Постанова

від 13.02.2008 по справі 5/64-71

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                             

13.02.08                                                              

                            Справа  № 5/64-71

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний

господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді                                  Дубник О.П.

суддів                                                     

Скрутовський

П.Д.

Якімець Г.Г.

При  секретарі 

судового  засідання     Ніколайчук С.В.

розглянув     апеляційну

скаргу приватного підприємця (далі ПП) ОСОБА_1. від 23.08.07р.

на рішення   господарського суду Волинської області від

07.08.2007р.

у

справі         №5/64-71

за позовом   

Приватного підприємця (далі ПП) ОСОБА_2., смт.Маневичі

до відповідача   ПП

ОСОБА_1., смт.Маневичі

за участю третьої

особи без самостійних вимог на стороні позивача: ТзОВ «Маневицький завод продовольчих

товарів», смт.Маневичі

за участю третьої

особи без самостійних вимог на стороні відповідача: Підприємця ОСОБА_3, м.Тернопіль

про          повернення майна на суму 149395,92 грн. в натурі або

відшкодування його вартості на цю ж суму

за участю

представників

     від  позивача  - ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6.

-представники (дов. у справі);

      від відповідача - ОСОБА_7. -представник (дов. у

справі);

      від третіх осіб -не з'явились

(належно повідомлені).

Розпорядженням

голови суду, яке знаходиться в матеріалах справи, проведено зміни в складі

колегії суддів.

Причини

відкладення розгляду справи викладено в ухвалах суду.

Права  та 

обов'язки  згідно  ст.22 ГПК 

України   роз'яснено, заяв  про 

відвід  суддів  не 

поступало.

          Рішенням господарського суду Волинської

області від 07.08.2007р. у даній справі (суддя Слупко В.Л.) задоволено позовні

вимоги ПП ОСОБА_2. до ПП ОСОБА_1. та зобов'язано відповідача повернути позивачу

майно загальною вартістю 149395,92 грн., а саме: печі ротаційні марки ЕРШРП

серії 021211 завод. №№185, 186, 187 в кількості 3 шт. вартістю 37500 грн. кожна

на суму 112500 грн.; шафи розстійні марки ЕРШРШ серії 021222 завод. №№ 534,

535, 536 в кількості 3 шт. вартістю 10833 грн. кожна на суму 32499 грн., тістомісильну

машину в кількості 1 шт. вартістю 2700 грн., тістомісильну машину в кількості 1

шт. вартістю 1125 грн., просіював «Піонер»в кількості 1 шт. вартістю 551,92

грн., діжеперекидач в кількості 1 шт. вартістю 20 грн.

          Рішення суду мотивоване ст.ст.316-321,

ст.387 Цивільного кодексу України, на 

підставі протоколу огляду речових доказів зі справи №2-108 Маневицького

райсуду Волинської області, листами Київського філіалу АТ «РОСС»№02/07 віл

07.06.07р., №01/07 від 05.06.07р., копією договору №6а/03 від 30.03.01р. та

актом від цієї ж дати проведення пуско-наладочних робіт, накладною №18 від

12.03.01р. і договором-доручення від 01.11.2000р. на придбання спірного

обладнання д.ОСОБА_8. для Маневицького заводу продтоварів, актом від 15.05.03р.

про передачу цього майна останнім д.ОСОБА_2., що дало місцевому господарському

суду підстави вважати позивача власником спірного майна.

          З підстав, зазначених в апеляційній

скарзі, відповідач оскаржує рішення суду, зокрема, наполягаючи на тому, що

спірне майно належить на праві власності відповідачу, який придбав його у

підприємця ОСОБА_3 сплативши відповідну суму коштів.

У

відзиві на апеляційну скаргу позивач не погоджується з доводами апелянта з тих

же підстав, з яких обґрунтовує позовні вимоги.

Заслухавши

представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, судом

встановлено наступне:

в

липні 2007 року ПП ОСОБА_2. звернулась до місцевого господарського суду з

позовом до ПП ОСОБА_1. про зобов'язання відповідача повернути майно в натурі, а

саме:

-          Печі ротаційні марки ЕРШРП серії

021211 завод. №№185, 186, 187 в кількості 3 шт. вартістю

37500 грн. кожна на суму

112500 грн.;

-          Шафи розстійні марки ЕРШРШ серії

021222 завод. №№ 534, 535, 536 в кількості 3 шт.

вартістю 10833 грн. кожна

на суму 32499 грн.

-          Тістомісильну машину в кількості 1

шт. вартістю 2700 грн.

-          Тістомісильну машину в кількості 1

шт. вартістю 1125 грн.

-          Просіював «Піонер»в кількості 1 шт.

вартістю 551,92 грн.

-          Діжеперекидач в кількості 1 шт.

вартістю 20 грн.

В

обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 26.12.2006р. між

ОСОБА_2. та ОСОБА_9укладено нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу

об'єктів нерухомого майна, а саме: будівля адмінприміщення та цеху А-2, будівля

консервного цеху Е-1, будівля складу сировини Е-1, будівля цеху сухих

концентратів Д-1, будівля безалкогольного цеху Г-1, будівля мельниці Б-2, що

розташовані по АДРЕСА_1, при цьому за усною домовленістю після реалізації

вказаних будівель позивач повинен був забрати обладнання та інвентар, які

залишилися в цих будівлях та на території Маневицького заводу продовольчих

товарів.

Проте,

як стверджує позивач, обладнання та інвентар ОСОБА_9не повернула, а приміщення,

де знаходиться спірне майно, здані нею в оренду ПП ОСОБА_1.

Як на

підставу правової приналежності спірного майна позивач покликається на те, що

це майно їй було виділено ТзОВ «Маневицький завод продовольчих товарів»як

частка засновника в майні господарського товариства при виході з числа

учасників по Акту передачі майна ТзОВ «Маневицький завод продовольчих

товарів»ОСОБА_2. від 15.05.2003р. яке в свою чергу придбало у Київського

філіалу АТ «ТОСС»по накладних №№010223-1 від 23.02.2001 року, 0103007-1 від

07.03.2001 року через ОСОБА_8. за договором доручення від 01.11.2000р.,

укладеним між ним та ТзОВ «Маневицький завод продовольчих товарів».

Місцевий

господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, яким позовні вимоги задоволив

повністю, мотивував його тим, що д.ОСОБА_2. являється власником спірного майна,

яке знаходиться в приміщенні хлібопекарні, яке орендує відповідач у підприємця

ОСОБА_9згідно договору оренди від 01.02.2007 року, водночас як на підставу

доведеності набуття права власності суд першої інстанції послався на те, що

Київський філіал АТ «РОСС»листами від 02/07 від 07.06.2007 року та від 01/07

від 05.06.2007 року на адвокатські запити адвоката ОСОБА_4. підтвердив поставку

спірних печей та шаф в лютому-березні 2001 року, які знаходяться в приміщенні

пекарні згідно із протоколом огляду місця події - речових доказів поАДРЕСА_1,

складеного в процесі розгляду справи №2-108 в Маневицькому районному суді

Волинської області, а також підтвердив факт оплати ОСОБА_8. вказаного

хлібопекарського обладнання, придбаного ним по договору - доручення згідно

розхідних накладних №010223-1 від 23.02.2001 року та №010307-1 від 07.03.2001

року, яке в подальшому останнім на виконання договору-доручення від

01.11.2000р. передано ТзОВ «Маневицький завод продовольчих товарів»згідно

накладної №18 від 12.03.2001 року, а останнім в свою чергу по Акту передачі

майна від 15.05.2001 року передано д.ОСОБА_2. в зв'язку із її виходом з

товариства.

Відповідно

до вимог ст.4-7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами

обговорення усіх обставин справи.

Принцип

об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті,

дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 ГПК України,

згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням,

що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому

процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглядаючи

даний спір по суті, суд першої інстанції вказаних вимог процесуального права не

дотримався, в зв'язку із чим дійшов поспішного та необгрунтованого висновку, що

спірне майно, яке знаходиться в приміщенні хлібопекарні, є саме тим, майном,

право власності на яке набула ОСОБА_2. в зв'язку із її виходом з числа

учасників ТзОВ «Маневицький завод продовольчих товарів».

Як

свідчать матеріали справи, ОСОБА_9є власником нежитлових приміщень будівлі по

АДРЕСА_1згідно укладених з ОСОБА_2. договорів купівлі-продажу нерухомого майна

26.12.2006 року, в тому числі і приміщення хлібопекарні, однак в цих договорах

не обумовлюється наявність будь-якого майна, а також порядок розпорядження ним.

Як

вбачається із заяви ОСОБА_2. від 26.12.2006р., посвідченої ОСОБА_10.,

нотаріусом Маневицького районного нотаріального округу цього ж дня та

зареєстрованої в реєстрі за №704, ОСОБА_2. засвідчила про відсутність будь-яких

майнових претензій щодо розрахунків за придбане майно.

В

матеріалах справи відсутні жодні докази того, що ОСОБА_2. передала на

зберігання ОСОБА_9спірне майно, про що може свідчити відповідний договір

зберігання чи акт передачі майна на зберігання, а так само докази того, що таке

майно на момент відчуження будівель знаходилося в приміщенні хлібопекарні та

підлягало поверненню ОСОБА_2., в зв'язку із чим посилання позивача на усну

домовленість про зберігання майна судом апеляційної інстанції до уваги не

приймається, так як договір зберігання відповідно до вимог ст.937 та ст.208 ЦК

України, виходячи з суб'єктивного складу сторін та вартості спірного майна, яка

перевищує 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, повинен укладатися в

письмовій формі.

Також  як 

вбачається  з  рішення 

Маневицького  районного  суду 

Волинської області  від 11.04.2007

року у справі №2-108 за позовом ОСОБА_2. до ОСОБА_9про витребування майна із

чужого незаконного володіння, предметом спору у цій справі було витребування і

майна.

Відповідно

до протоколу огляду речових доказів від 11.04.2007 року, складеного у

відповідності до вимог ст. 140 ЦПК України в процесі розгляду вказаної справи,

на місці огляду Маневицьким районним судом в присутності сторін виявлено, зокрема

просіювач, дві тістомісильні машини, три печі ротаційні, три шафи розстійні.

Приймаючи

рішення у цій справі, яким Маневицьким районним судом позов було задоволено

частково, суд із зазначеного в протоколі речових доказів виключив три

електропечі, три електрошафи, дві тістомісильні машини та просіювач, виходячи з

того, що з оглянутих судом доказів, а саме накладної №00014 від 09.02.2007 року

про придбання обладнання, договору здачі в оренду основних засобів від

01.02.2007 року між ОСОБА_9та ОСОБА_1., платіжним дорученням від 29.03.2007

року про сплату за придбане майно, вбачається, що таке майно було придбане у

підприємця Шикули Т.Б. підприємцем ОСОБА_1. і використовується останнім в

орендованому приміщенні.

Ухвалою

апеляційного суду Волинської області від 04.07.2007 року рішення Маневицького

районного суду від 11.04.2007 року у справі №2-108 залишено без змін,

виключивши з мотивувальної частини рішення покликання суду на те, що три

електропечі ротаційні та три електрошафи розстійні придбані підприємцем ОСОБА_1.

у підприємця ОСОБА_3.

Судове

рішення суду апеляційної інстації в цій частині вмотивовано тим, що сама

накладна №00014 від 09.02.2007 року про придбання ОСОБА_1. аналогічного

обладнання не може бути беззаперечним доказом того, що саме це обладнання було

встановлено в орендованому приміщенні.

При

цьому з вказаних судових рішень вбачається, що позивач у цій справі - ОСОБА_2.,

витребовуючи майно, зокрема три електропечі ротаційні та три електрошафи

розстійні, не зазначила ні їх тим та марку, ні заводські номера цього

обладнання, а так само не подала паспорти на вказане обладнання.

Про

тип, марку та заводські номери спірного майна, як вбачається з матеріалів

справи, позивач фактично довідалася з протоколу огляду речових доказів від

11.04.2007 року, складеного в процесі розгляду цивільної справи №2-108

Маневицьким районним судом.

За

таких обставин суд першої інстанції під час розгляду справи повинен був

врахувати зауваження, викладені в ухвалі апеляційного суду Волинської області

від 04.07.2007 року у справі №2-108, та встановити, яке обладнання отримувала

ОСОБА_2. від ТзОВ «Маневицький завод продовольчих товарів», а яке придбав

відповідач у справі від підприємця ОСОБА_3., провівши його ідентифікацію

відповідно до даних технічних паспортів сторін на це обладнання, інших даних,

які дають змогу ідентифікувати придбане сторонами майно.

Проте

місцевий господарський суд зазначені обставини не з'ясував, надавши перевагу

одним доказам над іншими доказами, разом з цим, як зазначено в статті 38 ГПК

України, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд

зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі

у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Згідно

ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за

наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх

подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний

господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і

перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у

повному обсязі.

В

процесі перегляду справи в апеляційному порядку, колегією суддів встановлено,

що відповідно до укладеного між підприємцем ОСОБА_11(продавець за договором) та

підприємцем ОСОБА_3(покупець за договором) купівлі-продажу від 17.10.2006 року,

продавець зобов'язався передати належне йому обладнання для хлібопекарського

виробництва у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити вартість

майна, а саме електропіч ротаційна для випікання х/б виробів типу ЕРВХБ-33/380,

завод. №№ 021211-185, 021211-186. 021211-187, 2001 року випуску, в кількості

3-х штук по ціні 180.00 грн.. електрошафа для вистою тістових заготовок типу

ЕШРТЗ-2,7/220 завод. №№ 021222-534. 021222-535, 021222-536.2001 року випуску, в

кількості 3-х штук по ціні 95,00 грн., дві тісто мішальні машини типу

А-2-ХТ-2-Б заводський номер №№779, 780, 1987 року випуску по ціні 100,00 грн..

просіював «Піонер»б/в типу П2-М2, заводський №№ 941, 900308, 1994 року випуску

в кількості 2-х штук, по ціні 55,00 грн., тістодільник б/в типу ХДФ-М2 1994

року випуску по ціні 80,00 грн. та діжеперекидач б/в по ціні 30,00 грн.

Вказане

обладнання було передано підприємцю ОСОБА_3по накладній №48 від 20.10.2006

року.

В

подальшому зазначене вище обладнання підприємцем ОСОБА_3. відпущено підприємцю

ОСОБА_1. згідно накладної №00014 від 09.02.2007 року.

У

своєму відзиві на апеляційну скаргу від 04.01.2006 року підприємець

ОСОБА_3підтвердив факт отримання від підприємця ОСОБА_11. обладнання,

витребовування якого вимагає позивач у справі, та повідомив, що за попередньою

домовленістю з підприємцем ОСОБА_1. останні повинні були спільно створити

хлібопекарський цех в приміщенні хлібопекарні, а тому вказане обладнання в

січні 2007 року він завіз його в хлібопекарський цех, однак, враховуючи що

обладнання було у вжитку і потребувало ремонту, запустити його не змогли, так

як це потребували коштів, а тому було досягнуто домовленості з ОСОБА_1. про

продажу йому цього обладнання.

Наявними

у справі доказами, а саме розхідною накладною №ЕТ-0000206 від 29.01.2007 року

на придбання ОСОБА_9у ТОВ НВП «Електрон-Т»30 шт. ТЕН 112-10,5-8,5/1,0 Т220 і

податковою накладною від 25.01.2007р. №0100137; товарним чеком від 14.03.2007р.

на придбання комплектуючих; Актом ремонту обладнання від 14.03.2007р.,

складеного Волинською філією АТ «РОСС»14.03.2007р. на ремонт електропечей та

електрошафи та розхідною накладною №ЕТ-0001748 від 18.06.2007 року на придбання

ОСОБА_9у ТОВ НВП «Електрон-Т»30 шт. ТЕН 112-10,5-8,5/1,0 Т220  і 

податковою  накладною  від 07.06.2007р. №0600119,  підтверджується факт ремонту відповідачем та

монтажем спірного обладнання.

Також

відповідачем в підтвердження його права власності на спірне майно надано суду

апеляційної інстанції копії (оригінали оглянуті судом апеляційної інстанції в

присутності учасників судового процесу) паспорту на електропіч ротаційну для

випікання хлібобулочних виробів типу ЕРВХБ-33/380 заводський номер №021211-185;

паспорту на електропіч ротаційну для випікання хлібобулочних виробів типу

ЕРВХБ-33/380 заводський номер №021211-186; паспорту на електропіч ротаційну для

випікання хлібобулочних виробів типу ЕРВХБ-33/380 заводський номер №021211-187;

паспорту на шафу для вистою тістових заготовок типу ЭШРТЗ-2,7/220 заводський

номер №021222-534; паспорту на шафу для вистою тістових заготовок типу

ЭШРТЗ-2,7/220 заводський номер №021222-535; паспорту на шафу для вистою

тістових заготовок типу ЭШРТЗ-2,7/220 заводський номер №021222-536; паспорту на

тісто мішальну машину марки А2-ХТ2-Б заводський номер №779; паспорту П2-П.ПС

просіювача вертикального центробіжного П2-П «Піонер»заводський номер №941 та

паспорту тістодільної машини ХДФ-М2 №б/н.

З

огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що спірне обладнання є

власністю відповідача, набуте ним на законних підставах. Факт набуття права

власності відповідачем саме на це обладнання підтверджено належними доказами, а

саме: документами первинного бухгалтерського обліку та технічними паспортами на

це обладнання, що дає змогу ідентифікувати таке обладнання, придбане останнім у

підприємця ОСОБА_3.

Водночас

твердження позивача судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не

спростовують доводів відповідача та спростовуються наявними у справі доказами

та фактичними обставинами, а саме.

Як

вбачається з технічних паспортів на електропіч ротаційну для випікання

хлібобулочних виробів типу ЕРВХБ-33/380 та на шафу для вистою тістових

заготовок типу ЭШРТЗ-2,7/220. вказане обладнання випущено 22.02.2001 року та

21..02.2001 року відповідно і продано 12.03.2001 року.

Водночас

відповідно до розхідної накладної №010223-1 продажу обладнання ОСОБА_8.

Київською філією АТ «РОСС», печі ротаційні та електрошафи для вистою було

реалізовано 23.02.2001р., тобто до моменту продажу спірного майна.

Крім

цього в накладній №010223-1 від 23.02.2001р. не зазначено типу електрошаф та їх

заводський номер, щодо електропечей ротаційних, то останні визначені як Р-120

без зазначення їх номерів.

При

цьому аналіз тексту адвокатського запиту адвоката ОСОБА_4. від 06.06.2007р. №30

та відповіді Київської філії АТ «РОСС» на нього №02/07 від 07.06.2007р. дає

підстави стверджувати, що фактично такий запит філією не розглядався, оскільки

в запиті невірно зазначені типи печей ротаційних (ЕРШРП) та шаф розстійних

(ЕРШРШ), помилково вказаних в протоколі огляду речових доказів від 11.04.2007

року, при цьому у своїй відповіді філія підтверджує відпуск вказаного

обладнання ОСОБА_8. під титом ЕРШРП як для печей, так і для шаф, а як свідчать

фактичні дані щодо типу обладнання, АТ «РОСС»в 2001 році випускало шафи для

вистою тістових заготовок типу ЗШРТЗ-2,7/220, а електропечі ротаційні для

випікання хлібобулочних виробів типу ЕРВХБ-33/380.         

Судом

також з'ясовано, що до менту відчуження ОСОБА_2. приміщення хлібопекарні

ОСОБА_9., вказане приміщення знаходилося в оренді інших осіб.

Зокрема

відповідно до договору оренди від 20.05.2003р., вказане приміщення було

передано ОСОБА_2. в оренду підприємцю ОСОБА_12.

З

заяви підприємця ОСОБА_12., написаної за зверненням відповідача в присутності

адвоката ОСОБА_13., вбачається, що ОСОБА_12дійсно орендував приміщення пекарні

на підставі вказаного вище договору оренди, проте жодного обладнання та

інвентаря від ОСОБА_2. не приймав і відповідно не здавав.

Також

з листа підприємця ОСОБА_12. від 25.01.2008р., направленого на адресу

Львівського апеляційного господарського суду, вбачається, що подані позивачем

суду апеляційної інстанції акти приймання-передачі обладнання пекарського цеху

від 20.05.2003р. та від 31.05.2005р., підприємець ОСОБА_12. не підписував, крім

цього звертає увагу що договір оренди між ним та ОСОБА_14був підписаний з його

сторони, а підпис скріплений печаткою, тому й на Акті приймання-передачі

повинна була би бути його печатка.

Як вбачається з вказаних

актів, печатка підприємця ОСОБА_12. на них відсутня.

Крім

цього з вказаних актів, а так само з Актів приймання-передачі обладнання від

01.06.2005р. та від 25.12.2006р., підписаних ОСОБА_2. та підприємцем

ОСОБА_15про передачу останньому в оренду приміщення хлібопекарського цеху

згідно укладеного між ними договору оренди від 01.06.2005р., вбачається, що до

переліку майна, яке передається в оренду, включено спірне майно, індивідуально

визначено під марками та типами, дані про які надані відповідачем в процесі

розгляду справи в суді другої інстанції.

При

цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на викладене вище, а саме про те,

що заводські номера спірного обладнання позивачу стали відомі лише з протоколу

огляду речових доказів від 11.04.2007 року, складеного в процесі розгляду

цивільної справи №2-108 Маневицьким районним судом, а типи цього обладнання -

після надання відповідачем технічних паспортів суду апеляційної інстанції, а

тому вказані акти приймання-передачі не могли бути складені раніше, що не дає

підстави стверджувати про їх достовірність, а відтак такі акти не можуть бути

належними доказами у справі.

У

статті 33 ГПК України визначено правила розподілу тягаря доказування, згідно з

якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на

підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими

учасниками судового процесу.

Відповідно

до ст.34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають

значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні

бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись

іншими засобами доказування.

Однак

належних та беззаперечних доказів на підтвердження своїх позовних вимог, які б

підтверджували факт набуття права власності на спірне майно, позивачем надано

не було ні суду першої інстанції, ані апеляційному суду, з огляду на що

попередня судова інстанція необгрунтовано задоволила позовні вимоги.

З

огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу

слід задоволити, а оскаржуване рішення суду скасувати і прийняти нове рішення,

яким в позові відмовити.

На

підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103, 104, 105 ГПК України,

Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.          Апеляційну скаргу задоволити. Рішення

господарського суду Волинської області від 07.08.07р. у цій справі скасувати і

прийняти нове рішення. В позові ПП ОСОБА_2. до ПП ОСОБА_1. про повернення майна

в натурі або відшкодування його вартості на цю ж суму відмовити.

2.          Місцевому господарському суду видати

наказ про стягнення з ПП ОСОБА_2. (інд.код НОМЕР_1, проживає АДРЕСА_2) на

користь ПП ОСОБА_1. (інд.код НОМЕР_2, проживає АДРЕСА_3) 806 грн. державного

мита за розгляд справи в апеляційному порядку.

3.          Постанова суду набирає законної сили

з дня її прийняття і може бути оскаржена згідно ст.ст.107, 109 ГПК України.

4.          Справу повернути в місцевий

господарський суд.

Головуюча-суддя                                                                  

О.П. Дубник

суддя                                                                                        

П.Д.Скрутовський 

суддя                                                       

                                 Г.Г.Якімець

Постанова підписана

18.02.2008р.