Рішення

від 19.04.2011 по справі 10/029-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/029-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                              тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2011 р.                                                                          Справа № 10/029-11

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді                                                                                       Привалова А.І.

при секретарі                                                                                      Казміренко Л.В.

розглянувши справу № 10/029-11

за позовом                     товариства з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг», м. Київ

до                               1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Талан Транс»,

с. Багрин

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Талан Авто»,

м. Луганськ          

про                               стягнення 463761,39 грн.

за участю представників:

від позивача:           Чаїн С.Л. - довіреність б/н від 10.01.2011 р.;           

від відповідача 1:           не з'явився;

від відповідача 2:           не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг»(далі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Талан Транс»(далі-відповідач 1) та товариства з обмеженою відповідальністю «Талан Авто»(далі-відповідач 2) про солідарне стягнення 463761,39 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем 1 умов Договору фінансового лізингу № 64 від 29.01.2007 р., у зв'язку з чим у відповідача 1, та на підставі Договору поруки від 29.01.2007 р. у відповідача 2 перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 405300,13 грн., з огляду на наявність якої позивачем нарховано 39936,54 грн. пені, 15074,10 грн. 3 % річних, 3450,62 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 22.02.2011 р. порушено провадження у справі № 10/029-11 та призначено її до розгляду.

Присутнім в судових засіданнях від 15.03.2011 р., 05.04.2011 р., 19.04.2011 р. представником позивача надано документи, витребувані судом, та підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Представники відповідачів 1, 2 в судові засідання від 15.03.2011 р., 05.04.2011 р., 19.04.2011 р. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча відповідачі належним чином повідомлені про місце і час судових засідань, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення відповідачу 1 рекомендованих поштових відправлень щодо ухвал суду від 22.02.2011 р. та від 15.03.2011 р., а також відбитком штампу загального відділу на звороті у нижньому лівому куті ухвал суду від 22.02.2011 р., 15.03.2011 р., 05.04.2011 р., направлених на вірні адреси відповідачів 1, 2, зазначені у наданих суду довідках з ЄДРПОУ серії АЄ № 158524 та серії АЄ № 158530. Вимоги ухвал суду від 22.02.2011 р. 15.03.2011 р., 05.04.2011 р. відповідачі не виконали, витребуваних документів, в тому числі відзивів на позов, до суду не надіслали.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

29.01.2007 р. між позивачем (лізингодавець) та відповідачем 1 (лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингового № 64, відповідно до умов п.п. 1.1, 1.4, 2.1 якого лізингодавець передає лізингоодержувачу в платне володіння та користування строком на 36 місяців предмет лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначена у специфікаціях та який придбаний лізингодавцем у підприємства з іноземними інвестиціями Автомобільне товариство «Автоінвестстрой».

Між сторонами погоджено, що приймання лізингоодержувачем предмету лізингу оформлюється актом приймання-передачі майна, що підтверджує якість, комплектність, справність майна і відповідність його техніко-економічним показникам та умовам договору. Підписання лізингоодержувачем акту приймання-передачі майна підтверджує, що воно передано йому в належному стані (п.п. 4.3, 4.7 договору).

Умовами договору, зокрема п.п. 3.1, 3.1.1, 3.1.2, 3.2, 3.3, передбачено, що лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів та умов п. 3.5 договору, які включають в себе винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з урахуванням коригувань, визначених договором та платежі по відшкодуванню частини вартості майна. При цьому сторонами визначено, що загальна вартість майна на момент укладення договору, включаючи ПДВ, становить 600000,00 грн., а загальна сума винагороди лізингодавця за отримане в лізинг майно, при умові належної  сплати лізингоодержувачем лізингових платежів, становить 140555,24 грн. (без ПДВ), проте яка може бути змінена з урахуванням п. 3.5.2 договору.

Згідно з п. 3.4 договору, викладено в редакції Додаткової угоди № 1 до договору, лізингоодержувач взяв на себе обов'язок в строк до 10 лютого 2007 р. сплатити частину авансового лізингового платежу, який складається з відшкодування частини вартості майна на суму 37674,00 грн. та в строк до 26 червня 2007 р. сплатити другу частину авансового лізингового платежу, який складається з відшкодування частини вартості майна на суму 37674,00 грн.           

Пунктами 3.5, 3.5.1, 3.5.2 договору визначено, що усі платежі за договором здійснюються  в національній валюті України, відповідно до графіку сплати лізингових платежів. При цьому лізингоодержувач здійснює платежі за договором з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США. Сторони погодили, що курс гривні до долару США визначається за даними банку. Порядок визначення суми лізингових платежів, що підлягає сплаті при коригуванні на зміну курсу, застосовується у випадках, коли курс гривні до долару США, встановлений НБУ на дату фактичного виконання лізингового платежу перевищує курс гривні до долару США, за яким банк фактично здійснив продаж (конвертування у гривню) коштів в іноземній валюті (валютного кредиту), отриманих лізингодавцем для придбання майна та його подальшої передачі лізингоодержувачу у фінансовий лізинг.

Між позивачем та відповідачем 1 підписаний Додаток № 1 до Договору фінансового лізингу № 64 від 29.01.2007 р. «Графік сплати лізингових платежів», викладений в новій редакції Додатковою угодою № 1 до нього, яким встановлений розмір лізингових платежів, період їх внесення та комісія за організацію.     

Між позивачем та відповідачем 1 підписаний Додаток № 2 до договору «Специфікація № 1», згідно з яким, позивач передає, а відповідач 1 приймає предмет лізингу, а саме: сідловий тягач FAW CA 4182Р21К2 2005 року виробництва, загальна вартість якого, включаючи ПДВ, становить 600000,00 грн.

27.06.2007 р. між позивачем та відповідачем 1 підписаний акт приймання - передачі майна, з якого вбачається, що позивач передав, а відповідач 1 прийняв у володіння та користування предмет лізингу, а саме: сідловий тягач FAW CA 4182Р21К2, у кількості 3 (трьох) одиниць, загальна вартість якого, включаючи ПДВ, становить 600000,00 грн.

Для отримання товару відповідачем 1 видана довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯНЮ № 881113 від 26.06.2007 р. на ім'я Болбата Сергія Олександровича.

Таким чином, позивач належним чином та в повному обсязі виконав, взяті на себе згідно з умовами Договору фінансового лізингового № 64 від 29.01.2007 р. зобов'язання, придбавши предмет лізингу та передавши його у користування відповідача 1.

Проте, порушуючи умови договору та встановлені графіком строки сплати лізингових платежів, відповідач 1 неналежним чином та не в повному обсязі виконував взяті на себе зобов'язання щодо сплати лізингових платежів та платежів по винагороді лізингодавцю, у зв'язку з чим у відповідача 1 перед позивачем утворилась заборгованість, яка з урахуванням коригування на зміну курсу гривні до долару США становить 405300,13 грн.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.         

Згідно зі ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною другою ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»визначено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Частиною першою ст. 762 Цивільного кодексу України, передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача 1 перед позивачем в частині сплати передбачених умовами Договору фінансового лізингу №  64 від 29.01.2007 р. лізингових платежів, на час прийняття рішення не погашена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення 405300,13 грн. підлягає задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем 1 лізингових платежів, позивач просить суд стягнути 39936,54 грн. пені, нарахованої від сум заборгованості по несплачених лізингових платежах, згідно з графіком сплати лізингових платежів.

Умовами п. 11.2.1 договору передбачено, що за порушення обов'язку зі своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених п. 3.1 договору, та графіком сплати лізингових платежів, та інших платежів, передбачених умовами договору, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від непогашеної суми заборгованості, за лізинговими платежами за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

На підставі вказаних норм права та враховуючи, що доданий до матеріалів позовної заяви розрахунок пені є арифметично вірним, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення 39936,54 грн. пені.

Також, позивач, посилаючись на норми ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути 3450,62 грн. інфляційних втрат та 15074,10 грн. 3 % річних, нарахованих від сум заборгованості по несплаченим лізинговим платежам, згідно з графіком сплати лізингових платежів.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування позивачем інфляційних втрат і 3 % річних та задоволено їх за розрахунком позивача, який доданий до матеріалів позовної заяви та є арифметично вірним.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Частиною другою ст. 553 Цивільного кодексу України встановлено, що порукою може забезпечуватись виконання зобов'язань частково або в повному обсязі.

29.01.2007 р. між позивачем (кредитор) та відповідачем 2 (поручитель) укладено Договір поруки, відповідно до умов п. 1.1, 1.3, 1.4 якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання товариством з обмеженою відповідальністю «Талан Транс»(відповідач 1, боржник) в усіх його зобов'язаннях перед кредитором в повному обсязі, що виникли з Договору фінансового лізингу № 64 від 29.01.2007 р., в тому числі в частині компенсації можливих збитків та сплати можливих штрафних санкцій, комісій (винагород), додаткових платежів, які передбачені Договором фінансового лізингу. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, в тому числі за відшкодування можливих збитків, за сплату пені та інших штрафних санкцій, що обумовлені в Договорі фінансового лізингу та передбачені законодавством України. Відповідальність поручителя та боржника є солідарною.

Пунктами 2.1, 2.2 договору поруки передбачено, що у разі невиконання боржником своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу, кредитор має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя. Поручитель повинен виконати свої зобов'язання на користь кредитора протягом 2 (двох) банківських днів з моменту пред'явлення вимоги.

Згідно з ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і з будь-кого з них окремо.   

Так, у зв'язку з невиконанням відповідачем 1 своїх зобов'язань щодо погашення заборгованості по сплаті лізингових платежів, нарахованих пені, інфляційних втрат та 3% річних, 15.02.2011 р. позивач звернувся до відповідача 2 з вимогою № 4836 про погашення наявної перед позивачем заборгованості.      

Проте, вимога позивача залишена без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.  

Відповідачі 1, 2 в судові засідання від 15.03.2011 р., 05.04.2011 р., 19.04.2011 р. не з'явились, письмових пояснень чи доказів оплати заборгованості за лізинговими платежами не надали.

Отже, факт порушення відповідачами зобов'язань судом встановлено та по суті не оспорений відповідачем.

Оскільки в порушення умов Договору фінансового лізингу № 64 від 29.01.2007 р., у встановлений графіком строк відповідачем 1 своєчасно не здійснено оплату лізингових платежів, не сплачені нараховані суми пені, інфляційних втрат та 3 % річних, при цьому на вимогу позивача відповідачем 2 не виконані взяті умовами Договору поруки від 29.01.2007 р. зобов'язання щодо повернення суми заборгованості та нарарахованих невиконанням санкцій, вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів 1, 2  405300,13 грн. заборгованості, 39936,54 грн. пені, 15074,10 грн. 3 % річних, 3450,62 грн. інфляційних втрат визнаються судом правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу при повному задоволенні позову покладаються солідарно на відповідачів 1, 2.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу  України, суд -

ВИРІШИВ:

1.  Позовні вимоги задовольнити повністю

2. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Талан Транс»(08623, Київська область, Васильківський район, с. Багрин, вул. Молодіжна, 6; код ЄДРПОУ 34558712) та товариства з обмеженою відповідальністю «Талан Авто»(91000, Луганська область, м. Луганськ, Кам'янобрідський район, вул. Жукова, 4; код ЄДРПОУ 32700533) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг»(04073, м. Київ, пров. Балтійський, 20; код ЄДРПОУ 33635277) 405300,13 грн. заборгованості, 39936,54 грн. пені, 15074,10 грн. 3 % річних, 3450,62 грн. інфляційних втрат, а також судові витрати: 4637,61 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                            А.І. Привалов

         Повне рішення складено - 26.04.2011 р.