Рішення

від 31.03.2008 по справі 4/53

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/53

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "31" березня 2008 р.Справа №  4/53

 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І. розглянув у судовому засіданні справу № 4/53

за позовом: закритого акціонерного товариства “Хмельницька кондитерська фабрика “Кондфіл”, м. Хмельницький,

до товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційне підприємство “Цезар”, м. Олександрія

про стягнення 39392 грн. 51 коп. заборгованості по оплаті за отриманий товар.

Представники сторін :

від позивача: участі не брали. Про час та місце розгляду справи позивач належним чином повідомлений у відповідності до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України. Рекомендоване поштове відправлення № 2661397 вручене позивачу 15.02.2008 року. 31.03.2008 року до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника.

від відповідача: участі не брали. Про час та місце розгляду справи відповідач належним чином повідомлений у відповідності до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України. Однак, направлене відповідачу за місцем його державної реєстрації (м. Олександрія, проспект Леніна, 100) рекомендоване поштове повідомлення повернуте до суду з відміткою установи поштового зв'язку про неможливість вручення через неявку адресата. Згідно довідки Головного управління статистики в Кіровоградській області № 14-1412 від 20.02.2008 року товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство Цезар” ідентифікаційний код 33163623 зареєстроване за адресою: м. Олександрія, проспект Леніна, 100. Дана адреса була також вказана відповідачем при укладанні договору про здійснення господарських операцій (а.с. 9 на звороті). Інші адреси відповідача позивачу та суду невідомі.

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Водночас, законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах. В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідач несе відповідальність за всі можливі наслідки неподання відомостей стосовно змін свого місцезнаходження, оскільки згідно правил статті 19 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” юридичні особи зобов'язані подавати відомості стосовно змін свого місцезнаходження державному реєстратору.

Як вбачається з матеріалів справи ухвала суду від 08.02.2008 року про порушення провадження у справі та від 07.03.2008 року була надіслана за адресою м. Олександрія, проспект Леніна, 100, тобто за юридичною адресою, що зазначена у договорі та у довідці Головного управління статистики в Кіровоградській області (а.с. 27) станом на 20.02.2008 року. В разі зміни місцезнаходження товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство ”Цезар” повинно було повідомити про це про це позивача (як сторону по договору) та не внести у встановленому законом порядку та строки зміни до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, чим повністю виключалась би вина відповідача в разі несвоєчасного отримання відповідачем ухвал суду про час та місце розгляду справи.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення боргу в розмірі 39392 грн. 51 коп., з яких сума основного боргу  31572 грн. 89 коп.,  пеня 2565 грн. 61 коп., проценти річних 770 грн. 69 коп. та втрати від інфляції - 4483 грн. 32 коп. і судових витрат з товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційне підприємство “Цезар”, м. Олександрія.

Сторонами спору не виконані вимоги суду про надання до судового засідання акту звірки взаєморозрахунків та інших матеріалів. Сторони не виявили бажання скористатись своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні. Господарським судом не визнавалась обов'язковою явка сторін для участі у судовому засіданні.

Господарський суд вважає за можливе провести розгляд справи згідно до ст. 75 ГПК України на підставі наявних у справі матеріалів та за відсутності представників сторін, яких було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи.

Підстав для відкладення розгляду справи у відповідності до вимог ст. 77 ГПК України господарський суд не вбачає.

Розглянувши матеріали справи на підставі ст. 75 ГПК України, господарський суд, -

                                                   ВСТАНОВИВ:

Правовідносини між учасниками спору виникли на підставі укладеного 24.01.2007 року повноважними представниками сторін в результаті вільного волевиявлення договору купівлі-продажу № 43 (в подальшому договір), предметом якого сторони визначили проведення господарських операцій по поставці та передачі у власність покупця (відповідач по справі) кондитерських виробів (товарів) в кількості та асортименті, замовленому та узгодженому покупцем і зобов'язання покупця прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Умови договору повноважними представниками сторін прийняті в результаті вільного волевиявлення без будь-яких заперечень чи зауважень, підписи повноважних представників сторін скріплено відтисками печаток підприємств.

Відповідно до пп. 3.4.1. „Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів”, яка затверджена наказом МВС України № 17 від 11.01.1999 р. та зареєстрована в Мін'юсті України 28.04.1999 р. за № 264/3557, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. Відповідач не надав доказів того, що печатку було втрачено або викрадено.

Згідно до п. 3.4, 3.5, 3.6 договору відпуск продукції проводиться з відстрочкою платежу. Розрахунки за кожну партію товару здійснюється у безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця. Оплата повинна проводитись не пізніше 20 календарних днів від дат, вказаної на накладній на відвантаження, за умови відвантаження продукції за попередній місяць на суму не менше 20000 грн. У випадку реалізації за попередній місяць га суму менше 20000 грн. оплата здійснюється не пізніше 12 календарних днів від дати, вказаної у товарно-транспортній накладній.

На виконання умов договору позивачем в період з 25 січня 2007 року по 26 березня 2007 року поставлено відповідачу товар на загальну суму 31572 грн. 89 коп. згідно до накладних на відвантаження продукції в січні 2007 року на суму 10341 грн. 56 коп., в лютому 2007 року на суму 5635 грн. 67 коп. та в березні 2007 року на суму 15595 грн. 66 коп. через повноважного представника відповідача Медвідь В.В. на підставі довіреностей серії ЯЛЦ №874627 від 29.01.2007 року та серії ЯМЛ № 913688 від 19.03.2007 року.

Фактичне отримання товару посвідчується підписом представника відповідача на накладних на відвантаження та прикладенням печатки відповідача (а.с. 10-17).

Станом на 30.01.2008 року заборгованість відповідача складає 31572 грн. 89 коп.

Провівши аналіз наданих позивачем доказів про наявність заборгованості та її розміру, яка виникла в результаті невиконання відповідачем умов договору та  відсутності у позивача належного контролю за його виконанням, господарський суд звертає увагу на ту обставину, що сторонами при здійсненні господарських операцій допускались порушення порядку оформлення бухгалтерських документів.

Зокрема, відсутність на примірниках накладних на відвантаження інформації про довіреність отримувача матеріальних цінностей, підставу для відпуску товарів з посиланням на договір, судом визнається як порушення порядку відображення в документах бухгалтерського обліку господарських операцій, передбаченого Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року “Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.” Єдиним належним та допустимим доказом здійснення господарської операції може бути саме первинний документ з суворо визначеними Законом реквізитами: назвою підприємства, установи від імені якої складено документ, назвою документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища, підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і складання первинного документа, особистий підпис або інші дані, які дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у господарській операції.

Крім того, згідно до п.п. 1 і 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за № 293/1318 (надалі–інструкція), сировина, матеріали паливо... та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Вимоги вказаної інструкції поширюються на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, договором, замовленням... або іншим документом, що його замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей (п. 6 Інструкції). Цим же пунктом встановлений порядок виписки довіреності.

Відповідно до вимог пунктів 12, 13 і 15 Інструкції забороняється відпускати цінності у випадках подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами.... Після закінчення відпуску цінностей служби, що здійснювали їх відпуск, здають довіреності разом з документами на відпуск останньої партії цінностей працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення бухгалтерського обліку. Відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей.

Видаткові накладні на відпуск товарів не мали посилання на договір між сторонами, або іншу підставу відпуску матеріальних цінностей.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первісні документи, які фіксують здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, при вирішенні господарського спору судом виявлені недоліки в роботі закритого акціонерного товариства “Хмельницька кондитерська фабрика “Кондфіл” м. Хмельницький та товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційне підприємство “Цезар”, м. Олександрія, пов'язані з порушенням Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за № 293/1318, з метою усунення яких суд визнає за необхідне відреагувати внесенням окремих ухвал.

Проаналізувавши правовідносини, що склались між сторонами спору та надавши їм правову оцінку, господарський суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до повного задоволення, з відповідача необхідно стягнути суму основного боргу в розмірі 31572 грн. 89 коп.

Висновок про обґрунтованість позовних вимог та необхідність поновлення порушеного права позивача суд робить на підставі наступного.

Суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, наявні договірні відносини у відповідності до вимог ст.ст. 11, 639, 655, 691 ЦК України підтверджують що це саме договір купівлі-продажу. Специфікація товару, ознаки, якість, ціна, вартість - визначені в видатковій накладній.

На користь відносин купівлі-продажу свідчить і застереження в документах на отримання товару  про ціну з ПДВ.

Позивач передав майно на всю суму, а відповідач прийняв товар, але не розрахувався за нього, тим самим не виконавши свої зобов'язання.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк. Саме невиконання умов договору з боку відповідача і стало причиною звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

Документів, що підтверджують повний розрахунок по договору з позивачем відповідач не представив.

Позивач правомірно просить стягнути наявний основний борг в розмірі 31572 грн. 89 коп. з відповідача на підставі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має бути виконано в натурі. На день розгляду заяви борг на користь позивача складає 31572 грн. 89 коп.

Розрахунок боргу зроблений вірно, а вимоги обґрунтовані, тому в цій частині позовні вимоги підлягають до повного задоволення.

Крім того, на підставі припису ст. 625 Цивільного кодексу України підлягають до задоволення вимоги позивача щодо стягнення з відповідача втрат від інфляції за період за травень-грудень 2007 року включно в розмірі 4483 грн. 32 коп., оскільки боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого рівня інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлену позивачем до стягнення суму втрат від інфляції в розмірі 4483 грн. 38 коп. суд визнає обґрунтованою та  такою, що підлягає до стягнення. Однак, при цьому господарський суд звертає увагу на ту обставину, що фактично втрати від інфляції за період з травня  по грудень 2007 року включно складають суму 4763 грн. 52 коп., однак враховуючи заявлений до стягнення розмір та відсутність клопотання позивача про збільшення позовних вимог чи наявність підстав для суду для виходу за межі позовних вимог, господарський суд вважає за необхідне визначити до стягнення втрати від інфляції в розмірі 4483 грн. 38 коп.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України підлягають до стягнення також три проценти річних в розмірі 770 грн. 69 коп. за період з 08.04.2007 року по 29.01.2008 року включно, тобто за 297 дні.

Поряд з цим, господарський суд вважає, що підлягає до стягнення пеня в розмірі 2565 грн. 61 коп. у відповідності до вимог п. 4.2 договору, оскільки за приписом ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Господарський суд приймає до уваги, що при нарахуванні пені позивач врахував вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України про порядок застосування штрафних санкцій за приписом якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане. Отже, визначальним при визначенні періоду за який  можливе нарахування та стягнення пені є п. 4.2 договору згідно до якого при укладанні договору сторони домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за невиконання зобов'язань за даним договором здійснюється в розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла в той період, коли проводиться нарахування пені.

Господарський суд погоджується з заявленими позивачем вимогами про стягнення пені також враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).

Згідно ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).

Згідно ч. 6 ст. 4 Цивільного кодексу України цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Статтею 1          Господарського кодексу України визначено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

У відповідності до ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом. Отже, норми Господарського кодексу є спеціальними щодо встановлення відповідальності по грошових зобов'язаннях суб'єктів господарювання.

Частина 1 ст. 231 Господарського кодексу України має імперативний характер і встановлює, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 343 цього ж кодексу платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Окрім того, згідно ст. 1 спеціального Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 10.01.2002 р. № 9221-ІІІ), який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. В той же час, стаття 3 Закону, яка також носить імперативний характер, вводить певні обмеження щодо меж згоди сторін, а саме: розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, зміст пункту 4.2 договору який передбачає наслідки несвоєчасної оплати продукції покупцем та встановлює пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочки, є таким, що не  суперечить чинному законодавству.

За приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно до ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не  визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідальність за неналежне виконання грошових зобов'язань регулюється спеціальним законом, який передбачає стягнення лише пені, розмір якої обмежений подвійною обліковою ставкою Національного банку України. З даною нормою Закону кореспондується стаття 343 Господарського кодексу України, згідно з пунктом 2 якої платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та стаття 231 Господарського кодексу України, пунктом 6 якої встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Господарський суд вважає за необхідне врахувати наведені норми матеріального права, оскільки стягнення з відповідача штрафу і пені призведе до безпідставного стягнення з відповідача за одне правопорушення 2 видів неустойки.

Таку правову позицію викладено в Постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду  від 05.06.2007 року по справі № 4/84.

Натомість, господарським судом не вбачається підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки належні до сплати штрафні санкції у вигляді пені не є надмірно великими порівняно із збитками кредитора та відповідачем не подано до суду доказів про майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та про наявність не лише майнових але й інших інтересів сторін, що заслуговують на увагу при вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій. При цьому господарським судом враховується, що відповідачем не виконувалось зобов'язання по проведенні оплати вартості отриманого і використаного на свій розсуд товару, тобто ступінь виконання зобов'язання, який суд може взяти за підставу для зменшення розміру штрафних санкцій фактично є нульовим.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на відповідача повністю, оскільки через невиконання відповідачем своїх зобов'язань позивач змушений був звертатись для захисту своїх прав до суду та поніс додаткові витрати.

Керуючись ст. ст. 34, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

                                                   В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційне підприємство “Цезар”, м. Олександрія, проспект Леніна, 100 (р/р 26002044935600 в АКІБ Укрексімбанк м. Олександрія, МФО 351005, код ЄДРПОУ 33163623) на користь закритого акціонерного товариства “Хмельницька кондитерська фабрика “Кондфіл”, 2900, м. Хмельницький, вул. Шевченка, 69 (р/р 2600902705726 в ФВАТ "Державний Експортно-імпортний Банк України", МФО 315609, код ЄДРПОУ 00382289) заборгованість по оплаті за отриманий товар в розмірі 39392 грн. 51 коп., з яких 31572 грн. 89 коп. основного боргу, 2565 грн. 61 коп. пені, 770 грн. 69 коп. проценти річних та 4483 грн. 32 коп. втрати від інфляції а також суму сплаченого державного мита в розмірі 393 грн. 93 коп. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн.

Наказ видати.

Видати позивачу закритому акціонерному товариству “Хмельницька кондитерська фабрика “Кондфіл”, 2900, м. Хмельницький, вул. Шевченка, 69 (р/р 2600902705726 в ФВАТ "Державний Експортно-імпортний Банк України", МФО 315609, код ЄДРПОУ 00382289) довідку на повернення з державного бюджету суми надлишково сплаченого державного мита в розмірі 7 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.

 Суддя                                      Ю.І. Хилько