Постанова

від 21.04.2011 по справі 45/322-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 21 квітня 2011 р.                                                                                    

№ 45/322-10  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

 Могила С.К. (головуючого),

 Борденюк Є.М.,

. Вовка І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Джі Ем Бі - Україна" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2011 року у справі № 45/322-10 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Джі Ем Бі - Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Надра" про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2010 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 51 470,50 грн. та 5 267,19 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з оплати поставленої продукції за договором поставки від 16.07.2009 року № 1/160709.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 51 470,50 грн. заборгованості та 1 770,44 грн. пені.

       Рішенням господарського суду Харківської області від 21.12.2010 року (суддя Калініченко Н.В.) позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2011 року (судді Могилєвкін Ю.О., Пушай В.І., Плужник О.В.) зазначене рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача 38 020,56 грн. заборгованості, 1 291,65 грн. пені та 393,12 грн. державного мита скасовано та в позові в цій частині відмовлено, а в решті зазначене рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судами порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає постанову апеляційного суду законною, і просить залишити її без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, касаційний суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір від 16.07.2009 року № 1/160709, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставляти відповідачу товар, кількість та асортимент кожної партії якого вказується у накладній, що складається на підставі замовлення відповідача, яка є невід'ємною частиною договору, а відповідач зобов'язався приймати товар та оплатити його вартість за умови реалізації товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Пунктом 8.2 договору встановлено, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

16.07.2009 року сторонами було підписано додаток № 1 до договору поставки щодо асортименту і кількості товару, а 30.12.2009 року підписано додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до якої було продовжено строк дії договору до 31.03.2010 року.

Згідно видаткових накладних від 28.09.2009 року № РН-0000174, від 28.12.2009 року № РН-00000339 та від 03.02.2010 року № РН-0000051 позивачем передано, а відповідачем прийнято товар на суму 84 202,92 грн., а за накладною від 18.02.2010 року № РН-0000080 відповідачем отримано товар на суму 32 942,53 грн.

Банківськими виписками від 11.02.2010 року та від 19.03.2010 року підтверджується повна оплата відповідачем товару за вказаними накладними.

10.03.2010 року за накладною № РН-0000119 та 21.04.2010 року за накладною № РН-0000194 позивач передав відповідачу товар на загальну суму 80 402,97 грн.

Відповідач двома накладними від 01.06.2010 року повернув частину отриманого товару за накладними від 10.03.2010 року та від 21.04.2010 року на загальну суму 28 932,47 грн.

Позивач звернувся з претензією від 08.09.2010 року до відповідача про оплату товару, яку він одержав 24.09.2010 року, проте відповіді на неї не надав та вартість отриманого товару не сплатив.

Предметом даного судового розгляду є вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у зв’язку з неналежним виконанням зобов’язання за договором з оплати за поставлений товар.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з приписами ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Судом першої інстанції, виходячи з невизначеності в спірному договорі строку оплати товару, обґрунтовано встановлено, що відповідачем не виконано взяті на себе договірні зобов'язання з оплати спірної заборгованості, а також виходячи з умов договору і наведених норм вірно нараховано розмір пені.

Водночас, місцевим господарським судом правомірно відхилено доводи відповідача щодо поставки товару за накладною від 21.04.2010 року поза межами спірного договору, оскільки він у накладній про повернення товару від 01.06.2010 року посилається саме на договір поставки від 16.07.2009 року № 1/160709.

Разом з тим, апеляційний господарський суд не мав підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості в сумі 38 020,56 грн. і пені в сумі 1 291,65 грн. та відмовляти в позові в цій частині, мотивуючи постанову тим, що поставка товару за накладною від 21.04.2010 року здійснена не за договором від 16.07.2009 року № 1/160709, оскільки вказане твердження спростовується матеріалами справи та встановленими обставинами і наведеними висновками у рішенні місцевого господарського суду, щодо наявності зобов'язання у відповідача за договором з оплати за одержаний товар.

За таких обставин, постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції –залишенню без змін, як законне та обґрунтоване.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111  Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Джі Ем Бі - Україна" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2011 року скасувати, а рішення господарського суду Харківської області від 21.12.2010 року залишити в силі.

Головуючий   суддя                                                           С.Могил

Судді                                                                                     Є.Борденюк

                                                                                              І. Вовк