Рішення

від 20.04.2011 по справі 50/79

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  50/79

20.04.11

За позовом     приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Каштан"

до                     акціонерного страхового товариства "АІС-Поліс"

про                  стягнення 35 348,43 грн.

Суддя   Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача:    не з"явився

Від відповідача: Демент"єв  Є.О. (дов.від 01.01.2011 №169)

В судовому засіданні 20.04.2011 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.                                                                                

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості,  яка виникла у зв"язку з неналежним виконанням умов договору  про співробітництво  в галузі факультативного перестрахування та ретроцесії №87/05-ФП   від 27.11.2005  у розмірі 38 390,56 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.01.2011 порушено провадження у справі №50/79 та призначено до розгляду на 18.02.2011.

В судове засідання 18.02.2011 прибули представники сторін  та дали пояснення по справі.

Представник відповідача через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд витребувати у позивача платіжне доручення про виплату страхового відшкодування за випадком, що стався 31.01.2009 в розмірі 207 154,82 грн., просить суд в разі ненадання вказаних доказів відмовити в цій частині позовних вимог позивача та просить суд в іншій частині позовних вимог відмовити повністю. Суд даний відзив прийняв до уваги.

Розгляд справи було відкладено на 09.03.2011.

09.03.2011 в судовому засіданні представник позивача подав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість по перестраховому відшкодуванню з урахуванням штрафних санкцій в розмірі 35 348,43 грн. по договору перестрахування № 8/04/42 від 21.04.2008 та договору перестрахування № 8/10/17 від 09.10.2008. Суд прийняв до уваги дану заяву.

09.03.2011 в судовому засіданні було оголошено перерву на 23.03.2011 для подання додаткових доказів по справі.

Представник позивача у судове засідання 23.03.2011 не з"явився, всіх витребуваних доказів суду не надав, але через канцелярію суду подав клопотання, у якому просить продовжити строк розгляду справи на більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Суд дане клопотання задовольнив.

Представник відповідача подав суду доповнення до відзиву на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення перестрахового відшкодування за випадком, що стався 18.07.2009 з автомобілем Porsche Cayenne Turbo, д/н НОМЕР_1. Суд прийняв до уваги даний відзив.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.03.2011 продовжено строк розгляду справи на п"ятнадцять днів, відкладено розгляд справи  на 19.04.2011.

19.04.2011 в судовому засіданні було оголошено перерву на 20.04.2011 для подання додаткових доказів по справі.

В судове засідання 20.04.2011 з’явились представники позивача та відповідача, надали додаткові докази та дали пояснення по суті спору.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.11.2005 між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Каштан»- правонаступник закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан»(далі - позивач) та акціонерним страховим товариством «АІС - Поліс»(далі - відповідач) був укладений договір про співробітництво в галузі факультативного перестрахування та ретроцесії № 87/05-ФП (далі - Генеральний Договір).

Предметом Генерального Договору є загальні умови перестрахування (ретроцесії) ризиків, взаємно переданих (прийнятих) Сторонами на факультативній (необов'язковій) основі по договорах факультативного перестрахування (ретроцесії), а також права та обов'язки Сторін, що беруть участь у перестрахуванні (ретроцесії) (п. 1.1. Генерального Договору).

Відповідно до умов Генерального Договору передача і прийнятгя ризиків на перестрахування згідно з умовами цього договору здійснюється шляхом укладення окремих Договорів перестрахування (Ковер-нотів), характер ризику, що передається на перестрахування, розмір і порядок сплати перестрахувальної премії, а також розмір власного утримання перестрахувальника і ліміт відповідальності перестраховика визначаються Сторонами під час укладення Договору перестрахування (Ковер-ноту) окремо в кожному конкретному випадку (п.п. З.З., 3.5. Генерального Договору).

Таким чином, кожна Сторона на добровільній основі передає у перестрахувальний захист іншій Стороні страховий ризик, на умовах конкретного договору перестрахування (Ковер-ноту), умов Генерального Договору та чинного законодавства України.

Так, відповідно до умов Генерального Договору між позивачем та відповідачем було укладено наступні договори перестрахування (Ковер-ноти):

•          Ковер-нот № 8/04/42 від 21.04.2008 добровільного страхування наземних транспортних засобів;

•          Ковер-нот № 8/10/17 від 09.10.2008 добровільного страхування наземних транспортних засобів.

Згідно з умовами зазначених договорів (Ковер-нотів) позивач передав відповідачу, а відповідач прийняв у позивача у перестрахувальний захист відповідні застраховані транспортні засоби, на умовах (за Правилами страхування) Страховика, що уклав оригінальний договір страхування (п. 3.8. Генерального Договору).

Відповідно до п. 4.14. Генерального Договору підписуючи Ковер-нот, перестраховик однозначно і беззаперечно погоджується з тим, що всі умови, викладені в Ковер-ноті, вважаються такими, що повністю задовольнили перестраховика і були для нього цілком достатніми для визначення ступеня ризику по Ковер-ноту, а умови, що не викладені в підписаному Ковер-ноті, повністю відповідають умовам первинного Договору страхування та Правилам страхування страховика, що уклав первинний Договір страхування.

Відповідно до п.2.8. Генерального Договору перестрахувальна премія - це винагорода, що сплачується перестрахувальником перестраховику, за прийняття останнім ризику на перестрахування.

Пунктом 6.1.5. визначено обов'язок Перестрахувальника перерахувати перестраховику перестрахувальну премію за надання перестрахувального захисту за конкретним договором перестрахування в порядку (Ковер-нотою) та на умовах, зазначених у розділі 7 цього Договору, якщо інший порядок сплати перестрахувальної премії не зазначений у Ковер-ноті.

Згідно п. 7.2. Генерального Договору перестрахувальник сплачує перестраховику перестрахувальну премію, протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання Ковер-ноту або сліпа (якщо інший строк сплати не вказаний у Ковер-ноті), але не раніше підписання конкретного Ковер-ноту або сліпа.

Як свідчать матеріали справи у відповідності зазначених умов Генерального Договору та вищевказаних Ковер-нотів позивач сплатив відповідачу перестрахові премії, що підтверджується платіжними дорученнями № 1549 від 27.05.2008 та № 3566 від 12.11.2008.

Відповідно до Ковер-ноту № 8/04/42 від 21.04.2008 в перестрахування був переданий автомобіль SRX V8», 2007 р.в., д\н НОМЕР_2.

31.01.2009 із зазначеним автомобілем трапився страховий випадок. Відповідно до п. 6.1.8. Генерального Договору позивач повідомив (лист вих. № 53 від 02.02.2009) відповідача про настання страхового випадку та надіслав пакет документів (вих. № 261 від 25.03.2010), передбачений п. 8.6. Генерального Договору, на загальну суму 14 397,26 грн.

Однак, відповідач, в порушення п. 8.8. Генерального Договору, не перерахував кошти у сумі 14 397,26 грн. в строк передбачений п. 8.10. Генерального Договору.

Відповідно до Ковер-ноту № 8/10/17 від 09.10.2008 в перестрахування був переданий автомобіль Turbo»2004 р.в., д\н НОМЕР_1.

18.07.2009 із зазначеним автомобілем трапився страховий випадок. Відповідно до п. 6.1.8. Генерального Договору Позивач повідомив (лист від 23.07.2009) Відповідача про настання страхового випадку та надіслав пакет документів (вих. № 46 від 25.01.2010), передбачений п. 8.6. Генерального Договору, на загальну суму 16 045,05 грн.

Однак, відповідач, в порушення п. 8.8. Генерального Договору, не перерахував кошти у сумі 16 045,05 грн. в строк передбачений п. 8.10. Генерального Договору.

Таким чином, загальний розмір частки Перестраховика по зазначеним Договорам перестрахування (Ковер-нотам) складає 30 442,31 грн.

У пункті 8.8. Генерального договору, передбачений обов'язок відповідача, прийняти рішення з приводу заявленої вимоги (рахунку) щодо виплати страхового відшкодування позивачу протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання усіх необхідних документів.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 08.12.2010, відповідачем не виплачено страхове відшкодування позивачу по зазначеним Договорам перестрахування (Ковер-нотам) та не наведено обґрунтованих підстав у відмові таких.

Таким чином, згідно з умовами договору та ковер-нотів у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 30 442,31 грн. по сплаті частки страхового відшкодування.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).  

Згідно ст. 12 ЗУ «Про страхування», перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Що стосується заперечення відповідача щодо заявлених позовних вимог по Ковер-ноту:

•          № 8/04/42 від 21.04.2008 Страхувальник - ОСОБА_1., автомобіль: Cadillac SRX V8, д/н НОМЕР_2, страховий випадок від 31.01.2009, сума перестрахового відшкодування з урахуванням індексу інфляції - 14 886,77 грн., пеня -1 313,90 грн., 3% річних - 297,02 грн.

Суд зазначає, що відповідно до п. 8.11. Договору № 87/05-ФП про співробітництво в галузі факультативного перестрахування та ретроцесії від 27.11.2005, в разі, коли Ковер-нотом (п. 18 - 50 000,00 грн.) передбачений касовий збиток, то перестраховик сплачує частину страхового відшкодування, відповідно до своєї долі відповідальності та умов Ковер-ноту, протягом 5 (п 'яти) банківських днів, після надання перестраховиком всіх документів, що підтверджують настання страхового випадку.

Касовий збиток - це одна з умов Ковер-ноту, відповідно до якої збитки, що перевищують визначену в Ковер-ноті величину, підлягають сплаті перестраховиком, відповідно до своєї долі відповідальності та умов Ковер-ноту, протягом 5 (п'яти) банківських днів після надання перестраховиком всіх документів, що підтверджують факт настання страхового випадку та розмір збитку, не чекаючи поки перестрахувальник сплатить страхове відшкодування страхувальнику.

•          № 8/10/17 від 09.10.2008, страхувальник - ОСОБА_2, автомобіль: Porsche Cayenne Turbo, д/н НОМЕР_1, страховий випадок від 18.07.2009, сума перестрахового відшкодування з урахуванням індексу інфляції - 17 055,89 грн., пеня - 1 386,03 грн., 3% річних - 408,82 грн.

Твердження відповідача про відсутність в останнього пакету документів по страховому випадку від 18.07.2009 року, що трапився з автомобілем: Porsche Cayenne Turbo, д/н НОМЕР_1, Страхувальник - ОСОБА_2, розмір перестрахового відшкодування в сумі 16 045,05 спростовується листом № 721 від 05.03.2010.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором про співробітництво в галузі факультативного перестрахування та ретроцесії № 87/05-ФП від 27.11.2005 у відповідача перед позивачем в розмірі 30 442,31 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором,  позивач просить суд стягнути з відповідача  на  свою користь пеню в розмірі: по Ковер-ноту № 8/10/17 від 09.10.2008 - 1 386,03 грн., по Ковер-ноту № 8/04/42 від 21.04.2008 –1 313,90 грн. за період  прострочення вказаний в розрахунку.

Відповідно до ст. 216 ГК України за правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Дії відповідача є порушенням вимог Договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 30 442,31 грн. суд погоджується з розрахунком пені в розмірі: по Ковер-ноту № 8/10/17 від 09.10.2008 - 1 386,03 грн., по Ковер-ноту № 8/04/42 від 21.04.2008 –1 313,90 грн., наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми в розмірі: по Ковер-ноту № 8/10/17 від 09.10.2008 –3% річних - 408,82 грн., інфляційні втрати –1010,84 грн., по Ковер-ноту № 8/04/42 від 21.04.2008 –3% річних –297,02 грн., інфляційні втрати –489,51 грн.

Відповідно до ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання не виконано або виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичних обов'язки, у тому числі передбачені ст.625 ЦК України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Крім того, оскільки інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненнями грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань. Вищенаведене відповідає судовій практиці Верховного суду України (зокрема постанова від 10.06.2003 по справі № 3/350).

Таким чином, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача інфляційні втрати за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми в розмірі: по Ковер-ноту № 8/10/17 від 09.10.2008 –3% річних - 408,82 грн., інфляційні втрати –1010,84 грн., по Ковер-ноту № 8/04/42 від 21.04.2008 –3% річних –297,02 грн., інфляційні втрати –489,51 грн.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у відповідності до наданого позивачем розрахунку та у відповідності до заяви про уточнення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтями 15, 253, 254, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612 ЦК України, статтею 193 ГК України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з акціонерного страхового товариства "АІС-Поліс" (код ЄДРПОУ 22229921, провулок Балтійський, 20 м. Київ, 04073) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Каштан" (код ЄДРПОУ 32071894, вул. Кловський узвіз, 12, оф. 37, м. Київ, 01021) заборгованість по перестраховому відшкодуванню з урахуванням штрафних санкцій в розмірі 35 348(тридцять п’ять тисяч триста сорок вісім) грн. 43 коп.:

- по договору перестрахування № 8/04/42 від 21.04.2008 суму перестрахового відшкодування з урахуванням індексу інфляції в розмірі 14 886(чотирнадцять тисяч вісімсот вісімдесят шість) грн. 77 коп., пеню в розмірі 1 313(одна тисяча триста тринадцять) грн. 90 коп., три відсотки річних в сумі 297(двісті дев’яносто сім) грн. 02 коп.;

- по договору перестрахування № 8/10/17 від 09.10.2008 суму перестрахового відшкодування з урахуванням індексу інфляції в розмірі 17 055(сімнадцять тисяч п’ятдесят п’ять) грн. 89 коп., пеню в розмірі 1 386(одна тисяча триста вісімдесят шість) грн. 03 коп., три відсотки річних в сумі 408(чотириста вісім) грн. 82 коп.

- державне мито в сумі 353 (триста п’ятдесят три) грн. 48 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3. Видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя                                                                                       Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення  26.04.2011