Постанова

від 03.06.2007 по справі а23/215

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А23/215

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

31.05.07р.

Справа № А23/215

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Орфей", м. Дніпропетровськ   

до  Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ  

про визнання недійсним податкового повідомлення- рішення № 0000482305/0 від 25.09.06

Суддя  Добродняк І.Ю.

Представники сторін:

   Від позивача: Луганська Л.О., дов. від 16.11.06, представник

Кузнецова А.М., дов. від 16.11.06, представник

Від відповідача: Куцевол Д.В., дов. від 15.01.07, №619/6/10/001, старший держподатінспектор 

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення відповідача від 25.09.06 №0000482305/0, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 79693,00 грн. за червень 2006 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем зроблений неправильний висновок про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування у червні 2006 року, оскільки податковий кредит за травень 2006 року сформований внаслідок операцій з реконструкції будівлі, а не придбання або спорудження основних фондів.

Закон України "Про податок на додану вартість" передбачає однаковий порядок нарахування податкового кредиту при здійсненні спорудження (будівництва) основних фондів  і незавершених капітальних інвестицій в необоротні активи, а норма пп.7.7.11 п.7.7. ст.7 цього Закону, на яку посилається відповідач, є скороченим визначенням змісту абз.3 пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Крім того, Закон України "Про податок на додану вартість" не містить визначення поняття будівництво, однак, виходячи з аналізу норм інших нормативно-правових актів, термін "будівництво" є загальним і включає в себе такі поняття як спорудження нового об'єкта, реконструкція, ремонт об'єктів тощо.

За результатам  травня 2006 року сума податкових зобов'язань позивача складала 0,00 грн., сума податкового кредиту –79693,0 грн., тобто різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2006 року мала від'ємне значення і складала 79693,00 грн. і була зарахована до складу податкового кредиту за червень 2006 року.

У травні 2006 року позивачем сплачено постачальникам товарів (послуг) 79693,0 грн., що відповідачем не заперечується. Оскільки в наступному звітному періоді (червень 2006 року) різниця між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту мала від'ємне значення,  позивач відповідно до пп.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 79693,00 грн.

Відповідач проти позову заперечує, посилається на те, що позивач протягом останніх 12 місяців мав обсяги оподатковуваних операцій в сумі, яка менше ніж заявлена сума бюджетного відшкодування. Податковий кредит позивачем сформований за рахунок сум податку на додану вартість, перерахованих за роботи, пов'язані з реконструкцією придбаної позивачем будівлі.

Фактично позивачем здійснено не придбання або спорудження (будівництво) основних фондів, а незавершена капітальна інвестиція, що дає йому право на податковий кредит, але за прямою нормою пп.7.7.11 п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дає права на бюджетне відшкодування.

Підпункт 7.4.1 Закону  України "Про податок на додану вартість" не передбачає, що визначення "придбання або спорудження (будівництво) основних фондів" є скороченим визначенням "придбання (будівництво, спорудження) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи".

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін,  господарський суд, -

В С Т А Н О В И В  :

Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська  (відповідач) за результатами позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за червень 2006 року складений акт № 002776 від 15.09.06, яким встановлено порушення позивачем пп. 7.7.11 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування за червень 2006 року в заявленій сумі 79693,00 грн.  

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.09.06 №0000482305/0, яким позивачеві відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 79693,00 грн. за червень 2006 року.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з даними податкової декларації позивача за травень 2006 року різниця між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість має від'ємне значення та складає 79693,00 грн.

В податковій декларації по податку на додану вартість за червень 2006 року від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту визначено - 66972,00 грн. Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню за червень 2006 року, в податковій декларації за червень 2006 року, додатку 3 до декларації "Розрахунок суми бюджетного відшкодування", заявлена в розмірі 79693,00 грн.

Сума податкового кредиту попереднього податкового періоду (травня 2006 року), фактично сплачена отримувачем товарів (робіт, послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товар (робіт, послуг), складає 79693,00 грн.

Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Податковий кредит травня 2006 року складається з сум податку на додану вартість, перерахованих позивачем на рахунок підрядників ПП "Алма", ТОВ "Тексма", МКП "Земград" в складі вартості робіт в межах укладених договорів на виконання робіт, пов'язаних в реконструкцією будівель, що розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Шевченко,49, 51. Зазначені будівлі (житлове та нежитлове приміщення) придбані позивачем у відповідності з укладеними в установленому порядку договорами купівлі-продажу від 30.12.03, 29.08.03 (а.с.65,67), право власності на будівлі зареєстровано КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації", відповідно, 31.01.04, 02.11.03.  

Таким чином, податковий кредит позивачем сформований відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" з операцій по здійсненню капітальної інвестиції.

Згідно даних податкових декларацій позивача з податку на додану вартість позивач протягом останніх дванадцяти місяців мав обсяги оподатковуваних операцій в сумі 67625,00 грн., що менше ніж заявлена сума до бюджетного відшкодування.

Відповідно до абз."а" пп.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Зазначена норма містить виключний перелік підстав для отримання бюджетного відшкодування певною категорією платників податку, суть яких полягає в надходженні (зарахуванні) основних засобів на баланс підприємства у зв'язку з набуттям на них права власності  шляхом придбання або спорудження (будівництва), тобто створення майна (ст.331 Ц України).

Твердження позивача, що норма пп.7.7.11 п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"  є скороченим визначенням змісту абз.3 пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону суд вважає помилковим, оскільки норми пункту 7.4 та пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону регулюють різні взаємовідносини і безпосередньо не пов'язані між собою. Так, пункт 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлює порядок формування податкового кредиту, пункт 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), при цьому законодавець визначаючи умови набуття права платника податку на податковий кредит, встановлює особливі вимоги, передбачає наявність певних умов для виникнення у платника податку права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість без посилань на інші норми.

"Реконструкція" та "незавершена капітальна інвестиція" в розумінні Закону України "Про податок на додану вартість" не є тотожнім поняттями. В даному випадку також є помилковим посилання позивача на Положення (Стандарти)  бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.00 №92, 18 "Будівельні контракти", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 28.04.01 №205, оскільки зазначені норми взаємовідносин платника податку щодо набуття ним права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість не регулюють, тим більше, що Законом України "Про податок на додану вартість" ці правовідносини врегульовані в повній мір.

За встановлених обставин суд вважає, що висновок відповідача відповідає нормам діючого законодавства, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В позові відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

І.Ю. Добродняк

                                                                                                                                                        15.06.07 Згiдно з оригіналом

Помічник судді Н.Ф. Голов'яшкіна