Ухвала

від 13.03.2014 по справі 2а-4749/09/2370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2014 року м. Київ К/9991/21659/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Борисенко І.В.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Відкритого акціонерного товариства «Білозірська реалізаційна база хлібопродуктів» та Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17.11.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011

у справі №2а-4749/09/2370

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Білозірська реалізаційна база хлібопродуктів»

до Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області

про визнання нечинним податкового повідомлення -рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Білозірська реалізаційна база хлібопродуктів» (далі по тексту - позивач, ВАТ «Білозірська реалізаційна база хлібопродуктів») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Черкаському районі Черкаської області), про визнання нечинним податкового повідомлення -рішення від 13.03.2009 №0000172301/0.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 17.11.2009, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011, позов задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення -рішення в частині визначення суми податкового зобов'язання в розмірі 69923,60 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 42559,50 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

В касаційних скаргах позивач просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у позові та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, відповідач просить скасувати рішення першої та апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог та в цій частині прийняти нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги позивача та відповідача не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як свідчать матеріали справи, перевіркою було встановлено порушення позивачем п .4.1 ст. 4 , п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.5.1 п. 5.5, пп. 5.6.1, пп. 5.6.2 п. 5.6, п. 5.9 ст. 5 , п. 6.1 ст. 6 , пп. 8.1.2 п. 8.1, пп. 8.3.2 п. 8.3 ст. 8 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, всього у сумі 198893,00 грн. та винесено податкове повідомлення-рішення від 13.03.2009 №0000172301/0.

Задовольняючи частково позов суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Щодо порушення пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 2.2.1 п. 5.2, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в період з 01.01.2007 по 31.03.2008 позивачем завищено суму валових витрат на суму 346177,62 грн. в зв'язку з віднесенням до складу валових витрат вартості послуг, придбання яких не пов'язане з їх використанням у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому, згідно п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як свідчать матеріали справи, позивачем підтверджено взаємозв'язок витрат пов'язаних з оплатою послуг та господарською діяльністю позивача з огляду на те, що надання відповідей на запити контролюючих органів, рекомендації, практична допомога, інформування про здійснення перевірок контролюючих та правоохоронних органів з окремих питань фінансово-господарської діяльності отримана від ТОВ «Охоронне бюро «Лідер», інформаційно-консультаційні послуги по веденню бухгалтерського та податкового обліку, заповнення форм звітності в державні органи та інших послуг отриманих від ТОВ «Аудиторська фірма «Актіо Аудит», отримання консультацій, роз'яснень з юридичних питань, складання довідок щодо законодавства України, складання від імені позивача заяв, скарг, претензій, інших документів правового характеру, представництво позивача в загальних, адміністративних, господарських судах, органах державної податкової та державної виконавчої служби в складі послуг отриманих від ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ремонт та обслуговування комп'ютерної техніки позивача в якості отриманих послуг від ФОП ОСОБА_4

Судами зазначено, що позивачем не спростовано висновків відповідача про допущення ним порушення вимог п. 6.1ст. 6 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР в частині завищення валових витрат за 1 квартал 2008 року на суму 301770,00 грн., які були встановлені перевіркою відображеного показника з 01.01.2007 по 31.03.2008 на підставі таких документів: декларації з податку на прибуток підприємств, акта перевірки №141/23-047/0095689 від 23.04.2007 за період 01.01.2006 по 31.12.2006, розрахунків податкових зобов'язань з податку на прибуток за 2007 рік за результатами цієї перевірки задекларованих позивачем показників у рядку 04.9 декларації з податку на прибутку підприємств, а також актом перевірки від 23.04.2008 №132/23-008/00956891, згідно результатів якої встановлено, що позивач не отримував за 2007 рік від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а тому безпідставно зависило суму валових витрат по декларації за І квартал 2008 року по рядку 04.9 декларації «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року» на 301770,00 грн.

Щодо висновків відповідача, про перерахування коштів ТОВ «Оптімус» не в якості попередньої оплати товару, а в якості надання поворотної фінансової допомоги, то вірним є висновок судів попередніх інстанцій, що такі твердження не відповідають фактичним обставинам справи та спростовується доказами, які містяться в матеріалах справи.

З тексту контракту №27/03-10-ЕС/07 від 27.03.2007 вбачається, що між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу насіння соняшника врожаю 2007 року, тобто товару, який в майбутньому буде вироблений, при цьому сторони узгодили істотні умови договору, в тому числі умови оплати та ціну договору, яка становить 5200005,60 грн. з ПДВ за 4814,82 тон, де 1080,00 грн. за тону з ПДВ, шляхом 100 відсоткової оплати грошових коштів на рахунок ТОВ «Оптімус» з моменту надання рахунка фактури ТОВ «Оптімус».

Позивачем отримано грошові кошти в розмірі 5200000,00 грн. від ЗАТ КБ «Приватбанк» на підставі кредитного договору №4Б1116И від 01.03.2007 під 12% річних за користування кредитними коштами, які в подальшому були перераховані ТОВ «Оптімус» в повному обсязі 28.03.2007, ТОВ «Оптімус» на момент поставки насіння соняшника (видаткова накладна №834 від 15.10.2007) збільшує ціну продажу до 2125,00 грн. без ПДВ за тону та поставляє 2040 тон на загальну суму 5202000,00 грн., в т.ч. ПДВ 867000,00 грн.

Отриманий товар було реалізовано ТОВ «Заготзерно» 08.01.2008 по ціні 2133,00 грн. за тону без ПДВ, відповідно різниця між ціною закупівлі та ціною продажу становить 8,33 грн.

Згідно контракту №6431 від 28.11.2007 ТОВ «Оптімус» зобов'язалось поставити позивачеві соняшник в кількості 1757, 576 тон по ціні 2475,00 грн. за тону без ПДВ, всього на суму 5220000,00 грн., на умовах попередньої оплати, грошові кошти в розмірі 5220000,00 грн. отримані позивачем від ЗАТ КБ «Приватбанк» під 12% річних та на момент закінчення перевірки товар по вказаному контракту не поставлявся, грошові кошти не повертались.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Відкритого акціонерного товариства «Білозірська реалізаційна база хлібопродуктів» та Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області відхилити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17.11.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)І.В. Борисенко (підпис)Т.М. Шипуліна