Постанова

від 19.04.2011 по справі 14/94-1834

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/94-1834

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

19.04.11                                                                                           Справа  № 14/94-1834

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого –судді                                                                                      Зварич О.В.

Суддів                                                                                                          Юрченко Я.О.

                                                                                                                    Якімець Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Тернопільській області за вих. № 261-12/12 від 13.01.2011 р.

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 22.12.2010 р.

у справі № 14/94-1834 (суддя –Руденко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бріар»(надалі ТзОВ «Бріар»), м.Тернопіль

до відповідача 1 Публічного акціонерного товариства «Фольксбанк»(надалі ПАТ«Фольксбанк»), м. Львів

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Софт»(надалі ТзОВ «Стар Софт»), м. Тернопіль

до відповідача 3 Головного управління юстиції у Тернопільській області, м. Тернопіль

до відповідача-4 Тернопільського міського управління юстиції, м. Тернопіль

про виключення майна з акту опису й арешту,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився;

від відповідача 3: не з'явився.;

від відповідача 4: не з'явився.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 22.12.2010р. у справі № 14/94-1834 (суддя Руденко О.В.) позовні вимоги ТзОВ «Бріар»задоволено частково. Визнано за ТзОВ «Бріар»право на наступне майно: мультикомпресор Paradyne –8 шт., мультикомпресор Zyxel 1148-51 –2 шт., мультикомпресор Zyxel IES 1000 –1 шт., маршрутизатор Cisco AS5350 –1 шт., маршрутизатор CATALIST 3560G –1шт., ADSL стійка Zyxel ASC 1024 - 1 шт., модуль ASL20L-01 на 20 абонентських портів –2 шт., системний блок HEO (Pentium DC 2.6 (E5300) –1 шт., монітор 19 Samsung 943NW TFT –1 шт., привід DVD R/RW Samsung –1 шт., жорсткий диск HDD Seagate 1.5 Tb 5900 –1 шт., жорсткий диск HDD Samsung HD103SI –1 шт. та зобов'язано Підрозділ примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Тернопільській області виключити вказане майно з актів опису та арешту серій АА за № 008957, № 08460, № 408461, № 408462, № 408458, № 408454, № 408467, № 408465 від 13.07.2010р. В частині вимог щодо виключення з акта опису та арешту принтера HP PictureMate –1 шт. провадження у справі припинено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується право власності позивача на спірне майно, відповідно до ст. 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, чи обмежений у його здійсненні.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, Підрозділ примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Тернопільській області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та відмовити в задоволенні позову. Зокрема, зазначає, що він являється неналежним відповідачем у справі, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає, що оскаржуване рішення суду є законним та обґрунтованим. Вказує на те, що Підрозділ примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Тернопільській області  обмежив право власності позивача на спірне майно,  включивши його до актів опису та решту майна боржника - ТзОВ «Стар Софт», не пересвідчившись, чи належить арештоване майно боржнику.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 29 березня 2011р. до участі у справі в якості відповідача -3 залучено Головне управління юстиції в Тернопільській області, в якості відповідача-4 - Тернопільське міське управління юстиції.

Сторони не забезпечили явку уповноважених представників в судове засідання, про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення від 10.02.2011р., 08.04.2011р., 13.04.2011р. та реєстр на відправлення рекомендованої кореспонденції Львівського апеляційного господарського суду від 04.03.2011р.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Тернопільської області від 22.12.2010р. у справі № 14/94-1834 з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 24.06.2010р. старшим державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Тернопільській області Мулик П.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу по справі № 14/70-1184 від 02.06.2010р., згідно якої накладено арешт на рухоме та нерухоме майно, що належить ТзОВ «Стар Софт»(а.с. 67-68).

13.07.2010р. державним виконавцем Гайдою А.Б. при примусовому виконанні наказу господарського суду Тернопільської області від 02.06.2010р. у справі № 14/70-1184 проведено опис та накладено арешт на майно боржника (ТзОВ «Стар Софт»), про що складено акти опису і арешту майна серії АА № 408462, № 408458, № 408454, № 408467, № 408465, № 408461, № 408460, № 008957 (надалі акти опису і арешту майна) (а.с.28-43).

Листом № 77 від 21.07.2010р. ТзОВ «Стар Софт»повідомило ТзОВ «Бріар»про те, що Головним управлінням юстиції у Тернопільській області при примусовому виконанні наказу № 14/70-1184 в акти опису і арешту включено майно (мультиплексор та маршрутизатори для доступу до мережі інтернет), яке є  власністю ТзОВ «Бріар»і не належить ТзОВ «Стар Софт»(а.с. 15).

07.09.2010р. ТзОВ «Бріар»звернулося з клопотанням до Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Тернопільській області про виключення з актів опису і арешту майна, яке йому належить (а.с. 48).

Однак, вищезазначене клопотання позивача залишене без уваги, що стало причиною звернення ТзОВ «Бріар»до суду.

При винесенні постанови, колегія суддів керувалася наступним:

В силу ст.1 Закону України «Про виконавче провадження»(№ 606 –IV від 21.04.1999р. в редакції, чинній на момент подання позову) (надалі Закон) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) –це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначений цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст.5 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до положень ст.55 Закону арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису й арешту майна боржника. Під час проведення опису й арешту майна боржника державний виконавець вправі оголосити заборону розпоряджатися ним, а у разі потреби - обмежити права користування майном або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису й арешту. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Як зазначено в ст. 59 Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

В ст. 328 ЦК України законодавець зазначив, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно положень ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права, чи обмежений у його здійсненні.

З матеріалів справи вбачається, що 09.04.2009р. між позивачем (орендодавець) та відповідачем-2 (орендар) підписано договір оренди № 09-04-2009, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у платне строкове користування (оренду) комплекс обладнання згідно переліку (додаток № 1 до цього договору) (а.с. 88-91).

Додаток № 1 до вищезазначеного договору містить перелік обладнання, переданого відповідачу-2 у платне користування, визнання права власності на яке є предметом даного спору (а.с. 92).

Надана ТзОВ «Бріар»довідка підтверджує факт наявності вищезазначеного обладнання на балансі позивача станом на 22.11.2010р. (а.с. 87).

З матеріалів справи вбачається, що при примусовому виконанні наказу господарського суду Тернопільської області від 02.06.2010р. у справі № 14/70-1184 державним виконавцем включено в акти опису і арешту майно, що не належить ТзОВ «Стар Софт», а є власністю ТзОВ «Бріар».

Статтею 334 ЦК України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено факт укладення 01.06.2007р. договору купівлі-продажу № 01/06-07 між ТзОВ «Вікторі Лайн ЛТД» (Постачальник) та ТзОВ «Бріар»(покупець), згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець –оплатити товар, кількість і ціна якого, передбачені в додатках (а.с.16).

Згідно додатків до договору купівлі продажу (а.с. 18-27) постачальник передав, а покупець прийняв наступний товар: мультикомпресор Paradyne –8 шт., мультикомпресор Zyxel 1248-51 –2 шт., мультикомпресор Zyxel IES 1000 –1 шт., маршрутизатор Cisco AS5350 –1 шт., маршрутизатор CATALIST 3560G –1шт., лінійний модуль Zyxel ALC1224-51 24 порта + кабель –5 шт., Zyxel ASC-1024, 24 –портовий модуль - 5 шт., шафа металева –1 шт.

Актами приймання передачі від 26.12.2008р., 15.01.2008р., 05.05.2008р., 17.07.2008р.,18.06.2008р.04.06.2008р.,04.01.2008р., 24.06.2009р., 12.12.2008р. та 01.09.2008р. підтверджується факт отримання ТзОВ «Бріар» товару, передбаченого додатками до договору купівлі-продажу № 01/06-07 (а.с.49-58).

Крім цього, на вимогу апеляційного суду позивач надіслав платіжні доручення № 34 від 27.05.2010р., № 64 від 26.10.2009р., № 95 від 09.12.2009р., № 83 від 23.11.2009р., № 346 від 23.04.2010р., №7 від 18.01.2010р. та № 364 від 27.05.2010р., згідно яких ТзОВ «Бріар»здійснено часткову оплату вартості обладнання, яке є предметом спору (а.с. 128-134).

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає законним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про визнання права власності ТзОВ «Бріар»на мультикомпресор Paradyne –8 шт., мультикомпресор Zyxel 1248-51 –2 шт., мультикомпресор Zyxel IES 1000 –1 шт., маршрутизатор Cisco AS5350 –1 шт., маршрутизатор CATALIST 3560G –1шт., ADSL стійка Zyxel ASC 1024 - 1 шт., модуль ASL20L-01 на 20 абонентських портів –2 шт., системний блок HEO (Pentium DC 2.6 (E5300) –1 шт., монітор 19 Samsung 943NW TFT –1 шт., привід DVD R/RW Samsung –1 шт., жорсткий диск HDD Seagate 1.5 Tb 5900 –1 шт., жорсткий диск HDD Samsung HD103SI –1 шт. та зобов'язання Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Тернопільській області виключити з актів опису та арешту вищезазначене майно. В частині щодо виключення з акта опису та арешту принтера HP PictureMate –1 шт. суд обґрунтовано припинив провадження у справі в порядку ст. 80 ГПК України на підставі заяви позивача (а.с.86).

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Всупереч вимог ст. 33 ГПК України відповідачем-3 не було надано суду доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві.

Враховуючи вищевказане, доводи апелянта, зазначені в апеляційній скарзі, не визнаються колегією суддів такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Апеляційний господарський суд вважає, що рішення місцевого господарського суду є законним та обгрунтованим, відповідає обставинам справи, тому його слід залишити без змін,  апеляційну скаргу –без задоволення.

Керуючись ст. ст. 43, 99, 101, 102, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Тернопільської області від 22.12.2010р. у справі № 14/94-        1834 залишити без змін, апеляційну скаргу Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Тернопільській області за вих. № 261-12/12 від 13.01.2011 р. - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

3. Справу повернути в господарський суд Тернопільської області.

Головуючий суддя                                                                                  Зварич О.В.

Суддя                                                                                                       Юрченко Я.О.

Суддя                                                                                                       Якімець Г.Г.