Постанова

від 21.04.2009 по справі 2а-219-09

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2а-219-09

ПОСТАНОВА

ИМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2009 року Дзержинський міський суд Донецької області в складі:

судді Андреева В. В.,

при секретарі Савченко О.О.,

за участю позивача "ОСОБА_1".,

представника відповідача ‘‘ ОСОБА_2 ".,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дзержинська адміністративну справу за адміністративним позовом "ОСОБА_1" до Управління Пенсійного фонду України у м. Дзержинську Донецької області про зобов’язання нарахувати щомісячну допомогу, як "дитині війни", -

ВСТАНОВИВ:

03 березня 2009р. позивач звернувся з адміністративним позовом до відповідача Управління Пенсійного Фонду України у м. Дзержинську Донецької області, в якому зазначив, що він має правовий статус "дитини війни", відповідачем йому не оплачувалось підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", просить відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав за період з 01.01.2006р. до 31.12.2008р., зобов’язати нарахувати на його користь недоплачену йому щомісячну Державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки в сумі 3891, 9грв.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Управління Пенсійного Фонду України у м. Дзержинську Донецької області за дорученням "ОСОБА2". з позовними вимогами не погодилась, суду пояснила, що ст. 110 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" біло встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим ст. 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 01.01.2006 року, а ст. 6 - протягом 2006 року поетапно, за результатами виконання виконання бюджету в першому півріччі, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Зазначені статті не були визнані неконституційними у встановленому Законом порядку, отже відсутні підстави для їх застосування. Крім того, у 2006 році не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Відповідно до п.12. ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм Законів у відповідність із цим Законом на 2007 рік зупинено, зокрема дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Статтею 111 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" передбачено підвищення до пенсії "Дітям війни" в розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. На підставі зазначених норм, дітям війни виплачувалось підвищення до пенсії з 01.01.2007 року у розмірі 19 грн., з 01.04.2007 року - 19, 35, з 01.10.2007 року - 19, 75 грн. 09.07.2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 ухвалено рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення зокрема п.12, ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік". Однак оскільки ст. 7 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, а Законом України "Про державний бюджет України на 2007 рік" видатки на підвищення дітям війни не передбачено, то і після рішення Конституційного Суду України вищенаведене підвищення не виплачувалось. У 2008 році позивачеві виплачувалась пенсія відповідно до Постанови Кабінету Міністрів № 530 від 28.05.2008 року "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян". Просить у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задовленню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи позивач є дитиною війни відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується посвідченням та знаходиться на обліку в Управління Пенсійного фонду України у місті Дзержинську.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до принципу верховенства права та законності - суд, при вирішені справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави. Крім того, як роз’яснено постановою Пленуму Верховного суду України N 9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», - судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України), підлягають оцінці на відповідність як Конституції України так і закону.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За Преамбулою Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов’язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Правовий статус дітей війни, визначає основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки встановлює Закон України "Про соціальний захист дітей війни".

Підвищення дітям війни пенсії, грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 10 % законодавством України не передбачено.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом зупинена на 2007 рік дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007р. № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), у тому числі, п.12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». В своїх рішеннях Конституційний Суд зазначив, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов’язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов’язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Принципи соціальної держави втілено у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейській соціальній хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов’язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, а саме з дня прийняття Конституційним Судом України рішень про неконституційність положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та положення Закону України п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

За приписами абзацу 1 частини 5, частини 3 статті 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007рік» № 489 -V від 19 грудня 2006 року (в редакції Закону України від 15 березня 2007 року № 749-V який набрав чинності 28 березня 2007 року) для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» для осіб, які втратили працездатність затверджений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць: з 1 січня 2007року-380грв. з 1 квітня 2007року - 410, 06грв., з 1 жовтня 2007 року-415, 11грв. Виходячи з цього, підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» складає: з 9 липня 2007 року-123, 02грв., з 1 жовтня 2007 року-124, 53грв.

Таким чином розмір невиплаченої відповідачем суми допомоги до пенсії за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року складає 710, 9грв., а саме: за липень-91, 27грв. (з розрахунку 410, 06грв.: 31 день х 23 дні х 30 %); за серпень-грудень 2007 року - 619, 63грв. (з розрахунку 410, 06грв. х 2 місяці (серпень-вересень) х 30 % + 415, 1 1грв. х 3 місяці (жовтень-грудень) х 30 %). Всього 619, 63грв. + 91, 27грв. = 710, 9грв., яку і слід стягнути на користь позивача.

За приписами статті 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2008 року № 107-VI для мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України»про загальне обов’язкове державне пенсійне страхування» для осіб, які втратили працездатність затверджений прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць: з 1 квітня 2008 року по 30 червня 2008 року в розмірі 481грв., з 1 липня 2008 року по 30 вересня 2008 року у розмірі 482грв., з 1 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 498грв.

Розмір підвищення, який відповідачу треба було виплатити позивачу в період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року - 1072, 84грв. (з розрахунку 481грв.:31 день х 10 днів х30 % за травень + 481грв. х 30 % за червень + 482грв. х 3міс. х 30 % за липень - вересень + 498грв. х 3 міс. х 30 % за жовтень - грудень)

Розмір фактично виплаченого відповідачем підвищення до пенсії за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року - 357, 62грв. (з розрахунку 48, 1грв.: 31 день х 10 днів за травень + 48, 1грв. за червень + 48, 2грв. х 3 міс. за липень -вересень + 49, 8грв. х 3 міс. )

Таким чином розмір недоплаченого позивачу підвищення до пенсії за статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» складає з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року 715, 22грв. (з розрахунку 1072, 84грв. - 357, 62грв.) та в цій частині позов треба задовольнити і стягнути на користь позивача.

Розмір недоплаченого позивачу підвищення до пенсії Що стосується вимоги позивача щодо зобов’язання провести підвищення пенсії з 01 січня 2006 року по 09 липня 2007 року та 01 січня 2008 року по 22травня 2008 року, то вона є необгрунтованою з наступних підстав:

Законом України «Про внесення змін до закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» були внесені зміни до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», відповідно до яких пункт 17 статті 77, а саме «З метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинити на 2006 рік дію абзацу сьомого ст. 5 та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було виключено, статтю 110 викладено у такій редакції «Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (2195-15), запроваджується з 01 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету».

У 2006 році Урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачений статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Вказані Рішення Конституційного Суду України, які відновляли дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» поширюються лише на періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 по 31 грудня 2008 року, тому позов в частині перерахунку підвищення пенсії з 01 січня 2006 року по 09 липня 2007 року та з 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року не підлягає задоволенню.

Також підлягає задоволенню і вимога про поновлення строку звернення до суду, так як на думку суду, він пропущений з поважної причини, бо позивач є малозабезпеченою особою і сподівалася на добровільне врегулювання спору, що сталося з вини відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає доцільним визнати протиправною бездіяльність УПФУ у м. Дзержинську щодо не нарахування позивачу щомісячної допомоги до пенсії як «Дитині війни» за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

На підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», керуючись ст. ст. 20, 22, 55 Конституції України, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 55-59, 69-71, 79, 86-87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Поновити "ОСОБА 1" пропущений строк для звернення до суду.

Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України у м. Дзержинську на користь "ОСОБА 1" заборгованість по виплаті підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в сумі 710, 9 (Сімсот десять гривен 90 копійок) гривні та починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в сумі 715, 22 (Сімсот п’ятнадцять гривен 22 копійки).

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Дзержинський міський суд шляхом подачи в 10 денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ст. 186 ч.5 КАС України.