Постанова

від 19.09.2006 по справі а23/215

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А23/215

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

19.09.06р.

Справа № А23/215

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Трубмет", м.Дніпропетровськ 

до  Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська 

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №000032305/2 від 25.04.06 про завищення бюджетного відшкодування ПДВ на суму 41882,00 грн.,  № 000052305/2 від 25.04.06 про заниження податкових зобов"язань по ПДВ на суму 1477,00 грн. та штрафних санкцій

Суддя  Добродняк І.Ю.

Представники сторін:

  Від позивача: Тітова Н.Ю. - директор, протокол №2 від 28.10.99, паспорт  АЕ 691715

Від відповідача: Храмова Д.В. - зав.сектору, дов. від 13.02.06 №3580/9/10/031

Іванова В.М. - начальник юр.відділу, дов. від 06.10.05 №26744/9/10/23 

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем заявлений позов про: визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №000032305/2 від 25.04.06 про завищення бюджетного відшкодування ПДВ на суму 41882,00 грн.,  № 000052305/2 від 25.04.06 про заниження податкових зобов'язань по ПДВ на суму 1477,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 738,50 грн.; скасування рішення Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області № 9454/10/25-008 від 17.04.06.

08.09.06 позивачем подана заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення №000032305/3 від 03.07.06 про завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 41882,00 грн.,  № 000052305/3 від 03.07.06 про донарахування податку на додану вартість в сумі 1477,00 грн. основного платежу та штрафних санкцій - 738,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки відповідача про необхідність донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість не підкріплені нормами Закону України "Про податок на додану вартість". Крім того, позивач не погоджується з твердженням відповідача, що якщо суми податку фактично не сплачені до бюджету грошовими коштами, а погашені переплатою, яка виникла в результаті від'ємного значення податку попередніх податкових періодів, платник податку не має права на бюджетне відшкодування. Такий висновок відповідача, як зазначає позивач, також не ґрунтується на нормах Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що причиною визначення позивачем від'ємного податкового зобов'язання з податку на додану вартість стало корегування позивачем податкових зобов'язань через повернення йому товару покупцем. Зазначене корегування здійснено згідно розрахунку корегування № 1 до податкової накладної, який не відповідач вимогам п.27 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 № 165.

Крім того, позивач не надав жодного доказу в підтвердження надмірної сплати до бюджету суми податку на додану вартість в розмірі 41882,00 грн., яку позивач заявляє як таку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін,  господарський суд, -

В С Т А Н О В И В  :

Державною податковою інспекцією в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська  (відповідачем) проведена документальна перевірка підприємства-позивача з питань дотримання податкового законодавства, правильності обчислення і своєчасності внесення державних податків та інших обов'язкових платежів до бюджету за період з 01.04.04 по 30.09.05, про що складений акт № 004530 від 18.01.06.

За результатами перевірки з урахуванням результатів оскарження позивачем винесених податкових повідомлень-рішень (рішення відповідача про результати розгляд скарги № 4604/10/25-0 від 20.02.06, рішення Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області № 9454/10/25-008 від 17.04.06, рішення Державної податкової адміністрації України № 11713/7/25-0015 від 21.06.06) відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 03.07.06 №000032305/3 - про виявлення завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2004 року на 41882,00 грн.;  № 000052305/3 - про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2215,50 грн., із яких  1477,00 грн. - основний платіж, 738,50 грн. - штрафні санкції.

Підставою для винесення зазначених податкових повідомлень рішень став той факт, що під час перевірки відповідачем встановлено, що згідно показників декларації з податку на додану вартість за червень 2004 року позивачем заявлено до відшкодування з бюджету суму податку на додану вартість (ряд.21 декларації) –48508 грн. шляхом зарахування в рахунок платежів з податку на додану вартість.

Від'ємне значення позивачем визначено внаслідок здійсненого ним корегування податкових зобов'язань за січень 2004 року до зменшення у сумі 155946 грн. за операцією з повернення товару покупцем.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у відповідності з умовами договору № 12/03Т від 12.12.03 з ТОВ "Сервісоптторг" (покупець) в грудні 2003 року здійснена поставка трубної продукції в асортименті на загальну суму 935673,24 грн., в т.ч. ПДВ –155945,54 грн.

По факту поставки цього товару позивачем відповідні суми податку на додану вартість відображені у складі податкових зобов'язань по декларації з податку на додану  вартість за грудень 2003 року. За даними податкової декларації за грудень 2003 року сума податкових зобов'язань позивача склала 155945 грн., податковий кредит –51 грн., внаслідок чого сума податку на додану вартість, яка підлягала сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, визначена позивачем, - 155895 грн.

Зазначена сума погашена за рахунок переплати, яка рахувалась в особовому рахунку позивача по податку на додану вартість.

Згідно п.2.2 договору № 12/03Т від 12.12.03 покупець зобов'язаний був здійснити оплату в розмірі 100% вартості отриманого товару на протязі 20 календарних днів після дати поставки. У випадку недотримання покупцем зазначеної умови товар підлягає поверненню в 5-денний термін з моменту прострочення його оплати (п.7.1 договору).

Покупцем ТОВ "Сервісоптторг" здійснено повернення товару згідно накладних: № 1 від 09.01.04 на суму 6738,02 грн., в т.ч. ПДВ –1123,00 грн.; № 2 від 09.01.04 на суму 68783,38 грн., в т.ч. ПДВ –11463,89 грн., № 3 від 09.01.04 на суму 860151,83 грн., в т.ч. ПДВ –143358,64 грн.

По факту повернення товару позивачем оформлені розрахунки корегування: № 1 до податкової накладної № 15 від 15.12.03 на суму 143358,64 грн., № 2 до податкової накладної № 16 від 15.12.03 на суму 1123,00 грн., №3 до податкової накладної № 17 від 15.12.03 на суму  11463,89 грн. та відкориговані податкові зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2004 року до зменшення у сумі 155946 грн., що призвело до формування за декларацією  по податку на додану вартість за січень 2004 року суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету за підсумками поточного звітного періоду у розмірі 154507 грн. (ряд.21 декларації), яка задекларована до зарахування в рахунок платежів з податку на додану вартість.

За результатами попередньої документальної перевірки позивача за період з 01.01.03 по 31.03.04 відповідачем встановлено порушення п.4.5 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: позивачем поданий неправильно заповнений розрахунок коригування № 1 до податкової накладної № 15 від 15.12.03 (порушений п.27 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 № 165, - відсутня відмітка ТОВ "Сервісоптторг" щодо участі у складенні та отриманні зазначеного розрахунку), внаслідок чого відповідачем зроблений висновок про завищення позивачем бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у січні 2004 року на загальну суму 43359 грн., про що винесено податкове повідомлення-рішення № 000822701/0 від 21.06.04.

В декларації по податку на додану вартість за червень 2004 року позивач в рядок 8.3 декларації (коригування на основі попередніх звітних періодів) включив суму 43359 грн.  з від'ємним значенням як виправлення розрахунку коригування - зменшив податкові зобов'язання на суму 43359 грн. за операцією повернення товару від ТОВ "Сервісоптторг" у січні 2004 року.

Згідно показників декларації по податку на додану вартість за червень 2004 року позивачем заявлено до відшкодування з бюджету суму податку на додану вартість шляхом зарахування в рахунок платежів з податку на додану вартість 48508,00 грн., яка склалась з від'ємного значення податкових зобов'язань звітного періоду (ряд.9) у сумі  - 41785 грн. та податкового кредиту звітного періоду (ряд.17) у сумі 6723 грн.

До матеріалів справи доданий розрахунок № 1/15 коригування кількісних та вартісних  показників до податкової накладної від 15.12.03 № 15 за договором № 12/03Т від 12.12.03 (т.1 а.с.33), складений та підписаний позивачем 09.01.04, із зазначенням, що скориговані суми податку на додану вартість, що зазначені в цьому розрахунку, визначені вірно та включені відповідно до податкового зобов'язання з одночасним відображенням у книзі обліку продажу.

Не приймаючи зазначений розрахунок  коригування через відсутність в ньому підпису покупця ТОВ "Сервісоптторг" про отримання ним цього розрахунку, відповідач посилається також на те, що ТОВ "Сервісоптторг" зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість не декларувало, уточнені декларації ним не надавались, у зв'язку з чим позивачем не дотриманий порядок проведення коригування сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

На підставі викладеного  відповідачем зроблений висновок, що в даному випадку сума заявленого бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на червень 2004 року повинна бути зменшена на 43359 грн.  Оскільки станом на 31.01.06 із загальної задекларованої суми  податку на додану вартість до відшкодування з бюджету за червень 2004 року не відшкодована сума 41882,00 грн. (сума 6626,79 грн. податку на додану вартість, заявлена  до відшкодування з бюджету, використана на погашення позитивного значення податкового зобов'язання з податку на додану вартість по декларації за червень 2005 року), на різницю –1477,00 грн. –повинна бути збільшена сума донарахованого позивачу податку на додану вартість з відповідним донарахуванням штрафних санкцій.

Крім того, в акті перевірки відповідач посилається норми п.п.1.3, 1.8, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.19 ст.2, ст.9 Бюджетного кодексу України, виходячи з аналізу яких з урахуванням норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", зазначає, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були фактично сплачені до бюджету платником податку, позивач не має права на відшкодування сум податку на додану вартість з державного бюджету у заявленому обсязі, оскільки зазначена сума податку на додану вартість позивачем грошовими коштами не була сплачена до бюджету, а саме 41882 грн.

Суд вважає висновки відповідача такими, що не відповідають вимогам податкового законодавства.

Відповідно до п.4.5 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції, яка діяла на момент здійснення коригування, у  разі  коли  після  продажу  товарів  (робіт,  послуг) здійснюється  будь-яка  зміна  суми  компенсації за продаж товарів (робіт,  послуг),  включаючи  перерахунок  у  випадках  повернення проданих  товарів  чи  права власності на такі товари продавцю,  а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним  у  порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з  таким  продажем,  перераховується  відповідно  до   змін   бази оподаткування.   При  цьому  продавець  зменшує  суму  податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого  податку,  а  покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період,  протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному    порядку   відбувається   перегляд   сум   податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю.     

Порядком заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України  від 30.05.97 № 165 (в редакції на момент здійснення корегування), передбачено, що при цьому продавець товарів (робіт, послуг) виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної у двох примірниках за формою згідно з додатком № 2 до податкової накладної.

Відповідно до п.23 Порядку оригінал розрахунку коригування надається покупцю товарів (робіт, послуг). Копія залишається у продавця.

Розрахунок коригування дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на збільшення чи зменшення податкового кредиту з відповідним подальшим коригуванням податкового зобов'язання із обов'язковим відображенням зазначених коригувань у книзі обліку придбання з від'ємним чи позитивним значенням (пункт 25 Порядку).

Згідно п. 27 Порядку, на який посилається відповідач, розрахунок коригування складається виключно продавцем - особою, яка є платником податку, філією чи структурним підрозділом, якому делеговано право виписки податкової накладної (відповідно до пункту 2 цього Порядку), а також особою, яка веде облік результатів під час виконання договорів про спільну діяльність та відповідальна за утримання та внесення податку до бюджету, із обов'язковим включенням зазначених коригувань до зміни податкових зобов'язань та одночасним відображенням у книзі обліку продажу з від'ємним чи позитивним значенням.

Таким чином, виходячи із змісту наведених правових норм, не вбачається зв'язок між отриманням розрахунку коригування покупцем та обов'язком продавця в даному випадку зменшити суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого  податку.

Крім того, відсутність підпису покупця на розрахунку коригування не робить такий розрахунок недійсним. Більш того, розрахунок коригування є документом, на підставі якого покупець отримує право на збільшення чи зменшення податкового кредиту. Для продавця товару розрахунок коригування не є обов'язковим документом для перегляду сум його   податкових зобов'язань за правилами п.4.5 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість".

Також помилковий висновок відповідача, що п.4.5 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачає можливість коригування податкових зобов'язань лише в тому податковому періоді, в якому таке коригування відбулось, не дозволяючи двічі здійснювати коригування податкових зобов'язань за однією операцією у будь-якому періоді за бажанням платника податку (позивача).

За встановлених обставин справи суд вважає, що самостійне коригування в червні 2004 року податкових зобов'язань в сторону зменшення за січень 2004 року у зв'язку з поверненням позивачеві товару покупцем, які були неправомірно збільшені відповідачем в сумі 43359 грн., не суперечить нормам податкового законодавства.

Сума 43359 грн. з від'ємним значенням, як вже було зазначено, віднесена позивачем в податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2004 року в рядок 8 "коригування на основі попередніх звітних періодів" (інші випадки –п.4.5 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість"  та інше).  

Пункт 5.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" надає право платнику податків у випадках,  якщо у  майбутніх  податкових періодах він самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків  має  право  не  подавати такий розрахунок, якщо  такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за  будь-який  наступний  податковий  період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку,  встановленому для  податкових декларацій.

Ні зазначений закон, ні затверджений наказом ДПА України від 30.05.97 № 166  Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість не містять заборони щодо уточнення показників податкового обліку в наступному податковому періоді за викладених обставин.

В даному випадку неправомірні дії відповідача щодо збільшення податкових зобов'язань позивача за січень 2004 року через неприйняття розрахунку коригування № 1/15 від 09.01.04 не породжують та не можуть породжувати подальших порушень прав та обов'язків позивача як платника податку на відображення господарських операцій в податковому обліку.  

Твердження відповідача, що позивач не має права на відшкодування сум податку на додану вартість з державного бюджету у заявленому обсязі, оскільки зазначена сума податку на додану вартість позивачем грошовими коштами не була сплачена до бюджету, суд також вважає неправомірним.

Фактично пункт 1.8 Закону України "Про податок на додану вартість", на який посилається відповідач, дає лише визначення терміну "бюджетне відшкодування" і не визначає жодних підстав, від яких би залежало право на податковий кредит.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначається, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону.

Так, згідно пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 цього ж закону суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Виходячи з положень пп.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, а не навпаки.

Враховуючи, що визначені позивачем суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які підлягали сплаті до бюджету, погашались за рахунок переплати, яка рахувалась в особовому рахунку позивача по податку на додану вартість, при цьому під час такого зарахування порушення з боку позивача щодо правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту відповідачем виявлені не були, в даному випадку факт відсутності сплати податку на додану вартість до бюджету грошовими коштами відповідно до норм податкового законодавства не є підставою для позбавлення позивача права на відшкодування заявлених сум податку на додану вартість з державного бюджету та висновку про завищення суми бюджетного відшкодування.

При цьому обов'язок сплати сум податку на додану вартість до бюджету  при наявності переплати з цього податку, а також обов'язок доведення такого факту нормами чинного законодавства на позивача не покладається.

Відповідно до положень статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).

Виходячи з викладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.94, ст.ст.160-163  Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити позов в повному обсязі.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення  Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська  від 03.07.06  №000032305/3,  № 000052305/3.  

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трубмет", м. Дніпропетровськ, –3,40 грн. судового збору.

Видати виконавчий лист.

Дана постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені  ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

І.Ю. Добродняк

                                                                                                                                     28.09.06

Згiдно з оригіналом

Помічник судді Н.Ф. Голов'яшкіна