Ухвала

від 29.03.2011 по справі 2а-4749/09/2370

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-4749/09/2370                            Головуючий у 1-й інстанції:   Кульчицький С.О  

Суддя-доповідач:  Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" березня 2011 р.                                                                                                        м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:                      

головуючого –судді                    Грищенко Т.М.,

суддів                                        Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,  

при секретарі                               Загродському В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, апеляційні скарги відкритого акціонерного товариства «Білозірська реалізаційна база хлібопродуктів»та державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2009 р. у справі за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «Білозірська реалізаційна база хлібопродуктів»до державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області про визнання не чинним податкового повідомлення –рішення, -

                                                                    встановив:

        У жовтні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання не чинним податкового повідомлення –рішення №0000172301/0 від 13.03.2009 року.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2009 р. позов задоволено частково, а саме: визнано не чинним податкове повідомлення – рішення державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області № 0000172301/0 від 13 березня 2009 року в частині визначення суми податкового зобов’язання в розмірі 69923 (шістдесят дев’ять тисяч дев’ятсот двадцять три) грн. 60 коп. та  штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 42559 (сорок дві тисячі п’ятсот п’ятдесят дев’ять)  грн. 50 коп. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ДПІ у Черкаському районі Черкаської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права та винести нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Також, не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ВАТ «Білозірська реалізаційна база хлібопродуктів»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права та винести нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Білозірська реалізаційна база хлібопродуктів»зареєстроване як юридична особа Черкаською районною державною адміністрацією, свідоцтво про державну реєстрацію від 04.06.1998р., ідентифікаційний код 00956891.   

Згідно копії довідки АА № 107849 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності позивача за КВЕД є: 01.41.0 надання послуг у рослинництві; облаштування ландшафту, 51.21.0 оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, 15.61.0 виробництво продуктів борошномельно-круп’яної промисловості, 45.21.1 будівництво будівель, 51.90.0 інші види оптової торгівлі.

02.03.2009 року посадовими особами державної податкової інспекції у Черкаському районі згідно із п. 3 ч.6 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року № 509-ХІІ  та відповідно до наказів ДПІ у Черкаському районі від 06.02.2009 року № 20 та від 12.02.2009 року № 28 проведено позапланову виїзну перевірку позивача  з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.03.2008 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки було складено акт № 49/23-010/00956891 від 02.03.2009 року про результати виїзної позапланової перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток підприємств відкритого акціонерного товариства «Білозірська реалізаційна база хлібопродуктів»(код ЄДРПОУ 00956891) за період з 01.01.2007 року по 31.03.2008 року.

Під час проведення перевірки встановлено, що позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби 12.08.1998 року за № 276, станом на день підписання акту перевірки позивач перебував на обліку в ДПІ у Черкаському районі та має свідоцтво платника податку на додану вартість №32452434 від 17.08.1998 року виданого відповідачем.

Таким чином перевіркою було встановлено порушення ВАТ «Білозірська реалізаційна база хлібопродуктів»: п.4.1 ст.4 п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 , п.п.5.3.9 п.5.3, п.п. 5.5.1 п.5.5, п.п.5.6.1, п.п. 5.6.2 п.5.6, п.5.9 ст. 5, п.6.1 ст.6, п.п. 8.1.2 п. 8.1, п.п. 8.3.2 п. 8.3 ст.8 Закону України  від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, всього у сумі 198893 грн., у тому числі за І квартал 2007 року в сумі 15603 грн., за ІІ квартал 2007 року 2007 року в сумі 33247 грн., за ІІІ квартал 2007 року в сумі 40767 грн. за ІV квартал 2007 року в сумі 9730 грн., за І квартал 2007 року в сумі 99546 грн.

На підставі  вказаного  акту проведеної перевірки та п.п.17.1.3, п. 17.1 ст.17 Закону  України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ ДПІ у Черкаському районі 13.03.2009 року  прийнято податкове повідомлення –рішення № 0000172301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання, у тому числі  за основним платежем 198893 грн.,  за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 99447 грн.   

Не погоджуючись із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій у зв’язку з незаконністю нарахування самого податкового зобов’язання позивач оскаржував вказане податкове повідомлення –рішення в адміністративному порядку до ДПІ у Черкаському районі, ДПА в Черкаській області та ДПА України. За результатами розгляду скарг податкове повідомлення –рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.

Відповідно до п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. №334/94 –ВР, доход –загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальних формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Колегією суддів, як і судом першої інстанції, також критично оцінюються посилання позивача на те, що відповідачем неправомірно виявлено заниження скоригованого валового доходу за 1 квартал 2007 року на 9132 грн. з тієї підстави, що під час здійснення перевірки відповідачем згідно наданих позивачем первинних документів та реєстрів бухгалтерського обліку документів фактична сума валового доходу становить 124373 грн., а задекларована сума валових доходів позивача за перший квартал 2007 року становить 1238241 грн., виявлена відповідачем різниця становить 9132 грн., що підтверджується кореспонденцією рахунків бухгалтерського обліку по операціям, при цьому підставою для визнання неправомірності вказаного нарахування позивач наводить лише невідповідність вказаних висновків Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. №327, але не спростовує суті виявленого порушення первинними бухгалтерськими документами та реєстрами бухгалтерського обліку, тому не зважаючи на відсутність або наявність виявлення помилки самим позивачем, останнє не може впливати на сутність допущеного позивачем порушенням вимог чинного законодавства при декларуванні валових доходів за І квартал 2007 року.

Перевіркою відображених у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг)», крім визначених у 04.11 показників за період з 01.01.2007р. по 31.03.2008р. у загальній сумі 9990413 грн. встановлено, що позивач здійснював операції з придбання соняшнику та інших сільськогосподарських культур, сировини та матеріалів, послуг сторонніх організацій та підприємців, в тому числі послуг економічної безпеки від ТОВ «Охоронне бюро «Лідер», аудиторських послуг від ТОВ «Аудиторська фірма «Актіо – Аудит», юридичних послуг від підприємців ОСОБА_1., ОСОБА_2., послуг з обслуговування комп’ютерної техніки від підприємця ОСОБА_3.

Також, доказами наданими позивачем до матеріалів справи підтверджується взаємозв’язок витрат пов’язаних з оплатою послуг та господарською діяльністю позивача з огляду на те, що надання відповідей на запити контролюючих органів, рекомендації, практична допомога, інформування  про здійснення перевірок контролюючих та правоохоронних органів з окремих питань фінансово –господарської діяльності отримана від ТОВ «Охоронне бюро «Лідер», інформаційно – консультаційні послуги по веденню бухгалтерського та податкового обліку, заповнення форм звітності в державні органи та інших послуг отриманих від ТОВ «Аудиторська фірма «Актіо –Аудит», отримання консультацій, роз’яснень з юридичних питань, складання довідок щодо законодавства України, складання від імені позивача заяв, скарг, претензій, інших документів правового характеру, представництво позивача в загальних, адміністративних, господарських судах, органах державної податкової та державної виконавчої служби в складі послуг отриманих від ФОП ОСОБА_2. та ОСОБА_1., ремонт та обслуговування комп’ютерної техніки позивача в якості отриманих послуг від ФОП ОСОБА_3. є необхідними для здійснення господарської діяльності позивача та безпосередньо пов’язані з нею.

При цьому, доказами надання таких послуг є акти про виконання робіт, акти прийняття –передачі виконаних робіт, як того передбачають умови укладених позивачем договорів, які свідчать про перелік наданих послуг, що є підставою для врахування вказаних витрат у складі валових витрат.

Що ж стосується доводів відповідача, в частині того, що вищезазначені акти не відповідають вимогам  п.2.4. положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 з підстав того, що акти не містять інформації про зміст господарської операції та її вимірники у натуральному і вартісному виразі, спростовуються текстами самих актів в яких чітко вказано обсяг виконаних робіт (послуг), а також їх вартісний вираз.

Згідно з пунктом 5.1 ст.5 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу –це сума будь –яких витрат платника у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання  у власній господарській діяльності.

 Відповідно до пп.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. №334/94 –ВР до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь –яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3 –5.7 цієї статті.

 Судом не було отримано доказів щодо обмежень віднесення витрат позивача до складу валових витрат з підстав передбачених п.5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР.

При цьому відповідачем не здійснено застосування п.7.4.2., п.7.4.3 статті 7 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для виключення вказаних сум зі складу валових витрат, тому позивачем обґрунтовано віднесено до складу валових витрат в І кварталі 2007 року - 67549 грн. 74 коп., в ІІ кварталі 2007 року - 70984 грн. 94 коп., в ІІІ кварталі 2007 року - 60424 грн. 94 коп., в IV кварталі 2007 року - 94834 грн. 54 коп., в І кварталі 2008 року –52383 грн. 46 коп.

Колегія вважає, що суд прийшов до правильного висновку про необґрунтованість доводів позивача в частині недопущення ним завищення валових витрат на суму 142545 грн. внаслідок порушення п. 5.9 ст.5 Закону України від 28.12.1994р. №334/94 –ВР через те, що помилка не призвела до недоплати податку на прибуток підприємств, оскільки  значення об’єкту оподаткування за півріччя та 9 місяців 2007 року залишилось від`ємним, що в свою чергу спростовується тим, що при визначенні убутку балансової вартості запасів за ІІ квартал 2007 року не було скориговано залишок матеріалів на початок звітного року, вартість яких по першій події в І кварталі 2007 року була віднесена до складу валових витрат, у зв’язку з їх використанням для поліпшення основних засобів в сумі 142545 грн. (використані на ремонт сушарки секції дифузора, патрубки, козирки). Вказані витрати було віднесено позивачем на збільшення вартості основних засобів групи 1 в бухгалтерському та податковому обліку, внаслідок чого було завищено суму убутку запасів по деклараціях за півріччя 2007 року і за 3 квартали 2007 року на 142545 грн. та, відповідно, завищені валові витрати.

У відповідності до п. 5.9 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. №334/94 –ВР, платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів),  сировини,  матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на  придбання  та  поліпшення  (перетворення,   зберігання)   яких включаються до  складу  валових  витрат  згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

При цьому позивачем не заперечувалося наявність самого порушення вказаного пункту Закону України від 28.12.1994р. №334/94 –ВР, однак вказується на те, що вказаний факт не призводить до збільшення об’єкту оподаткування, який за півріччя та 9 місяців 2007 року залишається від’ємним, що в свою чергу свідчить про порушення позивачем вимог п. 5.9 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. №334/94 –ВР.

Що стосується посилання позивача на неправомірність визначення відповідачем помилки в декларації за І квартал 2007 року від’ємного значення об’єкта оподаткування попереднього податкового року, то дане посилання є необґрунтованим з огляду на наступне.

Актом від 23.04.2008р. №132/23-008/00956891 про результати виїзної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивачем за період з 01.01.2007р. по 31.12.2007р. встановлено, що в порушення вимог п.6.1 ст. 6 Закону України від 28.12.1994р. №334/94 –ВР позивачем завищено валові витрати (р.04.9) на суму 29247 грн., а саме актом попередньої документальної перевірки №141/23 –047/0095689 від 23.04.2007р. було зменшено збитки за 2006 рік на 29247 грн., які не відкориговані в податковому обліку і безпідставно включено до складу валових витрат за І квартал 2007 року.

При поданні декларації з податку на прибуток підприємства за 2007 рік позивачем самостійно виправлено помилку на суму 29247 грн. без нарахування штрафу.

Згідно п.6.1 ст. 6 Закону України від 28.12.1994р. №334/94 –ВР, якщо  об'єкт  оподаткування платника  податку  з  числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне  значення об'єкта   оподаткування   (з   урахуванням   суми   амортизаційних відрахувань),  сума такого від'ємного значення підлягає  включенню до  складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.  Розрахунок об'єкта оподаткування за  наслідками півріччя,  трьох кварталів  та  року  здійснюється  з урахуванням від'ємного значення  об'єкта  оподаткування попереднього  року  у складі   валових  витрат  таких  податкових  періодів  наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000р. №2181 –ІІІ встановлено, що якщо  згідно  з  нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом та згідно пп.4.2.3 п. 4 ст. 4 названого Закону, обов'язок доведення  того,  що  будь-яке  нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках,  визначених  підпунктом 4.2.2   цього  пункту,  є  помилковим,  покладається  на  платника податків, за винятком нарахування податкового зобов’язання за непрямими методами.

Порядок апеляційного узгодження суми податкового зобов’язання визначеного контролюючим органом встановлений пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 21.12.2000р. №2181 –ІІІ, яка передбачає, що у разі коли платник податків вважає,  що  контролюючий орган  невірно  визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке  інше  рішення,  що  суперечить  законодавству  з  питань оподаткування або виходить за межі його компетенції,  встановленої законом,  такий  платник  податків   має   право звернутися   до контролюючого  органу  із скаргою про перегляд цього рішення.  Скарга повинна бути подана контролюючому органу  протягом десяти  календарних  днів,  наступних  за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу,  що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване  рішення   та   надіслати   його   протягом   двадцяти календарних  днів  від  дня  отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення  або  надати  йому під  розписку.

Колегія зазначає, що апеляційне оскарження в порядку ст. Закону України 2181 –ІІІ не повинно було розпочинатись з огляду на те, що було зменшені валові витрати, скориговані збитки та відсутнє визначення контролюючим органом податкових зобов’язань, податкове повідомлення –рішення з цього приводу відповідачем не приймалось.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не спростовано висновків відповідача про допущення позивачем порушення вимог п.6.1 ст. 6 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР в частині завищення валових витрат за 1 квартал 2008 року на суму 301770 грн., які були встановлені перевіркою відображеного показника з 01.01.2007р. по 31.03.2008р. на підставі таких документів: декларації з податку на прибуток підприємств, акта перевірки №141/23-047/0095689 від 23.04.2007р. за період 01.01.2006р. по 31.12.2006р., розрахунків податкових зобов’язань з податку на прибуток за 2007 рік за результатами цієї перевірки задекларованих позивачем показників у рядку 04.9 декларації з податку на прибутку підприємств, а також актом перевірки від 23.04.2008р. №132/23-008/00956891, згідно результатів якої встановлено, що позивач не отримував за 2007 рік від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток, а тому безпідставно зависило суму валових витрат по декларації за І квартал 2008 року по рядку 04.9 декларації «від’ємне значення об’єкта оподаткування попереднього податкового року»на 301770 грн.

Посилання позивача на правомірність віднесення до складу валових витрат відсотків за користування кредитом ЗАТ КБ «Приватбанк» суд правильно вважає обґрунтованим з тієї підстави, що висновок відповідача про перерахування коштів ТОВ «Оптімус»не в якості попередньої оплати товару, а в якості надання поворотної фінансової допомоги не відповідає фактичним обставинам справи та спростовується доказами, які містяться в матеріалах справи.

З тексту контракту №27/03-10-ЕС/07 від 27.03.2007р. вбачається, що між сторонами виникли правовідносини купівлі –продажу насіння соняшника врожаю 2007 року, тобто товару, який в майбутньому буде вироблений, при цьому сторони узгодили істотні умови договору, в тому числі умови оплати та ціну договору, яка становить  5200005 грн. 60 коп. з ПДВ за 4814,82 тон, 1080 грн. за тону з ПДВ, шляхом 100 відсоткової оплати грошових коштів на рахунок ТОВ «Оптімус»з моменту надання рахунка –фактури ТОВ «Оптімус».

Позивачем отримано грошові кошти в розмірі 5200000 грн. від ЗАТ КБ «Приватбанк»на підставі кредитного договору №4Б1116И від 01.03.2007р. під 12 % річних за користування кредитними коштами, які  в подальшому були перераховані ТОВ «Оптімус»в повному обсязі 28.03.2007р., ТОВ «Оптімус»на момент поставки насіння соняшника (видаткова накладна №834 від 15.10.2007р.) збільшує ціну продажу до 2125 грн. без ПДВ за тону та поставляє 2040 тон на загальну суму 5202000 грн., в т.ч. ПДВ 867000 грн.

Отриманий товар було реалізовано ТОВ «Заготзерно»08.01.2008р. по ціні 2133 грн. за тону без ПДВ, відповідно різниця між ціною закупівлі та ціною продажу становить 8 грн. 33 коп.

Згідно контракту №6431 від 28.11.2007р. ТОВ «Оптімус»зобов’язалось поставити позивачеві соняшник в кількості 1757, 576 тон по ціні 2475 грн. за тону без ПДВ, всього на суму 5220000 грн., на умовах попередньої оплати, грошові кошти в розмірі 5220000 грн. отримані позивачем від ЗАТ КБ «Приватбанк»під 12 % річних та на момент закінчення перевірки товар по вказаному контракту не поставлявся, грошові кошти не повертались.

Таким чином, відповідач прийшов до висновку про те, що фактичною метою перерахування грошових коштів позивачем ТОВ «Оптімус»є надання безоплатної фінансової допомоги, що суперечить вимогам п.5 ст. 203 Цивільного кодексу України, а тому на думку відповідача сплачені позивачем відсотки за користування кредитами є такими, що не пов’язані з веденням господарської діяльності платника податку.

Колегія суддів вважає необґрунтованим таке посилання відповідача, так як правочини укладені між позивачем та ТОВ «Оптімус»недійсними судом не визнавались, укладені на підставі ст. 627 ЦК України в частині свободи договору щодо визначення його істотних умов, реалізація вказаних договорів спрямована на отримання прибутку, що свідчить про отримання прибутку від реалізації отриманого товару, а тому цілком є пов’язаною з веденням господарської діяльності та не суперечить вимогам чинного законодавства в частині визначення підприємницької діяльності, як діяльності спрямованою на досягнення економічних результатів та отримання прибутку.

У відповідності до пп.5.5.1 п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. №334/94 –ВР, до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані  з  виплатою  або  нарахуванням  процентів  за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими  кредитами, депозитами) протягом  звітного  періоду,  якщо  такі  виплати  або нарахування здійснюються   у   зв'язку  з  веденням  господарської  діяльності платника податку.

Таким чином, позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат відсотків сплачених за користування кредитами на суму 558141 грн., в тому числі за І квартал 2007 року на 6838 грн., за ІІ квартал 2007 року на 155573 грн., за ІІІ квартал 2007 року на 157282 грн., за 4 квартал 2007 року на 82277 грн., за І квартал 2008 року на 44029 грн.

Також позивач просив визнати суд податкове повідомлення –рішення повністю нечинним від 13.03.2009р. №0000172301/0, але не навів суду належних доводів, які спростовують виявлені відповідачем порушення пп.5.6.1 п. 5.6 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. №334/94 –ВР в частині завищення валових витрат на суму одноразових виплат, які здійснюються за рахунок прибутку підприємства в розмірі 2476 грн., а також порушення пп.5.6.2 п. 5.6 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. №334/94 –ВР  в частині завищення валових витрат на суму страхових зборів, що нараховані на суми одноразових виплат (матеріальна допомога, що звільняється від оподаткування), які здійснюються за рахунок прибутку в розмірі 920 грн.

Статтею 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»від 28.12.1994р. №334/94 –ВР встановлено визначення об’єкту оподаткування, яким є прибуток,  визначається шляхом  зменшення  суми  скоригованого  валового  доходу  звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових  витрат  платника податку,  визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних  відрахувань,   нарахованих   згідно  із статтями 8 і 9 цього Закону.

Ставка податку на прибуток відповідно до п.10.1. ст. 10 Закону України від 28.12.1994р. №334/94 –ВР визначена на рівні 25 % до об’єкта оподаткування.

Таким чином, загальний розмір нарахованого відповідачем позивачеві податку на прибуток становить 198893 грн. за відрахуванням правомірно нарахованого податку на прибуток в розмірі 128969 грн., а тому позовні вимоги підлягають до задоволення лише в частині визнання нечинним оскаржуваного податкового повідомлення –рішення на суму 69923 грн. 60 коп.

Відповідно до пп. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181 –ІІІ, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму  податкового  зобов'язання  платника  податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту  4.2  статті  4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі  десяти  відсотків  від  суми  недоплати  (заниження  суми податкового   зобов'язання)   за  кожний  з  податкових  періодів, установлених  для  такого  податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи  з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та  закінчуючи  податковим  періодом,  на  який припадає отримання таким  платником   податків    податкового   повідомлення   від контролюючого  органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми  та  не  менше  десяти  неоподатковуваних  мінімумів  доходів громадян  сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових  періодів,  що  минули.

Таким чином, розмір нарахованих відповідачем позивачеві штрафних санкцій за недоплату з податку на прибуток становить 99447 грн. за відрахуванням правомірно нарахованих штрафних санкцій в розмірі 56887 грн. 50 коп., а тому позовні вимоги підлягають до задоволення в частині визнання нечинним податкового повідомлення –рішення штрафних (фінансових) санкцій 42559 грн. 50 коп.

Посилання позивача на те, що проведення перевірки відбувалось незаконно, тобто за відсутності підстав для її проведення не спростовує висновків посадових осіб відповідача з питань виявлених порушень, які допущенні позивачем, а також не впливає на сутність оскаржуваного податкового повідомлення рішення з тієї підстави, що позивачем було допущено посадових осіб відповідача до проведення перевірки.   

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги  та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює  докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, вважає його законним та обгрунтованим з вищезазначених підстав.

          Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін з  таких підстав.

          Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 199, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

          Доводи апеляційних скарг не спростовують рішення суду першої інстанції, а тому апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційні скарги відкритого акціонерного товариства «Білозірська реалізаційна база хлібопродуктів»та державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області –залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2009 р.–залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення суду виготовлено 08.04.11р.

Головуючий суддя                                                                                Т.М.Грищенко

Судді                                                                                                    І.О.Лічевецький                                                                                                    

                                                                                                               В.Е.Мацедонська