Рішення

від 14.02.2008 по справі 7/23/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.08                                                                                       

Справа №  7/23/08

Суддя   Кутищева Н.С.

Позивач  Приватний

підприємець ОСОБА_1, м. Мелітополь, Запорізька область

Відповідач

Приватний

підприємець ОСОБА_2, м. Мелітополь, Запорізька область 

Суддя Кутіщева Н.С.

Представники:

Позивача       ОСОБА_3., дов.  № 24 від 14.01.2008р.

Відповідач    ОСОБА_4., № 125 від 17.01.2008р. 

Розглядається

позовна заява про стягнення з відповідача на користь позивача 83549грн.15коп.

заборгованості, яка складається з 6500 грн. 00 коп. основного боргу, 66277 грн.

50 коп.  суми 3% річних, 10771 грн. 65

коп. витрат  від  інфляції.

Позивач

обґрунтував свої вимоги обставинами викладеними в позовній заяві, як на

нормативне та документальне обґрунтування позовних вимог посилається на договір

позики № 22 від 21.03.2005р.,  ст. ст.

526, 536, 625 ЦК України 

Ухвалою

суду від 28.12.2007р. було порушено провадження по справі, розгляд призначено в

судовому засіданні на 23.01.2008р.  

Судове засідання відклалось до 14.02.2008р.

Представником

позивача надана заява про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просить

суд стягнути з відповідача  82240 грн. 10

коп. заборгованості, яка складається з 

5212 грн. 50 коп.  суми боргу,

64402 грн. 97 коп.  3 % річних, 11624

грн. 63 коп.  суми індексу інфляції.

Заява

подана згідно зі ст. 22 ГПК України, судом задоволена, спір розглядається в

сумі 82240 грн. 10 коп.

Згідно

ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними

їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав  і охоронюваних законом інтересів другої

сторони, вживати заходів до всебічного, повного  та об'єктивного дослідження всіх обставин

справи.

              Згідно ст. 33 ГПК України, кожна

сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу

своїх вимог і заперечень.

           Докази додаються сторонами та іншими

учасниками судового процесу.  

           Відповідач не визнав заявлені

позовні вимоги, просить суд відмовити в їх задоволенні, відповідач зазначає,

що  розрахунок  пред'явлених до стягнення сум є хибним та  не 

відповідає вимогам  закону,  зазначає, що сума  57375 грн. 36 коп.  відповідачем була сплачена позивачу помилково

(відзив долучено до матеріалів справи). 

За

усним клопотанням представників сторін судовий процес ведеться без застосування

засобів технічної фіксації.

Судовий

процес завершено 14.02.2008р. оголошенням  

вступної та резолютивної частини рішення. 

Розглянувши

матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін,  суд 

ВСТАНОВИВ:  

           21 березня  2005р. між ПП ОСОБА_1. (далі-позивач) та ПП

ОСОБА_2. (далі-відповідач) укладено договір позики № 22.

           Згідно  п. 1.1 договору позикодавець (позивач)

передає  позичальнику (відповідач) у

власність грошові  кошти в розмірі,

зазначеному в п. 2.1 договору, а 

позивальник зобов'язується повернути 

позикодавцю  ту ж саму грошову

суму  в строк, зазначений в п.3.4  договору.

Надання

суми позики підтверджується платіжними дорученнями № 21 від21.03.2005р. на

суму  52500,00 грн., № 26 від

23.03.2005р. на суму 45000,00 грн.  №

26/1 від 28.03.2005р. суму 40000,00 грн.

Згідно

з п. 3.4  договору, позика повертається

на протязі трьох  днів  по першій вимозі позикодавця, шляхом

перерахування в безготівковій формі на банківський рахунок  позикодавця або видачею  готівкою.

24.01.2006р.

позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про повернення суми

позики.

Сума

позики відповідачем повернута частково.

Згідно  зі ст. 

1046 ЦК України, за договором 

позики одна сторона (позикодавець) передає  у власність іншій стороні (позичальнику)

гроші або інші  речі,  визначені родовими ознаками, а позичальник

зобов'язується повернути позикодавцю ту ж саму 

грошову суму (суму позову) або рівну кількість речей того ж роду та

якості.

                Згідно ст. 173 ГК України,

господарським  визнається зобов'язання,

що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками)

відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу

якого, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний

вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру

на  користь іншого суб'єкта (виконати

роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або  утриматися 

від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі

кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

  Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти

господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати

господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових

актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання

-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

               Аналогічну норму містить ст. 526

ЦК України.

          Доказів сплати боргу (повернення

позики згідно умов договору)  відповідач

суду не надав.

           Таким чином, сума боргу відповідача

перед позивачем по договору позики від 21.03.2005р. складає 5212грн. 50коп.,

підтверджена матеріалами справи  та

підлягає задоволенню.

          Згідно зі ст. 762 ЦК України

користування майном є оплатним, за виключенням того випадку коли сторони прямо

домовились про безкоштовність користування. Але сторони договору суб'єкти

господарської діяльності, і відповідно метою діяльності позивача є отримання

прибутку, згідно ст. 1 Закону України „Про підприємництво".

          Тим самим існуючими нормами

законодавства передбачена можливість надання позики на оплатній основі і не має

прямої заборони законодавства здійснювати таку діяльність як надання позик

іншим особам на оплатній основі.           

      Надання суми позики відповідача

підтверджується платіжними дорученнями: №21 від 21.03.05р. сумою 52500,00

гривень, №26 від 23.03.05р. сумою 45 000,00 гривень, №26/1 від 28.03.05р. сумою

40 000 гривень. Всі зазначені суми направлені відповідачу з призначенням

платежу, - надання позики згідно угоди №22 від 21.03.05р. Помилкове зазначення

в платіжному дорученні №26/1 від 28.03.05р, - додатково до угоди №22 від 21

березня 2005 угоди, №23 від 28.03.05р. не змінює правової підстави надання

коштів, оскільки угода №23 від 28.03.05р. між сторонами не укладалась. Сума

коштів перерахованих позивачем відповідачу відповідає сумі встановленій

договором позики №22 від 21 березня 2005, - 137 500 гривень. Жодна з отриманих

відповідачем сум ним не була повернена, як зарахована помилково відповідно до

ст. 35 Закону України „Про платіжні системи та переказ грошів в Україні",

якою встановлено, що неналежний отримувач зобов'язаний протягом трьох робочих

днів від дати надходження повідомлення банку-порушника про здійснення

помилкового, (як стверджує відповідач) переказу ініціювати переказ

еквівалентної суми коштів банку-порушнику, за умови отримання повідомлення

цього банку про здійсненні помилкового переказу. Таким чином, про стягнення  5212 грн. 50 коп.  боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.                                  

Згідно

з п. 2.2 договору,  користування позикою

є платним. Відсотки по договору 

встановлені в розмірі  3% від суми  позики, зазначеної в п. 2.1 договору, за

кожен місяць.

Згідно

з п.  2.3 

договору, проценти  нараховуються

за кожен місяць до  моменту повернення

позики в розмірі, вказаному  в п.

2.2  договору, та  сплачуються разово,  одночасно з поверненням суми позики в

безготівковий формі шляхом перерахування на банківський рахунок  позикодавця.           

Сума

3 %  складає  65402 грн. 97 коп., пред'явлена  позивачем обґрунтовано та підлягає

задоволенню.

        Відповідно до ст. 625 ЦК України,

боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора

зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції

за весь час прострочення, а також; три проценти річних від простроченої суми,

якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

           Сума індексу інфляції складає 11624

грн. 63 коп., пред'явлені до стягнення обґрунтовано та підлягають

задоволенню. 

          Грошові кошти, які перераховувались

позивачем відповідачу були власними коштами позивача, отриманими ним в

результаті господарської діяльності, а не коштами залученими ним від інших осіб

(як стверджує відповідач). Таким чином, посилання відповідача на порушення

позивачем ст. 34 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання

ринків фінансових послуг" є безпідставним і судом до уваги не приймається.

           Надання позики за рахунок власних

коштів не потребує ліцензування. Окрім того, зазначена операція була одинична,

а не систематичною діяльністю позивача - в 2005р., іншим особам  позики позивачем не надавались.

       З урахуванням вищевикладеного, позовні

вимоги підлягають частковому задоволенню. В решті  позову 

провадження по справі слід припинити, на підставі  п. 4 ст. 80 ГПК України, поскільки позивач, згідно

зі ст. 22 ГПК України, відмовився до розгляду справи по суті, від стягнення

суми боргу в розмірі 1287,50 грн., так як 

дана  сума  позики була повернута відповідачем.

          Судові витрати, в частині задоволених

вимог,  згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК

України,  слід  покласти на відповідача, так як з його вини

спір доведено до судового розгляду.

      На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 173, 193 ГК України, ст. 526,

625, 762 ЦК України,  ст. ст. 3, 22, 28,

33,  44, 

49, п. 4 ст. 80 , ст.ст. 82, 84, 85 ГПК України, суд:                                                                           

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити

частково.

    Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2,

АДРЕСА_1(НОМЕР_1 в АБ АвтоЗаЗбанк, код НОМЕР_2, МФО 313281) на користь

Приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_2 (п/р НОМЕР_3 відділення ПІБ в м.

Мелітополь, МФО 313043, код 

НОМЕР_4)  5212 грн. 50 коп. боргу,

65402 грн. 97 коп. суми 3%,  11624 грн.

63 коп.   суми індексу інфляції,  835 грн. 50коп. державного мита, 118 (сто

вісімнадцять) грн. 00 коп. оплати інформаційно-технічних послуг по забезпеченню

судового процесу.

            Видати наказ. 

 В решті 

позову провадження по справі припинити.

             Рішення вступає в законну силу

через 10 днів з дня його підписання.

 Дата підписання рішення суду “22” лютого

2008р.                      

          Суддя                                                                            

Н.С. Кутіщева