Рішення

від 14.03.2011 по справі 6/506-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.03.11р.

Справа № 6/506-10

За позовом  Фермерського господарства "НАТАЛКА", с. Водяне, Юр`ївський район, Дніпропетровська область 

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія", м. Київ 

про визнання недійсним п. 3.9 Загальних умов фінансового лізингу договору фінансового лізингу № 01-98/08-обл від 22.05.2008р.

Суддя  Коваленко О.О.

Представники:

  від позивача - Баштаненко С.О., довіреність б/н від 15.12.2010р.; Дерюга М.В., посвідчення НОМЕР_1 від 21.11.2008р.

від відповідача - Пашніна А.В., довіреність №238 від 25.02.2011р.  

СУТЬ СПОРУ:

Фермерське господарство "НАТАЛКА" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" про визнання недійсним п. 3.9 Загальних умов (додаток № 4) договору фінансового лізингу №01-98/08-обл від 22.05.2008 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" та Фермерським господарством "НАТАЛКА". Позовні вимоги мотивовані тим, що п. 3.9 додатку № 4 договору фінансового лізингу №01-98/08-обл від 22.05.2008 року) має бути визнаний недійсним, як такий, що в момент вчинення правочину, суперечить ч. 2 ст. 16 ЗУ "Про фінансовий лізинг" та передбачає витрати Позивача, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до лізингових платежів. Як докази позовних вимог, позивач долучив платіжні документи, що підтверджують повну сплату розміру лізингових платежів передбачених графіком сплати лізингових платежів (додаток №1) договору фінансового лізингу №01-98/08-обл від 22.05.2008 року.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить відмовити у позові в повному обсязі з тих підстав, що відповідач належним чином виконав умови договору фінансового лізингу №01-98/08-обл від 22.05.2008 року, а саме за договором поставки №06-103/08- обл від 22.05.2008 року набув у свою власність і передав за актом приймання-передачи від 20 червня 2008 року у тимчасове користування та володіння позивачу майно згідно специфікації (комбайн зернозбиральний Джон Дір JD 9570 STS та жатку зернову 622). Позивач  здійснював оплату лізингових платежів за договором фінансового лізингу згідно з виставленими рахунками відповідача, проте не завжди така оплата проводилась в повному обсязі, що призвело до заборгованості перед відповідачем у розмірі 700 416,43 гривень.

Відповідач долучив копії рахунків на оплату лізингових платежів за період червень 2008 року-листопад 2010 року та виписку по його рахунку з 01.10.2008 року по 20.01.2011 року, чим мотивував сплату позивачем як розміру лізингового платежу, встановленому у графіку лізингових платежів, так і суми корегувань лізингового платежу, передбачених п. 3.9 Загальних умов (додатку №4) договору фінансового лізингу.

Крім того, відповідач стверджує, що перелік складових лізингового платежу, передбачений ч. 2 ст. 16 ЗУ "Про фінансовий лізинг" не є вичерпним, завдяки використанню законодавцем таких оборотів, як "може включати" та відсутність таких часток як "лише", "тільки", що на думку відповідача дозволяє включати до лізингового платежу винагороду передбачену п. 3.9 Загальних умов (додатку №4) договору про фінансовий лізинг.

Відповідач зазначив, що п. 3.9. Загальних умов фінансового лізингу узгоджується зі складовими лізингового платежу, визначеними ч. 2 ст. 16 ЗУ "Про фінансовий лізинг", зокрема в наступній частині: "Лізингові платежі можуть включати –б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов’язані з виконанням договору лізингу. Сума коригування лізингового платежу, передбачена п. 3.9. Загальних умов фінансового лізингу є частиною винагороди, а винагорода передбачена, як можлива складова лізингового платежу.

Наявність оспорюваного пункту в договорі відповідач пов’язує з отриманням для придбання предмету лізингу, переданого позивачу, кредитних коштів в іноземній валюті від АКІБ "УкрСиббанк", що на думку відповідача, також створює можливість включення витрат, передбачених п. 3.9. Загальних умов договору фінансового лізингу (додаток №4 до договору) до складу лізингових платежів прямо передбачених ч. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг". Як доказ витрат безпосередньо пов’язаних з виконанням договору лізингу, відповідач долучив копію довідки АКІБ "УкрСиббанк" № 135-13-01/604 від 31.06.2008 року.

Можливість здійснення коригувань, визначених п. 3.9. Загальних умов фінансового лізингу, відповідач також мотивував посиланнями на ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України, що передбачає застосування до договору лізингу загальних положень про найм (оренду), на ч. 3 ст. 762 Цивільного кодексу України, що встановлює можливість періодичного перегляду зміну (індексацію) розміру плати за користування майном, на ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України, що передбачає можливість зміни ціни в договорі на умовах встановлених договором або законом, на ч. 1, 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, що передбачає виконання грошового зобов’язання еквівалент якого визначений в іноземній валюті, за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, на судову практику, яка на думку відповідача склалася під час розгляду аналогічних справ.

В зв’язку з необхідністю витребування в позивача оригіналів документів, які підтверджують спірні правовідносини, судом була оголошена перерва з 27.01.2011 року до 24.02.2011 року.

24.02.2011 року представником позивача надані оригінали документів, які підтверджують факт спірних правовідносин, а саме договір фінансового лізингу №01-98/08-обл від 22.05.2008 року з додатками, письмові пояснення до позову, в яких він пояснив, що не ставить під сумнів відповідність законодавству  України, умов договору  фінансового лізингу за № 01-98/08-обл від 22.05.2008 року, які передбачають встановлення, перегляд, зміну (індексацію) вартості Предмету лізингу (ціни)  у випадках та на умовах встановлених договором або законом та не суперечать законодавству України. Та заперечував проти виконання вимог Відповідача, про сплату додаткової Винагороди, порядок якої передбачено п. 3.9 договору про фінансовий лізинг, всупереч вимогам ч. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг".

24.02.2011 року представник відповідача, надав письмові пояснення, в яких заперечував задоволення позовних вимог та зазначав на необхідність критичної оцінки долучених позивачем копій рішень по справі № 53/600-53/601-53/602-53/603-53/618, як таких що прийняті за конкретною справою, яка відрізняється від даної та необхідність прийняття до уваги судової практики за справами рішення за якими надані відповідачем. Відповідач пояснив, що під час розгляду справи, рішення за якою надані позивачем не було встановлено отримання кредитних коштів відповідачем для придбання предмету лізингу, в той час як у справі 6/506-10 відповідачем надана копія довідки, яка на думку відповідача є доказом отримання відповідачем кредиту для придбання предмету лізингу.

Ухвалою суду від 27.01.2011 року строк розгляду справи за заявою Відповідача продовжено до 08.03.2011 року.

03.03.2011 року представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову.

У судовому засіданні 03.03.2011 року судом оголошена перерва з 12.20 годин до 17.00 годин 03.03.2011 року для дослідження всіх наданих у справі доказів та надання позивачем копій документів наданих у оригіналі.

Справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" та Фермерським господарством "НАТАЛКА" був укладений договір фінансового лізингу №01-98/08-обл від 22.05.2008 року.

За п. 1.1. договору фінансового лізингу лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов’язується набути у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно (предмет лізингу) найменування, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведені в специфікації і умовах передачі предмету лізингу (додаток №2 до договору), а лізингоодержувач зобов’язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору.

За п. 1.2 договору фінансового лізингу строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу складається з періодів (місяців) лізингу зазначених в графіку лізингових платежів (додаток №1 до договору) та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше одного року.

Відповідно до п. 3.1. договору фінансового лізингу лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку та умов ст. 3 Загальних умов. Лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу, який включає суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмету лізингу, а також чергових лізингових платежів кожен з яких включає:

1.1.1 суму, яка відшкодовує (компенсує) частину предмету лізингу;

1.1.2 винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий у лізинг Предмет лізингу.

За п. 3.5 Загальних умов фінансового лізингу (додаток №4) договору фінансового лізингу, якщо передача предмету лізингу відбулася до п’ятнадцятого числа місяця, чергові лізингові платежі сплачуються кожного п’ятого числа місяця, інакше чергові лізингові платежі сплачуються кожного двадцятого числа місяця.

За п. 3.6 Загальних умов фінансового лізингу (додаток №4) договору фінансового лізингу, - лізингоодержувач, не пізніше дати місяця, наступного за місяцем, в якому було передано предмет лізингу, визначеної згідно з п. 3.5 Загальних умов, зобов’язаний сплатити Винагороду, яка визначається виходячи з вартості предмета лізингу, кількості днів за період з дня підписання акту до цієї дати, та подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в цей період.

За п. 3.7 Загальних умов фінансового лізингу (додаток №4) договору фінансового лізингу –всі інші чергові лізингові платежі, відповідно до графіку та Загальних умов, лізингоодержувач зобов’язаний сплачувати відповідно до умов пунктів 3.4., 3.5. Загальних умов, починаючи з другого по порядку місяця, після місяця, в якому був підписаний акт.

За п. 3.9 Загальних умов фінансового лізингу (додаток №4) договору фінансового лізингу, - на дату сплати, визначену п. 3.5. Загальних умов, лізинговий платіж (крім авансового лізингового платежу та останнього чергового лізингового платежу), який підлягає сплаті згідно з графіку та Загальних умов, коригується на суму винагороди, яка визначається за формулою:

V1 = So * k

де  So –сума чергового лізингового платежу за договором на дату сплати,

k –коефіцієнт, який визначається як відношення курсу гривні до долару США, встановленого НБУ за 5 (п’ять) календарних днів до дати сплати чергового лізингового платежу, згідно з п. 3.5 Загальних умов, збільшеного на 0,59 (нуль цілих п’ятдесят дев’ять сотих) відсотка, до курсу гривні до долару США, за яким АКІБ "УкрСиббанк" по дорученню лізингодавця фактично здійснив продаж (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту), що підтверджується відповідною довідкою Банку, або завіреною копією банківської виписки, отриманих лізингодавцем для придбання предмету лізингу та його подальшої передачі лізингоодержувачу у фінансовий лізинг. Якщо значення коефіцієнту k менше одиниці, то сума V1  не розраховується.

*- знак множення.

Якщо курс гривні до долара США, за яким Банк по дорученню лізингодавця фактично здійснив купівлю долара США на міжбанківському валютному ринку, що підтверджується відповідною довідкою банку, або завіреною копією банківської виписки, перевищує 0,6 (нуль шість десятих) відсотка курсу гривні до долара США, встановлений НБУ, який використовується  для розрахунку коефіцієнта k, вказаного в цьому пункті, то лізингодавець направляє лізингоодержувачу повідомлення про корегування лізингового платежу на суму винагороди, яке виникло внаслідок такого перевищення. Суму такого корегування лізингового платежу Лізингоодержувач зобов’язаний сплатити протягом трьох робочих днів з моменту отримання такого повідомлення.

20 червня 2008 року лізингодавець передав лізингоодержувачу за актом приймання-передачі предмет лізингу, визначений в специфікації (додаток № 2) договору фінансового лізингу, а саме: комбайн зернозбиральний Джон Дір JD 9570 STS та жатку зернову 622 загальна вартість якого складає 1 403 900, 00 (один мільйон чотириста три тисячі дев’ятсот) гривень, що еквівалентно 278 000, 00 ( двісті сімдесят вісім тисяч) доларам США за курсом НБУ долара США до гривні 5,05.

Позивач просить визнати недійсним пункт 3.9. Загальних умов фінансового лізингу (додаток №4) договору фінансового лізингу №01-98/08-обл від 22.05.2008 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" та Фермерським господарством "НАТАЛКА". Позовні вимоги мотивовані тим, що п. 3.9 додатку № 4 договору фінансового лізингу №01-98/08-обл від 22.05.2008 року) має бути визнаний недійсним, як такий, що в момент вчинення правочину, суперечив ч. 2 ст. 16 ЗУ "Про фінансовий лізинг" та передбачає витрати Позивача, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до лізингових платежів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

За ч. 1 ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв’язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", який встановлює особливості окремої форми непрямого виду лізингу, фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. Договором фінансового лізингулізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з ст. 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" істотними умовами договору фінансового лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов’язані з виконанням договору лізингу.

Згідно ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином суд дійшов висновку, що сторонам законодавством, яке регулює спірні правовідносини надано право визначати порядок сплати та розрахунку розміру плати за користування майном (ціну договору) та змінювати її після укладання договору, у випадках та на умовах, встановлених договором або законом, а саме положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються Законом України "Про фінансовий лізинг".

Позивач надав суду письмові пояснення, в яких не заперечував проти умов договору фінансового лізингу, які не суперечать Закону України "Про фінансовий лізинг" іншим актам цивільного законодавства та передбачають встановлення, перегляд, зміну (індексацію) вартості Предмету лізингу (ціни)  у випадках та на умовах встановлених договором або законом.

П. 3.9. Загальних умов фінансового лізингу (додаток №4) договору фінансового лізингу №01-98/08-обл від 22.05.2008 року встановлює порядок збільшення (зміни) лізингового платежу, погодженого сторонами договору в додатку № 1 "на суму Винагороди, яка визначається за формулою" та підлягає застосуванню у разі "якщо курс гривні до долара США, за яким Банк по дорученню лізингодавця фактично здійснив купівлю долара США на міжбанківському валютному ринку, що підтверджується відповідною довідкою банку, або завіреною копією банківської виписки, перевищує 0,6 (нуль шість десятих) відсотка курсу гривні до долара США, встановлений НБУ, який використовується для розрахунку коефіцієнта k, вказаного в цьому пункті."

Коефіцієнт k, передбачений п. 3.9. Загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до договору) в свою чергу, за умовами наведеного пункту договору, також підлягає "збільшенню на 0,59 (нуль цілих п’ятдесят дев’ять сотих) відсотка, до курсу гривні до долару США, за яким АКІБ "УкрСиббанк" по дорученню лізингодавця фактично здійснив продаж (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту)."

Винагорода, передбачена п. 3.9. Загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до договору)  за своїм визначенням у договорі не є Винагородою лізингодавцю за отримане у лізинг майно, передбачену п. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" та п. 3.6 Загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до договору), а є "Винагородою" (додатковою платою) лізингодавцю, яка виникає у разі зміни курсу гривні до долара США встановленого на міжбанківському валютному ринку над курсом гривні до долара США встановленого НБУ, більш ніж на 0,6 відсотка.

Розмір суми "Винагороди", порядок розрахунку якої, передбачено п. 3.9. Загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до договору) заздалегідь не може бути відомим сторонам в договорі в зв’язку з залежністю розміру суми "Винагороди" від курсу гривні до іноземної валюти, що виключає його погодження, як розміру лізингового платежу, під час укладання договору.

Враховуючи умови договору фінансового лізингу №01-98/08-обл від 22.05.2008 року, які передбачають змінність розміру суми "Винагороди" передбаченої п. 3.9. Загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до договору) залежно від курсу гривні до іноземної валюти,  та необхідність її розрахунку за формулою, для виконання вимог ст. 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" щодо істотних умов договору фінансового лізингу необхідно погоджувати сторонами договору розмір лізингового платежу після кожної зміни лізингового платежу на суму "Винагороди" передбаченої п. 3.9 Загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до договору).

Доказів, щодо погодження  сторонами  розміру суми "Винагороди" передбаченої п. 3.9. Загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до договору) суду не надано.

Платіж, як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно, що відповідає поняттю Винагороди визначеної ч. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", передбачено п. 3.6. Загальних умов договору фінансового лізингу №01-98/08-обл від 22.05.2008 року (додаток №4), а саме "лізингоодержувач, не пізніше дати місяця, наступного за місяцем, в якому було передано Предмет лізингу, визначеної п. 3.5 Загальних умов, зобов’язаний сплатити Винагороду, яка визначається виходячи із вартості Предмету лізингу, кількості днів за період з дня підписання Акту до цієї дати, та подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в цей період."

Суд погоджується з доводами позивача, що пункти 3.6. та 3.9. Загальних умов договору фінансового лізингу (додаток №4) передбачать різні платежі, завдяки різному порядку визначення розміру таких винагород у договорі.

Таким чином, плата лізингодавцю, поняття якої визначено п. 3.9. Загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до договору), як "сума Винагороди" за юридичним змістом, є компенсацією витрат лізингодавця, пов’язаних з виконанням договору лізингу, у разі надання доказів про придбання предмету лізингу за грошові кошти в іноземній валюті або доказів отримання кредиту в іноземній валюті для придбання предмету лізингу та падіння курсу гривні до курсу іноземної валюти.

Предметом договору фінансового лізингу №01-98/08-обл від 22.05.2008 року зазначеного п.1.1. договору не є набуття лізингодавцем у свою власність на підставі договору купівлі-продажу (поставки) предмету лізингу з залученням кредитних коштів будь-якої фінансово-кредитної установи.

Надана Відповідачем суду копія довідки АКІБ "УкрСиббанк" № 135-13-01/604 від 31.07.2008 року про здійснення купівлі-продажу іноземної валюти та довідка ТОВ "Україниська лізингова компанія" № 127 від 26.01.2011 року про віднесення суми корегувань, передбачених п.3.9 Загальних умов договору фінансового лізингу №01-98/08-обл від 22.05.2008 року (додаток №4) до валових витрат підприємства не доводить обставин про отримання відповідачем  кредиту в іноземній валюті  на придбання саме предмету лізингу і за згодою позивача.

Згідно ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні данні, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Не надання відповідачем суду належних доказів, на підтвердження витрат лізингодавця безпосередньо пов’язаних з виконанням договору лізингу, які повинна компенсувати сума "Винагороди" порядок розрахунку якої передбачено п.3.9. Загальних умов договору фінансового лізингу (додаток №4) не дає суду підстав вважати платіж передбачений п. 3.9. складовою лізингового платежу, визначеного ч. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Виходячи з вищенаведеного, "Винагорода" передбачена п. 3.9. Загальних умов фінансового лізингу (додаток №4 до договору) не є складовою частиною лізингового платежу, розмір якого погоджено сторонами в додатку №1 договору фінансового лізингу, та не може бути віднесена до складу лізингового платежу, як безпосередньо не  пов‘язана з виконанням договору фінансового лізингу та суперечить положенням  ч. 2 ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг", обов’язковість  положень якого для сторін даних правовідносин випливає із його змісту.

З доводами відповідача, щодо можливості розширеного тлумачення змісту  Закону України "Про фінансовий лізинг" та не вичерпності переліку складових лізингового платежу, передбаченого ч. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" неможливо погодитись завдяки тому, що кожен суб’єкт господарювання в Україні повинен організовувати свою господарську діяльність в межах правового поля визначеного законодавством України.

Закон України "Про фінансовий лізинг" визначає загальні правові та економічні засади фінансового лізингу, що згідно ст. 6 Цивільного кодексу України не обмежує право суб’єктів господарювання в Україні врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами, але не дає права відступати від положень актів цивільного законодавства, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Так, Закон України "Про фінансовий лізинг" врегулював форму, істотні умови договору фінансового лізингу, поняття лізингового платежу та його складових, що дає право суб’єктам господарювання в Україні врегулювати у договорі фінансового лізингу свої відносини, які не врегульовані в законі, а саме: порядок сплати та розмір лізингових платежів; розмір, порядок сплати та види витрат лізингодавця, безпосередньо пов’язаних з виконанням договору лізингу), а не змінювати поняття врегульовані в законі, або передбачати витрати не пов’язані з виконанням договору фінансового лізингу.

За 1 ст. 203 ЦК України для чинності правочину зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Виходячи з вищенаведеного суд дійшов висновку, що п. 3.9 Загальних умов договору фінансового лізингу (додаток №4) договору фінансового лізингу №01-98/08-обл від 22.05.2008 року суперечить ч. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", як такий що закріплює в договорі платежі не передбачені в законі, чим відступає від положень визначених в законі  обов’язковість яких для сторін випливає з їх змісту та суті відносин між сторонами.

Позовні вимоги про визнання недійним п. 3.9 Загальних умов договору фінансового лізингу (додаток №4), договору фінансового лізингу №01-98/08-обл від 22.05.2008 року підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.6, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст.1,6,16 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст.ст.33,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним п. 3.9 Загальних умов договору фінансового лізингу (додаток №4) договору фінансового лізингу №01-98/08-обл від 22.05.2008 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" та Фермерським господарством "Наталка".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 12, код ЄДРПОУ 30575865) на користь Фермерського господарства "Наталка" (51324, Дніпропетровська область, Юр’ївський район, с. Водяне, вул. Дзержинського, 27, код ЄДРПОУ 21901244) 85,00 грн. (вісімдесят п’ять гривень 00 коп.) - державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та в цей термін може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

 О.О. Коваленко

Повне рішення складено

03.03.2011р.