Постанова

від 19.04.2011 по справі 4/156-10-4895

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/156-10-4895

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"19" квітня 2011 р. Справа № 4/156-10-4895

 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Михайлова М.В.

суддів Ярош А.І., Журавльова О.О.

(Склад судової колегії змінений розпорядженням голови суду від 18 квітня 2011 року № 269)

При секретарі Герасименко Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Чуприна Л.С., за довіреністю;

від відповідача: Максимович М.В., за паспортом;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства „І-МАКС-ТЕХНОЛОГІЇ”

на рішення господарського суду Одеської області від 01 лютого 2011 року

у справі № 4/156-10-4895

за позовом Комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси”, м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б,

до Приватного підприємства „І-МАКС-ТЕХНОЛОГІЇ”, м. Одеса, вул. Самольотна, буд. 41-а,

про стягнення 5839,55 грн.,-

                                                          ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2010 року Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства „І-МАКС-ТЕХНОЛОГІЇ” про стягнення з відповідача 5839,55грн., з яких сума заборгованості по орендній платі складає 5246,92 грн., 508,48–пеня та 3% річних у розмірі 84,15грн.

14.12.2010 року відповідач надав до суду заперечення на позов, в якому проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві, та просив суд відмовити позивачу в задоволені позову повністю.

24.01.11р. відповідач надав суду доповнення до заперечень на позовну заяву, в яких також просив суд відмовити позивачу в задоволені позову повністю з підстав викладених у доповненнях.

Рішенням господарського суду Одеської області від 01 лютого 2011 року по справі № 4/156-10-4895 (суддя Літвінов С.В.) позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне підприємство „І-МАКС-ТЕХНОЛОГІЇ” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 01 лютого 2011 року по справі № 4/156-10-4895  та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Свої вимоги скаржник мотивує тим, що рішення господарського суду є незаконним та необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.

13.04.2011 року до апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення та розписки.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши  доводи апеляційної скарги та заперечень, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню з наступних підстав.

Апеляційним  господарським  судом встановлено,  що  в  липні місяці 2009 року відповідач  звернувся  до  позивача з  пропозицією про укладання договору оренди на частину нежитлового приміщення площею  1 кв.м.,  що  розташоване у м. Одеса, вул.Рішельєвська,17. Директором ПП  „І-Макс-Технології”  Максимовичем М.В., в  приміщенні  позивача, був  підписаний проект  договору та  акт приймання-передачи частки нежитлового  приміщення  площею 1  кв.м. Обидва документи були  скріплені печаткою  відповідача, та  залишені  на  підпис   директору КП „Теплопостачання  Одеси” в  зв'язку  з його  відсутністю. Ці обставини  обидві  сторони  не  заперечують.

В строки встановлені законодавством (двадцятиденний) відповіді позивача про прийняття пропозиції на адресу відповідача не надходило, внаслідок чого він  вважав, що позивач пропозицію не прийняв, договір та акт не підписав, відповідно в користування майном, що було предметом проекту договору, відповідач  не втупив. Доказів   користування спірною  часткою  нежитлового приміщення  позивач  суду  не надав.

21.09.2010р.,(а.с.13) року відповідачем  отримана претензію від позивача №01/11-1073, із якої він дізнався, що вказаний проект договору нібито укладений 01.08.2009р., що він діє і породжує обов'язки ПП  „І-Макс-Технології” сплачувати грошові кошти за  оренду.

У відповідь на претензію відповідач (а.с.14) запросив  у  позивача докази прийняття з його боку в користування  частки нежитлового приміщення.

Листом  № 01/11-1209 від 13.10.2010р. (а.с.15) позивач надіслав оригінал акту приймання-передачі приміщення, підписаний обома  директорами. Тобто  того  акту,  який був  підписаний  Максимовичем М.В. ще у липні  2009 року. Належних доказів  надіслання  підписаних позивачем  договору та  акту приймання - передачі  частки нежитлового  приміщення,  розташованого  у м. Одеса, вул.Рішельєвська,17,  позивач  суду  не надав  незважаючи  на те,  що така  вимога містилась в ухвалі  апеляційного  суду  від  10 березня 2011 року. Не  була  виконана  ухвала  апеляційного  суду  також в  частині  надання доказів  користування відповідачем орендною  площею,  надіслання  відповідачу  рахунків   на оплату. Твердження позивача про те, що не виставлення рахунків не позбавляла відповідача обов'язку сплачувати належним чином орендну плату, не заслуговують на увагу, оскільки, як вже зазначалося вище, позивач не надав доказів користування відповідачем спірною площею, а матеріали справи взагалі свідчать про те, що такого використання не відбувалось.

Згідно ст. 638 ч. 2 ЦК України Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ст. 640 ЦК України Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно ст. 645 ЦК України якщо відповідь про прийняття пропозиції укласти договір одержано із запізненням, особа, яка зробила пропозицію, звільняється від відповідних зобов'язань.

Згідно ст. 181 ГК України Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Згідно ст. 203 ч.5 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Таких правових наслідків фактично не настало.

Заперечення відповідача  про  те, що  договір та  акт  отримані  ним  у  жовтні  2010 року підтверджується  тим,  що  позивачем  рахунки на  оплату за  оренду  не  виставлялися, доказів  їх  відправки  відповідачу  суду  не  надано. Стосовно копій  актів, що є  у справі, судова колегія доходить  до  висновку,  що  вони складалися  у один день, тоді  як,  відповідно  до  п.7.1.3 Договору,  рахунки повинні  бути виставлятися  до  10  числа  місяця,  що  слідує  за розрахунковим. Крім того, в матеріалах справи наявний лише один докази надсилання акту № ТГО-484 від 01.08.2009 року відповідачу, а саме лист від 13.10.2010 року, тобто більше ніж через рік після їх підписання.

Таким чином судова колегія доходить до висновку, що в процесі розгляду справи позивачем не було доведено належним чином своєї правової позиції та не було надано документальних доказів відповідно до ст.ст. 4-3, 32-34 ГПК України, які б підтвердили позовні вимоги позивача у будь якій частині, а отже у позивача  відсутні  правові  підстави для  задоволення  позову.

Відповідно до вимог частини 1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Аналізуючи висновки, зроблені місцевим господарським судом при ухваленні рішення, колегія суддів дійшла до переконання про те, що висновки суду першої інстанції не повністю відповідають обставинам справи та в деяких випадках засновані на припущеннях.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Отже, оскаржуване рішення господарського суду Одеської області прийняте без належного з'ясування і доведеності всіх обставин у справі, з невідповідністю деяких висновків, викладених у рішенні, з дійсними обставинами справи, а також з порушеннями норм матеріального та процесуального права.

З  урахуванням  наведеного апеляційна  скарга  підлягає  задоволенню,  рішення  господарського суду  скасуванню,  в позові слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд,-

                                              ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства „І-МАКС-ТЕХНОЛОГІЇ”, м. Одеса, на рішення господарського суду Одеської області  від 01 лютого 2011 року по справі № 4/156-10-4895 задовольнити.

Рішення господарського  суду  скасувати.

В позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.   

Повний текст постанови підписаний 26 квітня 2011  року.

           Головуючий суддя:                                                                                   М.В. Михайлов

           Суддя:                                                                                        А.І. Ярош

           Суддя:                                                                                         О.О. Журавльов