Постанова

від 25.03.2008 по справі 15/163-07-4091

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/163-07-4091

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"25" березня 2008 р. Справа № 15/163-07-4091

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Воронюка О.Л.

Суддів:                   Єрмілова Г.А.

                               Лашина В.В.

При секретарі:         Толок В.В.

За участю представників сторін:

Від Одеської філії ДП “Укрсервіс Мінтрансу” –Лисевич В.В., довіреність б/н 01.08.2007р.;

Представники позивача в судові засідання не з'явилися. Про час і місце їх проведення повідомлені належним чином.

 Розглянувши апеляційну скаргу Одеської філії ДП “Укрсервіс Мінтрансу”

на рішення господарського суду Одеської області від 19.12.07р.

по справі  №15/163-07-4091

за позовом Закритого акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія “ІНГО Україна”

до Державного підприємства “Автотранспортне підприємство Чорноморського морського пароплавства”

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача —Державне підприємство “Укрсервіс Мінтрансу”

про стягнення 47 953,93 грн.

                    ВСТАНОВИЛА

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.12.2007р.(суддя Петров В.С.) позов Закритого акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія “ІНГО Україна” до Державного підприємства “Автотранспортне підприємство Чорноморського морського пароплавства”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача —Державне підприємство “Укрсервіс Мінтрансу” про стягнення 47 953,93 грн. –задоволено; стягнено з Державного підприємства “Автотранспортне підприємство Чорноморського морського пароплавства” на користь Закритого акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія “ІНГО Україна” 44 098,77 грн. заборгованість за договорами страхування, 400,05 грн. пені за прострочення виконання зобов'язань за договором страхування, 1173,70 грн. три процента річних, 2281,41 грн. індекс інфляції, 479,54 грн. держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Одеська філія ДП “Укрсервіс Мінтрансу” звернулася із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, та в позові відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши обґрунтованість прийнятого господарським судом рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не піддягає задоволенню, виходячи із наступного.

01 червня 2006р. між Закритим акціонерним товариством „Акціонерна страхова компанія „ІНГО Україна” та Державним підприємством „Автотранспортне підприємство Чорноморського морського пароплавство” був укладений договір № 671500101 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, згідно умов якого позивач зобов'язався відшкодувати збитки, заподіяні забезпеченими за цим договором транспортними засобами відповідача (страхувальника) майну, життю і здоров'ю третіх осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в межах встановлених страхових сум, а відповідач в свою чергу зобов'язався перерахувати на розрахунковий рахунок позивача страховий платіж в розмірі і термін, визначені п. 5.2 та п. 5.3 цього договору.

Так, згідно п. 5.3 договору сума страхового платежу становить 38998,91 грн. та повинна бути перерахована відповідачем на розрахунковий рахунок позивача згідно графіка:

1-й внесок до 10.06.2006р. –11499,45 грн.,

2-й внесок до 10.09.2006р. –11499,45 грн.,

3-й внесок до 10.12.2006р. –8000,01 грн.,

4-й внесок до 10.03.2007р. –8000,00 грн.     

Також 01 червня 2006 р. між Закритим акціонерним товариством „Акціонерна страхова компанія „ІНГО Україна” та Державним підприємством „Автотранспортне підприємство Чорноморського морського пароплавство” був укладений договір № 670400337 страхування від нещасного випадку з пасажиром на автотранспорті підприємства, згідно якого позивач зобов'язався здійснити виплату страхового відшкодування у разі настання страхового випадку, а відповідач в свою чергу зобов'язався своєчасно вносити страхові платежі у відповідності з умовами договору, надавати необхідну інформацію позивачу стосовно об'єкту страхування, здійснювати необхідні дії спрямовані на зменшення наслідків страхового випадку. Так, згідно додатку № 1 до договору № 670400337 страхування від нещасного випадку з пасажиром на автотранспорті підприємства відповідач зобов'язався перерахувати на розрахунковий рахунок позивача 1-й внесок в розмірі 4 000,50 грн. до 10.06.2006р., 2-й внесок в розмірі 4 000,50 грн. –до 10.08.2006 року

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 19 липня 2006 року був складений додаток № 2 до договору № 671500101 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, згідно якого відповідач зобов'язався сплатити позивачу додаткову страхову премію у розмірі 1405,01 грн. у зв'язку зі страхуванням транспортного засобу (марки „ІKARUS 260”, д/н 263-55 ОВ), з яких –468,34 грн. повинні бути перераховані 19.07.2006р., 468,34 грн. –10.09.2006р., 468,33 грн. –10.12.2006р.     

15 вересня 2006 року був складений додаток № 3 до договору № 671500101 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, згідно якого відповідач зобов'язався сплатити позивачу додаткову страхову премію у розмірі 1014,05 грн. у зв'язку зі страхуванням автомобіля марки „HONDA HICE” (д/н 27897 ОВ), про що був виданий поліс № ВВ/0368143 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Прийняті на себе зобов'язання за договором  № 671500101 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів та додатками № 2 від 19.07.2006р. і № 3 від 15.09.2006р., а також за договором № 670400337 страхування від нещасного випадку з пасажиром на автотранспорті відповідач виконав частково.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов додатку № 2 до договору № 671500101 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів 25.07.2006р. згідно платіжного доручення № 374 відповідачем був внесений на рахунок позивача страховий платіж в розмірі 468,34 грн., також 06.09.2006р. платіжним дорученням № 464 відповідачем було сплачено позивачу 468,34 грн. Крім того, на виконання умов додатку № 3 до договору № 671500101 платіжним дорученням від 21.09.2006р. № 488 відповідачем було сплачено 383,02 грн. На виконання умов договору № 670400337 від 01.06.2006р. відповідачем було сплачено лише 4000,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 506 від 26.09.2006р. Отже, загальна сума внесених відповідачем на рахунок позивача страхових платежів складає 5320,2 грн.  

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що загальна сума страхових платежів, які підлягали сплаті відповідачем, згідно умов договору № 671500101 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів з урахуванням додатків № 2 від 19.07.2006р. і № 3 від 15.09.2006р. та умов договору № 670400337 страхування від нещасного випадку з пасажиром на автотранспорті склала 49418,97 грн. (38998,91 грн. + 8001,00 грн. + 1405,01 грн. + 1014,05 грн.).

Отже, в порушення умов договорів страхування № 671500101 та № 670400337 залишок платежу в розмірі 44 098,77 грн. (49418,97 грн. –5320,2 грн.). відповідачем не було перераховано, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.

При цьому, судова колегія зазначає, що позивач звертався до відповідача з претензією вих. № 266 від 10.11.2006р. про погашення заборгованості в розмірі 44 143,78 грн., однак заборгованість відповідачем не була погашена. Так, сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 44 098,77 грн., що також підтверджується складеним позивачем з відповідачем та третьою особою актом звірки взаємних розрахунків від 14.12.2007р. (а.с. 80 т.2).

Проте, скаржник суму заборгованості не оспорює, а зазначає, що у зв'язку з невиконанням ним своїх зобов'язань за договорами страхування № 671500101 та № 670400337 зазначені договори автоматично достроково припинили свою дію, посилаючись при цьому на ст. 28 Закону України "Про страхування", а також на п.8.3 договору №671500101, тому вважає, що по таким припиненим договорам сторони не можуть нести ніяких обов'язків.    

Однак, судовою колегією такі доводи скаржника не приймаються, виходячи з наступного.

Статтею 355 Господарського кодексу України визначено, що об'єкти страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування визначаються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч.3 ст.997 Цивільного кодексу України страхувальник або страховик зобов'язаний повідомити другу сторону про свій намір відмовитися від договору страхування не пізніш як за тридцять днів до припинення договору якщо інше не встановлено договором.

Аналізуючи вищеприведені норми чинного законодавства судова колегія доходить висновку, що право на розірвання договору страхування шляхом односторонньої відмови від нього не звільняє страхувальника від обов'язку дотримання порядку відмови від договору, розірвання договору в односторонньому порядку, отже страхувальник, що відмовляється від договору має дотримуватись порядку відмови від договору, встановленого абз.1ч.3 ст. 999  ЦК України.

Як передбачено п. 6.1 договору страхування № 670400337 від 01.06.2006р., про намір достроково припинити дію договору страхування будь-яка сторона зобов'язана повідомити іншу не пізніше як за тридцять календарних днів до дати припинення дії договору страхування. Крім того, при достроковому припиненні дії договору страхування за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору (п. 6.2 договору).

Також п. 8.4 договору № 671500101 від 01.06.2006р. передбачено, що з ініціативи страхувальника (відповідача) дія договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності може бути припинена за письмовою вимогою страхувальника, про що він зобов'язаний повідомити страховика не пізніше ніж за 30 днів до дати припинення дії договору страхування.

Як вбачається з матеріалів справи, страхувальником жодних із вказаних вище дій не було вчинено. Таким чином, судова колегія  вважає, що договори страхування № 670400337 та № 671500101 від 01.06.2006р. не можуть  вважатися такими, що є автоматично достроково припиненими.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Частиною 1 ст. 354 Господарського кодексу України передбачено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору .

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладений договір страхування (надати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 989 Цивільного кодексу України страхувальник зобов'язаний своєчасно вносити страхові платежі у розмірі, встановленому договором.

Статтею 10 Закону України „Про страхування" визначено, що страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Так, підпунктом п.п 7.2.1 договору страхування № 671500101 від 01.06.2006р. визначено, що страхувальник зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок страховика страховий платіж в розмірі і термін, визначені у договорі.

Також п. 7.4 договору страхування № 670400337 передбачений обов'язок страхувальника вносити страхові платежі у відповідності до умов договору.    

Таким чином, законодавством України та договорами страхування від 01.06.2006р. №670400337 та № 671500101 чітко зафіксовано обов'язок страхувальника сплачувати страхові платежі.

В ч. 3 ст. 18 Закону України „Про страхування" зазначено, що договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Отже, згідно умов договору страхування № 671500101 договір набуває чинності з моменту, зазначеного в страховому полісі, але не раніше 00 годин дня, наступного за днем надходження страхових платежів на розрахунковий рахунок страховика. Як з'ясовано господарським судом, перший внесок за цим договором відповідачем був сплачений 25.07.2006р. платіжним  дорученням № 374.    

Разом з тим умовами договору страхування № 670400337 момент набрання чинності договору не визначений, а тому в даному разі господарським судом застосовувалися норми закону, якими врегульовано відносини у сфері страхування. При цьому слід зазначити, що перший внесок за цим договором відповідачем було сплачено 26.09.2006р., що підтверджується платіжним дорученням № 506.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності) якщо інше не встановлено договором або законом..

Між тим, доказів, які б свідчили про відсутність вини скаржника, він не надав.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що вимоги щодо стягнення з відповідача суми несплачених страхових платежів в розмірі 44 098,77 грн. є обґрунтованими та відповідають нормам чинного законодавства.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені та індексу інфляції судова колегія зазначає наступне.   

Так, чинним законодавством передбачена відповідальність боржника за порушення зобов'язання. Частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).         

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено п. 7.5 договору страхування № 670400337 від 01.06.2006р., страхувальник несе відповідальність за несвоєчасну сплату страхової премії шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, але не більше 10% від суми боргу. Згідно наданого позивачем розрахунку сума нарахованої пені по договору № 670400337 складає 400,50 грн. (4000,5 грн.х 10%).

До того ж відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.    

Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № 671500101 інше не встановлено, у зв'язку з чим судом застосовуються вищенаведені положення Цивільного кодексу України. Згідно наданого позивачем розрахунку сума нарахованих позивачем 3% річних по договору № 671500101 складає 1173,70 грн. Крім того, індекс інфляції за весь час прострочення відповідачем виконання своїх зобов'язань за договором № 671500101 складає 2281,41 грн.      

Враховуючи те, що скаржником не були своєчасно виконані зобов'язання за договорами страхування № 670400337 та № 671500101 щодо внесення страхових платежів та сплати страхової премії, на думку судової колегії, позивачем правомірно нараховано відповідачу вищезазначені штрафні санкції. При цьому слід зазначити, що відповідачем та третьою особою нарахована позивачем сума штрафних санкцій не оспорюється.      

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів перевіряючи на підставі встановлених фактичних її обставин справи застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку, що рішення господарського  суду першої інстанції від 19.12.2007р. відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 85,103,105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів-

                                                  П О С Т А Н О В И Л А :

          Апеляційну скаргу  Одеської філії ДП “Укрсервіс Мінтрансу” залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду Одеської області від 19.12.2007р. по справі №15/163-07-4091 - без змін.

          Головуючий суддя                                                                      Воронюк О.Л.

          Суддя                                                                                          Єрмілов Г.А.

          Суддя                                                                                          Лашин В.В.

          Постанова підписана 31.03.2008р.