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період прострочки, від непогашеної заборгованості за лізинговими  платежами за кожен день прострочки.

Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойкою, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.   

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, законодавчо обмежений строк, протягом якого може нараховуватись пеня за порушення договірних зобов'язань.

Згідно чинного законодавства нарахування пені здійснюється в межах передбаченого ст.232 Господарського кодексу України строку з дня порушення грошового зобов'язання. Із наданого позивачем до позову розрахунку вбачається, що зобов'язання між сторонами за договором виникло у період з січня по грудень 2009р., а нарахування пені здійснено починаючи  з 28.06.2010р. У даному випадку позивачем здійснено нарахування пені після спливу встановленого ст.232 Господарського кодексу України строку для її нарахування.

Таким чином, здійснений позивачем розрахунок пені визнаний судом невірним та                     не підлягає задоволенню.

На підставі вищезазначеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 7031,56грн.

Стосовно заявлених вимог про стягнення суми інфляційних витрат в розмірі 12329,77грн. та 3% річних в розмірі 3777,57грн., суд виходить з наступного:

Прострочення відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних з простроченої суми, на підставі статті 625 ЦК України.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання  на  вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних  від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97р. “Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ”, нарахування індексу інфляції здійснюється не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Із розрахунку позивача вбачається, що ним здійснено нарахування індексу інфляції                      не за місяць, а за визначену у розрахунку кількість календарних днів, у зв'язку з чим розрахунок індексу інфляції визнаний судом невірним, а тому не підлягає задоволенню.

Також позивачем, згідно приписів ст.625 Цивільного кодексу України, були нараховані   3% річних в розмірі 3777,57грн. за період з 20.01.09р. по 28.12.10р.

Здійснений позивачем розрахунок 3% річних визнаний судом таким, що підлягає задоволенню. Отже стягненню з відповідача підлягає сума 3% річних в розмірі 3777,57грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача (пропорційно розміру задоволених позовних вимог), оскільки саме з вини останнього виник спір.

На підставі п.3 ч.2 ст.11, ч.1 ст.16 Закону України „Про фінансовий лізинг”, ст.ст.525, 615, 625 Цивільного кодексу України, ст.232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4-2,   4-3, 32, 33, 34, 38, 43, 49,  82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський   суд –

                                                  В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія”, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Нуга-Восток”, м.Донецьк про стягнення 111108,67грн., у тому числі суми простроченої заборгованості за лізинговими платежами в розмірі 87969,77грн., суми інфляційних витрат в розмірі 12329,77грн., 3% річних в розмірі 3777,57грн., суми пені в розмірі 7031,56грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Нуга-Восток”, м.Донецьк (83117, м.Донецьк, вул.Петровського, буд.117;   83117, м.Донецьк, вул.Ватутіна, 2-а; ЄДРПОУ 33554188) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія”, м.Київ (фактична адреса: 04070, м.Київ, вул.Іллінська, 8, під'їзд 1, 3 поверх;  юридична адреса: 01001, м.Київ, вул.Михайлівська, 12; ЄДРПОУ 30575865;  п/р 26004024740200 в АКІБ „Укрсиббанк”, МФО 351005) суму простроченої заборгованості за лізинговими платежами в розмірі 87969,77грн., 3% річних в розмірі 3777,57грн.; витрати по сплаті державного мита в сумі 917,48грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 194,86грн.

В іншій частині позовних вимог – у задоволенні відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 13.04.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                               Манжур В.В.           

Повний текст рішення складений та підписаний 18.04.2011р.