Постанова

від 05.05.2011 по справі 22/17пн

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.04.2011 р.           справа №22/17пн

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

Волкова Р.В.

суддів

Склярук О.І., Запорщенко М.Д.

за участю представників сторін:

від позивача:

ОСОБА_1. за дов. №4 від 19.01.2011р.

від відповідача 1:

від відповідача 2:

від третьої особи:

ОСОБА_2 за дов. №7/240 від 11.02.2011р.

ОСОБА_3 за дов. №б/н від 18.04.2011р.

ОСОБА_4 за дов. №б/н від 12.01.2011р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Відділу державної виконавчої служби Слов’янського міськрайонного управління юстиції м. Слов’янськ Донецької області

на рішення  господарського суду

Донецької області

від

10.02.2011р.

у справі

№ 22/17пн (суддя Іванченкова О.М.)

за позовом

Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський хлібокомбінат”, м. Маріуполь Донецької області

до

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

1. Закритого акціонерного товариства „Слов’янськолія”, м. Слов’янськ Донецької області

2. Відділу державної виконавчої служби Слов’янського міськрайонного управління юстиції,      м. Слов’янськ Донецької області

Акціонерного товариства закритого типу виробничого підприємства «Техмаш»                              м. Дніпропетровськ

про

визнання права власності на майно та звільнення його з-під арешту

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.02.2011 (повний текст підписаний 14.02.2011) по справі № 22/17пн задоволений позов Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський хлібокомбінат”, м.Маріуполь до Відповідача-1, Закритого акціонерного товариства „Слов’янськолія”, м.Слов’янськ, та Відповідача-2,  Відділу державної виконавчої служби Слов’янського міськрайонного управління юстиції, м.Слов’янськ про визнання права на грошові кошти у сумі 1 804 793,34 грн. та зобов’язання Відповідача-2 зняти арешт з грошових коштів на рахунку Закритого акціонерного товариства „Слов’янськолія” №26005002001439 в АТ „Родовід Банк”, МФО 321712, у сумі 1 804 793,34 грн.

Відповідач-2 не погодився з прийнятим рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати в частині зобов‘язання Відповідача-2 зняти арешт з грошових коштів.

В обгрунтування своїх вимог посилається на невірну оцінку судом обставин справи, що на його думку призвело до порушень норм матеріального та процесуального права, а саме, - ст.36 Закону України „Про виконавче провадження”.

Відповідач-1 апеляційну скаргу не визнав з підстав вказаних у відзиві на апеляційну скаргу, просить залишити її без задоволення, а рішення суду без змін. Вказує, що рішення суду відповідає чинному законодавству України,  підстави для його скасування відсутні. Посилається на те, що він є неналежним отримувачем спірних коштів у відповідності до ст.1212 Цивільного Кодексу України та має повернути ці грошові кошти як безпідставно отримані.

Позивач також апеляційну скаргу не визнав з підстав зазначених у відзиві, посилаючись на відповідність рішення суду вимогам чинного законодавства України. Вказує, що зупинення виконавчого провадження не є перешкодою для скасування арешту.

Під час розгляду справи в апеляційній інстанції судом задоволено клопотання акціонерного товариства закритого типу виробниче підприємство „Техмаш” м.Днепропетровськ про залучення його до участі у справи в якості третьої особи на боці відповідача.

АТЗТВП „Техмаш” звернулось з клопотанням про витребування доказів, а саме –зобов‘язати позивача та відповідача надати до суду оригінали та належно засвідчені копії договору № 3011/09-1, докази виконання сторонами вказаного договору,податкову звітність за 2009-2011 рокуи, зокрема декларації з податку на вартість із додатком № 5 до цієї декларації (розшифровки податкових зобов‘язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів), з відміткою податкового органу про прийняття цієї звітності. Вказане клопотання судовою колегією розглянуто та відхилено в зв‘язку з недоцільністю.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу АТЗТВП „Техмаш” просить скасувати рішення суду у повному обсязі та прийняти нове рішення про відмову у позові. Посилається на привільне оформлення позивачем платіжного доручення на перерахування спірних коштів, здійснення перерахування з наявності правової підстави, а саме для здійснення оплати за олію соняшникову, наявність у відповідача правової підстави для набуття майна, позивач не скористався своїм правом на відкликання платіжного доручення № 64 від 11.01.2011, наявність у грошових коштів родових, а не індивідуальних ознак.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Платіжним дорученням № 64 від 11.01.2011 Відкрите акціонерне товариство „Маріупольський хлібокомбінат” перерахувало на рахунок Закритого акціонерного товариства „Слов’янськолія” грошові кошти у розмірі 2 236 186,19 грн. В якості призначення платежу зазначено (мовою оригіналу): „за масло подсолнечное нерафинированое согласно договора №3011/09-1 от 30.11.2009р.”

У матеріалах справи наявний договір купівлі-продажу №3011/09-1 від  01.03.2010р., який підписаний позивачем та закритим акціонерним товариством „Славолія”, тобто не відповідачем, а іншим господарюючим суб‘єктом.

Місцевий господарський суд обгрунтовано зазначив, що відповідач-1 не є стороною за вказаним договором №3011/09-1 від  01.03.2010р. Проте суд не врахував тієї обставини, що у платіжному дорученні № 64 від 11.01.2011 зазначено договір №3011/09-1, але від іншої дати - 30.11.2009р.

Існування між позивачем та відповідачем-1 договору №3011/09-1 від 30.11.2009р. підтверджено відповідачем-1 у відзиві на апеляційну скаргу. Крім того, у матеріалах справи є акт звірки взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем-1 саме за договором купівлі-продажу олії №3011/09-1 від 30.11.2009р.(а.с.64), тобто договором який вказаний у платіжному дорученні № 64. Згідно вказаного акту звірки станом на 11.01.2011, остання операція за договором була здійснена 10.01.2011.

За таких обставин, посилання позивача, відповідача-1 та місцевого господарського суду на договір від 01.03.2010р. як на підставу перерахування спірних грошових коштів є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності з урахуванням вказівки у тексті платіжного доручення № 64 договору від іншої дати (30.11.2009р.), укладеного саме між позивачем та відповідачем-1. Крім того, в зазначеному платіжному дорученні були вірно вказані всі реквізити отримувача коштів - відповідача-1.

Відповідно до ст.1212 Цивільного Кодексу України, особа,  яка набула майно  або  зберегла  його  у  себе  за  рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно),  зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Проте не можна вважати набутими безпідставно грошові кошти, які перераховані платником отримувачу з правильним зазначенням всіх банківських реквізитів та з посиланням на реквізити укладеного між ними договору.

Доводи позивача та відповідача-1 щодо закінчення строку дії договору від 30.11.2009р.  жодним чином не підтверджені документально. Щодо відсутності заборгованості за договором слід зазначити, що перерахування коштів за договорами може здійснюватися не лише при наявності заборгованості, а наприклад в якості передплати.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст.32 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ст.43 Господарського процесуального Кодексу України визначає, що господарський   суд   оцінює   докази   за  своїм  внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч.1 ст.101 Господарського процесуального Кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський  суд  за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.  Ч.2 вказаної статті визначає, що апеляційний господарський   суд   не    зв'язаний    доводами  апеляційної   скарги  і  перевіряє  законність  і  обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла до висновку, що місцевий господарський суд припустився помилки та невірно застосував ст.1212 Цивільного Кодексу України до виниклих між сторонами правовідносин, зазначивши що відповідач є набувачем спірного майна без достатніх правових підстав.

Відповідно до ст.104 Господарського процесуального Кодексу України це є підставою для скасування судового рішення.

Стосовно визнання відповідачем-1 позовних вимог та застосування ст.78 Господарського процесуального Кодексу України судова колегія звертає увагу на наступне.

Ч.5 ст.78 Господарського процесуального Кодексу України встановлює, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення  про  задоволення  позову за умови,  що дії відповідача не суперечать законодавству або  не  порушують  прав  і  охоронюваних законом інтересів інших осіб.

В позовній заяві позивач вимагав визнати право власності на майно (грошові кошти) та звільнити його з під арешту. З матеріалів справи вбачається, що арешт на грошові кошти був накладений виконавчою службою на виконання наказу господарського суду Донецької області № 3/62 від 07.05.2010 про стягнення з відповідача-1 на користь третьої особи по справі АТЗТВП „Техмаш” 1777996,16грн.

Саме права і  охоронювані законом інтереси АТЗТВП „Техмаш” будуть порушені у разі задоволення позову лише на підставі визнання його відповідачем в порядку ст.78 ГПК України, без дослідження фактичних обставин по справі.

Враховуючи безпідставність вимог позивача про визнання за ним права власності на грошові кошти, не підлягають задоволенню і вимоги до відповідача-2 про зобов‘язання зняти арешт з цих коштів на рахунку відповідача-1.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 22, 33, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Слов’янського міськрайонного управління юстиції, м.Слов’янськ, на рішення господарського суду Донецької області від 10.02.2011 (повний текст підписаний 14.02.2011) по справі № 22/17пн задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 10.02.2011 (повний текст підписаний 14.02.2011) по справі № 22/17пн скасувати.

У задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський хлібокомбінат”, м.Маріуполь, до Закритого акціонерного товариства „Слов’янськолія”, м.Слов’янськ, та Відділу державної виконавчої служби Слов’янського міськрайонного управління юстиції, м.Слов’янськ, про визнання права на грошові кошти у сумі 1 804 793,34 грн. та зобов’язання зняти арешт з грошових коштів на рахунку Закритого акціонерного товариства „Слов’янськолія” №26005002001439 в АТ „Родовід Банк”, МФО 321712, у сумі 1804793,34 грн. –відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський хлібокомбінат” м. Маріуполь Донецької області (87515, м.Маріуполь, Донецька область, вул. Кафайська, 69; код ЄДРПОУ 20365318) на користь державного бюджету суму державного мита за подачу апеляційної скарги в розмірі 9023грн.97коп.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у касаційному порядку.

Головуючий                    Р.В.  Волков

Судді:                    О.І. Склярук

                    М.Д. Запорощенко

Надруковано 7 прим.:1-позивачу; 2-відповідачам; 1-третій особі; 1- у справу; 1- ДАГС; 1-госп. суду