Ухвала

від 18.12.2013 по справі 10/029-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

У Х В А Л А

оскарження дій чи бездіяльності органів ДВС

"18" грудня 2013 р. Справа № 10/029-11

Господарський суд Київської області у складі судді Мальованої Л.Я. розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АІС - Лізинг" на дії Державної виконавчої служби Пирятинського районного управління юстиції у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АІС-Лізинг", м. Київ

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Талан Транс",

с. Багрин

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Талан Авто",

м. Луганськ

про стягнення 463761,39 грн.

Суддя - Мальована Л.Я.

Представники:

позивач - Фінагіна В.Б. (дов. № б/н від 02.01.2013 р.);

відповідача 1 - не з'явилися ;

відповідача 2 - не з'явилися ;

ДВС - не з'явилися .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням господарського суду Київської області від 19.04.2011 р. позовні вимоги задоволені повністю, з відповідачів на користь позивача стягнуто солідарно 405 300 грн. 13 коп. заборгованості, 15 074 грн. 10 коп. 3 % річних, 39 936 грн. 54 коп. пені, 3 450 грн. 62 коп. інфляційних втрат, 4 637 грн. 61 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. судового збору.

На виконання даного рішення 10.05.2011 р. господарським судом Київської області виданий наказ.

Позивач звернувся до суду зі скаргою на дії Державної виконавчої служби Пирятинського районного управління юстиції, в якій просить суд визнати незаконною та скасувати постанову ВДВС Пирятинського РУЮ від 31.10.2013 року ВП № 36466127 про повернення виконавчого документа стягувачу, та зобов'язати поновити виконавче провадження.

Представник Відділу державної виконавчої служби Пирятинського районного управління юстиції в засідання суду 04.12.2013 року та 18.12.2013 року не з'явився, вимоги ухвал суду від 21.11.2013 року та 04.12.2013 року не виконав.

Розглянувши подану скаргу та заслухавши пояснення представника позивача суд зазначає таке, відповідно до п. 5 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника). Відповідно до поданої ТОВ «Аіс-Лізинг» скарги державним виконавцем не вжито усіх дій щодо розшуку боржника, що призвело до винесення незаконної постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві.

В оскаржуваній постанові державний виконавець зазначає, що на території Березоворудської сільської ради Пирятинського району, с. Вечірки, за адресою вказаною у виконавчому листі державним виконавцем не виявлено фактичного знаходження ТОВ «Талан Транс», на томість встановлено, що за даною адресою знаходиться житловий будинок.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до п. 4.13.4 Інструкції «Про проведення виконавчих дій», затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.199 року встановлено, що підставами для оголошення розшуку є відсутність в ході виконавчого провадження відомостей про місце проживання (місцезнаходження) боржника, його майна, а також дитини. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (місцезнаходженням) боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача. Розшук громадянина-боржника, дитини та розшук транспортних засобів боржника здійснюють органи внутрішніх справ, а розшук боржника - юридичної особи, а також іншого майна боржника здійснює державна виконавча служба шляхом запитів до відповідних установ (Державної автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, податкової адміністрації, банків або інших кредитних установ тощо). Проте в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що вказують на здійснення державним виконавцем вищезазначених дій.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що у державного виконавця були відсутні підстави для повернення виконавчого документа стягувачеві, якими обґрунтована спірна постанова.

Крім того, судом враховано пункт 32 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.06.2010 № 01-08/369, в якому зазначено, що: "За результатами розгляду скарги (на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби) виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє". Водночас, вимога скаржника щодо скасування постанови чи іншого акта органу Державної виконавчої служби за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання їх недійсними. Тому у господарського суду відсутні правові підстави для відмови в задоволенні скарги лише з тієї причини, що в ній зазначається про скасування відповідної постанови (акта), а не про визнання його недійсним. Господарський же суд, приймаючи судове рішення по суті скарги, має в будь-якому разі враховувати положення, викладене в названому роз'ясненні президії Вищого господарського суду України.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Враховуючи те, що ВДВС не надало жодного доказу в підтвердження виконання ним всіх дій передбачених законом, тому суд вважає, що скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг» задовольнити повністю.

2. Визнати неправомірною та скасувати Постанову ВП № 36466127 від 31.10.2013 року державного виконавця відділу Державної служби Пирятинського районного управління про повернення виконавчого документа стягувачеві.

3. Зобов'язати відділ Державної служби Пирятинського районного управління поновити виконавче провадження ВП № 36466127.

4. Копію ухвали направити скаржнику та ВДВС для виконання.

Суддя Мальована Л.Я.