Постанова

від 26.04.2011 по справі 16/221/10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/221/10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"26" квітня 2011 р. Справа № 16/221/10

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді:   Бєляновського В.В.,

                     Суддів:   Шевченко В.В.

                                  Мирошниченко М.А.

при секретарі   -   Риковій О.М.

за участю представників сторін:

Від позивача: Заколодяжний П.О.

Від відповідача: Остапчук Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Агроальянс”

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 09.03.2011 року

по справі № 16/221/10

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Райффайзен Лізинг Аваль”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агроальянс”

про стягнення 52888,12 грн.

                                                 ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2010 року ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль” звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до ТОВ „Агроальянс” про стягнення заборгованості в сумі 52888,12 грн. за договором фінансового лізингу         № L2623-06/08 від 11.06.2008р.

ТОВ „Агроальянс” позов визнало частково на суму 27815,03 грн. та просило господарський суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення розміру змінених в односторонньому порядку лізингових платежів в сумі 21055,80 грн. та в частині стягнення суми сплачених платежів в розмірі 4017,29 грн.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 09.03.2011 року у справі (суддя –Фролов В.Д.) позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ “Агроальянс” на користь ТОВ „Райффайзен Лізинг Аваль” 48870,83 грн. заборгованості з посиланням на те, що на день розгляду справи відповідач надав докази часткового погашення боргу в розмірі 4017,29 грн. Рішення суду мотивовано тим, що відповідач в порушення умов договору фінансового лізингу № L2623-06/08 від 11.06.2008р. лізингові платежі передбачені графіком платежів не сплачував, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість за період травень-грудень 2010р. на загальну суму 52888,12 грн., яка підлягає стягненню з урахуванням часткового погашення боргу в розмірі 4017,29 грн.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням ТОВ „Агроальянс” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати частково в частині стягнення розміру змінених лізингових платежів в односторонньому порядку в сумі 21055,80 грн. і прийняти нове рішення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та невідповідність висновків викладених у рішенні обставинам справи.

Заявлене в судовому засіданні 26.04.2011 року представником відповідача клопотання про витребування від позивача розрахунку лізингових платежів змінених в односторонньому порядку по договору фінансового лізингу № L2623-06/08 від 11.06.2008р. за період з травня 2010 року по грудень 2010 року колегією суддів визнано необґрунтованим та відхилено з огляду на те, що в матеріалах справи містяться документи та матеріали достатні для вирішення даного спору.

          Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.          

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 11.06.2008 року між позивачем та відповідачем укладено договір фінансового лізингу № L2623-06/08, згідно з п. 1.1. якого позивач - лізингодавець на підставі договору купівлі - продажу (поставки) зобов'язувався придбати у свою власність і передати відповідачу - лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються у Специфікації (додаток № 2 до вищезазначеного договору), а відповідач зобов'язувався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Згідно з п.1.2 договору фінансового лізингу № L2623-06/08 від 11.06.2008, строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених в Графіку лізингових платежів (додаток № 1 до договору) та не може бути менше одного року.

Відповідно до п. 9.4. договору фінансового лізингу № L2623-06/08 від 11.06.2008. Графік лізингових платежів є додатком № 1 до цього договору та є його невід'ємною частиною.

Пунктами 4.1 та 4.2 договору фінансового лізингу № L2623-06/08 від 11.06.2008 передбачено, що лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, та комісію позивача (лізингодавця). Розмір поточного лізингового платежу за певний період лізингу зазначається в Графіку.

Загальними умовами фінансового лізингу, які є додатком № 4 до договору фінансового лізингу № L2623-06/08 від 11.06.2008р. передбачено, що лізингоодержувач - відповідач сплачує поточні платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку лізингодавця - позивача, направленого на вказану в договорі електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку. При цьому, у разі неотримання рахунку лізингодавця до 5 числа поточного місяця лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до лізингодавця та отримати свій рахунок самостійно. В цьому випадку відповідач - лізингоодержувач зобов'язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця (п. 5.3).

Пунктом 5.4 Загальних умов фінансового лізингу передбачено, що лізингоодержувач сплачує поточні лізинові платежі починаючи з першого періоду лізингу. При цьому першим періодом лізингу вважається календарний місяць, що слідує за місяцем в якому Предмет лізингу був переданий відповідачу (лізингоодержувачу) за актом приймання-передачі. Зазначені у Графіку порядкові номери періодів лізингу відповідають календарними місяцям, які слідують за першим періодом лізингу, в прямому порядку.

Відповідно до пункту 4.9 договору фінансового лізингу № L2623-06/08 від 11.06.2008р. розрахунок розміру лізингових платежів у гривні сторони здійснюють у валюті –долари США.

У Графіку лізингових платежів, сторонами узгоджено, що коригування (зміна) розміру лізингових платежів за відповідні лізингові періоди здійснюється за правилами п.п. 6.1.1 - 6.1.5. загальних умов (додаток № 4).

Відповідно до п. 6.2 Загальних умов змінений за правилами п. 6.1 Загальних умов розмір лізингових платежів зазначається у відповідному рахунку позивача (лізингодавця) та підлягає сплаті лізингоодержувачем - відповідачем у безспірному порядку. Таким чином, у випадку зміни Національним Банком України курсу гривні до іноземної валюти, а також ставки фінансування на період 1 місяць відбувається зміна розміру, визначених у Графіку лізингових платежів.

Розрахована таким чином сума підлягає сплаті лізингоодержувачем - відповідачем.

          Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що позивачем на виконання умов договору фінансового лізингу № L2623-06/08 від 11.06.2008р. придбано за договором купівлі –продажу жатку для прямого зрізу соняшнику Віссhі, 2008 року випуску, нову, у кількості 1 одиниці та передано її за актом приймання –передачі предмета лізингу від 30.07.2008 року відповідачу у тимчасове володіння та користування, що свідчить про те, що позивач належним чином та своєчасно виконав свої зобов'язання за укладеним договором.

Проте відповідач в порушення пунктів 5.1-5.5 та пункту 8.1.4 Загальних умов фінансового лізингу належним чином не виконав свої зобов'язання по сплаті лізингових платежів, внаслідок чого у нього утворилася прострочена заборгованість перед позивачем за період з травня по грудень 2010 року в розмірі 52888,12 грн.

Статтями 1, 2 Закону України „Про фінансовий лізинг” передбачено, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.  Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Згідно з ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг” лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

          Колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 ЦК України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ч. 1 ст. 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Колегія суддів зазначає, що згідно ст. 629 ЦК України, ст. 193 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не надав доказів сплати всієї суми заборгованості, що виникла у зв'язку з невиконанням умов договору.

За таких обставин суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 48870,83 грн., врахувавши часткове погашення боргу відповідачем на суму 4017,29 грн., що підтверджується банківськими виписками від 25.05.2010р., від  21.05.2010р.

Викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги, оскільки скаржник безпідставно розраховує суму лізингових платежів, беручи до уваги лише суми, зазначені у Графіку лізингових платежів, при цьому не враховуючи та не застосовуючи погоджений сторонами порядок і умови їх нарахування у п. 4.9 договору № L2623-06/08 від 11.06.2008р. та умови оплати, погоджені у примітці до п. 2 названого Графіку платежів про те, що коригування (зміна) розміру лізингових платежів за відповідні  лізингові періоди здійснюється за правилами пунктів 6.1.1-6.1.5 Загальних умов, якими, зокрема, передбачено, що у випадку зміни Національним Банком України курсу гривні до іноземної валюти, а також ставки фінансування на період 1 місяць відбувається зміна розміру визначених у Графіку лізингових платежів, про що зазначається у відповідному рахунку лізингодавця.

Згідно з ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг” сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Оскільки позивачем нараховані відповідачу суми лізингових платежів відповідно до умов договору № L2623-06/08 від 11.06.2008р. та  невід'ємних додатків до нього, то у відповідача відсутні підстави стверджувати про помилковість нарахованих позивачем сум лізингових платежів.

З цих же підстав не заслуговує на увагу і цілком надумане твердження скаржника, що при укладенні договору сторони встановили порядок та строк оплати тільки платежів, які вказані в Графіку до договору, а порядок та строк сплати розміру змінених платежів сторони не погодили в договорі. Як вже було зазначено вище, у договорі сторони погодили підстави, за наявності яких лізингодавець має право в односторонньому порядку змінювати розмір лізингових платежів, зазначених у Графіку, що ніяким чином не впливає на визначені умовами договору та  додатками до нього порядок та строки їх сплати.

Також, не має підстав вважати переконливим недоведене твердження відповідача про несплату ним лізингових платежів через неотримання від позивача рахунків за період з червня по грудень 2010 року (належним чином засвідчені копії котрих містяться в справі), тому що відповідач, як сторона за договором № L2623-06/08 від 11.06.2008р., не позбавлений був можливості самостійно вирахувати суми лізингових платежів та вчасно здійснити такі платежі відповідно до строків, встановлених у Графіку платежів та Загальних умовах фінансового лізингу. Окрім того, пунктом 5.3 Загальних умов передбачено, що у разі неотримання рахунку лізингодавця до 5 числа поточного місяця відповідач зобов'язаний був звернутися до лізингодавця та отримати відповідний рахунок самостійно.

Оскільки вищезазначені умови договору № L2623-06/08 від 11.06.2008р. та додатків до нього погоджені сторонами, підписані та  скріплені печатками сторін, а рішенням господарського суду Миколаївської області від 20.05.2010 року у справі      № 18/08/10, що набрало законної сили, ТОВ „Агроальянс” було відмовлено у задоволенні позову про визнання п. 4.9 вказаного договору та пунктів 6.1-6.2 Загальних умов фінансового лізингу недійсними, то у відповідача відсутні підстави для ствердження про одностороннє збільшення позивачем сум лізингових платежів. Дійсно, виставлені позивачем відповідачеві для оплати рахунки не є підставою для розрахунку розміру заборгованості відповідача за договором № L2623-06/08 від 11.06.2008р., проте висновки оскаржуваного рішення ґрунтуються на умовах вказаного договору та додатків до нього, а не на фактах виставлення позивачем відповідачу рахунків - фактур, хоча остання обставина враховувалася судом з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин даної справи в їх сукупності.

Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи є наслідком помилкового довільного тлумачення відповідачем на свою користь умов укладеного договору фінансового лізингу та  додатків до нього, вони не спростовують висновків місцевого суду та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Миколаївської області не вбачається.

Керуючись  ст.ст.  99, 101-105  ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

          Рішення господарського суду Миколаївської області від 09.03.2011 року у справі № 16/221/10 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Агроальянс” - без задоволення.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена  у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.          

Головуючий  суддя:                                                             Бєляновський В.В.

Судді:                                                                                      Мирошниченко М.А.

  Шевченко В. В.