Рішення

від 03.10.2006 по справі 33/170-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/170-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.10.06р.

Справа № 33/170-06

За позовом: відкритого акціонерного товариства „Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського”, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

до відповідача: відкритого акціонерного товариства „Північний гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про: стягнення  14 231 грн. 48 коп.

                                                                                                                                  Суддя  Разіна Т.І.

Представники:

від позивача: представник Кузьменко Ю.М. за довіреністю № 64 від 28.07.06

від відповідача:  представник Смирний О.С. за довіреністю № 16-81/347  від 03.01.06

в засіданні приймали участь: -

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство „Дніпровський металургійний комбінат ім.. Ф.Е.Дзержинського” звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою  про стягнення з  відкритого акціонерного товариства „Північний гірничо-збагачувальний комбінат” шкоди в сумі 14231грн. 48 коп. та судові витрати по справі.

Представник позивача позов підтримав та просить його задовольнити.

Представник відповідача у відзиві №16/08-Р від 16.08.2006р. проти позову заперечує. Просить суд в позові відмовити, посилаючись на те, що:   позивач порушив  умови поставки , а тому не припустимі правові наслідки, передбачені ст. 1166 ЦК України. Також відповідач заперечує проти стягнення 1260 грн. 68 коп.,  так як  позивач порушив правила прийому  товару по кількості та п. 6.2 договору.

В засіданні оголошувалась перерва відповідно до  ст. 77 ГПК України.

Розглянувши  матеріали справи,  дослідивши  та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення  представників сторін, суд

Встановив:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

              22.11.2004р. між відкритим акціонерним товариством „Північний гірничо-збагачувальний комбінат” (далі відповідач) та відкритим акціонерним товариством „Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського” (далі позивач) був    укладений  договір   поставки  № 2774/25-0022-02 (далі договір).

Згідно умов договору постачальник  (відповідач по справі) зобов'язується передати у власність покупця (позивача по справі)  залізорудну сировину згідно додатків (специфікацій, додаткових угод) до даного договору, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і своєчасно оплатити його на умовах, передбачених договором (п.1.1 договору).

Сторонами укладені додаткові угоди від 22.11.2004р. (а.с.14), №12 від 01.11.2005р. (а.с.15), №14 від 30.12.2005р. (а.с.16).

Цивільні  обов'язки  виконуються  у  межах,   встановлених договором або актом цивільного законодавства (п.1 ст.14 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за   договором  поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Виконуючи умови договору відповідач по накладній №45082282 відвантажив залізорудний концентрат агломераційний.

Вантаж виданий позивачеві залізницею в порядку ст. 52 Статуту залізниць України без  перевірки ваги.

При прийманні покупцем товару по якості  в вагонах №№ 56134844, 56193808, 56874084, 56038334 в залізорудному концентраті було виявлено засмічення.

Позивачем складено акт № 334/014 від 14.11.05 про фактичну якість (комплектність) продукції.

Представник позивача в судовому засіданні підтвердив, що  позивач не звертався до суду з позовом про стягнення з відповідача вартості не отриманого 5, 56 т концентрату.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до  частини 4 ст. 22 ЦК України на вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватись в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Пунктом 2.3. договору сторони обумовили, що кількість фактично поставленого в рахунок виконання цього договору товару може відрізнятись на +/- 5% від обсягів поставки, оговореного в додатках (специфікації, додатковій угоді).

Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доданий до позову акт № 334\014 про фактичну якість продукції не є належним доказом в розумінні ст. 34 ГПК України та Інструкції  П-6.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем виставлений рахунок  № 18/2304  від 11.11.05. на оплату узгодженої в договорі № 2774\25-0022-02 від 22.11.04  продукції в кількості, яка відповідає кількості, зазначеній в залізничній накладній № 45082202. Таким чином, докази неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань в матеріалах справи відсутні, сторонами не надані.

Позивач просить стягнути з відповідача 12970 грн. 80 коп. додаткових витрат за користування вагонами.

Суд відмовляє в стягненні цієї суми з огляду на ст. 334 ЦК України та  умов додаткової угоди № 12  специфікації № 17 до укладеного договору поставки.

Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 47, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

Вирішив:

          в задоволенні позову відмовити.

Суддя                                                                                                                        Т.І. Разіна