Рішення

від 28.04.2011 по справі 5016/136/2011(8/11)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "28" квітня 2011 р.                                             Справа №  5016/136/2011(8/11)

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при  секретарі  Кондратова О.В.,

з участю представників сторін:

від позивача –ОСОБА_1, довіреність б/№ від 26.08.10р.;

від відповідача  –не з‘явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 5016/136/2011(8/11)

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївські газові мережі”, 54042, м. Миколаїв, вул. 4-а Слобідська, 175,

Відповідача: Приватного підприємства “Буг”, 56600, Миколаївська область, м. Нова Одеса, вул. Леніна, 173,

про: стягнення коштів у сумі 47 463 грн. 33 коп.,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Миколаївські газові мережі” звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовною заявою до Приватного підприємства “Буг” про стягнення коштів у сумі 66753 грн. 38 коп. та розірвання договору № 2/02-08 від 31.01.2008р.  

Ухвалою суду від 27.01.2011 було порушено провадження у справі за наявними в справі матеріалами та розгляд справи призначено на 15.02.2011р.

В ході розгляду справи позивач заявою (вх. № 5533/2011 від 14.03.2011р.) уточнив позовні вимоги, якою зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача суму у розмірі 47 463,33 грн.,  з яких 44 179,20 грн.- попередня оплата за товар, 1201,67 грн.- збитки від інфляції  станом на 15.03.2011р. , 337,69 грн.- 3% річних  за користування чужими коштами станом на 15.03.2011р., 1744,77 грн.- пеня станом на 15.03.2011р.  

Ухвалою суду від 15.03.2011р.  справу № 5016/136/2011(8/11) було прийнято до провадження суддею Коваль С.М. на підставі автоматизованої системи документообігу суду.

Позивач в судовому засіданні уточненні  позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Про час і місце судового засідання сторін повідомлено належним чином. Проте відповідач правом участі у судовому засіданні не скористався, позов не заперечив і не спростував, відзив на позовну заяву не надав. При цьому, направлені на юридичну адресу відповідача ухвали суду з повідомленням про день, час і місце розгляду справи повернуті органами зв'язку з позначкою «із закінченням строку зберігання». Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, то повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, що повернуто органами зв'язку з позначкою «із закінченням строку зберігання»з урахуванням конкретних обставин цієї справи, суд вважає належними доказами виконання судом обов'язку щодо повідомлення відповідача про вчинення судом певних процесуальних дій, а тому визнає можливим розглянути справу за відсутності представника останнього.

За таких обставин, відповідно до ст. 75 ГПК України, спір розглядається за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку про задоволення  уточнених позовних вимог, при цьому суд виходив з такого:

31 січня 2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Миколаївські газові мережі” (далі-позивач)  та Приватним підприємством «Буг»(далі-відповідач)  був укладений договір № 2/02-08, відповідно до розділу 1 якого, відповідач зобов'язується постачати і передавати у власність (повне господарське відання) позивачу товар - камінь вапняк пиляний штучний, а позивач зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

У специфікації, яка додана до договору, яка  є відповідно до п. 7.1. невід'ємною частиною договору, зазначено назву товару - камінь вапняк штучний, його одиницю виміру, кількість, ціну та загальну вартість - 208 м3 за ціною 212, 40 грн. на загальну суму 44179,20 грн.

Відповідно до п. 6.1. товар повинен бути поставлений покупцю не пізніше 03 травня 2008 р.

Пунктом  8.1. сторони дійшли згоди, що розрахунки за товар здійснюються в безготівковому порядку протягом одного місяця з моменту підписання цього договору (передоплата 100%) у формі платіжного доручення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої обов'язки покупця і платіжним дорученням від 31.01.2008 р., отриманим банком 01.02.2008 р., перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 44179,20 грн., тобто здійснив 100% передоплату.

Однак відповідач порушив умови договору і станом на момент розгляду справи не здійснив постачання товару каменю вапняку пиляного штучного на суму 44179,20 грн., передбачене договором № 2/02-08 від 31.01.2008 р., спричинивши позивачу збитки на суму 44179,20 грн.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, задоволенню інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до вимог ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Виходячи з наведеного та враховуючи тривалість невиконання відповідачем свого обов'язку за договором, позивач надіслав  відповідачу 07.12.2010 р. письмову вимогу про повернення попередньої оплати, але станом на момент розгляду справи письмова вимога залишилась без реагування, заборгованість не погашена.      

Крім того, за  несвоєчасність виконання грошового зобов'язання ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачений обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  Також Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною 1 статті 230 ГК учасник господарських відносин у випадку порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання зобов'язаний сплатити певні господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Частиною 3 статті 232 та частиною 2 статті 230 ГК визначено, що вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено.

Внаслідок невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором постачання товару № 2/02-08 від 31.01.2008р, позивачем було нараховано відповідачу   3% річних за  період з 4 травня 2008р. по 31 серпня 2010р. у розмірі 3082,82 грн., збитків від інфляції за період з травня 2008 р. по липень 2010р. 10 762,05 грн., пеню  за період з  вересня 2009р. по серпень 2010р. у розмірі  8729,31 грн.

Позивачем в ході розгляду справи заявою  було  уточнено позовні вимоги, якою останній  зменшив розмір  позовних вимог та  просить стягнути з відповідача  попередню оплату за договором постачання товару № 2/02-08 від 31.01.2008р у сумі 44 179,20 грн., 1201,67 грн.- збитків від інфляції  станом на 15.03.2011р., 337,69 грн.- 3% річних  за користування чужими коштами станом на 15.03.2011р. та пеню  у розмірі 1744,77 грн. , що разом становить 47 463,33 грн.

Крім того, позивачем в ході розгляду справи була подана заява про забезпечення позову, в якій останній просив заборонити відповідачу  або його ліквідатору подавати Державному реєстратору заяву про припинення ПП «Буг»в зв‘язку з ліквідацією юридичної особи.

Відповідно до ст.66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п.3 Роз’яснення Вищого господарського суду України від 23.08.94 р. N 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Враховуючи подання заяви про забезпечення позову в процесуальному порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, при розгляді такої заяви суд застосовує норми зазначеного кодексу, в тому числі норми ст. 33 ГПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів та заперечень.

Таким чином, заявник має обгрунтувати належними доказами наявність підстав для забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 12.12.2006 року № 01-8/2776).

Позивачем не надано доказів наявності даних обставин.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов до висновку про неможливість задоволення клопотання позивача про вжиття заходів щодо забезпечення позову.   

З огляду на викладене, суд вважає, що  уточненні позовні вимоги позивача ґрунтуються на договорі сторін, чинному законодавстві України, матеріалами справи підтверджені, відповідачем не заперечені,   тому підлягають   задоволенню в повному обсязі.

         Керуючись ст. ст. 44, 49,  82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1.          Уточненні позовні вимоги  Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївські газові мережі” задовольнити в повному обсязі.

  2.    Стягнути з Приватного підприємства “Буг” (56600, Миколаївська область, м. Нова Одеса, вул. Леніна, 173; код 30456196)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївські газові мережі” (54042, м. Миколаїв, вул. 4-а Слобідська, 175;  код ЄДРПОУ 32229202) попередню оплату за договором постачання товару № 2/02-08 від 31.01.2008р у сумі 44 179,20 грн. (сорок чотири тисячі сто сімдесят дев‘ять грн. 20 коп.), 1201,67 грн. (одна тисяча двісті одна грн. 67 коп.).- збитків від інфляції, 337,69 грн. (триста тридцять сім грн.. 69 коп.)- 3% річних , 1744,77 грн. (одна тисяча сімсот сорок чотири грн.. 77 коп.) 474,96 грн. (чотириста сімдесят чотири грн. 96 коп. ) –державного мита та 167,80 грн. (сто шістдесят сім грн.. 80 коп.) -  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                     3.  Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

    Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення  строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає  законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

      Оформлене відповідно до статті 84  ГПК України, рішення підписано 29.04.2011 року.

   Суддя                                                        С.М.Коваль