Постанова

від 14.07.2011 по справі 11/189-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "14" липня 2011 р.                                                                                    

Справа № 11/189-10  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді

Добролюбової Т.В.

суддів

Волковицької Н.О.

Швеця В.О.

розглянувши касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю"Укрпластікс"

на постанову

Рівненського апеляційного господарського суду від 14.04.11

у справі

№11/189-10 господарського суду Вінницької області

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю"Будівельна компанія ГОТІКА"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю"Укрпластікс"

про

стягнення заборгованості та штрафних санкцій

Згідно з Розпорядженням Вищого господарського суду України № 03.08-05/372 від 13 липня  2011 року  для розгляду касаційної скарги у цій справі сформовано колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. (головуючого), Волковицької Н.О., Швеця В.О.

                                                      за участю представників сторін від:

позивача: ОСОБА_1 (дов. від 05.07.11),

відповідача: не з"явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія ГОТІКА" заявлений позов, з урахуванням змін, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпластікс" суми боргу за договором купівлі-продажу № 11/03-1 від 11.03.10 у розмірі  49500 грн боргу, 6276, 50 грн інфляційних втрат, 47906, 34 грн пені, 64350 грн 30 % штрафу та суму витрат, пов’язаних зі службовими відрядженнями представника позивача у розмірі 259, 95 грн.

Позов обґрунтований тим, що згідно з укладеним 11.03.10 між сторонами договором купівлі-продажу № 11/03-1, позивач взяв на себе зобов’язання передати у власність відповідача товар –13 тонн Полістиролу 825 ES (m), а останній зобов’язався прийняти товар і оплатити його в обумовлений договором термін. Позивач також зазначав, що за накладною останнім, передано, а відповідачем отримано товар на загальну суму 214500 грн., чим виконав взяті на себе зобов’язання, проте,  відповідач свої зобов’язання за договором виконав частково, і на день звернення до суду з позовом за ним рахується заборгованість в розмірі 49 500 грн.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 25.01.11, ухваленим суддею Матвійчук В., позовні вимоги задоволено частково шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 49 500 грн  боргу, 6276, 50 грн інфляційних втрат, 16 448,  29 грн пені,  64350 грн штрафу, 1 365, 75 грн  витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 191, 82 грн  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 169, 65 грн - витрат пов’язаних зі службовим відрядженням. В решті позову відмовлено. Рішення в частині задоволення позову вмотивоване тим, що позивач свої зобов"язання згідно спірного договору виконав належним чином, натомість відповідач проведено оплату поставленого йому товару здійснив  частково, з порушенням встановлених договором строків, чим порушив покладені на нього договірні зобов"язання.

Рівненський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Демидюк О.О. –головуючого, Бригінець Л.М., Щепанська Г.А., постановою від 14.04.11 перевірене рішення місцевого господарського суду  залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з винесеними у справі судовим актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпластікс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, а матеріали справи передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційна скарга обґрунтована доводами щодо порушення судами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, статей 3, 258, частини 3 статті 509, статті 549, частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

На адресу Вищого господарського суду України від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останній вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв"язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О.,  пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 11.03.10 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія ГОТІКА"             (далі –позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКПЛАСТІКС" (далі –відповідач) укладено договір купівлі-продажу № 11/03-1 (далі –Договір), відповідно до умов якого, позивач зобов‘язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити в обумовлені договором строки товар, номенклатура, кількість та ціна якого, визначена у специфікаціях, які являються невід’ємною частиною даного договору. На виконання умов договору позивач згідно видаткової накладної № РН-000257 від 16.03.10 поставив відповідачу товар визначений договором на загальну суму 214500 грн, який останній отримав згідно довіреності серії ААА № 613786 від 16.03.10. Пунктом 4.1 Договору встановлено, що покупець зобов’язаний провести розрахунки в розмірі 80 % за отриману партію товару на протязі 20 календарних днів з моменту прийому по накладній вказаної партії товару на складі продавця, 20% покупець сплачує на протязі наступних 10 календарних днів з моменту відвантаження  товару  покупцю. Таким чином, відстрочка платежу складає 30 календарних днів з моменту відвантаження товару покупцю. Судами попередніх інстанцій установлено, що згідно виписок банку, відповідачем частково виконані взяті на себе зобов’язання за договором в частині проведення розрахунків за товар та оплачено товар на суму 165 000 грн. Предметом спору у даній справі є матеріально-правові вимоги ТОВ "Будівельна компанія ГОТІКА" до ТОВ "Укрпластікс" про стягнення боргу за товар поставлений згідно договору купівлі-продажу, штрафних санкцій та інфляційних втрат. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України  за договором купівлі-продажу одна сторона –продавець, передає або зобов'язується передати товар у власність другій стороні - покупцеві, а покупець приймає або зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій установили, що відповідач належно не виконав свого обов"язку щодо оплати товару у встановлені договором строки. Частково виконавши взяті на себе зобов’язання за спірним Договором в частині проведення розрахунків за товар на суму 165 000 грн, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар склала 49 500 грн, яка була правомірно стягнута попередніми судами за результатами розгляду даної справи. Колегія суддів касаційної інстанції погоджується також з висновками судів обох інстанцій про підставність стягнення з відповідача крім основного боргу також суми  інфляційних втрат і  пені за неналежне виконання відповідачем договірних зобов"язань. Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушення зобов’язання це є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Пунктом 6.2 договору сторони визначили, що за несвоєчасну оплату товару покупець зобов’язаний виплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочки, яка нараховується від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочки. Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції. Крім того, положеннями пункту 6.2 договору сторони передбачили відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 30% від вартості товару у випадку прострочення оплати товару більше 30 календарних днів. Встановивши, що відповідач здійснив часткову оплату товару в період з 22.07.10 по 28.09.10 з порушенням строків оплати визначених договором, що має наслідком покладення на останнього відповідальності у вигляді штрафу у встановленому умовами договорі розмірі, суди попередніх інстанцій правомірно стягнули з відповідача також 64350 грн штрафу за порушення строків оплати. З огляду на вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що апеляційний суд виконав всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, тому підстави для скасування постанови апеляційного господарського суду відсутні. Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаного висновку суду, та пов’язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції. Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Відтак, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.  

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпластікс" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.04.11 у справі Господарського суду Вінницької області № 11/189-10 –без змін.

Головуючий суддя                                                            Т. Добролюбова

Судді                                                                                  Н. Волковицька

                                                                                              В. Швець