Постанова

від 20.04.2011 по справі 22/19

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

22/19

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

19.04.2011 р.           справа №22/19

Донецький апеляційний господарський суд  у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.

суддівБойченка К.І., Чернота Л.Ф.

при секретарі                   Клименко К.О.

від позивача:Бондарчук І.В. –за дов. № 1 від 03.08.10 р.

від відповідача:не з»явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "Енергомашспецсталь",      м. Краматорськ Донецької області

на рішення господарського суду

Донецької області

від25.01.2011 року

у справі№ 22/19 (головуючий суддя - Іванченкова О.М.,                           судді: Попков Д.О., Курило Г.Є.)

за позовомАкціонерного товариства "НОРД" в особі філії "Міні-машинобудівний завод", м. Донецьк

до відповідача

Відкритого акціонерного товариства "Енергомашспецсталь",      м. Краматорськ Донецької області

простягнення заборгованості 355933 грн. 07 коп.

ВСТАНОВИВ:

У 2009 році Акціонерне товариство "НОРД" в особі філії "Міні-машинобудівний завод",                      м. Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Енергомашспецсталь",  м. Краматорськ Донецької області про стягнення заборгованості 355933 грн. 07 коп.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 09.09.09 р. провадження по справі було зупинено до розгляду  господарським судом Донецької області справи № 26/108пд за позовом Відкритого акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ Донецької області до Акціонерного товариства "НОРД" в особі філії "Міні-машинобудівний завод", м. Донецьк про визнання договору б/н від 24.09.08 р. недійсним.

04.08.10 року провадження по справі було поновлено.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.09.10 р. провадження по справі знову було зупинено та ухвалою від 06.12.10 р. –поновлено.

Позивач до моменту прийняття рішення по справі надав заяву про збільшення розміру позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 323760 грн. 00 коп., інфляційні у розмірі 50930 грн. 64 коп., 3% річних у розмірі 17828 грн. 70 коп. та пеню у розмірі 23311 грн. 80 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.01.11 р. позовні вимоги Акціонерного товариства „НОРД”, м. Донецьк, в особі філії „Міні-машинобудівний завод”,                      м. Донецьк, до Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м. Краматорськ про стягнення 323760 грн. 00 коп. суми основного боргу, 50930 грн. 64 коп. інфляційних, 17828 грн.     70 коп. 3% річних та 23311 грн. 80 грн. пені були задоволені частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь” на користь Акціонерного товариства „НОРД”, в особі філії „Міні-машинобудівний завод” 410577 грн. 49 коп., у тому числі 323760 грн. 00 коп. суми основного боргу, 49101 грн. 07 коп. інфляційних, 16215 грн. 11 коп. 3% річних та 21501 грн. 31 коп. пені (враховуючи ухвалу господарського суду від 18.02.11 р.). У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Відповідач, Відкрите акціонерне товариство "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ Донецької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 25.01.11 р. скасувати повністю та відмовити у позові в повному обсязі.

Позивач усно в судовому засіданні надав заперечення щодо апеляційної скарги, якими просив суд залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Відповідач до  судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення 03.03.11р. уповноваженій особі підприємства поштового відправлення - ухвали суду від 22.02.11р. Про причину неявки суд не повідомив, своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, явка сторін ухвалою суду від 22.02.11р. не була визнана обов'язковою, неявка  без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заперечення щодо  апеляційної скарги.

Судова   колегія   Донецького   апеляційного    господарського   суду    вважає   за   необхідне    розглянути   апеляційну   скаргу,  оскільки  для з'ясування  фактичних обставин  справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи  № 22/19 та наданих представником позивача пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.09.08 року між Акціонерним товариством "НОРД" в особі філії "Міні-машинобудівний завод", м. Донецьк та Відкритого акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ Донецької області було укладено договір                         купівлі-продажу, згідно умов якого продавець зобов»ячався виготовити та передати у власність покупця товар, а покупець зобв»язався згідно з умовами даного договору прийняти товар та оплатити його.

Згідно п. 1.2 договору, найменування, кількість, ціна, строки та умови передачі зазначаються в специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Специфікацією №1 від 24.09.08р. до договору №б/н від 24.09.08р. сторони передбачили, що  поставка виробів: „Кулачек в сборе на станок 1А665 по черт. ТК 053.00.000СБ в кол-ве 4шт., Кулачек в сборе на станок КЖ1920 по черт. ТК 251.000 СБ в кол-ве 4шт.,  Кулачек в сборе на станок КЖ1920 по черт. ТК 052.00.000 СБ в кол-ве 4шт.” загальною вартістю 458640 грн. 00 коп. з урахування ПДВ.

Умови поставки: EXW, м. Донецьк, склад Продавця, протягом 3 місяців з дати отримання 50% передплати на поточний рахунок Постачальника, при цьому можлива дострокова поставка.

Позивач згідно накладної № 634 від 20.11.08р. поставив відповідачу „Кулачек в сборе на станок КЖ1920 по черт.ТК 052.00.000 СБ” у кількості 4шт. вартістю 134880 грн. 00 коп. з урахування ПДВ, за накладною № 664 від 26.02.09р. „Кулачек в сборе на станок 1А665 по черт. ТК 053.00.000СБ” у кількості 4шт. вартістю 200640 грн. 00 коп. та за накладною №802 від 04.06.09р. „Кулачек в сборе на станок КЖ1920 по черт. ТК 251.000 СБ” у кількості 4шт. вартістю 123120 грн. 00 коп. Всього поставлено обладнання на загальну суму 458640 грн. 00 коп. Найменування продукції, вказаної у специфікації до договору №б/н від 24.09.08р., її вартість за одиницю ідентичні найменуванню та ціні продукції, поставка якої здійснена за наявними у матеріалах справи накладними. Відповідач продукцію отримав, що підтверджено довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей № 1686 від 18.11.08р., № 387 від 26.02.09р., № 1170 від 04.06.09р. Підставою для отримання товару у довіреностях визначено договір №07/1523 від 24.09.08р.

Відповідач отриманий товар сплатив лише частково на суму у розмірі 134880 грн. 00 коп., у зв»язку з чим у нього перед позивачем утворилася заборгованість у розмірі 323760 грн. 00 коп.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до господарського суду Донецької області із позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 323760 грн. 00 коп., інфляційних у розмірі 50930 грн. 64 коп., 3% річних у розмірі 17828 грн. 70 коп. та пені у розмірі 23311 грн. 80 коп. (враховуючи заяву про збільшення позовних вимог).

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші  учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних  вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно приписів ст. 509 Цивільного кодексу України,  зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.  Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.  Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 11 Цивільного кодексу України зазначено, що цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та  обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 10.5 договору визначені умови оплати товару, згідно яких відповідач остаточно повинен розрахуватись за поставлену продукцію протягом 10 календарних днів від дня передачі її та отримання рахунку на оплату.

Враховуючи те, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі, відповідач, відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, не надав письмових належних та допустимих доказів погашення боргу, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблений висновок про його неналежне виконання договірних зобов'язань всупереч вимогам статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України. Таким чином, позовні  вимоги про  стягнення з     відповідача 323760 грн. 00 коп. є обґрунтованими та доведеними і господарський суд правомірно стягнув  наведену суму з відповідача на користь позивача.

Позивач при зверненні до суду також просив суд стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні у розмірі 50930 грн. 64 коп., 3% річних у розмірі 17828 грн. 70 коп. та пеню у розмірі 23311 грн. 80 коп.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення інфляційних та 3% річних частково через невірний розрахунок позивача, у зв»язку з чим судом вірно стягнуто з відповідача на користь позивача 3 % річних у розмірі 16215 грн. 11 коп. та  інфляційних  у розмірі 49101 грн. 07 коп.

Відповідно до умов п. 11.5 договору №б/н від 24.09.08р., у випадку прострочки оплати Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,04% від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочки, але не більш подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочки.

У відповідності до ст. 1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення пені лише частково у розмірі 21501 грн. 31 коп., через надання позивачем до суду невірного розрахунку (враховуючи ухвалу господарського суду Донецької області від 18.02.11р.).

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України  рішення господарського суду Донецької області від 25.01.2011 р. у справі № 22/19 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну  скаргу Відкритого акціонерного товариства "Енергомашспецсталь",                              м. Краматорськ Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 25.01.2011 р. у справі № 22/19 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 25.01.2011 р. у справі № 22/19  –без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк  та може бути оскаржена  до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий                                                                                  Г.І. Діброва                    

Судді                                                                                          К.І. Бойченко

                                                                                                 Л.Ф. Чернота

Надр. 5 прим:

1 –у справу;

2 –позивачу;

3 –відповідачу;

4 –ДАГС;

5–ГС Дон. обл.

Ложка Н.Л.