Постанова

від 21.04.2011 по справі 19/162-10-4967

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

19/162-10-4967

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"21" квітня 2011 р. Справа № 19/162-10-4967

 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.                     

                   Суддів:  Гладишевої Т.Я.

                                  Лавренюк О.Т.

(склад колегії суддів визначено розпорядженням голови суду №230 від 29.03.2011р.)

при секретарі судового засідання Мартинюк К.В.

за участю представників сторін в судових засіданнях від 31.03.2011р., 07.04.2011р., 21.04.2011р.:

від позивача: Меламед І.С., довіреність №1 від 22.12.2010р.;

від відповідача: Нікогосян О.С., довіреність №28 від 04.01.2010р.;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Пілот-Медіа»

на рішення господарського суду Одеської області

від 28 лютого 2011 року

по справі №19/162-10-4967

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Пілот-Медіа»

до відповідача: Одеської залізниці

про визнання недійсною частини договору

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні, яке відбулося 31.03.2011р., оголошено перерву до 07.04.2011р., розгляд апеляційної скарги відкладався на 21.04.2011р..

В судовому засіданні 21.04.2011р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.02.2011р. по справі №19/162-10-4967 відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Пілот-Медіа»до Одеської залізниці про визнання недійсною частини договору, посилаючись на те, що 01.06.2010р. між Одеською залізницею (виконавець) та ТОВ «Телерадіокомпанія «Пілот-Медіа»(замовник) укладено договір № ОД/ДН-1-09-402дНЮ, відповідно до умов якого виконавець зобов'язався надати замовнику послуги по тимчасовому розміщенню та території об'єктах Одеської залізниці спеціальних рекламних конструкцій замовника з можливістю подальшого експонування на них рекламоносіїв, а замовник –прийняти і оплатити ці послуги, на виконання положень п. 1.2. договору сторони підписали додаткову угоду до договору № ОД/ДН-1-09-402дНЮ від 01.06.2010р., якою визначили вид робіт, період проведення рекламної компанії, адресну програму, сюжет, вартість, графік оплати, графік надання фото звітів, особливі умови, посади та телефонні номери відповідальних працівників. ТОВ «Пілот-Медіа»звернулося до суду з позовом про визнання п. 7.6. та підпункту 1 п. 1.8. особливих умов додаткової угоди до договору, обґрунтовуючи свої вимоги посиланням на положення п. 7 ст. 179, п. 7 ст. 193, ч.2 ст.207 Господарського кодексу України, ст.ст. 203, 215, 217, 627, 907 Цивільного кодексу України, та тим, що положеннями п. 7.6. укладеного між сторонами договору визначено, що у випадку підвищення базових тарифів на надання рекламних послуг виконавцем сторони зобов'язуються переглянути вартість послуг, які надаються виконавцем, у випадку недосягнення сторонами взаємної згоди щодо підвищення вартості рекламних послуг, які надаються виконавцем, протягом 30 (тридцяти) календарних днів договір вважається таким, що припинений достроково. В підпункті 1 пункту 8.1. додаткової угоди до договору № ОД/ДН-1-09-402дНЮ від 01.06.2010р. вказано, що виконавець має право на зміну вартості послуг (в межах затверджених тарифів). Оскільки договір, положення якого та додаткової угоди до нього просить позивач визнати недійсними, є договором про надання послуги, у відповідності з вимогами ст. 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами, як зазначено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 07.04.2008р. № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»Цивільний кодекс України містить загальні правила про недійсні правочини - правочини, які не створюють тих наслідків, на які вони направлені (ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України), при цьому поділяє їх на два види: нікчемні (ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України) та оспорювані (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України), принципова відмінність між якими полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а оспорюваний стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну силу у часі (ст. 236 Цивільного кодексу України), Господарський кодекс України зазначеного поділу не передбачає, а натомість у суперечності із Цивільним кодексом України фактично розглядає як оспорювані (ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України) всі ті зобов'язання, які виникають з правочинів, які за Цивільним кодексом України є нікчемними. У ч. 2 ст. 207 Господарського кодексу України вживається термін «нікчемна умова», але визначення відповідного поняття відсутнє, у ч. 3 ст. 207 Господарського кодексу України встановлюється, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним, припиняється з дня набрання рішенням суду законної сили, та передбачає можливість визнання зобов'язання недійсним на майбутнє, що також суперечить ст. 236 Цивільного кодексу України. Таким чином, ст. 207 Господарського кодексу України не містить особливостей регулювання господарських відносин, а містить загальні правила про недійсність господарських зобов'язань, які суперечать Цивільному кодексу України як за термінологією, так і за змістом, тому ст. 207 Господарського кодексу України відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України, абз. 2 ч. 1 ст. 4 Господарського кодексу України застосовуватися не може. Посилання позивача в обґрунтування заявлених вимог на положення п. 7 ст. 179, п. 7 ст. 193, ч.2 ст. 207 Господарського кодексу України, ст.ст. 203,215, 217, 627, 907 Цивільного кодексу України на думку суду є посиланням на загальні положення норм цивільного та господарського права про недійсність зобов'язань та свободу договору, а висновки щодо порушення вимог розумності і справедливості при включенні в п. 7.6. договору положень щодо припинення строку його дії у разі недосягнення сторонами згоди щодо підвищення вартості послуг протягом 30-ти днів –є вільним трактуванням позивачем загальних принципів цивільного законодавства, що дало підстави стверджувати про невідповідність заявлених вимог положенням закону, у зв'язку з чим у суду відсутні правові підстави для їх задоволення та визнання недійсними п. 7.6. договору від 01.06.2010р. № ОД/Дн-1-09-402 д Ю та п. 1.8. додаткової угоди до нього.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулось ТОВ «Телерадіокомпанія «Пілот-Медіа»з апеляційною скаргою, в якій позивач просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 28.02.2011р. по справі №19/162-10-4967, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, мотивуючи це тим, що господарським судом було прийнято до уваги той факт, що оспорювані умови договору та додаткової угоди до нього порушують права та інтереси позивача, а саме передбачають односторонню відмову від зобов'язання  з боку виконавця або односторонню зміну його умов з підстав прямо вказаних в законі. Господарським судом першої інстанції безпідставно зроблено посилання на інформаційний лист Вищого господарського суду України від 07.04.2008р., оскільки ніякі роз'яснення та листи не мають юридичної сили відміняти приписи Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України. Господарським судом не було враховано того, що відповідач менше ніж за 6 місяців підвищив в односторонньому порядку тариф –базову вартість, ціну в 5,5 разів, така одностороння зміна умов договору є не тільки неприпустимою згідно зі ст. 197 Господарського кодексу України та ст. 203, 215, 627 Цивільного кодексу України.

31.03.2011р., 04.04.2011р. та 19.04.2011р. до Одеського апеляційного господарського суду від ТОВ «Телерадіокомпанія «Пілот-Медіа»надійшли додаткові матеріали та пояснення до апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ТОВ «Телерадіокомпанія «Пілот-Медіа»», заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення господарського суду - скасувати з огляду на таке.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що 01.06.2010р. між Одеською залізницею (виконавець) та ТОВ «Телерадіокомпанія «Пілот-Медіа»(замовник) укладено договір № ОД/ДН-1-09-402дНЮ, відповідно до умов п. 1.1. якого виконавець зобов'язався надати замовнику послуги по тимчасовому розміщенню та території об'єктах Одеської залізниці спеціальних рекламних конструкцій замовника з можливістю подальшого експонування на них рекламоносіїв (послуги), а замовник зобов'язався прийняти і оплатити ці послуги.

Згідно з п. 6.1. договору сторони встановили строк дії договору до 31 грудня 2012р. з можливістю подальшої пролонгації за взаємним погодженням, обумовили обставини його дострокового припинення.

Крім того, у п. 7.6. договору сторони встановили, що у випадку підвищення базових тарифів на надання рекламних послуг виконавцем сторони зобов'язуються переглянути вартість послуг, які надаються виконавцем, у випадку недосягнення сторонами взаємної згоди щодо підвищення вартості рекламних послуг, які надаються виконавцем, протягом 30 календарних днів договір вважається таким, що припинений достроково.

На виконання положень п. 1.2. договору 01.06.2010р. Одеська залізниця та ТОВ «Телерадіокомпанія «Пілот-Медіа»підписали додаткову угоду до договору № ОД/ДН-1-09-402дНЮ від 01.06.2010р., якою визначили вид робіт, період проведення рекламної компанії, адресну програму, сюжет, вартість, графік оплати, графік надання фото звітів, особливі умови, посади та телефонні номери відповідальних працівників.

28.09.2010р. Одеська залізниця направила на адресу ТОВ «Телерадіокомпанія «Пілот-Медіа»лист №ДН-1/260, в якому Одеська залізниця повідомила про введення з 01.10.2010р. згідно з наказом №Н/559 від 27.09.2010р. в дію нового Порядку визначення розміру плати за розповсюдження (розміщення) реклами на території та об'єктах Одеської залізниці, у зв'язку з чим виконавець просив замовника у встановлений договором термін надати відповідь.

12.10.2010р. ТОВ «Телерадіокомпанія «Пілот-Медіа»повідомило Одеську залізницю в листі №12-01/10/10 про наявність заперечень щодо зміни розміру плати за рекламні послуги, при цьому замовник просив залишити в силі попередню цінову політику та надати знижку.

20.10.2010р. Одеська залізниця направила на адресу ТОВ «Телерадіокомпанія «Пілот-Медіа»лист №ДНрек-1/126, в якому Одеська залізниця повідомила про неможливість надання знижки, крім того нагадала, що відповідно до п. 7.6 договору від 03.06.2010р., укладеного між ТОВ «ТРК «Пілот-Медіа»та Одеською залізницею, у разі недосягнення сторонами взаємної згоди щодо підвищення вартості послуг, зазначений договір буде припинений протягом 30 днів, тобто з 28.10.2010р..

          Вищенаведене стало підставою для звернення 27.12.2010р. ТОВ «Телерадіокомпанія «Пілот-Медіа»до господарського суду з позовом до Одеської залізниці про визнання п. 7.6. та підпункту 1 п. 1.8. особливих умов додаткової угоди до договору, обґрунтовуючи свої вимоги посиланням на положення п. 7 ст. 179, п. 7 ст. 193, ч.2 ст.207 Господарського кодексу України, ст.ст. 203, 215, 217, 627, 907 Цивільного кодексу України.

          Дослідивши обставини справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.11.2008р. між Одеською залізницею (виконавець) і ТОВ «Телерадіокомпанія «Пілот-Медіа»(замовник) було укладено договір № ОД/ДН-1-09-402дНЮ, відповідно до умов якого Одеська залізниця прийняла на себе зобов'язання надати послуги по тимчасовому розміщенню та її території та об'єктах спеціальних рекламних конструкцій замовника  з можливістю подальшого експонування на них рекламоносіїв, а замовник - прийняти та оплатити ці послуги.

Серед інших умов пунктом 7.6. Договору сторони встановили, що: «У випадку підвищення базових тарифів на надання рекламних послуг Виконавцем  сторони зобов'язуються переглянути вартість послуг, які надаються Виконавцем. У випадку недосягнення  сторонами взаємної згоди про підвищення вартості рекламних послуг, які надаються Виконавцем, протягом 30 (тридцяти) календарних днів договір вважається таким ,що припинений достроково.”

На виконання положень п. 1.2. договору 01.06.2010р. Одеська залізниця та ТОВ «Телерадіокомпанія «Пілот-Медіа»підписали додаткову угоду до договору № ОД/ДН-1-09-402дНЮ від 01.06.2010р., якою визначили вид робіт, період проведення рекламної компанії, адресну програму, сюжет, вартість, графік оплати, графік надання фото звітів, особливі умови, посади та телефонні номери відповідальних працівників.

Саме визнання недійсним вищевказаних умов п.7.6. договору та умов п. 1.8 додаткової угоди до договору є предметом цього спору.

З аналізу вказаного договору вбачається, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором по наданню послуг .

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, яка регулює правові відносини по наданню послуг, встановлено: якщо договором передбачено надання послуг за плату замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та порядку ,що встановлені договором.

Згідно зі ст. 603 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що вартість послуг виконавця та порядок оплати визначається відповідно до додаткових угод, що є невід'ємною частиною договору.

З наявної у справі додаткової угоди до договору вбачається, що сторони визначили в угоді розмір вартості послуг за розміщення конкретних рекламних конструкцій, тобто відповідно до вимог чинного законодавства при укладанні договору узгодили вартість (ціну) послуг, яка є істотною умовою цього Договору.

При цьому вказана вартість (ціна) послуг дорівнювала 50 грн. за 1 кв.м. площі, що надається під розміщення реклами.

У спірному п.7.6. договору визначено, що вартість (ціна) послуг може бути змінена у разі підвищення виконавцем базових тарифів на надання рекламних послуг.  

Викладене свідчить, що вказаним пунктом закріплено право виконавця –Одеської залізниці на зміну встановленої договором вартості (ціни) послуг в односторонньому порядку без будь-якого погодження з замовником та обґрунтування такої зміни, а також можливість припинення залізницею дії договору в односторонньому порядку.

Вказане положення суперечить приписам чинного законодавства, в тому числі ст. 627 Цивільного кодексу України, яка передбачає що умови договору повинні відповідати вимогам розумності і справедливості, та ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. ст. 188, 193 Господарського кодексу України, які встановлюють неможливість зміни істотних умов договорів та припинення його дії або розірвання в односторонньому порядку.

Слід зазначити, що вказані умови договору та додаткової угоди до договору також суперечать п. 8.1 цього ж договору, який передбачає, що всі суперечки та розбіжності, що виникають в ході виконання зобов'язань вирішуються в господарському суді.

Крім того, включення до умов договору поняття «базовий тариф»у даному правовідношенні не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки ні Законами України «Про ціни і ціноутворення», «Про рекламу», ні Цивільним кодексом України, ні Господарським кодексом України та будь-якими іншими законодавчими актами, не встановлено будь-яких тарифів на розміщення реклами, а відтак, поняття «базовий тариф»у даному контексті взагалі не зрозумілий і не може застосовуватись до вказаних правовідносин.   

З матеріалів справи вбачається, що Одеська залізниця наказом її начальника №559/н від17.09.2010р. в односторонньому порядку збільшила вартість послуг за розташування реклами на та її території та об'єктах піднявши їх вартість з 50 грн. за кв.м. (як то встановлено додатковою угодою до договору) до 90-190 грн. за 1 кв.м.. і повідомила про це замовника, при цьому будь-яке економічне обґрунтування цього збільшення відсутнє.

Крім того, Одеською залізницею не надано доказів, в розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, того, що начальник Одеської залізниці взагалі уповноважений чинним законодавством та/або статутом залізниці встановлювати таки тарифи.

Згідно з приписами ст. 207 Господарського кодексу України недійсною може бути визнано нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси іншої сторони або третіх осіб, нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Ці умови є нікчемними для типових договорів і договорів приєднання, проте можуть застосовуватися й до інших господарських договорів. Указаний перелік нікчемних умов також не є вичерпним, зважаючи на наявність можливості визнання нікчемними умов договору з загальних підстав порушення прав і законних інтересів іншої сторони або третіх осіб.

Можливість застосування до вказаних спірний відносин приписів ч. 2 ст. 207 Господарського кодексу України підтверджується сталою судовою практикою (наприклад постанова Верховного суду України від 16.10.2007р.; постанова Вищого господарського суду України від 02.11.2010р. у справі №16/62).

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою для визнання правочину недійсним є недодержання стороною (сторонами) в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Стаття 203 Цивільного кодексу України регламентує вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, вказані вище частини цієї статті встановлюють, що: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства(ч.1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2); волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати їх внутрішній волі (ч.3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5); правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.6).

Враховуючи все вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що зазначені ТОВ «Телерадіокомпанія «Пілот-Медіа»спірні умови договору та додаткової угоди до нього дійсно суперечать приписам чинного законодавства, принципам розумності і справедливості та порушують права позивача, а відтак господарський суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог ТОВ «Телерадіокомпанія «Пілот-Медіа».

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу ТОВ «Пілот-Медіа»слід задовольнити, а рішення господарського суду Одеської області від 28.02.2011р. по справі №19/162-10-4967 - скасувати.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 99, 101 –105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, –

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 28.02.2011р. по справі №19/162-10-4967 скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати недійсним пункт 7.6 договору № ОД/ДН –1-09-402 дНЮ від 01.06.2010р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Пілот-Медіа»та Одеською залізницею.

Визнати недійсним пункт 1.8 особливих угод додаткової угоди від 01.06.2010р. до договору № ОД/ДН –1-09-402 дНЮ від 01.06.2010р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Пілот-Медіа»та Одеською залізницею, в частині «виконавець має право на зміну вартості послуг (в межах затверджених тарифів)».

Стягнути з Одеської залізниці (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, інд №01071315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Пілот-Медіа»(65032, м. Одеса, вул. Л. Леваневського, буд. 9, кв. 61, інд № 33139864) витрати по сплаті державного мита за подання позову у розмірі 170 (сто сімдесят) грн., витрати по сплаті ІТЗ судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. та витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги у розмірі 85 (вісімдесят п'ять) грн..

Зобов'язати господарський суд Одеської області видати наказ із зазначенням відповідних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 26.04.2011р..

Головуючий суддя                                                                             Савицький Я.Ф.

Суддя                                                                                                                Гладишева Т.Я.

Суддя                                                                                              Лавренюк О.Т.