Ухвала

від 18.01.2007 по справі а23/215

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

А23/215

 ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

             18.01.2007                                                                                      Справа № А23/215  

  Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Швець В.В. (доповідач)

суддів: Тищик І.В., Сизько І.А.

при секретарі судового засідання: Гайдук Ю.А.

за участю представників:

позивач: Тітова Н.Ю., наказ №1  від 01.11.99,  директор;

відповідач: Волкова О.М., доручення № 21201/6/10/036, від 10.07.06, начальник відділу;

відповідач: Секачова Т.В., доручення № 18988/9/10/037, від 19.06.06, старший державний податковий ревізор-інспектор;

           відповідач: Куцевол Д.В., доручення № 619/6/10/001, від 15.01.07, старший державний податковий інспектор.

           розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська;

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2006 року;

у справі №А23/215;

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Трубмет”, м. Дніпропетровськ;

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська;

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень: №000032305/2 від 25 квітня 2006 року про завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 41882 гривень; №000052305/2 від 25 квітня 2006 року про заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість на суму 1477 гривень та штрафних санкцій в сумі 738,5 гривень.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю “Трубмет”, місто Дніпропетровськ звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить з урахуванням уточнень визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 3 липня 2006 року:

№000032305/3 про завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 41882 гривень;

№000052305/3 про донарахування податку на додану вартість в сумі 1477 гривень основного платежу та штрафних санкцій 738,5 гривень, прийнятих Відповідачем Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі місто Дніпропетровська.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Позивач вважає, що якщо суми податку погашені переплатою, яка виникла в результаті від'ємного значення податку попередніх податкових періодів, платник податку має права на бюджетне відшкодування.

Постановою господарського суду у справі №А23/215 від 19 вересня 2006 року (суддя -  Добродняк І.Ю.) позовні вимоги задоволені повністю.

Приймаючи спірну постанову господарський суд виходив з того, що відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість”, у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування.

При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю.

У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю.

Таким чином, господарський суд вважає, що не вбачається зв'язок між отриманням розрахунку коригування покупцем та обов'язком продавця в даному випадку зменшити суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку.

Відповідач не погодившись з постановою господарського суду подав апеляційну скаргу.

Вважає, що вона винесена з порушенням закону.

Господарський суд при винесенні постанови неповно з'ясував усі обставини справи тому неправильно застосував норми матеріального права.

Відповідач просить спірну постанову скасувати та у позовних вимогах відмовити посилаючись на те, що відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Тобто, Відповідач вважає, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, що випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України, а також з поняття платника податку, як особи, яка згідно Закону України “Про податок на додану вартість” зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Тому відповідно до пункту 19 статей 2, 9 Бюджетного кодексу України, пунктів 1.3, 1.8 статті 1, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7, Закону України “Про податок на додану вартість”, на думку відповідача підприємство Позивача не має права на відшкодування у заявленому обсязі, оскільки зазначена сума податку на додану вартість підприємством Позивача грошовими коштами не була сплачена до бюджету.

На апеляційну скаргу Відповідач надав заперечення у якому посилається на те, що висновки, викладені в апеляційній скарзі безпідставні і необгрунтовані, тому просить постанову залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, вважає необхідним в задоволені апеляційної скарги відмовити.

Постанову місцевого господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Відмовляючи в задоволені апеляційної скарги судова колегія виходила з наступного:

Господарським судом у судовому засіданні встановлено, що між підприємством Позивача та контрагентом за договором ТОВ “Сервісопторг” був укладений договір відповідно до якого, Позивач зобов'язовувався поставити труби металеві, а ТОВ “Сервісопторг” прийняти та оплатити товар протягом 20-ти днів після дати поставки.

Позивач на виконання умов договору поставив контрагенту за договором труби металеві, однак ТОВ “Сервісопторг” не здійснив оплату зазначених труб.

В подальшому ТОВ “Сервісопторг” труби металеві були повернуті Позивачу, у зв'язку з чим Позивач здійснив коригування податкових зобов'язань за січень 2004 року до зменшення у сумі 155946 гривень.

За результатами комплексної документальної перевірки на думку Відповідача встановлено порушення з боку Позивача вимог пункту 4.5 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість” при здійснені корегування податкових зобов'язань за січень 2004 року на суму 155 946 гривень в результаті повернення ТОВ “Сервісопторг” Позивачу труб металевих.

Позивачем було надано невірно заповнений розрахунок коригування №1 до податкової накладної №15 від 15 грудня 2003 року, що призвело до завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у січні 2004 року на загальну суму 43359 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що в декларації по податку на додану вартість за червень 2004 року Позивач в рядок 8.3 декларації, коригування на основі попередніх звітних періодів, включив суму 43359 гривень з від'ємним значенням, як виправлення розрахунку коригування,

зменшив податкові зобов'язання на суму 43359 гривень за операцією повернення товару від ТОВ “Сервісоптторг” у січні 2004 року.

Відповідач же вважає, що відповідно до пункту 19 статей 2, 9 Бюджетного кодексу України, пунктів 1.3, 1.8 статті 1, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7, Закону України “Про податок на додану вартість”, підприємство Позивача не має права на відшкодування у заявленому обсязі, оскільки зазначена сума податку на додану вартість підприємством Позивача грошовими коштами не була сплачена до бюджету.

Судова колегія погоджується з висновком господарського суду про те, що відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість” у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв'язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування.

При цьому продавець зменшує суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю.

У зворотньому порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю.

Відповідно до пункту 23 Порядку заповнення податкової накладної затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165, оригінал розрахунку коригування надається покупцю товарів (робіт, послуг). Копія залишається у продавця.          

Відповідно до вищенаведеного розрахунок коригування дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на збільшення чи зменшення податкового кредиту з відповідним подальшим коригуванням податкового зобов'язання із обов'язковим відображенням зазначених коригувань у книзі обліку придбання з від'ємним чи позитивним значенням.

Відповідно до пункту 27 вищевказаного Порядку, розрахунок коригування складається виключно продавцем - особою, яка є платником податку, філією чи структурним підрозділом, якому делеговано право виписки податкової накладної, відповідно до пункту 2 цього Порядку, а також особою, яка веде облік результатів під час виконання договорів про спільну діяльність та відповідальна за утримання та внесення податку до бюджету, із обов'язковим включенням зазначених коригувань до зміни податкових зобов'язань та одночасним відображенням у книзі обліку продажу з від'ємним чи позитивним значенням.

Таким чином, господарський суд зробив правомірний висновок про те, що не вбачається зв'язок між отриманням розрахунку коригування покупцем та обов'язком продавця в даному випадку зменшити суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого податку та самостійне коригування в червні 2004 року податкових зобовязань в сторону зменшення за січень 2004 року у зв'язку з поверненням позивачеві товару покупцем, які були неправомірно збільшені відповідачем в сумі 43359 гривень, не суперечить нормам податкового законодавства.          

Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджетові України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Стосовно пункту 1.8 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” на який посилається Відповідач то судова колегія вважає, що бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Вказана норма безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону.

Тому судова колегія вважає, що обов'язок сплати сум податку на додану вартість до бюджету при наявності переплати з цього податку, а також обов'язок доведення такого факту нормами чинного законодавства на Позивача не покладається.

З врахуванням вищевикладеного судова колегія вважає апеляційну  скаргу залишити без задоволення, постанову залишити без змін.

На підставі наведеного та керуючись статтями 160, 167, 200, 205, 206 КАС України суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі місто Дніпропетровська, залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2006 року у справі №А23/215, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.

           Головуючий                                                                          В.В. Швець

          Судді:                                                                                  І.В.Тищик

                                                                                                             І.А.Сизько