Рішення

від 13.04.2011 по справі 52/437

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  52/437

13.04.11

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Державного підприємства «Український центр з питань сертифікації та захисту прав споживачів»про стягнення 62 328, 16 грн. за участю представників позивача –Півень Д.О., довіреність № Д07/2011/06/25-8 від 25.06.2010 року, відповідача –Манки Е.М., довіреність № 157 від 07.08.2009 року,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2009 року позивач звернувся до господарського суду  м. Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення 59 678, 30 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 2 242, 44 грн. інфляційної складової боргу, 407, 38 грн. 3% річних, а загалом 62 328, 16 грн. у зв’язку з неналежним виконанням останнім зобов’язання за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 220008 від 18.09.2006 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.06.2009 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 07.08.2009 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.08.2009 року провадження у справі було зупинено до вирішення іншої пов’язаної з нею справи № 8/586.

23 листопада 2010 року відповідача звернувся до суду з клопотанням про поновлення провадження у справі, в якому серед іншого повідомляє про реорганізацію відповідача. До зазначеного клопотання відповідачем додано наказ Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 305 від 09 листопада 2007 року, з п. 1 якого вбачається, що Державне підприємство «Український центр з проблем захисту прав споживачів»реорганізовано шляхом перетворення у Державне підприємство «Український центр з питань сертифікації та захисту прав споживачів»та встановлено, що Державне підприємство «Український центр з питань сертифікації та захисту прав споживачів»є правонаступником всіх прав і обов’язків Державного підприємства «Український центр з проблем захисту прав споживачів», який припиняє свою діяльність.

Враховуючи вищевикладене, відповідач у справі - Державне підприємство «Український центр з проблем захисту прав споживачів»у відповідності до статті 25 ГПК України підлягає заміні на його правонаступника - Державне підприємство «Український центр з питань сертифікації та захисту прав споживачів».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.03.2011 року провадження у справі було поновлено та призначено розгляд справи на 13.04.2011 року.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.09.2006 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(Постачальник) та Державним підприємством «Український центр з проблем захисту прав споживачів»(Споживач) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 220008, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 2.2.1. позивач зобов’язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; гарячого водопостачання –протягом року.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2006 року (п. 8.1. договору).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 8.4. договору).

Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Згідно п.2.3.2. споживач зобов’язаний виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Відповідно до п.5 додатку №4 до договору споживач щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі тепло збуту № 3, за адресою: вул. Щековицька, 37/48, табуляграму фактичного поживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає в РВТ).

Відповідно до п. 3 додатку № 4 до договору відповідач зобов’язаний оплачувати вартість використаної теплової енергії не пізніше 28 числа поточного місяця.

Поясненнями позивача, поданим позивачем  розрахунком та обліковими картками (табуляграмами) підтверджується факт поставки позивачем відповідачу протягом періоду з 01.12.2008р. по 01.05.2009р. за спірним договором теплової енергії у кількості 210, 391 Гкал, вартість якої за розрахунком позивача складає 59 678, 34 грн.

Проте, з розрахунку позивача та матеріалів справи вбачається, що вартість поставленої в спірний період теплової енергії, зокрема, з грудня по лютий 2009 року, позивач визначив на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 1662 від 27.11.2008р. та № 1780/1 від 25 грудня 2008р.

Згідно з Указами Президента України відповідно №№ 1199/2008 від 24 грудня 2008 р., 65/2009 від 3 лютого 2009 р., зазначені розпорядження Київської міської державної адміністрації були скасовані як такі, що суперечать Конституції та Законам України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з наведеного, у сторін по справі відсутній обов’язок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, які суперечать Конституції та Законам України, з часу прийняття цих рішень. Нарахування ж позивачем плати за теплову енергію на підставі тарифів, встановлених цими рішеннями, примушує відповідача робити те, що не передбачено законодавством.

До 1 грудня 2008р. тарифи на теплову енергію, що виробляється відповідачем, були затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007 р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007 р.

Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1662 від 27 листопада 2008 р. про втрату чинності розпорядження № 86 від 31 січня 2007 р. скасоване.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 230 від 2 березня 2009 р. з 10 лютого 2009р. поновлено у дії розпорядження № 86 від 31 січня 2007 р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007 р.

За таких обставин, суд вважає необхідним здійснення нарахування плати за теплову енергію, спожиту протягом січня 2009 - травня 2009 року за тарифами згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації   № 86 від 31 січня 2007р. в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007р.

Таким чином, вартість поставленої позивачем теплової енергії становить 40 054, 24 грн., що обрахована судом на підставі чинних на час передачі тарифів на виробництво теплової енергії, встановлених розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007р.

З розрахунку позивача, платіжного доручення № 361 від 21.07.2009 року та довідки позивача про надходження коштів за спожиту від АЕК «Київенерго»теплоенергію вбачається, що відповідачем було повністю погашено суму основного боргу, що підтверджено представником позивача в судовому засіданні, в зв’язку з чим, провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 40 054, 24 грн.  підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України. В позові в частині стягнення 19 624, 10 грн. основного боргу слід відмовити.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов’язання з оплати теплової енергії за договором, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 629, 68 грн. інфляційної складової боргу та 127, 98 грн. 3 % річних, які нараховані судом виходячи з перерахованої суми боргу на підставі чинних розпоряджень Київської міської державної адміністрації. В стягненні 1 612, 76 грн. інфляційної складової боргу та 279, 40 грн. 3 % річних відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82–85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Український центр з питань сертифікації та захисту прав споживачів»(04080, м. Київ, вул. Терьохіна, буд. 8А, код 03363708) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код 00131305) 629 (шістсот двадцять дев’ять) грн. 68 коп. інфляційної складової боргу, 127 (сто двадцять сім) грн. 98 коп. 3% річних, 408 (чотириста вісім) грн. 12 коп. державного мита та 204 (двісті чотири) грн. 62 коп. витрат на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі  40 054, 24 грн. припинити.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Суддя                                                                                            С.О. Чебикіна