Рішення

від 14.04.2011 по справі 2/41пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/41пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

14.04.11 р.                                                                                 Справа № 2/41пд                               

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі  судового засідання Трубачевій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Восход”, м. Донецьк

до відповідача: Дочірнього підприємства Донецьке спеціалізоване управління „Електромонтаж” № 442, м. Донецьк

про визнання договору № 19 від 19.02.2007р. недійсним

За участю

представників сторін

від позивача:  Крещенко В.В. - за довір.

від відповідача: Носовец В.Ф. – керівник

У судовому засіданні 05.04.2011р. було оголошено перерву до 11год. 40хв. 07.04.2011р. та 07.04.2011р. було оголошено перерву до 10 год.40хв.14.04.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Восход”, м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Дочірнього підприємства Донецьке спеціалізоване управління „Електромонтаж” № 442, м. Донецьк про визнання договору № 19 від 19.02.2007р. недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що договір № 19 від 19.02.2007р. був укладений з порушенням норм цивільного та господарського законодавства, оскільки сторонами при укладання договору не погоджено предмет, ціну та строк припинення дії договору.

Як на правові підстави заявленого позову посилається на ст. 215 Цивільного кодексу України.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, у відзиві на позовну заяву від 05.04.2011р. вказує, що зміст договору відповідає вимогам ст. 628 ЦК України та ст. 638 ЦК України. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності.  

Під час слухання справи сторонами надавалися письмові та усні пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи документи суд ВСТАНОВИВ:

19.02.2007р. між Дочірнім підприємством Донецького спеціалізованого управління „Електромонтаж” № 442 (Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Восход” (Замовник) був укладений договір № 19 з протоколом розбіжностей.

За цим договором підрядник приймає на себе зобов'язання виконати електромонтажні роботи з електроосвітлення та силового електрообладнання: ТК „Обжора” на перетині                      пр. Строітелей та пр. Леніна в м. Маріуполь.

Пунктом 1.1. договору встановлено, що підрядник виконує роботи в строк до 31.12.2007р.

Відповідно до п. 1.3. договору робота та матеріали, необхідність в яких виявиться в процесі виконання робіт, оформлюється сторонами додатковою угодою, в якій оговорюється їх оплата.

Замовник зобов'язується прийняти виконані Підрядні роботи та оплатити їх на умовах договору (п. 1.4. договору).

Розділом 2 „Вартість робіт” встановлена орієнтована вартість робіт, складає 2500000грн.

Поточна оплата виконаних підрядником робіт здійснюється на підставі акта виконаних робіт форми № 2 та довідки форми № 3. Акт виконаних робіт готує Підрядник та передає його для підписання уповноваженому представнику Замовника в строк не пізніше 25-го числа звітного місяця. Уповноважений представник Замовника в продовж трьох днів перевіряє реальність акту та підписує його в частині фактично виконаного об'єму робіт.

Оплата виконаних робіт здійснюється в строк до 10 числа місяця, наступного за звітним, в безготівковому порядку, в національній валюті України.

Пунктом 9.1. договору визначено, що останній вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до дня підписання акту про закінчення робіт та виконання Підрядником гарантійних зобов'язань, а в разу дострокового розірвання договору до завершення сторонами взаємних розрахунків.

Сторонами на підтвердження виконання договору до матеріалів справи надано, зокрема довідки про вартість виконаних робіт за період з листопада 2007р. по січень 2008р., акти виконаних робіт за період з листопада 2007р. по січень 2008р., виписки банку від 06.05.2008р., від 25.04.2008р., від 09.04.2008р., від 02.04.2008р., від 12.03.2008р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір не містить істотних умов передбачених для даного виду договору, а саме предмету, ціни та строк дії договору, у зв'язку  з чим позивач просить визнати його недійсним.

В силу статей 4-2, 4-3, 4-7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до вимог статей 32-33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також, інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача про визнання недійсним договору такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними: відповідність договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору, дієздатність сторін за договором, у чому конкретно полягає порушення вільного волевиявлення та не відповідність його внутрішній волі учасника правочину, не спрямованість сторони на реальне настання правових наслідків правочину та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п'ятою  та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також  моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин,  якщо його  недійсність  встановлена законом (нікчемний  правочин).  У  цьому  разі  визнання  такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо  недійсність  правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована  особа  заперечує  його дійсність на підставах,  встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин є правомірним,  якщо його  недійсність  прямо  не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( ст. 204 Цивільного кодексу України).

За приписами пункту 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печатками.

Згідно статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленого до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причинами пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Із матеріалів справи вбачається, спірний договір № 19 було укладено між сторонами  19.02.2007р. та перший акт виконаних підрядних робіт по договору № 19 від 19.02.2007р. було підписано між сторонами у липні 2007р.

Тобто, з врахуванням приписів ст. 261 Цивільного кодексу України умови спірного договору були відомі позивачу з дня укладання договору № 19 від 19.02.2007р., що останнім не оспорюється, а тому строк позовної давності, у межах якого позивач міг звернутися до суду з вимогою про визнання договору № 19 від 19.02.2007р. сплив 20.02.2010р.   

Крім того суд зазначає, що позивач не був позбавлений можливості дізнатися про те, що договір № 19 від 19.02.2007р. порушує його права ще у день укладання цього договору та з цього часу йому ніщо не перешкоджало встановити обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Таким чином, позов поданий до суду після закінчення строку позовної давності, оскільки позовна заява надійшла до господарського суду Донецької області 22.02.11р., про що свідчить вхідний штамп № 02-38\1626, а право на пред'явлення вимог щодо захисту порушених прав у позивача будь-якому разі, враховуючи заперечення позивача, що позовна давність обчислюється не з моменту вчинення правочину, а від дня коди особа могла довідатися чи довідалася, що її право порушено, виникло ще у липні 2007р., про що свідчать додані до матеріалів справи акти виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт за липень 2007р.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у прозові. Якщо суд вважає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ст. 267 ЦК України).

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вказані норми закону та оскільки відповідачем до прийняття рішення по справи було зроблено заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давнини, а позивачем до матеріалів справи не надано заяви в обґрунтування поважності причини пропущення позовної давнини, відсутні підставі для задоволення позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки позивачем заявлені позовні вимоги після спливу строку позовної давнини суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на позивача до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.  

На підставі викладеного, керуючись Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82 – 85 ГПК України, господарський суд

                                                   ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Восход”,                 м. Донецьк до Дочірнього підприємства Донецького спеціалізованого управління „Електромонтаж” № 442”, м. Донецьк про визнання договору № 19 від 19.02.2007р. недійсним – відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання рішення.

Суддя                                                               Мартюхіна Н.О.           

Повний текст рішення складено та підписано 18.04.2011р.