Ухвала

від 20.04.2011 по справі 34/342 (2-22/1276-2008)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа №  34/342  (2-22/1276-2008)

20.04.11

За скаргою          Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»

на дії          відділу  примусового виконання рішень  Департаменту державної виконавчої

служби Міністерства  юстиції України  

у справі 34/138

За позовом  Фірми «Піраміда Є»

до                 Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»

про                 стягнення 1 300 грн.

                                                                                                    Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача –                              не з’явився;

від відповідача (заявника) –  не з’явився;

від ДДВС –                              не з’явився.                                                                                                              

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.12.2009 у справі 34/342 (2-22/1276-2008), позов Фірми «Піраміда Є»до Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»задоволено частково, розірвано договір банківського рахунку №251, укладений між Фірмою «Піраміда-Є»та Відкритим акціонерним товариство Комерційним банком «Надра»в особі філії Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»Кримське РУ; зобов’язано Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк «Надра»виконати доручення Фірми «Піраміда-Є»та здійснити переказ коштів, шляхом перерахування з поточного рахунку №26004000251001 наступним контрагентам:

- ЗАТ «Солді і Ко»СФ ЗАТ «Солді Крим»в сумі 600 грн. згідно платіжного доручення №167 від 30.01.2009;

- ЗАТ «Українські радіосистеми»в сумі 1900,98 грн., згідно платіжних доручень №149 від 16.02.2009, №150 від 16.02.2009, №165 від 30.01.2009;

- ПП «Крим-Євпаторій» в сумі 16 316 грн., згідно платіжних доручень №145 від 30.01.2009, №146 від 17.02.2009, №159 від 17.02.2009;

- ВАТ «Укртелеком»Кримська філія в сумі 228,73 грн., згідно платіжних доручень №131 від 17.02.2009, №148 від 16.02.2009;

- Державний бюджет м. Сімферополя (11021000) в сумі 663 грн., згідно платіжного доручення №132 від 17.02.2009,

та стягнути з Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра»на користь Фірми «Піраміда-Є»123,65  грн. пені, 88,70 грн. витрат по сплаті державного мита, та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

01.02.2010 на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 07.12.2009 у справі 34/342 (2-22/1276-2008), яке набрало законної сили 22.01.2010, видано накази.

У лютому 2011 року до загального відділу суду, в порядку ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України), від відповідача надійшла скарга (вих. №531 від 04.002.2011) на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій скаржник просив: визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по винесенню Постанови від 19.01.2011 про накладення штрафу на боржника в розмірі 340 грн. неправомірними та скасувати зазначену Постанову.

Ухвалою суду від 15.02.2011 прийнято скаргу до розгляду та призначено на 09.03.2011. Розгляд скарги відкладався неодноразово у зв’язку з невиконання скаржником вимог ухвал суду щодо надіслання копії скарги позивачу та ДДВС, а також у зв’язку з не надісланням  ДДВС належним чином засвідченої копії виконавчого провадження.  

У судові засідання представники сторін та ДДВС не з’явились, вимог ухвали суду не виконали, причини неявки у судове засідання суду не відомі.

Відповідно  до п. 2 ст. 121-2 ГПК України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. Таким чином, суд визнав за можливе розглянути подану скаргу за відсутності сторін.

Дослідивши доводи поданої скарги, Господарський суд м. Києва вважає подану скаргу про визнання незаконними дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення Постанови про накладення штрафу ВП №17484698 від 19.01.2011 (далі –Постанова) та скасування вказаної постанови не обґрунтованою в силу наступного.

Відповідно до статті 115 ГПК України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження»(далі –Закон).

Відповідно до статті 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) –це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 3 Закону відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню судові накази.

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону України «Про виконавче провадження»; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; в інших передбачених законом випадках (стаття 18 Закону).

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення –п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Як слідує з матеріалів доданих до скарги, а саме оскаржуваної Постанови, 12.02.2010 державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва виданого 01.02.2010 у справі 34/342 (2-22/1276-2008), яким зобов’язано Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк «Надра»виконати доручення Фірми «Піраміда-Є»та здійснити переказ коштів, шляхом перерахування з поточного рахунку №26004000251001 наступним контрагентам:

- ЗАТ «Солді і Ко»СФ ЗАТ «Солді Крим»в сумі 600 грн. згідно платіжного доручення №167 від 30.01.2009;

- ЗАТ «Українські радіосистеми»в сумі 1900,98 грн., згідно платіжних доручень №149 від 16.02.2009, №150 від 16.02.2009, №165 від 30.01.2009;

- ПП «Крим-Євпаторій» в сумі 16 316 грн., згідно платіжних доручень №145 від 30.01.2009, №146 від 17.02.2009, №159 від 17.02.2009;

- ВАТ «Укртелеком»Кримська філія в сумі 228,73 грн., згідно платіжних доручень №131 від 17.02.2009, №148 від 16.02.2009;

- Державний бюджет м. Сімферополя (11021000) в сумі 663 грн., згідно платіжного доручення №132 від 17.02.2009,

якою боржнику встановлено семиденний строк для добровільного виконання рішення з моменту отримання постанови.

Відповідно до ст. 76 Закону після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.

У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний  виконавець організовує виконання  відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому частиною другою статті 87 цього Закону.

Якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи, передбачені статтею 87 цього Закону.

Згідно з частиною 1 ст. 87 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника –фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб –від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника –юридичну особу –від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.  

19.01.2011 державним виконавцем було встановлено, що боржником не виконано наказу №34/342 (2-22/1276-2008) Господарського суду міста Києва виданого 01.02.2010 та винесено постанову про накладення штрафу за невиконання без поважних причин у встановлений строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником у розмірі 340 грн.

Того ж дня, державним виконавцем винесено повторну вимогу  №17484698/6 про виконання наказу №34/342 (2-22/1276-2008) Господарського суду міста Києва виданого 01.02.2010 у триденний строк з моменту отримання вимоги, яка отримана відповідачем 02.02.2011.

Вимоги скаржника про скасування постанови державного виконавця ДДВС від 19.01.2011 про накладення штрафу на боржника в розмірі 340 грн. обґрунтовуються тим, що начебто йому не було направлено постанову про відкриття виконавчого провадження.

У той же час, надані скаржником докази не можуть підтвердити чи спростувати твердження скаржника про відсутність у нього постанови про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва №34/342 (2-22/1276-2008)  від 01.02.2010, суду також не надано оригіналів оскаржуваної постанови, постанови про порушення виконавчого провадження та інших документів виконавчого провадження №17484698 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва №34/342 (2-22/1276-2008)  від 01.02.2010. На виконання ухвал суду скаржником не було направлено свого представника у судові засіданні та не було надано витребуваних судом доказів.

Таким чином, суд позбавлений можливості винести вмотивоване рішення та встановити обґрунтованість вимог скаржника.  

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Скаржником не доведено неправомірності дій ВДВС.

Таким чином, обов’язок доведення покладено на особу яка звертається до суду з певними вимогами.

За змістом статті 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції.

Відповідно до Роз’яснень Вищого господарського суду України від 28.03.2002 № 04-5/365 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов’язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Відтак, подана КБ «Надра»скарга на дії державного виконавця задоволенню не підлягає за недоведеністю.

Враховуючи викладене та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 33, 86, 121-2 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»від 10.02.2011 відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в установленому законом порядку.

Суддя                                                                            Сташків Р.Б.