Рішення

від 20.04.2011 по справі 34/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

34/22

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

20.04.11 р.                                                                                 Справа № 34/22                               

Суддя господарського суду Донецької області  Кододова О.В.

при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Приватного підприємства „Практик”, м. Донецьк

до відповідача – Державного підприємства „Красноармійськвугілля”, м. Димитров   

про стягнення  166103,60грн.  

за участю представників сторін:

від позивача – Дуброва Т.П. (за довіреністю);

від відповідача – Бояр С.О. (за довіреністю);

По справі була оголошена перерва з 29.03.2011р. на 05.04.2011р. на 14год. 30хвил.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Приватним підприємством „Практик”, м. Донецьк до Державного підприємства „Красноармійськвугілля”, м. Димитров про стягнення суми боргу у розмірі 115500,00грн., 3% річних в сумі 10081,73грн. та інфляційних витрат в сумі 40521,87грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору постачання №184/242 від 12.02.2008р. відповідач взяв на себе зобов'язання щодо оплати отриманого товару, однак у встановлений строк їх не виконав у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі  115500,00грн.

Клопотанням від 18.04.2011р. (вхід. №”02-41/15057) позивач зменшив розмір суми боргу, у зв'язку із укладеним із відповідачем актом взаємозаліку зустрічних вимог та просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 53341,44грн., а також позивач зробив новий розрахунок інфляційних витрат та 3% річних станом на  20.04.2011р., у зв'язку із чим сума штрафних санкцій збільшилася, а саме розмір 3% складає 10531,67грн., інфляційних витрат – 43687,72грн. Розглянувши дане клопотання суд дійшов висновку, що воно не відповідає вимогам ст. 22 ГПК України за приписами якої позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Тобто одночасне збільшення та зменшення позовних вимог ГПК України не передбачено. Відтак судом розглядаються первинно заявлені позовні вимоги.  

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, проти позову не заперечував.

За клопотанням сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив :

Між Приватним підприємством „Практик” (Постачальник) та Державним підприємством „Красноармійськвугілля” (Покупець) 12 лютого 2008року укладено договір постачання №184/242, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю обговорену в цьому договорі продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти цю продукцію й оплатити її на умовах, обговорених у цьому договорі.  

Відповідно до п. 1.2. предметом поставки є така продукція – ролікоопора РВЛ-100 у кількості 150шт. за ціною 330,00грн. з урахуванням ПДВ.

Згідно із п. 2.1. вартість договору складається із вартості поставленої продукції та дорівнює 49500грн. (з урахуванням ПДВ).

За приписами п. 3.3. договору право власності на продукцію, обговорену в цьому договорі, переходить до Покупця з моменту  поставки відповідної продукції, що оформлюється видатковою накладною або актом прийому-здачі продукції.

Пунктом 3.4. договору встановлено, що форма оплати за цим договором – перерахування коштів (отриманих від реалізації) на поточний рахунок Постачальника. Оплата за цим договором здійснюється протягом 30 днів з моменту постачання. За домовленістю сторін можливо 100% або часткова передоплата. (п. 3.5. договору).

Згідно із п. 7.7. договору  термін дії цього договору з 12.02.2008р. по 28.02.2008р.

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

На виконання умов укладеного договору позивачем було поставлено на адресу відповідача товар (ролікоопора РВЛ-100) у кількості 350шт. на загальну суму 115500,00грн. разом із ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №2 від 12.02.2008р. Товар за даною видатковою накладною було отримано представником відповідача Беліньковою Л.І.  на підставі довіреності ЯОР №849467 від 12.02.2008р.

Факт здійснення господарської операції також підтверджується наданою позивачем податковою накладною №2 від 12.02.2008р. на суму 115500,00грн.

Протягом розгляду справи між сторонами було підписано акт взаєморозрахунку (акт заліку зустрічних вимог) від 09.03.2011р. відповідно до п. 5.4. якого встановлено, що у зв'язку із тим, що Сторона №1 (позивач) повинна сплатити за вказаною операцією №5 залишок заборгованості у розмірі 62158,56грн. та, у зв'язку із тим, що сторона №2 (відповідач) повинен сплатити стороні №1 заборгованість у розмірі 115500,00грн., яка виникла на підставі договору №184/242 від 12.02.2008р. сторони домовилися зробити зарахування вказаних зустрічних однорідних вимог один до одного. У зв'язку з вказаним зарахуванням, зобов'язання між сторонами по операції №5, де Сторона №1 виступала боржником, припиняються у повному обсязі, а зобов'язання між сторонами  по договору №184/242 від 12.022008р. (операція №6), де боржником виступає Сторона №2,   припиняються частково на суму 62 158,56грн. Таким  чином,  Сторона №2   повинна  сплатити  Стороні  №1   по  операції  №6 не 115500,00грн., а 53341,44грн.   Відповідно до                п. 5.6. акту у зв'язку із наведеними умовами зарахування зустрічних однорідних вимог  між сторонами, тільки по операції №6 (договір №184/242 від 12.02.2008р.) між сторонами зобов'язання не припиняються, бо за вказаною операцією ДП „Красноармійськвугілля” зобов'язано ще сплатити ПП „Практик” суму заборгованості у розмірі 53341,44грн., що також підтверджується актом звірки. Даний акт підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11  Цивільного  кодексу  України підставами  виникнення  цивільних  прав  та обов'язків  є зокрема  договори  та  інші  правочини.

Стаття  509  Цивільного  кодексу  України  визначає,  що  зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)  зобов'язана  вчинити  на  користь  другої  сторони (кредитора)  певну    дію  (передати  майно, виконати    роботу,  надати  послугу,  сплатити  гроші  тощо)  або  утриматись  від  певної  дії,  а  кредитор  має  право  вимагати  від боржника  виконання  його  обов'язку.       

Статтею  173 Господарського  кодексу  України  визначено,  що господарським  визначається  зобов'язання,  що  виникає  між  суб'єктом  господарювання  та  іншим  учасником   відносин  у  сфері  господарювання з  підстав,  передбачених  господарським  кодексом,  в  силу  якого  один  суб'єкт (зобов'язана  сторона, у тому  числі  боржник)  зобов'язаний  вчинити  певну  дію  господарського  чи  управлінсько-господарського  характеру  на  користь   іншого  суб'єкта   (виконати  роботи, передати  майно, сплатити  гроші,  надати  інформацію тощо),  або  утриматись  від  певних  дій, а інший  суб'єкт  (управлена  сторона, у тому  числі  кредитор)  має  право  вимагати  від  зобов'язаної   сторони  виконання  її  обов'язку.

Як визначено  положеннями ст. 526 Цивільного  кодексу  України  та ст. 193  Господарського  кодексу  України  суб'єкти  господарювання  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання  належним  чином  відповідно до  умов  укладеного  договору.

У  частині  сьомій  статті 193 Господарського  кодексу  України  визначено,  що  одностороння  відмова  від виконання  зобов'язань,  крім  випадків,  передбачених  законом  не  допускається.

Аналогічні положення містить ст.525  Цивільного  кодексу  України.

Стаття  629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Протягом розгляду справи між сторонами було підписано акт заліку зустрічних вимог від 09.03.2011р. відповідно до якого сторони домовилися зробити зарахування зустрічних однорідних вимог один до одного та зазначили, що зобов'язання між сторонами за договором №184/242 від 12.02.2008р., де боржником виступає відповідач припиняються частково на суму 62158,56грн., у зв'язку із чим відповідач повинен сплатити позивачу 53341,44грн.  Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. У зв'язку із вищевикладеним господарський суд припиняє провадження по справі в частині стягнення з Державного підприємства „Красноармійськвугілля”, м. Димитров суми боргу у розмірі 62158,56грн. відповідно до п.11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 53341,44грн., відповідач свої зобов'язання за Договором постачання №184/242 від 12.02.2008р. належним чином не виконав, отриманий товар не оплатив, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 53341,44грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, крім того суму боргу у розмірі 53341,44грн. відповідач повністю підтвердив у підписаному акті заліку зустрічних вимог, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 53341,44грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 10081,73грн. та інфляційних витрат в сумі 40521,87грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.     

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 40521,87грн. та 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань в сумі 10081,73грн. є обґрунтованими, арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі  Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

                                                                     ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства „Практик”, м. Донецьк до Державного підприємства „Красноармійськвугілля”, м. Димитров про стягнення суми боргу у розмірі 115500,00грн., 3% річних в сумі 10081,73грн. та інфляційних витрат в сумі 40521,87грн., задовольнити частково.

Припинити провадження по справі в частині стягнення з Державного підприємства „Красноармійськвугілля”, м. Димитров суми боргу у розмірі 62158,56грн., у зв'язку із відсутністю предмету спору.

Стягнути з Державного підприємства „Красноармійськвугілля”, (85322, м. Димитров, вул. Ватутіна, 1, р/р 26007301600953 в Димитровському відділенні ПІБ, МФО 334806, код ЄДРПОУ 32087941) на користь Приватного підприємства „Практик” (83049, м. Донецьк,  вул. Куйбишева, 70, п/р 26000301359 в Куйбишевському відділенні Ощадбанку, м. Донецьк, МФО 394040, код ЄДРПОУ 31933708) борг у розмірі 53341,44грн., 3% річних в сумі 10081,73грн., інфляційні витрати в сумі 40521,87грн., державне  мито  в  розмірі 1661,04грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 236грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області  в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 22.04.2011року

                                                              Кододова О.В.