Постанова

від 07.02.2008 по справі 20/400

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20/400

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 07.02.2008                                                                                           № 20/400

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Зеленіна  В.О.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнє підприємство фірма "Екотехніка-М"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 18.12.2007

 у справі № 20/400  

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Віпак"

 до                                                   Дочірнє підприємство фірма "Екотехніка-М"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення 5749,29 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням господарського суду м. Києва від 18.12.2007 позов ТОВ „Віпак” до ДП  Фірми „Екотехніка - М” про стягнення 5 749,29грн. задоволено частково.    

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його  скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Позивач в відзиві на апеляційну скаргу проти вимог, викладених у апеляційній скарзі заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Розглянувши справу за правилами розділу XII Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення, в зв'язку з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, 12.01.2006р. між сторонами укладено договір №5, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити виготовлену глибоким способом друку та передати відповідачу етикетки згідно затвердженого сторонами зразка-оригіналу, а відповідач зобов'язався прийняти та сплатити продукцію на умовах даного договору та додатків до нього.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що оплата здійснюється згідно рахунку та накладної за фактично поставлену продукцію не пізніше 30 календарних днів з дати відвантаження продукції зі складу постачальника.

Позивач, на виконання умов договору, поставив відповідачу продукцію, що підтверджується видатковою накладною №ВК-0000439 від 09.10.2006р. на загальну суму 105596,97грн.

Відповідач розрахувався за отриманий товар частково, сплативши   100 290,00грн.

Таким чином,  заборгованість відповідача становить 5306,97 грн.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок – відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Крім того, згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.( п. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 231ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках , розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (п.2 ст. 625 ЦК України).

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 5 306,97грн. – основного боргу,  375,44грн. - пені, 66,30 грн. – 3 % річних (з розрахунку 5306,97грн. х 3% : 365 х 152 дні = 66,30грн.) а також згідно ст.49 ГПК України витрат по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також слід зазначити, що відповідно п. 5.3 договору при виявлені невідповідності якості замовленої продукції умовам даного Договору, а також нестачі по кількості, сторони вирішують проблему шляхом переговорів, користуючись даним Договором або керуючись чинним законодавством. В останньому випадку сторони складають акт, на підставі якого Замовник має право пред'являти претензію Постачальнику по кількості та якості на протязі 1-го місяця з дня поставки.

Однак, відповідачем не надано суду жодного акту передбаченого п. 5.3 договору, тому суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що за період співробітництва за договором №5 від 12.01.2006р. позивачем поставлялась неякісна продукція.

       Посилання відповідача не те, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про залучення в якості третьої особи ДПФ „Еко-Пак” є безпідставними, оскільки учасниками договірних відносин за договором № 5 від 12.01.2006р. є позивач та відповідач.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права  або обов'язки щодо однієї з сторін ( ст. 27 ГПК України).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 102, 103 – 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Рішення господарського суду м. Києва від 18.12.2007 у справі № 20/400 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Фірми „Екотехніка –М” - без задоволення.

2.          Матеріали справи № 20/400 повернути, доручити господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 12.02.08 (відправлено)