Постанова

від 26.04.2011 по справі 26/207-10-5342

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/207-10-5342

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"26" квітня 2011 р. Справа № 26/207-10-5342

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:  Шевченко В.В.

суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Риковій О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Шидер О.В. –за дорученням

від відповідача: Гнатюк Ю.П. –за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Вин",  с. Молога, Білгород-Дністровського району, Одеської області

на рішення господарського суду Одеської  області

від 25 лютого 2011 року                    

у справі № 26/207-10-5342                                                                                                                                                                                                                                                                   

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Вин",  с. Молога, Білгород-Дністровського району, Одеської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вин Агро", м. Одеса

про припинення дії договору оренди від 29.06.2009 р. та стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 43.790 грн. 40 коп.

   Відповідно до вимог ст. 77 ГПК України у справі оголошувалась перерва з 12 по 26 квітня 2011 року.

                                                                ВСТАНОВИЛА:

             21.12.2010 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Вин" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вин Агро" про розірвання договору оренди та стягнення 43.790 грн. 40 коп. заборгованості по орендній платі.

             Позов мотивований тим, що 29.06.2009 р. між сторонами у справі був укладений договір оренди за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування комплекс будівель та споруд вінзаводу, разом з обладнанням, розташованого за адресою: с. Садове, вул. Лесі Українки, 1-з Б-Дністровського району Одеської області.                               Сторонами визначений строк оренди –2 роки та 11 місяців з моменту укладення договору.

             Постановою господарського суду Одеської області від 30.07.2010 р. у справі № 32/99-10-2984 позивача визнано банкрутом та відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру.

             08.12.2010 р. позивач направив на адресу відповідача лист за № 1180 з повідомленням про припинення дії договору оренди, у зв'язку з його ліквідацією та необхідністю повернути об'єкт оренди. Але, відповідач вищезазначений лист позивача залишив без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим останній просить розірвати вказаний договір в судовому порядку з вищенаведених підстав.     

             Крім того, у п. п. 4.1, 4.2 договору сторонами передбачено, що відповідач повинний сплачувати орендну плату за весь об'єкт оренди в розмірі 2.500 грн. на місяць на підставі виставленого позивачем рахунку.  

             10.11.2010 р. позивач виставив відповідачеві рахунок фактуру на оплату орендної плати за період з 01.07.2009 р. по 31.10.2010 р. в сумі 40.000 грн., але останній не оплатив його в добровільному порядку, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по орендній платі за період з 01.07.2009 р. по 16.12.2010 р. в сумі 43.790 грн. 40 коп., а  також понесені судові витрати по справі.

          Заявою від 17.02.2011 р. позивач уточнив свої позовні вимоги та просив суд припинити договір оренди від 29.06.2009 р. на підставі ч. 2 ст. 781 ЦК України, згідно якої договір найму припиняється у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем. Крім того, в цій заяві позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по орендній платі за період з 01.07.2009 р. по 16.12.2010 р. в сумі 43.790 грн. 40 коп., а  також понесені судові витрати по справі.    

             Відзив на позов не надходив.

             Представник відповідача тричі в судове засідання не з'явився та справа була розглянута місцевим судом за його відсутністю за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

              Рішенням господарського суду Одеської області від 15.02.2011 року (суддя Никифорчук М.І.) у задоволенні позову відмовлено.

             Рішення суду мотивовано тим, що позивачем заявлені вимоги відповідно  до  ч. 2 ст. 781 ЦК України, згідно з якою  договір найму припиняється у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем (Орендарем) або наймодавцем (Орендодавцем), а тому позивачем заявлені вимоги про припинення договору найму, у зв'язку з його ліквідацією.

             Відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України –юридична особа є такою, що припинилася, з  дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

             З Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців вбачається, що станом на час вирішення спору судом, запис про припинення позивача до єдиного державного реєстру не вносилася, а тому останній не є припиненим, внаслідок чого підстави для задоволення позову відсутні.

             Питання щодо стягнення з відповідача на користь позивач заборгованості з орендної плати судом першої інстанції взагалі не розглянуто.  

             В апеляційній скарзі позивач просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм матеріального і процесуального права та постановити нове рішення яким задовольнити його уточнені позовні вимоги у повному обсязі. В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав.

             Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

             В судовому засіданні представник відповідача просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

             Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

             Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 29.06.2009 р. між сторонами у справі був укладений договір оренди за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування комплекс будівель та споруд вінзаводу, разом з обладнанням, розташованого за адресою: с. Садове, вул. Лесі Українки, 1-з Б-Дністровського району, Одеської області. Сторонами визначений строк оренди –2 роки та 11 місяців з моменту укладення договору.

             Позов заявлений позивачем на підставі ч. 2 ст. 781 ЦК України, згідно з якою договір найму припиняється у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем (Орендарем) або наймодавцем (Орендодавцем).

             З постанови господарського суду Одеської області від 30.07.2010 р. у справі № 32/99-10-2984 видно, що позивача визнано банкрутом та відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру.

             Але, відповідно до вимог ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з  дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

             З Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців вбачається, що станом на час вирішення спору місцевим судом, запис про припинення позивача до єдиного державного реєстру не вносилася, а тому останній не був припиненим, як на час звернення з позовом до суду, так і на час вирішення справи по-суті, внаслідок чого суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що спірний договір оренди неможливо вважати припиненим на підставі ч. 2 ст. 781 ЦК України, а тому підставне залишив ці немайнові вимоги позивача без задоволення, внаслідок чого протилежні доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть.

             Разом з тим, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по орендній платі за період з 01.07.2009 р. по 16.12.2010 р. в сумі 43.790 грн. 40 коп. місцевим судом взагалі не вирішені, внаслідок чого спір, в цій частині, підлягає безпосередньому розгляду апеляційним судом.

             У пунктах 4.1, 4.2 договору сторонами передбачено, що відповідач повинний сплачувати орендну плату за весь об'єкт оренди в розмірі 2.500 грн. на місяць на підставі виставленого позивачем рахунку.

             Як свідчать матеріали справи до 10.11.2010 р. позивачем ніяких рахунків відповідачу не виставлялось.

             Але, укладений між сторонами договір, як вбачається з його змісту та суті, за своєю правовою природою є договором оренди (найму), який передбачає платне користування приміщеннями, що передавались в оренду (найом), тобто плата за користування майном є обов'язковою притаманною цьому виду господарських відносин умовою і, відповідно, повинна здійснюватись орендарем (відповідачем) у строки, передбачені умовами договору.  Метою укладання орендодавцем цього виду договору є отримання  позивачем доходу від здачі майна в оренду.

             Пунктами 4.1, 4.2 договору сторони узгодили, що орендна плата повинна здійснюватись на розрахунковий рахунок орендодавця, згідно виставленого орендарем рахунку.

             З викладеного вбачається, що сторони чітко узгодили у договорі розмір, порядок і строки здійснення орендарем орендної плати, а тому відповідач повинен був здійснювати цю оплату у строки, встановлені договором, тобто щомісячно.  Розрахунковий рахунок позивача був зазначений у договорі (дивись реквізити сторін), тобто відповідач, знаючи розміри орендної плати, строки її сплати та розрахунковий рахунок позивача, мав можливість та був зобов'язаний, відповідно до умов Договору та приписів ч. 2 ст. 193 ГК України, вжити всіх заходів по виконанню умов Договору, а саме сплатити орендні платежі у встановлені строки на рахунок позивача.

             Відповідач міг не здійснювати оплату за оренду майна, а точніше був би позбавлений можливості виконати свої зобов'язання за договором, лише за умови, якщо б у договорі не було зазначено розрахункового рахунку позивача, і тоді він (відповідач) змушений був би чекати, коли позивач виставить йому рахунки зі вказівкою, на якій рахунок слід перерахувати кошти.

             Слід зазначити, що умовами договору та законодавством, яке регулює питання оренди (найму) майна, в тому числі главою 58 ЦК України та параграфом 5 глави 30 ГК України, не передбачено, що, у разі не виставлення позивачем рахунків, відповідач не повинен здійснювати, передбачені договором, платежі, тобто, що він (відповідач) звільняється від виконання, взятих на себе, зобов'язань. Крім того, передбачений договором обов'язок позивача виставляти рахунки, на думку судової колегії, не є зустрічним виконанням зобов'язання у розумінні ст. 538 ЦК України і не позбавляє та не надає відповідачу права не виконувати свої зобов'язання за договором. До цього обов'язку позивача також не можливо застосувати приписи ч.4 ст. 612 і ч. 2 ст. 613 ЦК України та ч. 3 ст. 220 і ч. 3 ст. 222 ГК України, оскільки не  здійснення  позивачем (кредитором) цих дій (виставлення рахунків) не позбавило відповідача (боржника) можливості, права та обов'язку виконати свої зобов'язання за договором належним чином.

             За таких обставин, на думку судової колегії, не виставлення позивачем відповідачу рахунків, як то передбачено умовами договору, не позбавило відповідача можливості і обов'язку виконувати умови договору та виконати їх реально у встановлені строки, оскільки, в даному випадку, при наявності договору та зазначених в ньому умов (порядок, розмір та строки розрахунків), саме він (договір) є підставою для здійснення оплати, а не рахунки позивача, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що майнові позовні вимоги є обґрунтованими та відповідач повинний сплатити позивачеві 43.790 грн. 40 коп. заборгованості по орендній платі за період з 01.07.2009 р. по 16.12.2010 р.

             Але, з наданих відповідачем до відзиву на апеляційну скаргу заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, акту звірки взаємних розрахунків вбачається, що вищевказана заборгованість по орендній платі в сумі 43.790 грн. 40 коп. зарахована, в порядку ст. 601 ЦК України, в рахунок погашення зустрічних однорідних вимог, а тому стягнута бути не може, так як це зобов'язання відповідача припинилося шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог, оскільки по даній заборгованості раніше не здійснювалося зарахування зустрічних однорідних вимог та з суми заборгованості в розмірі 1.896.614 грн. 08 коп. яка була затверджена в реєстрі кредиторських вимог на підставі постанови господарського суду Одеської області у справі № 32/99-10-2984 від 11.02.2011 р. виключена не була, а тому, з урахуванням мотивувальної частини цієї постанови колегія суддів вважає, що резолютивна частина рішення місцевого суду прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для її зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101–105 ГПК України, колегія суддів  

                                                          ПОСТАНОВИЛА:

             Рішення господарського суду Одеської  області від 25 лютого 2011 року у справі № 26/207-10-5342 –залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Вин" –без задоволення.

             Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.         

Головуючий суддя:                                                                           В.В.Шевченко

Суддя:                                                                                                 В.В.Бєляновський

Суддя:                                                                                                 М.А.Мирошниченко