Постанова

від 11.06.2008 по справі 5/64-71

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

№  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого

Кравчука

Г.А.,

суддів:

Мачульського

Г.М., Шаргала В.І.,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

фізичної

особи -підприємця ОСОБА_1

на

постанову

Львівського

апеляційного господарського суду від 13.02.2008 р. (а. с. 335-337)

у

справі

№

5/64-71

господарського

суду

Волинської

області

за

позовом

фізичної

особи -підприємця ОСОБА_1

до

фізичної

особи -підприємця ОСОБА_2

третя

особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні

позивача:

Товариство

з обмеженою відповідальністю "Маневицький завод продовольчих

товарів"

третя

особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні

відповідача:

фізична

особа -підприємець ОСОБА_5

про

повернення

майна на суму 149 395,92 грн. в натурі або відшкодування його вартості

в судовому засіданні взяли участь  представники:

позивача:

ОСОБА_3.,

дов. ВКК № 655079 від 02.06.2008 р.;

відповідача:

ОСОБА_4,

дов. ВКА № 236086 від 29.10.2007 р.;

третя

особа на стороні позивача:

- не

з'явились;

третя

особа на стороні відповідача:

- не

з'явились;

В С Т А Н О В И В:

У

липні 2007 р. фізична особа -підприємець ОСОБА_1 (далі -Підприємець ОСОБА_1.)

звернулась до господарського суду Волинської області з позовною заявою, у якій

просила зобов'язати фізичну особу -підприємця ОСОБА_2 (далі - Підприємець

ОСОБА_2.) повернути їй рухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а

саме -печі ротаційні марки ЕРШРП серії 021211 завод. № 185, 186 та 187 у

кількості 3 шт., шафи розстійні марки ЕРШРП серії 021222 завод. № 534, 535 та 536

у кількості 3 шт., тістомісильні машини у кількості 2 шт., просіювач

"Піонер" у кількості 1 шт. та діжеперекидач у кількості 1 шт. в

натурі, а у разу неможливості такого повернення -відшкодувати вартість

вказаного майна у сумі 149 395,92 грн.

Також

у позовній заяві Підприємець ОСОБА_1. без будь-якого обґрунтування просила

господарський суд Волинської області з метою забезпечення позову заборонити

Підприємцю ОСОБА_2. вчиняти будь-яки дії з відчуження, переміщення, знищення,

приховування майна, відносно якого виник спір, та дії з укладення правочинів з

третіми особами щодо зазначеного майна.

Ухвалою

господарського суду Волинської області від 23.07.2007 р. (суддя Слупко В.Л.)

клопотання Підприємця ОСОБА_1. про вжиття заходів до забезпечення позову

задоволено: Підприємцю ОСОБА_2. заборонено вчиняти будь-які дії щодо майна,

відносно якого виник спір. Ухвала прийнята з посиланням на ст. ст. 66 та 67

Господарського процесуального кодексу України та мотивована тим, що позовні

вимоги стосуються безпосередньо витребування майна, щодо якого Підприємець

ОСОБА_1. просить вжити заходи до забезпечення позову.

Постановою

Львівського апеляційного господарського суду від 13.02.2008 р. (колегія суддів:

Дубник О.П., Скрутовський П.Д., Якімець Г.Г., а. с. 335-337) ухвалу господарського

суду Волинської області від 23.07.2007 р. скасовано. Постанова мотивована тим,

що господарський суд Волинської області при прийнятті ухвали від 23.07.2007 р.

не навів жодних обставин, які мають місце у справі, котрі б утруднили або

зробили неможливим виконання рішення господарського суду, та, крім того, не

вказав конкретно, які дії забороняється вчиняти Підприємцю ОСОБА_2. відносно

майна, щодо якого виник спір.

Підприємець

ОСОБА_1. звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою,

у якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від

13.02.2008 р. (а. с. 335-337) скасувати та залишити в силі ухвалу

господарського суду Волинської області від 23.07.2007 р. Викладені у касаційній

скарзі вимоги Підприємець ОСОБА_1. обґрунтовує тим, що ухвала господарського

суду Волинської області від 23.07.2007 р. були прийнята у відповідності до ст.

66 Господарського процесуального кодексу України за наявності достатніх

підстав.

Підприємець

ОСОБА_2., Товариство з обмеженою відповідальністю "Маневицький завод

продовольчих товарів" та фізична особа -підприємець ОСОБА_5 не

скористались правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального

кодексу України, та відзивів на касаційну скаргу Підприємця ОСОБА_1. до Вищого

господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному

перегляду судового акту, який оскаржується.

У

судовому засіданні 04.06.2008 р. оголошувалась перерва до 11.06.2008 р.

Розглянувши

у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність

юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування

господарськими судами першої та другої інстанцій норм процесуального права при

прийнятті ухвали та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду

України вважає, що касаційна скарга Підприємця ОСОБА_1. не підлягає

задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно

до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за

заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї

ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову

допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких

заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського

суду.

Як

випливає зі змісту позовної заяви, позовні вимоги Підприємця ОСОБА_1. є

вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння. У такому

випадку обов'язковою умовою застосування заходів до забезпечення позову є

достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні

папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може

зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання

рішення господарського суду.

Між

тим, як вбачається з матеріалів справи, Підприємець ОСОБА_1. у клопотанні про

вжиття заходів до забезпечення позову не навела будь-яких доводів щодо того, що

майно, відносно якого виник спір, може зникнути, зменшитись за кількістю або

погіршитись за якістю на момент виконання рішення господарського суду.

Господарський

суд першої інстанції, виносячи ухвалу від 23.07.2007 р. про вжиття заходів до

забезпечення позову, також не навів жодних обставин, які б свідчили про те, що

майно, відносно якого виник спір, може зникнути, зменшитись за кількістю або

погіршитись за якістю на момент виконання рішення господарського суду, а

виходив лише з того, що позовні вимоги стосуються безпосередньо витребування

майна, щодо якого Підприємець ОСОБА_1. просить вжити заходи до забезпечення

позову.

Наведене

свідчить, що клопотання Підприємця ОСОБА_1. про вжиття заходів до забезпечення

позову та ухвала господарського суду Волинської області від 23.07.2007 р., якою

вказане клопотання було задоволено, не відповідають вимогам ст. 66

Господарського процесуального кодексу України.

Крім

того, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що приймаючи

на підставі ст. ст. 66 та 67 Господарського процесуального кодексу України

ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен

точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Проте місцевий

господарський суд вказаного не врахував та ухвалою від 23.07.2007 р. заборонив

Підприємцю ОСОБА_2. вчиняти будь-які дії щодо майна, відносно якого виник спір.

Беручи

до уваги викладене вище, колегія суддів Вищого господарського суду України

приходить до висновку, що господарський суд апеляційної інстанції обґрунтовано

скасував ухвалу господарського суду Волинської області від 23.07.2007 р., якою

було вжито заходи до забезпечення позову.

На

підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає,

що постанова Львівського апеляційного господарського суду від 13.02.2008 р. (а.

с. 335-337) ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх

обставин справи, відповідає нормам процесуального права, доводи касаційної

скарги Підприємця ОСОБА_1. не спростовують висновків господарського суду другої

інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись

ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та

11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий

господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну

скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову

Львівського апеляційного господарського суду від 13.02.2008 р. (а. с. 335-337)

у справі 5/64-71 господарського суду Волинської області -без змін.

Головуючий

суддя                                                      

Г.А. Кравчук

Суддя                                                                         

Г.М. Мачульський

Суддя                                                                          В.І.

Шаргало