Рішення

від 28.04.2011 по справі 5008/275/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5008/275/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

28.04.2011                                                                            Справа  № 5008/275/2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Ренмарк”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „МП Груп 2000”,             м. Ужгород

про стягнення заборгованості в сумі 37 660,10 грн. (в т.ч. 29 682,90 грн. –основного боргу; 3 660,06 грн. –пені; 1 728, 94 грн. –3 % річних та                 2 588,20 грн. –інфляційних збитків)

                                                                                          Суддя    Тисянчин  В. М.

                                                               Представники:

Від позивача –не з'явився (явка на розсуд сторін)

Від відповідача –не з'явився (явка на розсуд сторін)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов товариством з обмеженою відповідальністю „Ренмарк”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області до товариства з обмеженою відповідальністю „МП Груп 2000”, м. Ужгород про стягнення заборгованості в сумі 37 660,10 грн. (в т.ч. 29 682,90 грн. –основного боргу; 3 660,06 грн. –пені; 1 728, 94 грн. –3 % річних та 2 588,20 грн. –інфляційних збитків)

В судовому засіданні 29.03.2011 року приймав участь представник позивача Іванців Р. Б., представник за довіреністю від 17.11.2010 року, який підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні 12.04.2011 року приймав участь представник відповідача Петрушко Р. В., представник за довіреністю від 25.03.2011 року, який надав суду докази часткового погашення основного боргу в сумі 1 000 грн. (платіжне доручення № 662 від 29.03.2011 року та № 702 від 11.04.2011 року), не заперечив решту основного боргу, проте заперечив правильність нарахування пені, 3% річних та інфляційних збитків, однак ґрунтовних доказів в підтвердження своїх заперечень суду не надав.

Водночас, зіславшись на складний матеріально –фінансовий стан (відсутність обігових коштів, наявність значної кредиторської заборгованості перед банківськими установами, заборгованість по заробітній платі) просить суд та позивача не стягувати з підприємства –боржника пеню, 3 % річних та інфляційних збитків і надати відстрочку виконання рішення суду терміном на 2 місяці, оскільки протилежне, на його думку, може зупинити господарську діяльність

                                                                       продовження рішення  Господарського суду

                                                                                                    Закарпатської області по справі № 5008/275/2011

   від 28.04.2011 року   

підприємства (заява вх. № 3778 від 12.04.2011 року).

          На виконання ухвали суду від 12.04.2011 року позивач надав суду акт –звірки взаємних розрахунків, яким ствердив залишок основного боргу станом на 27.04.2011 року в сумі 28 682,90 грн. та спростував заперечення відповідача з мотивів викладених письмово (факс № 4247 від 27.04.2011 року), заперечивши надання відстрочки.

          Між тим, суд констатує, що відповідачем не надано суду акту –звірки, тоді як необхідність проведення звірки взаєморозрахунків ініційовано відповідачем.

Розгляд справи відкладався та оголошувалася перерва (ст.77 ГПК України).

Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представників кожної сторони,  суд

ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 29 682,90 грн.  –основного боргу щодо оплати за поставлену, згідно договору № 118 від 04.01.2010 року, металопродукцію, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

         -  видатковими накладними № ЛФ - 0034 від 25.02.2010 року, № КР –0000002 від 04.03.2010 року та № ЛФ –0075 від 24.03.2010 року;

         -  довіреностями № 9 від 25.02.2010 року та № 17 від 24.03.2010 року;

         -  розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

          Заявлені вимоги позивача про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Однак, в судовому засіданні відповідач надав суду докази часткового погашення основного боргу в сумі 1 000 грн. (платіжне доручення № 662 від 29.03.2011 року та № 702 від 11.04.2011 року), Отже, провадження в справі в частині стягнення 1 000 грн. –основного боргу підлягає припиненню відповідно до п.1-1 ст. 80 ГПК України, оскільки відсутній предмет спору в цій частині позову, а решта суми 28 682,90 грн. основного боргу підлягає стягненню з відповідача.

       Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

                                                                         продовження рішення  Господарського суду

                                                                                                    Закарпатської області по справі № 5008/275/2011

                                                                                                     від 28.04.2011 року                     

          Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання –кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є

юридичний факт.

          В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є поставка металопродукції (ст. 11 ЦК України).

          Отже, обов'язок відповідача оплатити вартість поставленої металопродукції є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається              (ст. 615; 625 ЦК України).

Між тим, за  договором поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність, зобов'язується  передати  у встановлений   строк (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму                  (ч.1 ст. 712 ЦК України).

Відтак, договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

          Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідачу відповідно до п. 7.1 укладеного договору нарахована до сплати пеня в розмірі 3 660,06 грн. При оцінці правильності нарахування пені відповідно до                        п. 2 ст. 258, ст. ст. 546, 548, 610, 611  ЦК України; Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, судом визнано позовні вимоги в цій частині такими, що заслуговують на увагу суду.

          Відтак, з огляду підстав, що заслуговують на увагу суду (задоволення позовних вимог в частині нарахованих до стягнення 3% річних та інфляційних збитків, незначній тривалості існування боргу, збитків кредитора, майново –економічний стан сторін, через що відсутня пряма вина цивільно – правової відповідальності, розумності, справедливості, моральності, обмеження подвійного застосування до одного й того ж суб'єкта правовідносин в одному й тому ж правовідношенні фінансових санкцій за своєю правовою природою (пені і штрафу), суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог щодо стягнення пені в сумі 1 000 грн, а в решті вимог в цій частині позову належить відмовити (п. 3 ст. 83 ГПК України, ч. 3 ст. 509, ч. 3 ст. 551 ЦК України).

                                                                          продовження рішення  Господарського суду

                                                                                                    Закарпатської області по справі № 5008/275/2011

                                                                                                     від 28.04.2011 року

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також, 3% –річних від                                                                        простроченої суми (п. 2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення 1 728,94 грн. –3 % річних та 2 588,20 грн. –інфляційних збитків правомірні і підлягають задоволенню.

          При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

          Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для  правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, однак позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору, відстрочивши виконання рішення суду на 1 місяць, як виняток (обставин реального виконання рішення суду), чим частково задоволити клопотання відповідача з огляду на часткове добровільне погашення боргу.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2, 22 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”;  ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 77, 82 - 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.           Позов задоволити  частково.

                                                                          продовження рішення  Господарського суду

                                                                                                    Закарпатської області по справі № 5008/275/2011

                                                                                                    від 28.04.2011 року

2.  Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „МП Груп 2000”                      (м. Ужгород, вул. Собранецька, 18/2; код 36132332) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Ренмарк” (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, мкр. Гірницький, 19/87;  код 32264650) суму 28 682,90 (двадцять вісім тисяч шістсот вісімдесят дві грн. 90 коп.) –основного боргу; 1 000 (одну тисячу грн. ) –пені; 1 728,94 (одну тисячу сімсот двадцять вісім грн. 94 коп.) –3 % річних; 2 588,20 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят вісім грн. 20 коп.) –інфляційних збитків та 376,60  (триста сімдесят шість грн. 60 коп.) –у відшкодування витрат по оплаті держмита; 236 (двісті тридцять шість грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ з 30.05.2011 року.

3.  В решті стягнення основного боргу в сумі 1 000 грн. –провадження у справі припинити.

           4.   В решті стягнення пені –відмовити.

       Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

          Суддя                                                                                     Тисянчин В. М.