Рішення

від 26.04.2011 по справі 2/9

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/9

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

26.04.11 р.                                                                                 Справа № 2/9                               

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачевій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Інжинірингова компанія „Строй-Інвест”, м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецмонтаж”, м. Донецьк

про: стягнення пені в сумі 1690,97грн., штрафу в розмірі 3687,00грн., 3% річних в розмірі 327,28грн. та індексу інфляції в розмірі 405,57грн.

За участю

представників сторін:

від позивача:       не з'явився

від відповідача:   не з'явився

У судовому засіданні 26.04.2011р. було оголошено перерву до 15год. 30 хв. 26.04.2011р.  

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Інжинірингова компанія „Строй-Інвест”, м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецмонтаж”, м. Донецьк про стягнення пені в сумі 1690,97грн., штрафу в розмірі 3687,00грн., 3% річних в розмірі 327,28грн. та індексу інфляції в розмірі 405,57грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір № 12/07/10 від 01.07.2010р., акти виконаних робіт, банківські виписки, рішення господарського суду Донецької області від 25.01.2011р. по справі  43/282. Як на правові підстави заявленого позову посилається на ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, у відзиві на позовну заву зазначає, що відповідно до с.. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного і того ж виду за одне і теж правопорушення, у зв'язку з чим вважає, що одночасне застосування до відповідача пені та штрафу є порушенням вказаної статті. Щодо стягнення 3% річних та індексу інфляції, то вважає, оскільки позивач не звертався з вимогою сплатити 3% річних та індекс інфляції до відповідача то позивач не має права їх нараховувати.

Процесуальний строк розгляду справи продовжувався за клопотанням представників сторін.

Під час слухання справи сторонами неодноразово надавалися письмові та усні пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи документи суд ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „ІК „Строй-Інвест” (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Донспецмонтаж” (замовник) був укладений договір про надання послуг №12-07/10 від 01.07.2010р., за умовами якого виконавець зобов'язався надати замовнику на взаємовигідних умовах послуги будівельної техніки та механізмів (пункт 1.1. договору).

Сторонами було погоджено протокол договірної вартості техніки та механізмів до договору від 01.07.2010р., згідно якого вартість машино-години з ПДВ автокрану „Івановець” КС-45717К-1на базі КамАЗ-53215 (вантажопідйомність 25т, довжина стріли 21,3м) складає 190грн. та протокол договірної вартості техніки та механізмів до договору від 20.09.2010р., згідно вартість машино-години з ПДВ екскаватора-вантажника JCB 3 СХ SM (об'єм переднього ковша 1,03м.куб., обратної лопати 0,23м.куб.) складає 180грн.

Оплата за договором здійснюється грошовими коштами на поточний рахунок виконавця протягом 5 днів після надання та підписання акту прийому-передачі виконаних робіт. Платежі в порядку передплати здійснюються протягом 5 днів з моменту отримання рахунку на оплату послуг (пункт 2.2. договору).

Відповідно до пункту 2.5. договору, надані послуги приймаються згідно акту прийому-передачі виконаних робіт, який замовник зобов'язується підписати протягом 3 днів після його представлення або зобов'язується направити виконавцю мотивовану відмову від прийомки послуг.

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.01.2011р. по справі № 43/282 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Інжинірінгова компанія „Строй-Інвест”, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецмонтаж”, м. Донецьк про стягнення заборгованості за надані послуги в сумі 36870грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецмонтаж” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інжинірінгова компанія „Строй-Інвест„ заборгованість за надані послуги в сумі 36870грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 368,70грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236грн.

Рішення господарського суду Донецької області від 25.01.2011р. по справі № 43/282 залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2011р. та набуло законної сили 28.03.2011р.

За приписами ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти,   встановлені  рішенням  господарського  суду  (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України правопорушення у сфері господарювання є підставою для застосування до відповідача господарсько-правової відповідальності.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1690,97грн. за період з 26.10.2010р. по 10.02.2011р. на підставі п. 5.5. договору.

Пунктом 5.5. договору встановлено, що за порушення сторонами строків виконання зобов'язань по договору винна сторона виплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов'язань за кожний день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені за період з 26.10.2010р. по 10.02.2011р., суд знаходить його арифметично вірним, а вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 1690,97грн. такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 3687грн. на підставі                 п. 5.6. договору.

Відповідно до п. 5.6. договору при невиконанні сторонами своїх зобов'язань більше 90 днів, винна сторона виплачує іншій стороні штраф в розмірі 10% від суми невиконаних зобов'язань.

Як видно з матеріалів справи та не спростовано відповідачем прострочення виконання зобов'язань зі сторони відповідача має місце понад 90 днів.

У зв'язку з чим, перевіривши розрахунок штрафу, суд вважає вимоги позивача про стягнення штрафу в розмірі 3687грн. такими, що підлягають задоволенню.

Щодо посилання відповідача на ст. 549 Цивільного кодексу України, зокрема, що штраф і пеня є однорідними видами відповідальності, а тому їх одночасне застосування суперечить ст. 61 Конституції України, відповідно до положень якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, то суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

В силу ч. ст.216, ч.1 ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Відповідно до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами відповідальність за прострочення виконання зобов'язання не суперечить чинному законодавству України.

Враховуючи те, що сторонами за взаємною згодою визначена саме така відповідальність за порушення зобов'язань у вигляді застосування і штрафу, і пені, що прямо не заборонено чинним законодавством, що є реалізацією вільного волевиявлення сторін під час визначення умов договору, тому заперечення відповідача є неспроможними, у зв'язку з чим судом до уваги не приймаються.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 327,28грн. за період з 26.10.2010р. по 10.02.2011р. та індекс інфляції в розмірі 405,57грн. за період з листопада 2010р. по грудень 2010р. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних за період з 26.10.2010р. по 10.02.2011р. та індексу інфляції за період з листопада по грудень 2010р. суд знаходить його арифметично вірним, а вимоги позивача про стягнення 3% річних в розмірі 327,28грн. та індексу інфляції в розмірі 405,57грн. такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заперечень відповідача з приводу відсутності у позивача права на нарахування 3% річних та індексу інфляції у зв'язку з тим, позивачем  не було висунути відповідачу вимогу то суд виходить з наступного.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.

З огляду на вищевикладене, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача проти стягнення з нього суми інфляційних нарахувань та 3% річних за вказаний вище період, оскільки у відповідача за зазначений період значилась заборгованість перед позивачем у зв'язку із несвоєчасним та неповним виконанням своїх договірних зобов'язань стосовно оплати суми заборгованості. Таким чином, грошовими зобов'язаннями відповідача перед позивачем є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних.

Крім того, суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено висування окремих вимог, щодо нарахованих 3% річних та індексу інфляції.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки  відповідачем   своєчасно, виконані позивачем зобов'язання не оплачені, то суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та  такими, що підлягають задоволенню.

Щодо клопотання позивача про зупинення провадження у справі до вирішення по суті справи № 3/30пд про визнання недійсним п. 5.6. договору про надання послуг № 12-07/10 від 01.07.2010р., то суд виходить з наступного.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський   суд  зупиняє  провадження  у  справі  в  разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Тобто, з урахуванням вимог вказаної статті суд зупиняючи провадження по справі має бути позбавлений можливості вирішити спір по суті.

Суд відмовляє у задоволенні клопотань з урахуванням тих підстав, що статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину – правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

На час вирішення даної справи, відповідачем не надано судових рішень, що набрали законної сили, якими б були визнані недійсними п. 5.6. договору про надання послуг № 12-07/10 від 01.0-7.2010р. або всього договору. Отже, суд не вбачає наявності перешкод для прийняття рішення на цей час.   

Судові витрати в порядку, що передбачений ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, ст. ст. 22, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82 – 85 ГПК України, господарський суд

                                                    ВИРІШИВ:

           Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Інжинірингова компанія „Строй-Інвест”, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецмонтаж”,                       м. Донецьк про стягнення пені в сумі 1690,97грн., штрафу в розмірі 3687,00грн., 3% річних в розмірі 327,28грн. та індексу інфляції в розмірі 405,57грн. – задовольнити повністю.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донспецмонтаж” (83023,                     м. Донецьк, вул. Харитонова, ЄДРПОУ 30871714; п/р 26006046176000 в ДОД АППБ „Аваль”, МФО 335076; п/р 26007002500000 в ПАТ „Донгорбанк”, МФО 334970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інжинірінгова компанія „Строй-Інвест” (83023, м. Донецьк, вул. Харитонова, 14; ЄДРПОУ 32727859; п/р 26000010054229 в ВАТ ВТБ Банк м. Київ, МФО 321767) пеню в сумі 1690,97грн., штраф в розмірі 3687,00грн., 3% річних в розмірі 327,28грн. та індекс інфляції в розмірі 405,57грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 102грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дні прийняття рішення.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

                                                              Мартюхіна Н.О.