Постанова

від 28.04.2011 по справі 22/11-10-719

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "28" квітня 2011 р.                                                                                    

Справа № 22/11-10-719  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:

Удовиченка О.С.,

суддів:

Білошкап О.В.,

Заріцької А.О.

розглянувши  

касаційну скаргу

ТОВ "Реставратор-1946"

на постанову

Одеського апеляційного господарського суду від 09.02.2011 року

у справі

№ 22/11-10-719 господарського суду Одеської області

за позовом

ТОВ "Реставратор-1946"

до

ДП "Одесазовніштранс"

про

зобов'язання вчинити дії

за участю

Міністерства економіки України

в судовому засіданні взяли участь  представники :

ТОВ "Реставратор-1946"

Хома А.В.

ДП "Одесазовніштранс"

Клименко К.О.

Міністерства економіки України

Лавренюк А.С.

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Реставратор-1946" звернулося до господарського суду з позовною заявою від 09.02.2010, в якій просило зобов'язати ліквідаційну комісію  ДП "Одесазовніштранс" розглянути кредиторські вимоги товариства, включити до ліквідаційного балансу кредиторську заборгованість, вчинити дії по погашенню заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Реставратор-1946" є держателем двох простих векселів емітованих ДП "Одесазовніштранс". Ліквідаційною комісією ДП "Одесазовніштранс" опубліковано оголошення про припинення ДП "Одесазовніштранс".  ТОВ "Реставратор-1946" відповідно до ст.105 ЦК України направлено кредиторські вимоги до ліквідаційної комісії, однак, ліквідаційною комісією вимоги не розглянуті станом на день звернення з позовною заявою. У разі ухилення ліквідаційної комісії від розгляду кредиторських вимог кредитор має право звернутися до суду з позовом, а тому заявник скористався своїм правом, передбаченим ст.112 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.02.2010 порушено провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.02.2010 та від 19.03.2010 розгляд справи відкладено у зв'язку з ненаданням документів, витребуваних ухвалою від 15.02.2010 та нез'явлення у судове засідання представників сторін.

ТОВ "Реставратор-1946" подано 23.03.2010 змінену позовну заяву, в якій заявник просив в рахунок погашення заборгованості у сумі 4363200,00 звернути стягнення на нерухоме майно, що належить ДП "Одесазовніштранс", визнати право власності ТОВ "Реставратор-1946" на це нерухоме майно, визнати, що рішення є підставою для реєстрації в КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості". В обґрунтування позовних вимог заявник послався на наявність безспірної заборгованості ДП "Одесазовніштранс", яка підтверджена опротестованими векселями, емітентом яких є ДП "Одесазовніштранс". Заявником зазначено, що грошові кошти на рахунку відповідача відсутні. Однак, позивачу відомо, що ДП "Одесазовніштранс" належить на праві власності нерухоме майно. Посилаючись на ст.ст.525, 526, 112 ЦК України, заявник зазначає про можливість задоволення його вимог за рахунок майна юридичної особи.  

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.05.2010 (суддя Торчинська Л.О.) позовну заяву ТОВ "Реставратор-1946" задоволено повністю, визнано за ТОВ "Реставратор-1946" право власності на нежитлову двоповерхову будівлю, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Ольгіївська, 8; на 2/100 частини домоволодіння з літ. "А", розташовану за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар,7; 12/100 частин домоволодіння, розташовану за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар,7.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, послався на ст.112, 328, 346 ЦК України та зазначив, що позивачем належним чином доведено порушення його прав відповідачем, підстави позову обґрунтовані, а тому позовні вимоги про визнання права власності підлягають задоволенню.

Міністерство економіки України звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.02.2011 (колегія суддів: Пироговський В.Т., Картере В.І., Жеков В.І.) рішення  господарського суду Одеської області від 05.05.2010 скасовано, у задоволенні позову ТОВ "Реставратор-1946" відмовлено.

ТОВ "Реставратор-1946" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.02.2011, залишити в силі рішення господарського суду Одеської області від 05.05.2010 року.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, зокрема: ст.80, 96, 112 ЦК України, ст.93 ГПК України.

Представником Міністерства економіки України Лавренюк А.С. подано 28.04.2011 до суду касаційної інстанції заяву про забезпечення позову шляхом заборони ТОВ "Реставратор-1946" вчиняти певні дії щодо нерухомого майна: нежитлової двоповерхової будівлі, площею 357,3 м2 , розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Ольгіївська, 8, 2/100 частини домоволодіння з літ. "А", розташованого за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар, 7; 12/100 частин домоволодіння, розташовано за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар, 7.

Відповідно до ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову.

Отже, забезпечення позову застосовується судом, який розглядає справу, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Суди першої та апеляційної інстанції мають право вжити заходи до забезпечення позову при здійсненні розгляду справи по суті.

Суд касаційної інстанції здійснює перегляд судових рішень, які набрали законної сили, та відповідно до ст.1211 ГПК України, за заявою сторони чи прокурора або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації.

Жодною із сторін не заявлялось клопотання про зупинення виконання оскаржуваного рішення господарського суду, а клопотання, заявлене в судовому засіданні суду касаційної інстанції про вжиття заходів до забезпечення позову, з огляду на вищезазначене, не підлягає задоволенню.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції зазначено, що ТОВ "Реставратор-1946" є держателем простих векселів, виданих ДП "Одесазовніштранс" за №753288787909 на суму 120000 грн. та №753288787910 на суму 4200000,00 грн. Зазначені векселі складені 27.10.2004, строк платежу 27.10.2009 рік. Векселі не були погашені емітентом у встановлений строк –27.10.2009, у зв'язку з чим за місцем платежу 29.10.2009 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу здійснено протести про неоплату вказаних векселів та 11.11.2009 вчинено виконавчі написи.

З матеріалів справи вбачається, що Міністерством економіки України, як засновником підприємства, видано наказ від 20.03.2008 №83 про ліквідацію ДП "Одесазовніштранс", створення ліквідаційної комісії, зобов'язання ліквідаційної комісії провести ліквідацію підприємства.

Рішення про припинення  ДП "Одесазовніштранс" опубліковано в Бюлетені державної реєстрації №100(10) від 23.05.2008 року.

На адресу голови ліквідаційної комісії ДП "Одесазовніштранс" позивачем направлено претензії №59 від 18.07.2008 та від 25.12.2009 про сплату заборгованості за опротестованими векселями (т.1 а.с. 20-22). Позивачем зазначено про те, що відповідей на зазначені претензії ним не отримано. В матеріалах справи відповіді на зазначені претензії також відсутні.

У зв'язку з неотриманням відповідей на направлені позивачем претензії №59 від 18.07.2008 та від 25.12.2009 про сплату заборгованості за векселями, останній звернувся до суду з позовом про зобов'язання ліквідаційної комісії розглянути кредиторські вимоги товариства, включити до ліквідаційного балансу кредиторську заборгованість. В подальшому позов було змінено, позивач просив в рахунок погашення заборгованості за векселями звернути стягнення на нерухоме майно, що належить ДП "Одесазовніштранс", визнати право власності ТОВ "Реставратор-1946" на це нерухоме майно.

Відповідно до ч.3 ст.112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що на момент подання позову зобов'язання  ДП "Одесазовніштранс" перед ТОВ "Реставратор-1946" щодо погашення заборгованості не виконало, безспірну суму боргу не сплатило, грошові кошти на розрахункових рахунках відсутні.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що судом першої інстанції не враховано приписи ч.2 ст.73 ГК України, оскільки ДП "Одесазовніштранс" відноситься до сфери управління Міністерства економіки України, тому позивачем обрано неналежного відповідача.

Однак, такі висновки суду апеляційної інстанції є помилковими, оскільки не відповідають приписам ст. ст.80, 96 ЦК України, ст.73 ГК України, ст. 21 ГПК України.

Відповідно до ст.80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно з ч.1, 2 , 3 ст.96 ЦК України  юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Відповідно до ст.63 ГК України залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів, зокрема, державне підприємство, що діє на основі державної власності.

Згідно з ч.1, 2, 3 ст.73 ГК України державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.

Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Частиною 4 цієї статті передбачено, що державні унітарні підприємства діють як державні комерційні підприємства або казенні підприємства.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГК України державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч.3 ст.21 ГПК України відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Таким чином, державне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, яке наділене цивільною правоздатністю і дієздатністю, несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном, та може бути відповідачем у суді. Представником власника державного унітарного підприємства є орган державної влади,  до сфери управління якого входить підприємство, який може реалізовувати свої функції власника у межах, визначених чинним законодавством.

Згідно статуту, затвердженого наказом №175 від 12.10.1993 Міністром зовнішніх економічних зв'язків України, ДП "Одесазовніштранс" створено на підставі Установчої угоди 25.12.1991 Міністерством зовнішніх економічних зв'язків України та згідно з рішенням трудового колективу від 06.12.1991 протокол №7. Пунктом 1.2 Статуту передбачено, що засновником підприємства є Міністерство зовнішніх економічних зв'язків України.

Пунктом 1.4, 1.5, 7.2 статуту передбачено, що підприємство має права юридичної особи, здійснює свою діяльність на підставі повного госпрозрахунку, самофінансування та самоокупності; майно підприємства належить йому на праві повного господарського володіння; здійснюючи право повного господарського відання, державне підприємство володіє, користується та розпоряджається своїм майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать статуту підприємства.

Отже, ДП "Одесазовніштранс" є державним унітарним підприємством - суб'єктом підприємницької діяльності, яке в силу ч.3 ст.21 ГПК України та ст.80 ЦК України є належним відповідачем. Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України як представник власника ДП "Одесазовніштранс" реалізував функції власника підприємства шляхом видання наказу від 20.03.2008 №83 про ліквідацію ДП "Одесазовніштранс", створення ліквідаційної комісії, зобов'язання ліквідаційної комісії провести ліквідацію підприємства.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції  при винесенні оскаржуваної постанови порушив норми процесуального права, зокрема, ст.ст. 99, 101, 104 ГПК України, у зв’язку з чим постанова Одеського апеляційного господарського суду від 09.02.2011  підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.

При новому апеляційному розгляді справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись статтями  1115,  1117,  1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу  ТОВ "Реставратор-1946" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.02.2011 у справі №22/11-10-719 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.

Головуючий                                                                              О.С. Удовиченко

Судді                                                                                       О.В. Білошкап

                                                                                                        А.О. Заріцька