Постанова

від 18.04.2011 по справі 2/173-10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/173-10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2011 р.                                                           Справа № 2/173-10  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий  суддя                                                     Мельник О.В.

суддя                                                                             Огороднік К.М. ,

 суддя                                                                             Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Турович Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу  третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" на рішення господарського суду Вінницької області від 13.12.10 р. у справі № 2/173-10

за позовом першого заступника прокурора Вінницької області в інтересах Вінницької міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Аптечне підприємство "Ліки" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

до  приватного підприємства "Карнеш"

третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк"

про витребування майна з чужого незаконного володіння

за участю представників сторін:

прокурора - Квятковського Я.О.,

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

третьої особи на стороні позивача - Крот В.О.,

третьої особи на стороні відповідача - Нижник Д.П.,

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Вінницької області на захист інтересів держави та територіальної громади міста Вінниці в особі Вінницької міської ради звернувся з позовом до приватного підприємства «Карнеш»про витребування з незаконного володіння останнього на користь Вінницької міської ради 11/100 часток вбудовано –прибудованих приміщень в будинку №78 (102) по проспекту Коцюбинського у місті Вінниці загальною площею 862,1 кв.м. (далі в постанові приміщення).

Рішенням господарського суду Вінницької області від 13.12.2010 року у справі № 2/173-10 (суддя Мельник П.А.) позов задоволено повністю, витребувано з незаконного володіння ПП «Карнеш»на користь Вінницької міської ради спірне приміщення.

Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував положеннями ст. 216, ст. 388, ст. 658 ЦК України та вказав, що першу угоду, за якою відбулось відчуження спірних приміщень від 06.03.2007 року  судом визнано недійсною, у зв'язку з чим ТОВ АП «Ліки»за договором купівлі-продажу від 17.03.2007 року без законних на те підстав провело відчуження приміщення для ПП «Вінн-Конт».

Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ПАТ «Універсал Банк»з прийнятим рішенням господарського суду не погодилась та подала апеляційну скаргу в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Апелянт зокрема вказує, що прокурором невірно визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, в інтересах якого він звернувся з позовом до суду,  у рішенні суду не міститься виклад обставин, на яких воно ґрунтується, відсутні посилання на докази, що підтверджують позовні вимоги, судом не досліджено в чому полягає порушення прав і свобод територіальної громади міста Вінниці, судом першої інстанції не надано належну оцінку рішенням господарських судів  по справах № 9/230-07 та № 9/227-07.

У судовому засіданні представник третьої особи з наведених підстав апеляційну скаргу підтримав та додатково просив суд прийняти до уваги те, що постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.04.2011 року по справі № 9/230-07 рішення господарського суду Вінницької області від 11.02.2010 року та додаткове рішення цього ж суду від 11.03.2010 року у справі № 9/230-07 скасовано, провадженні у справі припинено. Окрім того, рішенням господарського суду Вінницької області у справі № 12/62-08 від 27.01.2009 року звернуто стягнення на приміщення, як на предмет іпотеки, що належить ПП «Карнеш»на користь ПАТ «Універсал Банк».

Сторони своїм правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Прокурор та представник третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача з наведених у позовній заяві підстав просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про місце, дату, час судового засідання участь своїх представників під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не забезпечили, про поважність причин їх неявки суд не повідомили.  

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін та третьої особи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення господарського суду Вінницької області від 13.12.2010 року підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про відмову в задоволенні позову. При цьому суд виходив із наступного.

Апеляційним судом встановлено, що згідно договору оренди (споруд, приміщень) № 4-9 від 26.01.04 укладеного між Виконавчим комітетом Вінницької міської ради та ТОВ АП «Ліки», останньому надано в оренду приміщення площею 900,1 кв.м. по вул. Коцюбинського, 78 у м. Вінниці терміном до 02.02.09 року (а.с. 29-30).

Під час дії вказаного договору оренди рішеннями загальних зборів ТОВ АП «Ліки»від 11.01.07 року та 29.01.07 року було введено новий склад учасників, а директором товариства обрано Гаркушу Л.С. із наданням їй певних повноважень та внесені відповідні зміни до установчих документів товариства й проведено державну реєстрацію змін до статуту ТОВ АП «Ліки», які відповідно зареєстровано державним реєстратором 25.01.07 року та 01.02.07 року.

Судом встановлено, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі –продажу приміщення від 06.03.2007 року Вінницька міська рада в особі Управління комунального майна продала, а ТОВ АП «Ліки»придбало у власність вбудовані приміщення, розташовані у м. Вінниці по проспекту Коцюбинського, 78, площею 862,1 кв.м., що складає 11/100 часток вбудованих приміщень за вказаною адресою (далі в постанові приміщення) (а.с.10-11).

Вказане приміщення 15.03.2007 року було передане покупцю за відповідним актом (а.с. 13).

17.03.2007 року за нотаріально - посвідченим договором купівлі-продажу ТОВ АП «Ліки» продало, а приватне підприємство «Вінн-Конт»придбало вказане приміщення, право власності на яке за ПП «Вінн-Конт»було зареєстроване 19.03.2007 року.

У подальшому, 19.03.2007 року ПП «Вінн-Конт»на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу продало приміщення для ПП «Карнеш», яке зареєструвало своє право власності на нього у відповідному Державному реєстрі 20.03.2007 року.

11.05.2007 року в забезпечення виконання зобов'язань Беженар І.В. перед ВАТ "Банк Універсальний" за кредитним договором №15/04/348-к-07, приватним підприємством "Карнеш" приміщення було передано в іпотеку, на яке в подальшому за рішенням господарського суду Вінницької області від 27.01.20009 року (справа № 12/62-08) було звернуте стягнення.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 10.09.2009 року по справі №9/227-07 залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 10.12.2009 року та постановою Вищого господарського суду України від 24.02.2010 року визнано недійсними рішення зборів учасників ТОВ АП «Ліки»від 11.01.2007 року  та від 29.01.2007 року. Позов до виконавчого комітету Вінницької міської ради задоволено, скасовано державну реєстрацію змін до статуту ТОВ АП «Ліки», які зареєстровані 25.01.2007року  та 01.02.2007 року.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 11.02.10 року по справі № 9/230-07 та додатковим рішенням цього ж суду від 13.03.2010 року визнано недійсним договір купівлі-продажу від 06.03.2007 року укладений між ТОВ АП «Ліки»та Управлінням комунального майна Вінницької міської ради, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 17.03.2007 року укладений між ТОВ АП «Ліки»та ПП «Вінн-Конт».

Згідно ч. 1 , ч. 2 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як зазначив Верховний Суд України у постанові Пленуму від 06.11.2009 року № 9, реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Аналізуючи наведене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що застосування судом першої інстанції положення ст. 216 ЦК України при вирішенні даного спору є помилковим.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦК добросовісність набувача презюмується.

Як зазначено в ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

За змістом статті 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Отже, позивачу слід було довести суду, що відповідач, як набувач права власності на спірне приміщення знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, зокрема й те, що продавець не мав права відчужувати майно, що може свідчити про недобросовісність набувача і могло б бути підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

У даному разі позивачу слід було забезпечити доказування факту придбання ПП «Карнеш» майна в особи, яка не мала права його відчужувати, а також факту обізнаності відповідача з такою обставиною.

Проте, застосовуючи положення п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України до спірних правовідносин, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивачем таких обставин доведено не було.

Навіть за умови наявності можливих обмежень у відчуженні спірного приміщення для ТОВ АП «Ліки», такі обставини не могли б вплинути на правомірність набуття відповідачем права власності на спірне приміщення, оскільки приватним підприємством «Карнеш»не було придбано приміщення у ТОВ АП «Ліки», а останнє з віндикаційним позовом до суду не зверталось.

У контексті ч. 1 ст. 388 ЦК України при вирішенні даного спору для позивача істотне значення мало б лише вибуття спірного приміщення з володіння Вінницької міської ради поза її волею, а із досліджених апеляційним судом доказів таких обставин встановлено не було.

В основу обґрунтування рішення, судом першої інстанції покладено факти визнання недійсними договорів відчуження спірного приміщення від 06.03.2007 року та від 17.03.2007 року.

Проте, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.04.2011 року у справі № 9/230-07 рішення господарського суду Вінницької області у вказаній справі від 11.02.2010 року та додаткове рішення від 11.03.2011 року – скасовано і провадження у справі припинено.

Отже, на момент розгляду справи апеляційним судом, договори купівлі-продажу частини спірного приміщення від 06.03.2007 року та від 17.03.2007 року недійсними не визнані і їх недійсність прямо законом не встановлена, а тому на підставі ст. 204 ЦК України такі правочини слід вважати правомірними.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції визнав встановленими обставини , що мають значення для справи, за умови їх недоведеності, прийшов до висновків, які не відповідають обставинам справи та невірно застосував норми матеріального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

На підставі викладеного, керуючись ст.99, ст.101, п.2 ст.103, ст. 104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України Рівненський апеляційний господарський суд,  

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ПАТ "Універсал Банк" задоволити.

Рішення господарського суду Вінницької області від 13.12.2010 року у справі № 2/173-10 - скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Рівненський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя                                                                       Мельник О.В.  

Суддя                                                                                              Огороднік К.М.  

Суддя                                                                                              Коломис В.В.