Постанова

від 12.04.2011 по справі 5002-21/320-2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5002-21/320-2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

 13 квітня 2011 року   Справа № 5002-21/320-2011

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Балюкової К.Г.,

суддів                                                                      Волкова К.В.,

                                                                                          Дмитрієва В.Є.,

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя  Чонгова С.І.) від 17 лютого 2011 року у справі №5002-21/320-2011

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехкомплектація" (вул. Кіквідзе, буд. 18, м.Київ 103,01103)

до           Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" (пр. Кірова/пров.Совнаркомовський, 52/1,м.Сімферополь,95000)

про стягнення заборгованості за договором поставки № 709 від 22.09.2008 р. в розмірі 247084,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

26 січня 2011 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Спецтехкомплектація", звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз", з вимогами про стягнення заборгованості  за договором поставки № 709 від 22 вересня 2008 року у розмірі 142 318,80 гривен, пені у розмірі 60 238,91 грн., трьох процентів річних у розмірі 8816,88 грн., інфляційних втрат у розмірі 35 710,13 грн. та судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 470,85 грн. та витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 236 гривен.

Вимоги позову мотивовані тим, що зазначена сума заборгованості у відповідача утворилася через несплату ним у повному обсязі вартості товару, поставленого позивачем у відповідності до умов договору поставки № 709 від 22 вересня 2008 року (далі - Договір), з приводу чого товариство з обмеженою відповідальністю "Спецтехкомплектація" було змушено звернутися до суду з даним позовом.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.02.2011 року (суддя С.І.Чонгова) у справі № 5002-21/320-2011 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехкомплектація" до державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз"   про стягнення заборгованості за договором поставки № 709 від 22.09.2008 р.  в розмірі 247084,72 грн. задоволено частково: з державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз"   на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехкомплектація"  стягнуто заборгованість за договором поставки № 709 від 22.09.2008 року в розмірі 142318,80 грн., 3% річних в розмірі 8816,88 грн., індекс інфляції в розмірі 3570,13 грн., пеня в розмірі 17031,47 грн., а також судові витрати: 2038,77 грн. державного мита та 194,70 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у частині вимог щодо стягнення 43207,44 грн. пені - відмовлено.

Постановляючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що згідно встановлених судом обставин по справі, підтверджених відповідними доказами, відповідачем не виконані у повному обсязі умови договору поставки № 709 від 22.09.2008 року, а тому сума боргу з врахуванням 3% річних, індексу інфляції та штрафні санкції за невиконання договору підлягають примусовому стягненню з відповідача на користь позивача. Водночас, судом першої інстанції застосований пункт 6 статті 232 Господарського кодексу України, яким передбачено нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання протягом шості місяців з дня, коли зобов'язання повинно було бути виконано, у зв'язку з чим  пеня стягнута судом лише в розмірі 17031,47 грн., у стягненні пені в розмірі 43207,44 грн. –відмовлено.

Не погодившись з постановленим судовим актом, державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою,  в якій просить  рішення господарського суду першої  інстанції від 17.02.2011 року у справі № 5002-21/320-2011 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехкомплектація"   судові витрати.

Апеляційна скарга державним акціонерним товариством "Чорноморнафтогаз" мотивована порушенням судом першої інстанції при прийнятті рішення по справі норм матеріального та процесуального права.  Так, за зазначенням апелянта судом були допущені порушення вимог статей 64, 4-2 та 4-3 Господарського процесуального кодексу України, оскільки визнавши явку представників сторін в судове засідання обов'язковою при прийнятті позовної заяви, суд розглянув справу у відсутність представника відповідача, пославшись на  двомісячний строк розгляду справи, однак на час вирішення спору  не сплинув навіть місяць з дня отримання судом позовної заяви.  Позбавлення можливості приймати участь в розгляді справи потягло за зазначенням  апелянта неможливість надання ним доказів по справі та заявлення клопотання про застосування до позовних вимог про стягнення пені наслідків впливу річного строку позовної давності.  Апелянт зазначав, що за умовами п.4.2 Договору оплата товару проводиться через 15 днів після поставки товару та підписання акту прийому-передачі. Такі акти були підписані 09.10.2008р. та 18.11.2008р., тобто обов'язок оплати товару за ними виник через 15 днів від цих дат та на час звернення позивача до суду річний строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені сплинув, що потягло порушення судом при вирішенні цих вимог положено п.1 ч.2 статті 258 Цивільного кодексу України.  Також, на думку, відповідача судом не було враховане, що 11.06.2009 р. ним було здійснено часткове повернення поставленого товару на суму 97 286,40 грн., а також проведена часткова оплата за Договором у розмірі 147 150,00 грн.,  тому, виходячи з загальної суми поставки товару -269 190 грн., з 09.10.2009 р. сума заборгованості відповідача складає 24 753,36 грн., тоді як суд невірно нараховував 3% річних та суму інфляційного збільшення на суму заборгованості 142 318,80 грн.  

У відзиві на апеляційну скаргу товариство з обмеженою відповідальність „Спецтехкомплектація” заперечувало проти її задоволення  як безпідставної, вказуючи, що поставка товару позивачем здійснювалася в три етапи на загальну суму 386 755 грн.20коп.,  зазначення у вступній частині позовної заяви про загальну суму поставок за Договором –„286 755,20” є друкарською помилкою. Часткове повернення товару на суму 97 286,40 грн. та часткову оплату товару відповідачем на суму 146 150,00 грн. були враховані позивачем при зверненні до суду, тому нарахування 3% річних та інфляційного збільшення на суму заборгованості  142318 ,80 грн. є цілком обґрунтованим.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30 березня 2011 року у складі колегії суду: головуючого - Балюкової К.Г., суддів - Волкова К.В., Видашенко Т.С., апеляційна скарга державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз"  була прийнята до провадження суду.

Розпорядження керівництва Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2011 року у складі колегії з розгляду апеляційної скарги у справі № 5002-21/320-2011 проведена заміна судді Видашенко Т.С. на суддю Дмитрієва В.Є.

У судовому засіданні 12 квітня 2011 року представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі у зв'язку з чим подав заяву про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені за Договором.

Представник відповідача у судовому засіданні 12 квітня 2011 року підтримав заперечення на апеляційну скаргу, вказуючи, що  сума заборгованості за Договором підтверджена первинними документами та актом звірки взаєморозрахунків за Договором, підписаним відповідачем.

12 квітня 2011 року було оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги у справі № 5002-21/320-2011 до 13 квітня 2011 року до 10 год. 00 хв.

У судове засідання 13 квітня 2011 року представники сторін не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України –це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а представники сторін надали свої пояснення в судовому засіданні 12 квітня 2011 року, та їх  явка в наступне засідання не визнавалась обов'язковою апеляційним судом, судова колегія визнала за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги у відсутність представників сторін.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України  судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 вересня 2008 р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Спецтехкомплектація” (Постачальник) та державним акціонерним товариством „Черноморнафтогаз” (Покупець) був укладений Договір поставки № 709 (а.с.10- 14).

Відповідно до умов Договору Постачальник зобов'язався передати (поставити) у встановлений строк у власність Покупця товар у відповідності зі специфікацією, переліченою у п.1 Договору, всього на суму без ПДВ 403 257,00 грн., ПДВ 20% 80 651,40 грн., загалом з ПДВ 483 908,40 грн.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 15 банківських днів після поставки товару та підписання сторонами акту приймання-передачі.

Положеннями пункту 7.3 встановлена відповідальність Покупця у випадку несвоєчасної оплати за Договором у вигляді сплати Постачальнику пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення платежу від простроченої суми.

Згідно пункту 9.1 Договору він вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2008 року, а в частині розрахунків –до повного виконання зобов'язань.

Актом приймання-передачі від 18 листопада 2008 р., підписаним повноважними представниками як Постачальника так і Покупця, підтверджений факт передачі позивачем  та прийняття відповідачем наступної продукції: жилет рятівний у кількості 60 штук на суму 68040,00 грн., балони до апаратів АВИМ-1 в кількості 12 штук на суму 54000,00 грн. Разом на суму 122040,00 грн.(а.с.17).

За актом приймання –передачі, також підписаним сторонами Договору від 09 жовтня 2008 року, позивач передав, а відповідач прийняв наступну продукцію: аварійний лінометатель СОМЕТ (4 вибуху) у кількості 1 штука на суму 17550,00 грн., пліт рятувальний ПСН-10 МК/А-Раск ТУ 381051782-8 у кількості 4 штук на суму  з урахуванням ПДВ 129600,00 грн.. Разом на загальну суму 147150,00 грн.(а.с.22).

За накладною № 226 від 11 червня 2009 р. відповідачем було здійснено часткове повернення поставленого товару, а саме –АВИМ-1 балон на 7 літрів 200 кг. тиск, базовий прибор, повнопанорамна маска, балони до апаратів АВИМ-1 на загальну суму 97286,40 грн. (а.с.27).

Накладною № 8 від 09 жовтня 2008 р. відповідачем було проведено часткову оплату за Договором в розмірі 147150,00 грн. (а.с.20).

В матеріалах справи наявний акт № 291 від 01.11.2010 р. звірки взаєморозрахунків сторін за Договором № 709 від 22.09.2009 р., підписаний як позивачем так й відповідачем  та скріплений печатками підприємств, згідно якому заборгованість Покупця перед Постачальником за поставлений товар складає 142318,80 грн. (а.с.35).

У своїх позовних вимога позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Договором в розмірі 142318,80 грн., пеню в розмірі 60 238,91 грн., 3% річних від простроченої суми –8 816,88 грн., суму інфляційного збільшення –35 710,13 грн.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, у зв'язку з наступним.

За приписами пункту 1 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

З рішення суду першої інстанції по справі від 17 лютого 2011 року вбачається, що справа була розглянута у відсутність представника відповідача.

З ухвали про порушення провадження у справі від 28.01.2011 року слідує, що розгляд справи призначений на 17.02.2011 р., при цьому явка представників сторін до судового засідання визнана обов'язковою.

За штампом розсилки ухвали на її звороті слідує, що вона була направлено поштою 31.01.2011 року, однак адреси такої розсилки відсутні.

В матеріалах справи також відсутнє підтвердження отримання ухвали суду від 28.01.2011 р. відповідачем.

Викладені обставини вказують на процесуальні порушення, допущені судом першої інстанції при розгляді справи 17.02.2011 року, який відбувся у відсутність відповідача не повідомленого належним чином про місце судового засідання, враховуючи також те, що його явка визнавалася судом обов'язковою та на час вирішення справи строк її розгляду, визначений статтею 69 Господарського процесуального кодексу України не сплинув.

При таких обставинах рішення суду у справі від 17.02.2011 року підлягає скасуванню із прийняттям судом апеляційної інстанції по результатам повторного розгляду справи нового рішення про часткове задоволення заявлених позовних вимог з наступних підстав.

У відповідності до частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України  господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до пункту 2 статті 175 Господарського процесуального кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передачі (поставити) у зумовлені строк (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), А покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

                    Згідно умов Договору сторін № 709 від 22.09.2008 р., він є договором поставки.

                    За період дії Договору згідно наданих позивачем доказів ним було поставлено відповідачеві товару на загальну суму 386 755 грн,20 грн., а саме:

-               за накладною № 8 від 09.10.2008 р. - товар на суму 147 150, 00 грн. (а.с.20);

-          за накладною № 10 від 15.10.2008 р. –товар на суму 117 565,20 грн. (а.с.18);

-          за накладною № 14 від 18.11.2008 р. –товар на суму 122040,00 грн. (а.с.15).

Накладною № 226 від 11 червня 2009 р. відповідачем проведено часткове повернення поставленого товару на загальну суму 97286,40 грн. (а.с.27).

Накладною № 8 від 09 жовтня 2008 р. відповідачем здійснено часткову оплату за Договором в розмірі 147150,00 грн. (а.с.20).

Отже, сума заборгованості відповідача за Договором складає 142 318,80 грн., підтверджена первинними бухгалтерськими документами, актом звірки взаєморозрахунків сторін (а.с. 35).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Доказів добровільного погашення вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, тому вона підлягає стягненню з нього на користь позивача в судовому порядку.  

                    Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

                    Стосовно зміни суми заборгованості з урахуванням 3% річних, то такий розрахунок здійснюється за формулою: С х 3 х Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д –кількість днів прострочення, отже за період з 06.11.2008 р. по 15.12.2010 р. (по накладній від 15.10.2008 р.) сума 3% річних складає 4700,93 грн., за період з 10.12.2008 р. (по накладній від 18.11.2008 р.) –4115,95 грн., тобто всього 8816,88 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

                    Розрахунок суми інфляційного збільшення позивача за період  з 06.11.2008 р. по 15.12.2010 р. (по накладній від 15.10.2008 р.) склав 19312,49 грн., за період з 10.12.2008 р. (по накладній від 18.11.2008 р.) –16397,64 грн., тобто загальна сума інфляційного збільшення складає 35710,13 грн. Розрахунок перевірений судовою колегією, сумнівів в його правильності на виникає, тому зазначена сума також підлягає стягненню з відповідача на користь позивача разом як збільшення заборгованості за Договором відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

                    Виходячи з наведеного, на користь позивача підлягає стягненню  з відповідача заборгованість за Договором з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми та інфляційного збільшення в розмірі (142318,80+8816,88+3570,13) 154705,81 грн.

                    Відносно позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 60 238 грн. судова колегія доходить наступного.

Відповідно до вимог статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 7.3 у випадку несвоєчасної оплати за Договором, Покупець сплачує Постачальнику пеню  у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення платежу від простроченої суми.

Позивачем нарахована сума пені за накладною № 10 від 15.10.2008 р. на суму 4278,80 грн. за період з 06.11.2008 р. по 15.12.2010 р. в розмірі 32231,53 грн.; за накладною № 14 від 18.11.2008 р. за період з 10.12.2008 р. по 15.12.2010 р. - в сумі 28007,38 грн. Загальний розмір заявленої до стягнення позивачем пені склав 60238,91 грн.

Однак, оскільки розгляд справи судом першої інстанції відбувся з порушенням процесуальних норм та прав відповідача на участь у судовому засіданні, внаслідок чого представником відповідача заявлено про застосування судом наслідків спливу строку позовної давності щодо вимог відносно стягнення пені лише в апеляційній скарзі, тому вказане питання підлягає вирішенню під час повторного розгляду справи апеляційним судом.

Статтею 258 Цивільного кодексу України встановлена спеціальна позовна давність строком один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Виходячи з заявленого у позові періоду застосування штрафних санкцій та положень статті 258 Цивільного кодексу України на підставі заяви відповідача про застосування строку позовної давності, встановленого статтею 258 Цивільного кодексу України (а.с.125), судова колегія вбачає підстави для його застосування у зв'язку з чим, виходячи з дати звернення позивача до суду –26.01.2011 року, позовні вимоги про стягнення пені за період до 26.01.2010 р. задоволенню не підлягають у зв'язку зі спливом строку позовної давності на звернення з ними до суду.

У відповідності до п.6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання повинне було бути виконане.

Таким чином, розрахунок пені має бути проведений за період, що не перевищує 182 дні.

На підставі зазначеного, пеня за прострочення виконання грошового зобов'язання за накладною № 10 від 15.10.2008 р. на суму 4278,80 грн. за період з 26.01.2010 р. по 26.07.2010 р. (182 дня) складає суму у розмірі 7 365,81 грн., виходячи з наступного розрахунку:

-          за період з 26.01.2010 р. по 07.06.2010 р. (133 дня), при обліковій ставці НБУ 10,2500 % пеня складає 5548,52 грн.,

-          за період з 08.06.2010 р. по 26.07.2010 р. (49 днів), при обліковій ставці НБУ 9,5000% пеня складає 1817,29 грн.

Пеня за прострочення виконання грошового зобов'язання за накладною № 14 від 18.11.2008 р. на суму 68040 грн. за період з 26.01.2010 р. по 26.07.2010 р. (182 дня) складає суму у розмірі  6747,14 грн., виходячи з наступного розрахунку:

-          за період з 26.01.2010 р. по 07.06.2010 р. (133 дня), при обліковій ставці НБУ 10,2500 % пеня складає 5082,49 грн.

-          за період з 08.06.2010 р. по 26.07.2010 р. (49 днів), при обліковій ставці НБУ 9,5000% пеня складає 1664,65 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором у сумі 14 112,95 грн. (6747,14 грн. + 7365,81 грн.).

З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Спецтехкомплектація”  підлягають частковому задоволенню, а саме, у частині стягнення з Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз"  заборгованості  за Договором з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми та інфляційного збільшення в розмірі  154705,81 грн., пені в розмірі 14112,95 грн. В частині вимог позову щодо стягнення пені у розмірі 46 125,96 грн. повинно бути відмовлено.

Отже, оскільки господарським судом першої інстанції під час прийняття рішення у справі були порушені норми процесуального права, ці порушення потягли скасування рішення суду від 17.02.2011 р. необхідність прийняття судовою колегією нового рішення по справі про часткове задоволення позовних вимог. При таких обставинах апеляційна скарга Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" судом апеляційної інстанції є задоволеною частково.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються: при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з зазначеного, підлягають відшкодуванню з відповідача на користь позивача державне мито у розмірі 1688,19 гривен та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 161,25 гривен.

                    Керуючись статтею 101, пунктом 4 статті 103, статтями 104, 105  Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

                    1. Апеляційну скаргу Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" задовольнити частково.

                    2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя  Чонгова С.І. ) від 17 лютого 2011 року  у справі №5002-21/320-2011 скасувати.

            Прийняти нове рішення.

                    "Позов задовольнити частково.

                    Стягнути з Державного акціонерного товариства "Чорноморнафтогаз" (м. Сімферополь, проспект Кірова/ провулок Совнаркомовський, 52/1; код ЄДРПОУ 00153117, р/р 26000000131709 в АКБ „Чорноморський банк розвитку та реконструкції”, МФО 384577, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехкомплектація" (вул. Кіквідзе, буд. 18, м.Київ, код ЄДРПОУ 35310238, р/р 2600756468001 в АБ „Київська Русь” у м. Києві, МФО 319092, інші реквізити не відомі) заборгованість з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми та інфляційних втрат в розмірі 154705,81 грн.,  пеню в сумі 14112,95 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1688,19 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 161,25  грн.

                    В іншій частині позову відмовити."

          3. Доручити господарському суду Автономної Республіки Крим видати накази.

Головуючий суддя                                                  К.Г. Балюкова

Судді                                                                                К.В. Волков

                                                                                В.Є. Дмитрієв

Розсилка:  

1.  Товариству з обмеженою відповідальністю "Спецтехкомплектація" (вул. Кіквідзе, буд. 18,Київ 103,01103)

2.  Державному акціонерному товариству "Чорноморнафтогаз" (пр. Кірова/пров.Совнаркомовський, 52/1,Сімферополь,95000)

3.     

4.