Постанова

від 21.04.2011 по справі 29/17-11-2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

29/17-11-2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"21" квітня 2011 р. Справа № 29/17-11-2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів Л.І. Бандури, В.Б. Туренко,

при секретарі судового засідання –О.О. Довбиш,

за участю представників сторін:

від позивача: К.В. Полубоярова,

від відповідача: ПП  «Енерго-Резерв»- О.І. Дерменжи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства  «Енерго-Резерв»

на рішення господарського суду Одеської області від 21.02.2011 р.

у справі № 29/17-11-2011

за позовом Державного підприємства  «Миколаївський морський торговельний порт»

до Приватного підприємства  «Енерго-Резерв»

про зобов'язання виконати умови договору в частині поставки товару,

встановив:

Державне підприємство  «Миколаївський морський торговельний порт» звернулось з позовом до Приватного підприємства  «Енерго-Резерв» про зобов'язання відповідача виконати умови пункту 4.3 договору від 24.03.2010 р. № 41-О в частині поставки ДП  «Миколаївський морський торговельний порт»товару: болт закладний в зборі в кількості 900 шт., клема проміжуточна в кількості 10 000 шт. на підставі статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України. Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з поставки товару.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.02.2011р. позов задоволено з огляду на обґрунтованість та доведеність позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду, Приватне підприємство  «Енерго-Резерв» звернулося із апеляційною скаргою, в якій просило рішення скасувати, в позові відмовити, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинами справи. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник послався на наявність випадку непереборної сили,  якою є зростання цін на ринку продукції, що є предметом укладеного між сторонами договору поставки, у зв'язку з чим у ПП  «Енерго-Резерв»на підставі пункту 8.3 договору відсутні зобов'язання з виконання поставки згідно із цим договором.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

За результатами відкритих торгів Державним підприємством «Миколаївський морський торговельний порт»24.03.2010 р. укладено з переможцем цих торгів - Приватним підприємством  «Енерго-Резерв» договір поставки № 41-О, відповідно до умов якого підприємство (постачальник) зобов'язалося передати у власність порту (покупця) профілі зварні чи формовані по ціні, кількості, номенклатурі, що передбачено у специфікації (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною договору, а покупець –прийняти та оплатити товар на умовах цього договору (а.с.9-12).

Пунктами 2.1., 2.2 договору передбачено, що загальна сума договору складає 383 616,48 грн., у т.ч. 20 % ПДВ 63936, 08 грн. Ціна договору  є граничною та збільшенню не підлягає.

Відповідно до п. 3.1 договору оплата в розмірі 100% вартості  партії товару здійснюється  шляхом перерахування  покупцем  коштів на поточний рахунок  постачальника на підставі накладної на поставлений товар згідно із виставленим рахунком  протягом 35-ти календарних днів з дати отримання рахунку.

Постачальник здійснює постачання товару партіями згідно заявок у термін протягом 1 (одного) календарного дня з моменту отримання письмової заявки покупця (пункт 4.3 договору).

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений строк (строки) товар у власність  покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов договору позивач звернувся до відповідача з листом № 185 від 18.10.2010 р. та з повторним листом № 229 від 17.11.2010 р. з вимогою поставити на адресу позивача товар, а саме: болт закладний в зборі (новий) в кількості  - 900 шт., клема  проміжуточна (нова) в кількості  - 10000шт. (а.с. 13-14).

Проте, ПП  «Енергорезерв»в порушення вищенаведеної норми законодавства та умов договору по теперішній час не виконало свої зобов'язання з поставки товару.

Відповідач, заперечуючи проти доводів позивача, послався на наявність дії непереборної сили, передбаченої пунктом 8.2 договору, згідно із яким до дії непереборної сили відносяться випадки, які не піддаються розумному контролю сторони, такі як війна, блокада, ембарго, випадки громадської непокори працівників або будь-які закони, декларації, норми, вказівки та декрети, що видані державними органами та знаходяться під їх контролем, але не обмежуючись цим. Відповідачем до обставин непереборної сили віднесено інфляційні процеси та негативна динаміка економічних змін в державі, що призвели до зростання цін на ринку продукції, яка є  предметом договору. Ріст ринкових цін на продукцію підтверджений експертним висновком Регіональної Торгово-промислової палати Миколаївської області № 120-1721 від 05.10.2010р. (а.с.49). Внаслідок цього ПП  «Енерго-Резерв»було позбавлено можливості здійснити поставку товару за цінами, вказаним в договорі. На думку скаржника, у ПП  «Енерго-Резерв»відсутні зобов'язання з виконання поставки згідно із цим договором на підставі пункту 8.3 договору, відповідно до якого у випадку продовження обставин непереборної сили більше трьох місяців кожна із сторін має право відмовитися від подальшого виконання зобов'язань за договором, тоді як обставини непереборної сили тривали в період з 05.10.2010 р. по 05.01.2011 р.

Апеляційна інстанція відхиляє доводи скаржника щодо наявності дії непереборної сили з огляду на наступне.

Непереборною силою є надзвичайна і непереборна за наявних умов сила, дія якої може бути викликана винятковими погодними умовами і стихійним лихом (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання і зсув ґрунту, замерзання моря, закриття морських проток, які трапляються на звичайному морському шляху між портами відвантаження і вивантаження, інше стихійне лихо) або непередбаченими ситуаціями, що відбуваються незалежно від волі і бажання замовника або виконавця (війна, блокада, страйк, аварія), що призводять до порушення умов укладених контрактів. Відповідно до абзацу третього статті 1 Закону України від 05.02.2004 р. N 1454-IV «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», підтвердженням форс-мажорних обставин є відповідна довідка Торгово-промислової палати або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору. Відповідачем таку довідку ТПП не надано, а експертний висновок ТПП № 120-1721 від 05.10.2010р. свідчить лише про середні ціни на продукцію, яка є предметом договору поставки.  

Таким чином, підвищення цін на продукцію, закупівлю якої повинно здійснити ПП  «Енерго-Резерв»для подальшої поставки її позивачу, не є дією непереборної сили. Разом з тим відповідно до положень статті 42 Господарського кодексу України підприємництво –це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, а тому відповідач самостійно несе ризик від здійснюваної ним господарської діяльності.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, з боку відповідача мало місце невиконання зобов'язань за договором поставки № 41-О від 24.2010 р., у зв'язку з чим є обґрунтованими позовні вимоги про зобов'язання ПП  «Енерго-Резерв» виконати умови договору з поставки товару.

За таких обставин рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 103, 105 Господарського процесуального кодексу

України, суд –

постановив:

Рішення господарського суду Одеської області від 21.02.2011 р. у справі № 29/17-11-2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Головуючий суддя                                                            Л.В. Поліщук

          Суддя                                                                                Л.І. Бандура

Суддя                                                                                В.Б. Туренко

Повний текст постанови підписано 22.04.2011 р.