Постанова

від 14.04.2011 по справі 11/189-10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

   

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2011 р.                                                           Справа №11/189-10  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого  судді                          Демидюк О.О.

судді                                                   Бригінець Л.М. ,

 судді                                                   Щепанська Г.А.   

при секретарі Риштун О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н  від 24.01.2011 р.)

відповідача -  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "УКПЛАСТІКС" на рішення господарського суду Вінницької області від 25.01.2011 року у справі №11/189-10

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія ГОТІКА"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "УКПЛАСТІКС"

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором купівлі-продажу № 11/03-1 від 11.03.2010 р.

Судом роз’яснено представникам сторін права та обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.02.2011 року прийнято до розгляду апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "УКПЛАСТІКС" на рішення господарського суду Вінницької області від 25.01.2011 року у справі №11/189-10.

Рішенням господарського суду Вінницької області №11/189-10 від 25.01.2011 року (суддя Матвійчук В.В.) позов задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "УКПЛАСТІКС" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія ГОТІКА" 49 500 (сорок дев’ять тисяч п’ятсот) грн. –боргу; 6 276 (шість тисяч двісті сімдесят шість) грн. 50 коп. інфляційних збитків; 16 448 (шістнадцять тисяч чотириста сорок вісім) грн. 29 коп. –пені;  64 350 (шістдесят чотири тисячі триста п’ятдесят) грн. –штрафу; 1 365 (одну тисячу триста шістдесят п’ять) грн. 75 коп. -   витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 191 (сто дев’яносто одну) грн. 82 коп. -  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; 169 (сто шістдесят дев’ять) грн. 65 коп. - витрат пов’язаних зі службовим відрядженням, в решті позову відмовлено.

Рішення господарського суду Вінницької області в частині задоволення позову мотивоване тим, що відповідачем проведено часткову оплату товару в період з 22.07.2010 року по 28.09.2010р., тобто з порушенням строків оплати визначених договором.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "УКПЛАСТІКС" оскаржив його в апеляційному порядку. У своїй апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з посилання на те, що позивач не звертався з претензією до відповідача, а також, на те, що відповідач не був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання. Окрім того, зазначає, що місцевим господарським судом не дано оцінки тому факту, що санкції за рішенням значно перевищують суму заборгованості вказану у позові, що виходить за рамки розумності позовних вимог.

Позивачем подано апеляційному господарському суду відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія ГОТІКА" просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 06.04.2011 року колегія суддів, заслухавши представників сторін, оголосила перерву до 14.04.2011 року.

Позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія ГОТІКА" подано до апеляційного господарського суду заяву про забезпечення позову за справою №11/189-10 шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу і знаходяться на його розрахункових рахунках.

Забезпечення позову застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

А тому, Рівненський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Скаржник в судове засідання 14.04.2011 року не з'явився. Явка представників сторін в судове засідання не вимагалась. Судова колегія вважає, що неявка скаржника не перешкоджатиме перегляду рішення господарського суду Вінницької області від 25.01.2011 року у справі №11/189-10.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду, заслухала представника позивача, вивчила та дослідила матеріали справи та наявні в ній докази, розглянула матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, відзив на апеляційну скаргу, перевірила правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, та прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 березня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія ГОТІКА" (позивач, за договором Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "УКПЛАСТІКС" (відповідач, за договором Покупець) укладено договір купівлі-продажу за №11/03-1.

За умовами даного договору позивач зобов‘язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити в обумовлені договором строки товар, номенклатура, кількість та ціна якого, визначена у специфікаціях, які являються невід’ємною частиною даного договору.

На виконання умов договору позивач згідно видаткової накладної №РН-000257 від 16.03.2010р. поставив відповідачу товар визначений договором на загальну суму 214500 грн., який останній отримав згідно довіреності серії ААА № 613786 від 16.03.2010р..

Пунктом 4.1 договору встановлено, що Покупець зобов’язаний провести розрахунки в розмірі 80% за отриману партію товару на протязі 20 календарних днів з моменту прийому по накладній вказаної партії товару на складі Продавця, 20% Покупець сплачує на протязі наступних 10 календарних днів з моменту відвантаження  товару  Покупцю. Таким чином, відстрочка платежу складає 30 календарних днів з моменту відвантаження товару Покупцю.

Як свідчать матеріали справи, зокрема виписки банку надані представником позивача,  відповідачем частково виконані взяті на себе зобов’язання за договором в частині проведення розрахунків за товар та оплачено товар на суму 165 000 грн..

Таким чином, товар вартістю 49 500 грн. відповідачем не оплаченою, що також стверджується обопільно підписаним актом звірки розрахунків від 22.12.2010р..

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення боргу за товар поставлений  згідно договору купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 цього Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений  інший строк оплати товару.

Позивачем виконувались свої зобов'язання по поставці товару  належним чином.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач не виконав свого обов’язку щодо оплати поставленого товару  у встановлені договором строки.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

А тому, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про підставність та обґрунтованість стягнення 49 500 грн. боргу.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання .

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.2 договору сторони визначили, що за несвоєчасну оплату товару Покупець зобов’язаний виплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочки, яка нараховується від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочки.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом п.6.2. договору встановлено, що за несвоєчасну оплату товару Покупець зобов’язаний виплатити Продавцю 30% річних від суми боргу.

Водночас, позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 30% річних, що не узгоджується з положеннями договору.

Окрім того, суд зауважує, що за порушення зобов’язання особа не може бути притягнена до одного і того самого виду відповідальності двічі.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк визначений у договорі, він є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Положеннями п. 6.2. договору сторони передбачили також відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 30% від вартості товару у випадку прострочки оплати товару більше 30 календарних днів.

Як вбачається з наявних у справі доказів, відповідачем проведено часткову оплату товару в період з 22.07.2010 року по 28.09.2010р., тобто з порушенням строків оплати визначених договором.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про підставність та обґрунтованість задоволення стягнення 6 276 грн. 50 коп. –інфляційних збитків; 16 448 грн. 29 коп. –пені; 64 350 грн. –30% штрафу, в зв'язку з чим, посилання відповідача на те, що санкції за рішенням значно перевищують суму основного боргу, що виходить за рамки розумності позовних вимог, апеляційним господарським судом відхиляються.

А тому, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення господарського суду Вінницької області від 25.01.2011 року у справі №11/189-10 відповідає нормам матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 25.01.2011 року у справі №11/189-10 - залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "УКПЛАСТІКС" на рішення господарського суду Вінницької області від 25.01.2011 року у справі №11/189-10 - залишити без задоволення.

2. Справу №11/189-10 направити до господарського суду Вінницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом XII-1 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя                                                                       Демидюк О.О.  

Суддя                                                                                              Бригінець Л.М.  

Суддя                                                                                              Щепанська Г.А.