Постанова

від 27.04.2011 по справі 5010/101/2011-14/6

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5010/101/2011-14/6

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

27.04.11                                                                                           Справа  № 5010/101/2011-14/6

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого –судді  -  О.Л. Мирутенко

суддів                           -  Г.М. Гнатюк

                                     -  Н.М. Кравчук

Розглянувши апеляційну скаргу ПП «Тростянці»

на рішення господарського  суду Івано-Франківської  області від 28.02.2011р.     

у справі № 5010/101/2011-14/6

за позовом: ПП «Тростянці»

до: ТзОВ «ІталінвестІФ»

про: спонукання до підписання договору купівлі-продажу земельної ділянки

за зустрічним позовом: ТзОВ «ІталінвестІФ»

до: ПП «Тростянці»

про: визнання недійсним п. 8 договору купівлі-продажу нежитлових приміщень укладеного 18.04.2005р. та зареєстрованого за №1568

за участю представників:

від позивача – Пастерніцький А.І. - представник;

від відповідача  –не з'явився.

                                                                    ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 28.02.2011р., суддя Булка В.І., в задоволенні первісного позову ПП “Тростянці” до ТзОВ “Італінвест ІФ” було  відмовлено. Зустрічний позов ТзОВ “Італінвест ІФ” до ПП “Тростянці” було задоволено. Визнано недійсним п. 8 договору купівлі-продажу нежитлових приміщень площею 3851, кв. м, що знаходяться за адресою: м. Івано-Франківськ, с. Хриплин, вул. Автоливмашівська, 7, укладеного 18.04.2005 р. між ПП “Тростянці” та ТзОВ “Італінвест ІФ” та зареєстрованого в реєстрі за № 1568. Стягнуто з ПП “Тростянці” на користь  ТзОВ “Італінвест ІФ” 85грн. держмита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

З даним рішенням не погодився позивач за первісним позовом - ПП «Тростянці»і оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Сторони були повідомлені належним чином про час та місце судового розгляду, що підтверджується реєстром на відправлення рекомендованої кореспонденції Львівського апеляційного господарського суду від 05.04.2011р.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.02.2011р. у справі №5010/101/2011-14/6 - без змін, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між приватним підприємством “Тростянці”(продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Італінвест ІФ”(покупець) 18.04.05р. було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень площею 3851,1 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Івано-Франківськ, с. Хриплин, вул. Автоливмашівська, 7. Вказаний договір зареєстрований в реєстрі за №1568.

Пунктом 8 договору купівлі-продажу нежитлових приміщень передбачено, що продавець за цим договором зобов'язується оформити в передбаченому чинним законодавством порядку право власності на земельну ділянку, розташовану під нежитловими приміщеннями та укласти з покупцем договір відчуження земельної ділянки.

         31.12.04р., тобто до укладення договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, між виконавчим комітетом Хриплинської сільської ради Івано-Франківської міської ради та Приватним підприємством “Тростянці” було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,2240 га в с. Хриплин, вул. Автоливмашівська, 7.

          04.10.10 позивач отримав державний акт на право власності на земельну ділянку №777664.

          10.12.10р. позивачу було виділено земельну ділянку площею 0,4730 га під належними відповідачу нежитловими приміщеннями згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку № 491935.

          Позивач 24.12.10 направив відповідачу проект договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,4730 га, яка знаходиться під належними відповідачу спорудами. Відповідач відмовився від вказаної пропозиції.

           В зв'язку з цим приватне підприємство “Тростянці” подало позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Італінвест ІФ” про зобов'язання відповідача підписати договір купівлі-продажу земельної ділянки в розмірі 0,4730 га на обслуговування виробничих  споруд за ціною згідно висновку експерта про експертну оцінку земельної ділянки, проведеної ПП “Західземпроект”, яка становить 295 гривень за один метр квадратний на загальну суму 1 395 350, 00 грн. (без ПДВ).

          Відповідач подав до суду зустрічний позов (№1249/2011-с вх. від 11.02.11) про визнання недійсним п. 8 Договору нежитлових приміщень площею 3851, кв. м, що знаходяться за адресою: м. Івано-Франківськ, с. Хриплин, вул. Автоливмашівська, 7, укладеного 18.04.2005 р. т зареєстрованого в реєстрі за № 1568. Зустрічний позов мотивований посиланнями на ст.ст. 186, 203, 215 та 377 Цивільного кодексу України.

          Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Відповідно до ст. 628  Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

          Відповідно до ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

          Частинами 1-4 ст. 182 Господарського кодексу України передбачено, що за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором. Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів. У разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку. Зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні.

          Умови п. 8 договору купівлі-продажу нежитлових приміщень не містили істотних умов, які передбачені для попереднього договору, а тому не можуть створювати зобов'язання щодо укладення в майбутньому основного господарського договору на умовах, передбачених попереднім договором. Тому суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про те, що виходячи зі змісту п. 8 договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, обов'язки за вказаним пунктом встановлені виключно для Приватного підприємства “Тростянці”.

          Частиною 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

          У провадженні господарського суду Івано-Франківської області перебувала справа № 16/103 за позовом ПП “Тростянці” до ТзОВ “Італінвест ІФ” про розірвання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень площею 3851,1 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Івано-Франківськ, с. Хриплин, вул. Автоливмашівська, 7, укладеного 18.04.2005 р. Підставою пред'явлення ПП “Тростянці”вказаного позову було порушення Товариством з обмеженою відповідальністю “Італінвест ІФ” умов п. 8 договору, в частині зобов'язань щодо викупу земельної ділянки. Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 21.12.10 по справі № 16/103 відмовлено в задоволенні позову ПП “Тростянці”, а також встановлено, що: “пунктом 8 вказаного договору, позивач взяв на себе зобов'язання оформити в передбаченому чинним законодавством порядку право власності на земельну ділянку, розташовану під нежитловими приміщеннями та укласти з покупцем договір відчуження цієї земельної ділянки. Жодних зобов'язань, які б відповідач повинен виконати відповідно до положень вказаного пункту договору із вказаної договірної умови не виникає”. Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 21.12.10 у справі № 16/103 не оскаржувалось та набрало законної сили.

          Отже, зазначеним вище рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено преюдиційні факти про те, що п. 8 Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень створює обов'язки виключно для Приватного підприємства “Тростянці”.

          З огляду на викладене, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що первісний позов про зобов'язання відповідача підписати договір купівлі-продажу земельної ділянки в розмірі 0,4730 га на обслуговування виробничих  споруд за ціною згідно висновку експерта про експертну оцінку земельної ділянки, проведеної ПП “Західземпроект”, яка становить 295 гривень за один метр квадратний на загальну суму 1395350, 00 грн. (без ПДВ), не підлягає до задоволення.            

          Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

          Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

          Останньою редакцією норми, яка регламентувала порядок та умови переходу права користування земельною ділянкою при переході права власності на об'єкт нерухомості станом на 18.04.2005р. – момент укладення договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, була ч. 2  ст. 377 Цивільного кодексу України  від 16.01.2003р. №435-4.                     Вказаною нормою було передбачено, що якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

          Вказаною нормою було передбачено безумовний перехід права на оформлення землекористування на ділянку, на якій розміщені об'єкти нерухомості, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

          При цьому судом враховано, що придбані позивачем за зустрічним позовом об'єкти є нерухомим майном, що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 18.04.2005 р., зареєстрованим в реєстрі правочинів за №1568, витягом з Державного реєстру правочинів від 18.04.2005 р. №903301 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26.05.2005 р. №7351550.

          Тому, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що умова п. 8 договору купівлі-продажу нежитлових приміщень суперечить умовам ч.2 ст.377 Цивільного кодексу України в редакції, що діяла станом на 18.04.2005 р.

          ТзОВ “Італінвест ІФ” у клопотанні до суду вказує, що з листа  позивача від 23.09.2010 р. № 23/09/10-1 вперше довідалось про факт укладення між виконавчим комітетом Хриплинської сільської ради та Приватним підприємством “Тростянці”договору купівлі-продажу земельної ділянки площею  2,2240 га та факт набуття права власності на земельну ділянку, в тому числі і під об'єктами нерухомості, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю “Італінвест ІФ”, а також про претензії позивача щодо укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки згідно п. 8 Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень.

          Місцевий господарський суд визнав дані обставини поважними причинами пропуску строку позовної давності.

          За таких обставин справи апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в задоволенні первісного позову слід відмовити та задовольнити зустрічні позовні вимоги.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.02.2011р. по справі №5010/101/2011-14/6 винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.02.2011р. у справі №5010/101/2011-14/6 залишити без змін, а апеляційну скаргу ПП «Тростянці»-  без задоволення.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в господарський суд Івано-Франківської області.

Головуючий-суддя                                                                                   О.Л. Мирутенко   

Судді:                                                                                                   Г.М. Гнатюк  

                                                                                                                             Н.М. Кравчук

«Повний текст постанови виготовлено 28.04.2011р.»