Постанова

від 19.03.2008 по справі 13/475пд(18/263пд)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

13/475пд(18/263пд)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 19 березня 2008 р.                                                                                    № 13/475пд(18/263пд)  

Вищий господарський  суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. –головуючого

Катеринчук Л.Й. (доповідач)Ткаченко Н.Г.

розглянувши касаційне поданнязаступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська

на рішення

та постановугосподарського суду Луганської області від 20.08.2007Луганського апеляційного господарського суду від 20.11.2007

у справі господарського суду№ 13/475пд(18/263пд)Луганської області

за позовомПрокурора Артемівського району м. Луганська в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська

до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізинг-Центр»закритого акціонерного товариства «Луганський завод колінчастих валів»

про визнання договору недійсним

в судовому засіданні взяли участь  представники :

від позивачаУперенко О.С. (дов. №10/01-20/10 від 03.01.2008)

від відповідача 1Угринчук Г.Р. (дов. Від 03.03.2008)

від відповідача 2Атаманенко С.В. (кер. санац.)

від Генеральної прокуратури УкраїниПопенко О.С. (посв. №203 від 17.12.2007

ВСТАНОВИВ:

у червні 2006року прокурор Артемівського району м. Луганська в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про визнання недійсним господарського зобов'язання, яке виникло та виконане на підставі договору купівлі-продажу від 02.11.2005 (далі - договір), укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Лізинг-Центр»(далі –відповідач-1) та закритим акціонерним товариством «Луганський завод колінчастих валів»(далі –відповідач-2), як такого, що не відповідає вимогам закону; про зобов'язання відповідача-1 повернути відповідачу-2 придбане за договором майно –цілісний (єдиний) майновий комплекс відповідача-2 за адресою: м. Луганськ, вул. Свердлова, 71, вартістю 7200000 грн., зокрема:

-          нерухоме майно (додаток № 1 до договору),

-          обладнання (додаток № 2 до договору),

-          інвентар та малоцінні швидкозношувані предмети (додаток № 3 до договору),

-          сировина та матеріали (додаток № 4 до договору),

-          продукція (додаток № 5 до договору),

-          споруди (додаток № 6 до договору),

-          права вимоги (додаток № 7 до договору),

-          незавершене виробництво (додаток № 8 до договору),

-          право та знаки (позначення), що індивідуалізують „Продавця”, його продукцію (роботи, послуги) (фірмове найменування, знаки для товарів та послуг) (додаток № 9 до договору),

-          нематеріальні активи (додаток № 10 до договору),

-          інші права та активи, що належать „Продавцю” (додаток № 11 до договору),

-          автотранспортні засоби (додаток № 12 до договору);

та про зобов'язання відповідача-2 повернути відповідачу-1 одержані за договором грошові кошти у сумі 2 597 721,15 грн., цінні папери (векселя) на суму 3602287,68 грн., згідно акту прийому-передачі від 26.01.2006, 999991,17 грн., що погашені шляхом проведення взаємозаліку однорідних вимог боржника, згідно акту від 26.01.2006.

          Справа слухалася після скасування постановлених у ній рішень Постановою Верховного Суду України 26.06.2007року (том 4, а.с. 187-190). Скасовуючи постановлені у справі рішення Верховний суд України зазначив про те, що висновки про порушення спірним договором умов затвердженого плану санації не ґрунтуються на аналізі конкретних положень плану санації боржника та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –закону), яким би , на думку суду, не відповідав пункт 2.1 Договору. Також зазначено про те, що чинним законодавством про банкрутство не передбачено прямої заборони щодо можливості зарахування зустрічних однорідних вимог у судовій процедурі санації боржника і про те, що векселі є законним засобом платежу в силу положень частини 4 статті 1 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу".

Рішенням господарського суду Луганської області від 20.08.2007 (суддя Яресько Б.В.) у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду вмотивовано помилковістю доводів прокурора про те, що частинами 5, 12 статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»заборонено будь-які види розрахунків, окрім перерахування грошових коштів за придбаний цілісний майновий комплекс.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 20.11.2007 апеляційне подання прокурора Артемівського району м. Луганська залишено без задоволення, рішення суду від 20.08.2007 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, заступник прокурора Луганської області  звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому просив скасувати рішення суду від 20.08.2007 та постанову суду апеляційної інстанції від 20.11.2007, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 129 Конституції України, статті 1, 7, 8, 18, 19, 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі –Закон), статей 218, 601, 602 Цивільного кодексу України, статті 4 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційного подання, виходячи з такого.

Частиною 2 статті 19 Закону передбачений продаж майна боржника недержавної власності, як цілісного майнового комплексу.

При такому продажу в установленому порядку відчужуються всі види майна, призначеного для здійснення підприємницької діяльності боржника, у тому числі приміщення, споруди, обладнання, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, права на знаки (позначення), що індивідуалізують боржника, його продукцію (роботи, послуги) (фірмове найменування, знаки для товарів і послуг), інші права, які належать боржнику, за винятком прав і обов'язків, які не можуть бути передані іншим особам.

Відповідно до частини 4 статті 19 Закону, при продажу майна боржника недержавної власності як цілісного майнового комплексу всі трудові договори (контракти), що укладені до дати продажу майна боржника як цілісного майнового комплексу, зберігають силу, при цьому права та обов'язки роботодавця переходять до покупця майна боржника.

Згідно з пунктами 5, 12 статті 19 Закону сума, одержана від продажу майна боржника недержавної власності як цілісного майнового комплексу, включається до складу майнових активів боржника. Якщо суми, вирученої від продажу майна боржника як цілісного майнового комплексу, недостатньо для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі, керуючий санацією пропонує кредиторам укласти мирову угоду. У разі, якщо мирова угода не укладена, господарський суд визнає боржника банкрутом та відкриває ліквідаційну процедуру. До затвердження господарським судом мирової угоди або визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури керуючий санацією не має права здійснювати розрахунки з кредиторами.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно з вимогами ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

За приписами статті 602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій: 21.12.2004 ухвалою господарського суду Луганської області у справі № 12/79б про банкрутство відповідача-2 затверджений план санації боржника.

Для відновлення платоспроможності боржника та задоволення вимог кредиторів передбачений продаж майна боржника - цілісного майнового комплексу інвестору –відповідачу-1, шляхом укладення договору купівлі-продажу (пункти 6, 7 плану санації).

02.11.2005 на виконання плану санації укладено договір, за умовами якого продавець (відповідач-2) передає у власність покупцю (відповідач-1) цілісний майновий комплекс продавця, що включає всі види майна, призначені для здійснення підприємницької діяльності останнього, а покупець приймає та оплачує майно, згідно з визначеним планом санації боржника ціною продажу - 7200000 грн. 00 коп., у тому числі податок на додану вартість - 1200000 грн. 00 коп.

Договір був посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Кожемякіним А.А. 02.11.2005, реєстр № 7683.

Згідно розділу плану санації «Фінансовий аспект»розрахунки за договором здійснюються у формі, що не суперечить законодавству України, протягом одного календарного місяця з моменту його укладання. Грошові кошти, які надходять в рахунок оплати, перераховуються інвестором на спеціальний рахунок для проведення санації та розрахунків з кредиторами. За рахунок суми, отриманої від продажу майна боржника, як цілісного майнового комплексу, боржник задовольняє у повному обсязі вимоги кредиторів –5813,3 тис. грн.

За умовами спірного договору встановлено такий порядок розрахунків за продане майно: не менш ніж 30% від суми продажу –грошовими коштами, які перераховуються покупцем на санаційний рахунок продавця протягом 30 календарних днів з дня нотаріального посвідчення цього договору; залишок суми –шляхом заліку зустрічних вимог, векселями протягом 30 календарних днів з дня нотаріального посвідчення цього договору (п.2.1 договору).

Управлінням Пенсійного фонду України в Артемівському районі листом №4562/01-20/03 від 22.11.2006 року, який надісланий на адресу керуючого санацією, надана згода на розрахунок шляхом викупу векселів, повідомлено, що кошти зараховані в рахунок погашення кредиторських вимог, включених до реєстру вимог.

Станом на 26.01.2007 кредиторська заборгованість боржника у сумі –3602287,68 грн., яка визнана судом і включена до реєстру вимог кредиторів, погашена в повному обсязі, оформлена векселями, бо виникла до порушення справи про банкрутство, включає період до 01.01.2004.

Відповідно до пункту 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 від 09.07.2003 проведено зарахування внесків, до 01.01.2004 трудовий стаж працівникам другого відповідача зарахований повністю, 22 травня 2006 року між  відповідачами був укладений договір про внесення доповнень до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Кожемякіним А.А. 02.11.2005 року, реєстр № 7683.

Зазначеною додатковою угодою до переліку майна, що відчужується за договором в якості цілісного майнового комплексу підприємства, були додані автотранспортні засоби.

Діючим законодавством України не передбачено ніяких заборон стосовно продажу транспортних засобів у складі цілісного майнового комплексу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що векселі є законним засобом платежу в силу положень частини четвертої статті 1 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" (чинного на момент укладення Договору), відповідно до якої цінні папери можуть бути використані для здійснення розрахунків. Перелік зобов'язань, які не можуть бути припинені зарахуванням, визначено статтею 602 Цивільного кодексу України. За змістом цієї статті в інших випадках заборона на припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог може мати місце, якщо це встановлено договором або законом.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містить прямої заборони щодо можливості зарахування зустрічних однорідних вимог у судовій процедурі санації боржника.

Доводи заявника касаційного подання на те, що здійснення ТОВ "Лізинг-Центр" розрахунків з поточним кредитором боржника за кредитним договором та зарахування відповідачами у зв'язку з цим зустрічних вимог на суму 999 991 грн. 17 коп. призвело до порушення інтересів конкурсних кредиторів та самого боржника, не підтверджено будь-якими фактичними даними, оскільки коштами від реалізації майна за спірним договором у процедурі санації задоволено грошові вимоги конкурсних кредиторів та частково задоволено поточні вимоги одного з кредиторів, що допускається в ході санації.

Також, не можна погодитись з доводами касаційного подання про те, що підставою недійсності спірного договору є відсутність в ньому умови щодо збереження сили всіх трудових договорів, укладених до дати продажу майна, та переходу прав і обов'язків роботодавця до покупця майна боржника. Зазначені відносини при продажу майна боржника недержавної власності як цілісного майнового комплексу врегульовані частиною четвертою статті 19 Закону. Положення цієї статті є імперативними і їх виконання не ставиться законодавцем у залежність від домовленості сторін за договором купівлі-продажу.

Відтак, доводи прокурора не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання спірного господарського зобов'язання .

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та не вбачає підстав для скасування постанови Луганського апеляційного господарського суду від 20.11.2007 та рішення господарського суду Луганської області від 20.08.2007 у справі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційне подання заступника прокурора Луганської області залишити без задоволення.

2.          Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 20.11.2007 та рішення господарського суду Луганської області від 20.08.2007 залишити без змін.      

         Головуючий                                                                          Б. Поляков

         Судді                                                                                     Л. Катеринчук                                               

                                                                                                          Н. Ткаченко