Постанова

від 27.04.2011 по справі 24/190/10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 27 квітня 2011 р.                                                                                    

№ 24/190/10  

   Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді

Остапенка М.І.,

суддів

Гончарука П.А., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства "Демир"

на

постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22 лютого 2011 року

у справі

№ 24/190/10

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест М 2007"

до

приватного підприємства "Демир"

про

стягнення 6 000,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача –не з’явився

     відповідача –Левицька О.Л., Петров Д.В.

                                                                     ВСТАНОВИВ:

У квітні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест М 2007" звернулось до господарського суду із позовом про стягнення з приватного підприємства "Демир" безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 6 000,00 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 26 серпня 2010 року (суддя –Т.Азізбекян) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22 лютого 2011 року (головуючий –Н.Ломовцева, судді –Т.Колядко, О.Скакун) рішення місцевого господарського суду скасовано, а позов задоволено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22 лютого 2011 року, залишивши у силі рішення Запорізької області від 26 серпня 2010 року.

Заслухавши пояснення представників відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 21 серпня 2008 року ТОВ "Інвест М 2007" платіжним дорученням №7 перерахувало на поточний рахунок приватного підприємства "Демир" грошові кошти у розмірі 6 000,00 грн.

Позивач направив відповідачу лист від 22.03.2010р. №22.03.10/01, у якому просив повернути перераховані грошові кошти з огляду на те, що платіж було здійснено помилково.

Відповідачем дані грошові кошти повернено не було, у зв`язку із цим позивач звернувся до господарського суду про їх стягнення  на підставі статті 1212 ЦК України.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що даний платіж було вчинено у межах договірних відносин сторін, що підтверджується виставленим відповідачем рахунком на оплату виконаних робіт від 7 серпня 2008 року.

Однак, суд апеляційної інстанції правомірно скасував вказане судове рішення з огляду на невідповідність його висновків обставинам і справи і неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 208  ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Частина 1 статті 207 ЦК України встановлює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частина 1 статті 1212 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Зі змісту даної норми випливає, що зобов`язання з безпідставного набуття або збереження майна виникають за відсутності відповідних правових підстав для такого набуття або збереження.

Таким чином, з огляду на те, що у передбаченому статтями 33, 34, 36 ГПК України порядку відповідачем у процесі судового розгляду, не було надано належних доказів, які б свідчили про наявність матеріально-правових підстав для отримання і подальшого користування перерахованими позивачем грошовими коштами, апеляційний господарський суд обґрунтовано скасував рішення місцевого господарського суду, як таке, що не відповідає обставинам справи, та постановлене внаслідок неправильного застосування норм матеріального права і прийняв рішення про задоволення позову, з огляду на його обґрунтованість.

При цьому, суд апеляційної інстанції правильно вказав про те, що подана ним накладна не може бути свідченням виникнення між сторонами правовідносин, оскільки вона не містить усіх істотних умов, необхідних для укладення договору.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують і містять заперечення проти позову, які були предметом дослідження господарських судів і яким дана належна правова оцінка при постановленні оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України Вищий господарський суд України

                                                  ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу приватного підприємства "Демир" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22 лютого 2011 року у справі за № 24/190/10 –без змін.

Головуючий, суддя

      М.Остапенко

Суддя

      П.Гончарук

Суддя

      Л.Стратієнко