Рішення

від 13.04.2011 по справі 5020-241/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-241/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

13 квітня 2011 року справа № 5020-241/2011

За позовом          Публічного акціонерного товариства „Взуттєва фабрика”,

ідентифікаційний код 03058767

(99011, м. Севастополь, набережна Корнілова, буд. 9)

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю „Югмонолітспецстрой”,

                    ідентифікаційний код 34402741

(99059, м. Севастополь, пр. Героїв Сталінграду, буд. 63, офіс 12)

за участю:

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

                    Товариства з обмеженою відповідальністю

„Український промисловий банк” в особі

Філії „Кримська регіональна дирекція”,

                    ідентифікаційний код 26545004

(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, буд. 70)

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:                                        Управління капітального будівництва

Севастопольської міської державної адміністрації,

                    ідентифікаційний код 02498725

(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, буд. 2)

про визнання права власності,

Суддя Головко В.О.,

Представники учасників судового процесу:

позивач (ПАТ „Взуттєва фабрика”) –П'янікін В.В. –представник, довіреність б/н від 04.01.2011;

відповідач (ТОВ „Югмонолітспецстрой”) –явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив;

третя особа (ТОВ „Укрпромбанк” в особі Філії „Кримська регіональна дирекція”) – Райський Д.І. –представник, довіреність № 88-Ф/11 від 31.03.2011;

третя особа (Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації) –Юнда О.Б. –начальник відділу юридичної та адміністративної роботи, довіреність № 67/21 від 11.01.2011.

Обставини справи:

17.02.2011 Публічне акціонерне товариство „Взуттєва фабрика” (далі –позивач) звернулося до господарського суду міста Севастополя із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Югмонолітспецстрой” (далі –відповідач) про визнання права власності на частину об'єкта незавершеного будівництва, а саме: двокімнатні квартири № 99, № 103, розташовані за будівельною адресою: м. Севастополь, мікрорайон „Омега-2А”, перша черга будівництва, корпус 13, ПК-1; також позивач просить відшкодувати йому за рахунок відповідача судові витрати (державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору будівництва № 1 від 01.06.2007 відповідач взяв на себе зобов'язання власними силами за рахунок власних або залучених коштів збудувати на виділеній для цих цілей ділянці Об'єкт будівництва відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, ввести його в експлуатацію, здати Приймальній комісії та передати (за умови підтвердження Управителем права Довірителя на отримання у власність закріпленого за ним об'єкта інвестування) об'єкти інвестування засновникам фонду в строки та на умовах, визначених у даному договорі, яке ним не виконується.

Ухвалою від 21.02.2011 порушено провадження у справі, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено ТОВ „Укрпромбанк” в особі Севастопольської філії.

Розгляд справи неодноразово відкладався з різних причин.

В судовому засіданні 09.03.2011 представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, надав статутні документи, з яких убачається, що вірним найменуванням третьої особи є Філія „Кримська регіональна дирекція” Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк”, яка відповідно до пункту 1.1 Положення про Філію „Кримська регіональна дирекція” є правонаступником усіх прав та обов'язків Севастопольської філії Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” /том 1, арк. с. 94-97/.

З огляду на наведене, суд змінив назву третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Ухвалою від 23.03.2011 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації.

В судовому засіданні 13.04.2011, до початку розгляду господарським судом справи по суті, представник позивача надав заяву про уточнення предмета позову на підставі частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України /том 2, арк. с. 135/, та просить:

„1.          Визнати за Публічним акціонерним товариством „Взуттєва фабрика” право власності на частину об'єкта незавершеного будівництва, а саме двокімнатну квартиру № 99, розташовану за будівельною адресою: м. Севастополь, мікрорайон „Омега-2А”, перша черга будівництва, корпус 13, ПК-1, поверх шостий, проектна площа квартири –72,65 м2.

2.          Визнати за Публічним акціонерним товариством „Взуттєва фабрика” право власності на частину об'єкта незавершеного будівництва, а саме двокімнатну квартиру № 103, розташовану за будівельною адресою: м. Севастополь, мікрорайон „Омега-2А”, перша черга будівництва, корпус 13, ПК-1, поверх сьомий, проектна площа квартири –  79,53 м2”.

Оскільки частина четверта статті 22 Господарського процесуального кодексу України надає позивачу право до початку розгляду судом справи по суті змінити предмет або підставу позову, суд прийняв дану заяву до розгляду.

У судові засідання 09.03.2011, 23.03.2011 та 12-13.04.2011 відповідач не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, витребувані судом документи не надав, про причини неявки суду не сповістив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином за адресою, яка вказана у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /том 1, арк. с. 30-32/.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному засіданні суду.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 59 Господарського процесуального кодексу України, на надання відзиву на позов.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача (ТОВ „Український промисловий банк” в особі Філії „Кримська регіональна дирекція”) надала письмові пояснення по суті спору, в яких зазначила, що, на її думку, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом /том 2, арк. с. 54-55/.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації) письмово викладеної думки по суті спору не надала, проте у судовому засіданні 12-13.04.2011 представник третьої особи просила суд прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Враховуючи те, що матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність відповідача за наявними у справі матеріалами –в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд –

ВСТАНОВИВ:

10.02.2005 між Управлінням капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації (Сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Югмонолітспецбуд” (Сторона-2) укладений договір про часткову участь у будівництві   /том 2, арк. с. 70-76/, предметом якого є часткова участь Сторін у будівництві жилого будинку квартирного типу, корпусів №№ 11, 12, 13 в мікрорайоні „Омега-2А” м. Севастополя.

Згідно з пунктом 2.2 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 10.08.2006), Сторона-1 (третя особа на стороні відповідача) має право після здачі Об'єктів в експлуатацію безоплатно отримати 4% загальної площі квартир в кожному побудованому житловому будинку для соціальних потреб міста.

Сторона-2 зобов'язується виступати в якості Генерального підрядника із залученими до будівництва Об'єктів підрядними організаціями (підпункт 3.1.2 пункту 3.1 Договору).

25.08.2006 ТОВ „Югмонолітспецбуд” (Сторона-2) повідомило Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації (Сторона-1) про уступку прав та обов'язків за Договором про часткову участь у будівництві від 10.02.2005, відповідно до Договору від 14.08.2006 про уступку прав і обов'язків, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Югмонолітспецбуд” (Цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Югмонолітспецстрой” (Наступник) /том 2, арк. с. 77/.

Отже, права та обов'язки за Договором про часткову участь у будівництві жилого будинку квартирного типу, корпусів №№ 11, 12, 13 в мікрорайоні „Омега-2А” м. Севастополя в повному обсязі перейшли до відповідача.

12.12.2005 відповідно до рішень Севастопольської міської Ради від 20.10.2004 № 2422 /том 2, арк. с. 24-25/ та рішення Севастопольської міської Ради від 30.11.2005 № 4091 /том 2, арк. с. 26/ між Севастопольською міською Радою (Орендодавець) та Управлінням капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації (Орендар) укладений договір оренди земельної ділянки /том 2, арк. с. 2-12/, який зареєстровано в Книзі реєстрації договорів оренди землі 19.12.2005 під № 00045 (номенклатурний № 0405659).

Згідно з пунктом 1.1 Договору оренди землі Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва і обслуговування (першої черги будівництва) мікрорайону „Омега-2А” –багатоповерхових житлових будинків, школи-колегіуму і парку відпочинку із віднесенням цих земель до категорії земель житлової і громадської забудови, який розташований в м. Севастополі.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 17,0478 га, в тому числі:

-          земельна ділянка „А”, площею 1,8433 га для будівництва парку відпочинку;

-          земельна ділянка „Б”, площею 2,4439 га для будівництва багатоповерхового жилого будинку;

-          земельна ділянка „В”, площею 1,0374 га для будівництва багатоповерхового жилого будинку;

-          земельна ділянка „Г”, площею 11,7232 га для будівництва школи-колегіуму та багатоповерхових жилих будинків.

12.12.2005 Орендодавець передав, а Орендар (третя особа на стороні відповідача) –прийняв земельну ділянку площею 17,0478 га, що підтверджується Актом приймання-передачі земельної ділянки, підписаним сторонами та скріпленим їх печатками /том 2,      арк. с. 13/.

26.06.2007 землекористувачу –Управлінню капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації та дольовику –Товариству з обмеженою відповідальністю „Югмонолітспецстрой” видано Дозвіл на виконання будівельних робіт № 532 на об'єкті –мікрорайон „Омега-2А”, перша черга будівництва, корпус 13, ПК-1 /том 2, арк. с. 78/.

17.10.2008 на виконання будівельних робіт з будівництва зазначеного об'єкта видано Дозвіл № 532 (перереєстрація дії Дозволу № 532 від 19.09.2006) /том 2, арк. с. 80/.

06.07.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” в особі Севастопольської філії (Управитель), правонаступником якої є третя особа на стороні позивача, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Югмонолітспецстрой” (Забудовник) укладено договір будівництва № 1 /том 1, арк. с. 84-88/ (далі –Договір № 1), відповідно до пункту 1.1 якого, у порядку та на умовах, визначених цим договором, Правилами фонду фінансування будівництва виду „А” житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями, місцезнаходженням якого є: м. Севастополь, мікрорайон „Омега-2А”, перша черга будівництва, корпус 13, ПК-1, та чинним законодавством України, Забудовник (відповідач) зобов'язався власними силами за рахунок власних або залучених коштів збудувати на виділеній для цих цілей ділянці Об'єкт будівництва відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, ввести його в експлуатацію, здати Приймальній комісії та передати (за умови підтвердження Управителем права Довірителя на отримання у власність закріпленого за ним об'єкта інвестування) об'єкти інвестування засновникам фонду в строки та на умовах, визначених в даному договорі.

24.12.2007 між Відкритим акціонерним товариством „Взуттєва фабрика”, яке змінило найменування на „Публічне акціонерне товариство „Взуттєва фабрика” (Довіритель), та Товариством з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” в особі Севастопольської філії (Управитель) укладено договір № 35 про участь у Фонді фінансування будівництва /том 1, арк. с. 14-18/ (далі –Договір № 35), відповідно до     пункту 1.1 якого Довіритель, на підставі повного визнання ним Правил фонду фінансування будівництва виду „А” житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями, місцезнаходженням якого є: м. Севастополь, мікрорайон „Омега-2А”, перша черга будівництва, корпус 13, ПК-1, Управителем якого є Товариство з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” (далі –правила ФФБ), затверджених рішенням Правління Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” (Протокол № 29 від 06.07.2007), дає згоду на участь у Фонді фінансування будівництва (далі –ФФБ), бере на себе зобов'язання виконувати Правила ФФБ, передає кошти Управителю у довірче управління з метою отримання у власність Об'єкта інвестування та встановлює обмеження щодо окремих дій Управителя з управління цими коштами, а Управитель приймає кошти на рахунок ФФБ у довірче управління з подальшим використанням коштів ФФБ у порядку, визначеному Правилами ФФБ.

Пунктом 1.3 Договору № 35 встановлено, що Об'єктом будівництва за цим договором є житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями, місцезнаходженням якого є: м. Севастополь, мікрорайон „Омега-2А”, перша черга будівництва, корпус 13, ПК-1 (далі –Об'єкт будівництва).

Згідно з пунктом 1.4 Договору № 35, Об'єктом інвестування за цим договором є квартира № 99 (дев'яносто дев'ять) в Об'єкті будівництва, з такими характеристиками: тип будинку –каркасно-монолітний; кількість поверхів –вісім; квартира № 99; кількість кімнат –2 (дві); загальна площа –72,65 м2, житлова площа –39,00 м2; запланована дата закінчення будівельних робіт –4 квартал 2008 року.

Відповідно до пункту 3.3 Договору № 35 після внесення Довірителем коштів до ФФБ Управитель закріплює за Довірителем відповідну кількість вимірних одиниць Об'єкта інвестування з урахуванням поточної ціни вимірної одиниці Об'єкта інвестування.

Пунктом 3.4 Договору № 35 передбачено, що Довіритель перераховує кошти у сумі 311 850,13 грн на рахунок № 2601690002 в Севастопольській філії Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк”, ЄДРПОУ 26545004, МФО 384834, що дорівнює вартості 7 265,00 вимірних одиниць Об'єкта інвестування, 24.12.2007.

На виконання пункту 3.4 Договору № 35 позивач 24.12.2007 перерахував на відповідний рахунок Севастопольської філії Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” кошти у розмірі 311 850,13 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 0000000002 від 24.12.2007 /том 1, арк. с. 71/ та довідкою Філії  /том 2, арк. с. 57/.

Згідно з пунктом 1.8 Договору № 35 передача майна в довірче управління не тягне за собою переходу права власності до Управителя.

Відповідно до підпункту 5 пункту 2.1.1 Договору № 35 Управитель зобов'язався передати Довірителю, в разі якщо він повністю проінвестує закріплений за ним Об'єкт інвестування, майнові права на цей Об'єкт за Договором про уступку майнових прав.

24.12.2007, на виконання зазначеного підпункту, між Публічним акціонерним товариством „Взуттєва фабрика” (Довіритель) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” в особі Севастопольської філії (Управитель) укладено договір уступки майнових прав № 35/Умп-07 /том 1, арк. с. 19-20/ (далі –Договір № 35/Умп), згідно з пунктом 1.1 якого Управитель уступає, а Довіритель приймає майнові права на Об'єкт інвестування, які Управитель набув відповідно до умов Договору будівництва № 1 від 06.07.2007, укладеного між Забудовником (Товариством з обмеженою відповідальністю „Югмонолітспецстрой”) та Управителем.

Пунктом 2.1 Договору № 35/Умп встановлено, що під Об'єктом інвестування сторони розуміють двокімнатну квартиру № 99, загальною площею 72,65 м2, житловою площею  39,00 м, розташовану на шостому поверсі об'єкта будівництва, який знаходиться за адресою: м. Севастополь, мікрорайон „Омега-2А”, перша черга будівництва, корпус 13, ПК-1.

Пунктом 2.2 Договору № 35/Умп визначена загальна вартість Об'єкта інвестування згідно з Договором № 35, яка становить 311 850,13 грн.

Згідно з пунктом 2.4 Договору № 35/Умп, Забудовник (відповідач) відповідно до умов Договору будівництва № 1 від 06.07.2007 зобов'язаний передати Довірителю (позивач) у власність вказаний у пункті 2.1 цього договору Об'єкт інвестування.

У пункті 4.2 Договору № 35/Умп сторони засвідчують, що Довірителем здійснено повну оплату вартості Об'єкта інвестування за Договором № 35, що підтверджується Свідоцтвом про участь у ФФБ серії ЮМ № 35 від 24.12.2007 /том 1, арк. с. 28/.

Таким чином, позивач придбав майнові права на Об'єкт інвестування, а саме: двокімнатну квартиру № 99, загальною площею 72,65 м2, житловою площею 39,00 м2, розташовану на шостому поверсі об'єкта будівництва, який знаходиться за адресою: м. Севастополь, мікрорайон „Омега-2А”, перша черга будівництва, корпус 13, ПК-1, а відповідач є зобов'язаним перед позивачем щодо передачі йому у власність Об'єкта інвестування.

Також, 24.12.2007 між Відкритим акціонерним товариством „Взуттєва фабрика” (Довіритель) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” в особі Севастопольської філії (Управитель), укладено договір № 36 про участь у Фонді фінансування будівництва /том 1, арк. с. 21-25/ (далі –Договір № 36), відповідно до пункту 1.1 якого Довіритель, на підставі повного визнання ним Правил фонду фінансування будівництва виду „А” житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями, місцезнаходженням якого є: м. Севастополь, мікрорайон „Омега-2А”, перша черга будівництва, корпус 13, ПК-1, Управителем якого є Товариство з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк”, затвердженими рішенням Правління Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” (Протокол № 29 від 06.07.2007), дає згоду на участь у Фонді фінансування будівництва, бере на себе зобов'язання виконувати Правила ФФБ, передає кошти Управителю у довірче управління з метою отримання у власність Об'єкта інвестування та встановлює обмеження щодо окремих дій Управителя з управління цими коштами, а Управитель приймає кошти на рахунок ФФБ у довірче управління з подальшим використанням коштів ФФБ у порядку, визначеному Правилами ФФБ.

Пунктом 1.3 Договору № 36 встановлено, що Об'єктом будівництва за цим договором є житловий будинок з вбудовано-прибудованими приміщеннями, місцезнаходженням якого є: м. Севастополь, мікрорайон „Омега-2А”, перша черга будівництва, корпус 13, ПК-1 (далі –Об'єкт будівництва).

Об'єктом інвестування за цим договором є квартира № 103 в Об'єкті будівництва, з наступними характеристиками: тип будинку –каркасно-монолітний; кількість поверхів –вісім; квартира № 103; кількість кімнат –2 (дві); загальна площа –79,53 м2, житлова площа –38,38 м2; запланована дата закінчення будівельних робіт –4 квартал 2008 року (пункт 1.4 Договору № 36).

Пунктом 3.3 Договору № 36 визначено, що після внесення Довірителем коштів до ФФБ Управитель закріплює за Довірителем відповідну кількість вимірних одиниць Об'єкта інвестування з урахуванням поточної ціни вимірної одиниці Об'єкта інвестування.

Згідно з пунктом 3.4 Договору № 36 Довіритель перераховує кошти у розмірі 361 463,85 грн на рахунок № 2601690002 в Севастопольській філії Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк”, ЄДРПОУ 26545004, МФО 384834, що дорівнює вартості 7 953,00 вимірних одиниць Об'єкта інвестування, 24.12.2007.

На виконання пункту 3.4 Договору № 36 позивач 24.12.2007 перерахував на відповідний рахунок Севастопольської філії Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” кошти у розмірі 361 463,85 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 0000000003 від 24.12.2007 /том 1, арк. с. 72/.

Пунктом 1.8 Договору № 36 передбачено, що передача майна в довірче управління не тягне за собою переходу права власності до Управителя.

Відповідно до підпункту 5 пункту 2.1.1 Договору № 36 Управитель зобов'язався передати Довірителю, в разі якщо він повністю проінвестує закріплений за ним Об'єкт інвестування, майнові права на цей Об'єкт за Договором про уступку майнових прав.

24.12.2007, на виконання зазначеного підпункту, між Публічним акціонерним товариством „Взуттєва фабрика” (Довіритель) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” в особі Севастопольської філії (Управитель), укладено договір уступки майнових прав № 36/Умп-07 /том 1, арк. с. 26-27/ (далі –Договір № 36/Умп), згідно з пунктом 1.1 якого Управитель уступає, а Довіритель приймає майнові права на Об'єкт інвестування, які Управитель набув відповідно до умов Договору будівництва № 01 від 06.07.2007, укладеного між Забудовником (Товариством з обмеженою відповідальністю „Югмонолітспецстрой”) та Управителем.

Пунктом 2.1 Договору № 36/Умп встановлено, що під Об'єктом інвестування сторони розуміють двокімнатну квартиру № 103, загальною площею 79,53 м2, житловою площею 38,38 м2, розташовану на сьомому поверсі об'єкта будівництва, який знаходиться за адресою: м. Севастополь, мікрорайон „Омега-2А”, перша черга будівництва, корпус 13, ПК-1.

Пунктом 2.2 Договору № 36/Умп визначено, що загальна вартість Об'єкта інвестування згідно з Договором № 36 становить 361 463,85 грн.

Згідно з пунктом 2.4 Договору № 36/Умп, Забудовник відповідно до умов Договору будівництва № 1 від 06.07.2007 зобов'язаний передати Довірителю у власність вказаний у пункті 2.1 цього договору Об'єкт інвестування.

У пункті 4.2 Договору № 36/Умп сторони засвідчують, що Довірителем здійснено повну оплату вартості Об'єкта інвестування за Договором № 36, що підтверджується Свідоцтвом про участь у ФФБ серії ЮМ № 36 від 24.12.2007 /том 1, арк. с. 29/.

Таким чином, позивач придбав майнові права на Об'єкт інвестування, а саме: двокімнатну квартиру № 103, загальною площею 79,53 м2, житловою площею 38,38 м2, розташовану на сьомому поверсі об'єкта будівництва, який знаходиться за адресою: м. Севастополь, мікрорайон „Омега-2А”, перша черга будівництва, корпус 13, ПК-1, а відповідач є зобов'язаним перед позивачем щодо передачі йому у власність Об'єкта інвестування.

Тобто з моменту отримання позивачем Свідоцтв про участь у ФФБ серії ЮМ № 35 та № 36 від 24.12.2007 до нього перейшли усі права Замовника за Договорами № 35 та № 36, та виникло право власності на будівельні матеріали та результати будівельних робіт, у тому числі на частину об'єкта незавершеного будівництва, а саме: на двокімнатні квартири № 99, № 103, розташовані в Об'єкті будівництва за будівельною адресою: м. Севастополь, мікрорайон „Омега-2А”, перша черга будівництва, корпус 13, ПК-1.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідно до пунктів 1.4 Договору № 35 та Договору № 36 запланована дата закінчення будівельних робіт –4 квартал 2008 року; відповідно до пунктів 1.5 та 1.6 Договору № 1 строк закінчення будівельних робіт –4 квартал 2008 року, а строк введення Об'єкта в експлуатацію –2 квартал 2009 року. Проте до теперішнього часу зведення Об'єкта будівництва не закінчено.

Невиконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеними договорами в частині побудови Об'єктів інвестування та передачі їх у власність позивача в установлені договорами строки, стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою Договір № 1, укладений 06.07.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” в особі Севастопольської філії, яка відступила свої права позивачеві, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Югмонолітспецстрой” (відповідач), є договором будівельного підряду.

Відповідно до статті 876 Цивільного кодексу України, власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Згідно зі статтею 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Як встановлено судом, позивачу від третьої особи (ТОВ „Український промисловий банк” в особі філії „Кримська регіональна дирекція”) перейшли майнові права на Об'єкти інвестування, які остання набула відповідно до умов Договору будівництва № 01 від 06.07.2007, укладеного між Забудовником (Товариством з обмеженою відповідальністю „Югмонолітспецстрой”) та Управителем (Товариством з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” в особі Севастопольської філії), а саме на двокімнатні квартири № 99 та № 103, розташовані в Об'єкті будівництва за будівельною адресою: м. Севастополь, мікрорайон „Омега-2А”, перша черга будівництва, корпус 13, ПК-1.

Згідно з частиною першою статті 331 Цивільного кодексу України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною третьою цієї статті встановлено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Судом установлено, що в складі об'єкта незавершеного будівництва (житлового будинку), розташованого за будівельною адресою: м. Севастополь, мікрорайон „Омега-2А”, перша черга будівництва, корпус 13, ПК-1, є об'єкти інвестування позивача, спорудження яких здійснено повністю за рахунок, за дорученням та в інтересах позивача, тобто внаслідок переходу до позивача майнових прав на квартири № 99, № 103, саме позивач є власником частини Об'єкта будівництва та результатів будівельних робіт в межах закріплених за ним Об'єктів інвестування.

Відповідно до частини дев'ятої статті 9 Закону України „Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю” забудовник зобов'язаний виконати свої зобов'язання за договором щодо організації спорудження об'єктів будівництва та своєчасного введення їх в експлуатацію незалежно від обсягу замовлення на будівництво, підтвердженого управителем.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, статтями 193, 198 Господарського кодексу України унормовано, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

З матеріалів справи убачається, що запланована дата закінчення будівельних робіт припадає на 4 квартал 2008 року, а строк введення Об'єкта в експлуатацію –на 2 квартал 2009 року, проте до теперішнього часу будівництво Об'єкта не закінчено.

Таким чином, відповідач прострочив виконання взятих на себе за Договором № 1 від 06.07.2007 зобов'язань.

Відповідно до статті 13 Конституції України держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб'єктів права власності і господарювання. Закон України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” також спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових прав на нерухомість.

Статтею 147 Господарського кодексу України встановлено, що майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом. Право власності та інші майнові права суб'єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу.

Стаття 20 Господарського кодексу України називає одним зі способів захисту прав і законних інтересів суб'єкта господарювання визнання наявності прав.

Аналогічно, згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України встановлює можливість захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів шляхом визнання відповідного права.

Статтею 392 Цивільного кодексу України унормовано, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом встановлено, що право власності позивача виникло на законних підставах: з договорів про майнову участь у житловому будівництві та договорів уступки майнових прав, укладених між особами, які беруть участь у справі. Дані договори відповідачем не оспорювались та не були визнані недійсними в судовому порядку.

Згідно зі статтею 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Стаття 181 Цивільного кодексу України відносить до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. З огляду на наведені вище правові норми, об'єкт незавершеного будівництва є нерухомістю, а право на нього підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Порядок державної реєстрації права власності на об'єкти незавершеного будівництва та механізм здійснення державної реєстрації права власності на об'єкти незавершеного будівництва встановлений Законом України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”.

Згідно з пунктом п'ятим частини першої статті 19 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, підставою для державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, є рішення суду, що набрало законної сили.

Пунктом 10 додатку № 2 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002, встановлено, що підставою для проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно є, зокрема, рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Судом встановлено, що будівництво спірного об'єкта здійснювалось на земельній ділянці, спеціально виділеній для цієї мети, та за наявності відповідних Дозволів на виконання будівельних робіт та проектної документації, тобто корпус 13, ПК-1, у мікрорайоні „Омега-2А”, м. Севастополь (перша черга будівництва), в якому розташовані квартири № 99, № 103, не є самочинним будівництвом в розумінні статті 376 Цивільного кодексу України, а відтак права позивача підлягають державному захисту.

З урахуванням факту набуття позивачем майнових прав на об'єкти інвестування, а саме: двокімнатні квартири № 99 та № 103, які розташовані за адресою Об'єкта будівництва: м. Севастополь, мікрорайон „Омега-2А”, перша черга будівництва, корпус 13, ПК-1, згідно з договорами уступки майнових прав № 45/Умп-07 та № 46/Умп-07, та зважаючи на те, що строк виконання зобов'язання Товариством з обмеженою відповідальністю „Югмонолітспецстрой” настав у 4 кварталі 2008 року, але відповідачем не виконаний, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з підпунктом “а” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 21.01.1993 № 7-93, із позовних заяв майнового характеру, які подаються до господарського суду, розмір держмита складає 1% від суми позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00 грн) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25500,00 грн).

Позивач у позовній заяві зазначив ціну позову –693 313,98 грн і, відповідно, просить стягнути з відповідача на свою користь сплачене державне мито в розмірі 6 933,14 грн (1% від 693 313,98 грн). Проте судом встановлено, що вартість майна, право власності на яке є предметом даного спору, становить 673 313,98 грн (311 850,13+361 463,85). Таким чином, позивач повинен був сплатити державне мито у розмірі 6 733,14 грн, тому суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті державного мита у належному до сплати розмірі.

Отже, судові витрати по сплаті державного мита (6 733,14 грн) та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (236,00 грн) за правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача і підлягають стягненню з нього на користь позивача у повному обсязі, без врахування переплати в сумі 200,00 грн.

Керуючись статтями 49, 75, 82-85, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати за Публічним акціонерним товариством „Взуттєва фабрика” право власності на частину об'єкта незавершеного будівництва, а саме двокімнатну квартиру № 99, розташованого за будівельною адресою:                   м. Севастополь, мікрорайон „Омега-2А”, перша черга будівництва, корпус 13, ПК-1, поверх шостий, проектна площа квартири –72,65 м2.

3.          Визнати за Публічним акціонерним товариством „Взуттєва фабрика” право власності на частину об'єкта незавершеного будівництва, а саме двокімнатну квартиру № 103, розташованого за будівельною адресою:                м. Севастополь, мікрорайон „Омега-2А”, перша черга будівництва, корпус 13, ПК-1, поверх сьомий, проектна площа квартири –79,53 м2.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Югмонолітспецстрой” (адреса: 99059, м. Севастополь, пр. Героїв Сталінграду, буд. 63, офіс 12; ідентифікаційний код 34402741; відомості про рахунки в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства „Взуттєва фабрика” (адреса: 99011, м. Севастополь, набережна Корнілова, буд. 9; ідентифікаційний код 03058767; п/р 26007301123584 в ПАТ „Банк Форум”, МФО 322948, м. Севастополь) витрати по сплаті державного мита в розмірі 6 733,14 грн (шість тисяч сімсот тридцять три грн 14 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн (двісті тридцять шість грн 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                      (підпис)                                                        В.О. Головко

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

18.04.2011.