Постанова

від 08.04.2008 по справі 22-21-19/222-04-7092

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

22-21-19/222-04-7092

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Справа

          Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                    Картере В.І.

суддів:                              Жекова В.І., Пироговського В.Т.

при секретарі судового засідання –Лисіній О.В.,

за участю представників:

від ТОВ “Науково-Інженерний Центр “Інфомир” - Кротов С.В.

від ВАТ “Азот” - Авраменко С.В., Кравцова Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-Інженерний Центр “Інфомир”

на рішення господарського суду Одеської області від 16.01.2008р.

по справі № 22-21-19/222-04-7092

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Азот”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-Інженерний Центр “Інфомир”

про визнання недійсним договору і зобов'язання повернути майно

та

за зустрічним позовом ТОВ “Науково-Інженерний Центр “Інфомир”

до ВАТ “Азот”

про витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

          У жовтні 2004 року Відкрите акціонерне товариство “Азот” звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до ТОВ “Науково-Інженерний Центр “Інфомир”, в якому просило визнати недійсним договір купівлі-продажу № 16-93 від 10.03.1993 року, укладений між Державним підприємством Черкаське Виробниче об'єднання “Азот” (правонаступником якого є ВАТ “Азот”) та Малим підприємством “Науково-Інженерний Центр “Інфомир” (правонаступником якого є ТОВ “Науково-Інженерний Центр “Інфомир”) та зобов'язати ТОВ “Науково-Інженерний Центр “Інфомир” повернути ВАТ “Азот” цистерни, отримані за вказаним договором.

          Обґрунтовуючи позовні вимоги ВАТ “Азот” стверджувало про збитковість даної угоди та з посиланням на приписи ст.50 ЦК УРСР просило визнати спірну угоду недійсною, як таку що укладена всупереч цілям діяльності підприємства.

          В ході розгляду справи позивач уточнював обґрунтування заявлених позовних вимог щодо збитковості спірної угоди та номерів цистерн, які були предметом купівлі-продажу за цією угодою.

          Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач - ТОВ “Науково-Інженерний Центр “Інфомир”, пред'явило до позивача зустрічний позов, в якому просило витребувати з чужого незаконного володіння майно, яке було ним придбане за спірною угодою, посилаючись на безпідставність утримання цього майна.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 05.08.2005 року (суддя Зеленов Г.М.) в первісному позові відмовлено, а зустрічний позов - задоволено.

          Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.02.2007 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано, первісний позов задоволений частково, визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу № 16-93 від 10.03.1993 року та стягнуто з первісного позивача на користь відповідача 164'325,73 грн. вартості цистерн одержаних за спірним договором, а в частині вимог первісного позивача про зобов'язання відповідача повернути цистерни та в зустрічному позові - відмовлено.

          Постановою Вищого господарського суду України від 27.06.2007р., постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.02.2007 року скасовано, рішення господарського суду Одеської області від 05.08.2005 року - залишено без змін.

          24.12.2007р. ВАТ “Азот” подало заяву до місцевого господарського суду про перегляд рішення господарського суду Одеської області від 05.08.2005р. за нововиявленими обставинами, в якій просило рішення господарського суду Одеської області від 05.08.2005р. скасувати та прийняте нове, яким первісний позов ВАТ “Азот” - задовольнити.

          В обґрунтування заяви, ВАТ “Азот” посилається на те, що ДП Черкаське виробниче об'єднання “Азот” (правонаступником якого є ВАТ “Азот”), на момент укладання спірного договору було державним підприємством, а тому у відповідності до чинного на момент укладання спірної угоди «Положення про порядок відчуження від держави засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за державним підприємством», затвердженого наказом Голови Фонду державного майна України від 02.12.1992р. №530, рішення про реалізацію основних фондів вказаного підприємства, вартістю понад 1500 тис. карб., повинен був приймати Фонд державного майна України.

          Нововиявленою обставиною за ствердженням ВАТ “Азот” є той факт, що Фонд державного майна України не надавав погодження ДП Черкаське виробниче об'єднання “Азот” на реалізацію залізничних цистерн, що були предметом спірної угоди, про що ВАТ "Азот" дізналося 14.12.2007р., після відповідного листа Фонду державного майна України.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 16.01.2008р. (суддя Торчинська Л.О.) заяву ВАТ “Азот” про перегляд судового рішення від 05.08.2005р. за нововиявленими обставинами по даній справі - задоволено, рішення господарського суду Одеської області від 05.08.2005р. - скасовано, первісний позов ВАТ “Азот” - задоволено: Визнано недійсним з моменту укладення договір №16-93 від 10.03.1993р. та зобов'язано відповідача повернути позивачу цистерни, що були предметом спірної угоди.

          Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ “Науково-Інженерний Центр “Інфомир” подало апеляційну скаргу із додатковими поясненнями, в яких посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та принципів судового діловодства, просить рішення господарського суду Одеської області від 16.01.2008р. - скасувати, а рішення господарського суду Одеської області від 05.08.2005р. - залишити без змін.

          Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт стверджує про порушення порядку і строків подання заяви про перегляд судового рішення по даній справі, а також про відсутність в даному випадку по справі будь-яких обставин, що є нововиявленими у розумінні ст.112 ГПК України.

          Також, апелянт наполягає на тому, що судом першої інстанції допущені порушення норм процесуального права та принципів судового діловодства, які виразилися у здійсненні провадження по даній справі одночасно двома суддями, неналежному повідомлені про час та місце судового засідання, не здійсненні технічної фіксації судового процесу.

          ВАТ “Азот” надало відзив на апеляційну скаргу ТОВ “Науково-Інженерний Центр “Інфомир”, в якому стверджуючи про відповідність оскаржуваного судового рішення нормам чинного законодавства України та обставинам справи, просить рішення господарського суду Одеської області від 16.01.2008р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

          Заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених в ній фактичних обставин правильність застосування господарським судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного:

          Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, що в даному випадку стосується заяви про перегляд судового рішення по справі.

          Приймаючи рішення за заявою про перегляд рішення господарського суду Одеської області від 05.08.2005р. за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права.

          Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, місцевий господарський суд, всупереч приписів ст. 81-1 ГПК України, не здійснив фіксування судового процесу з допомогою звукозаписуючого технічного засобу не зважаючи на наявність по справі відповідної вимоги.

          Також, суд першої інстанції розглянув справу за відсутності ТОВ “Науково-Інженерний Центр “Інфомир”, не повідомленого належним чином про час та місце засідання суду, що у відповідності до приписів ст. 104 ГПК України є підставою скасування судового рішення в будь-якому випадку.

          Отже, посилання апелянта на порушення місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального права є обґрунтованими.

          Разом з тим, із доводами апеляційної скарги щодо відсутності в даному випадку по справі будь-яких обставин, що є нововиявленими у розумінні ст.112 ГПК України, апеляційний господарський суд не погоджується із огляду на таке:

          Як вбачається з матеріалів справи 10 березня 1993 року між Державним підприємством "Черкаське виробниче об'єднання „Азот”" (продавець) і Малим підприємством "Науково-інженерний центр „Інфомир”" (покупець) укладений договір №16-93, предметом якого є зобов'язання продавця поставити, а покупця прийняти і оплатити 20 (двадцять) нержавіючих залізничних цистерн, в/п 120 тон для перевезення суперфосфатної кислоти.

          Умовами цього договору встановлено, що загальна сума договору складає 7680000 руб., в т.ч. ПДВ 20% (п.1.2. договору); залізничні цистерни передаються продавцем покупцю по акту прийому-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін (п.3.1. договору); покупець здійснює 100% передплату на р/рахунок продавця.

          У розділі 8-му цього договору встановлено, що договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань; строк дії договору до 31.12.1993р.; у разі невиконання сторонами обов'язків згідно цього договору, строк його дії пролонгується за взаємною згодою сторін.

          18 березня 1993 року ДП ЧВО „Азот” виставлений рахунок №1847 на оплату 20 штук залізничних цистерн для перевезення суперфосфатної кислоти в сумі 7680000 руб., в т.ч. ПДВ 1280000 руб., а 05 квітня 1993 року цей рахунок оплачений МП НІЦ „Інфомир”, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №61.

          Також, у матеріалах справи наявний Акт прийому-передачі залізничних цистерн для перевезення суперфосфатної кислоти з балансу Черкаського ВАТ „Азот” Малому приватному підприємству НІЦ „Інфомир” від 22.02.1996р. Згідно з цим актом, начальником транспортної служби рухомого складу ВАТ „Азот” та начальником транспортної служби і складського господарства Черкаської філії фірми „Інфоазот” здійснений внутрішній огляд ходової і візуальний огляд котлів залізничних цистерн виробництва Франції з нержавіючими котлами в кількості 20-ти штук, які надані для пред'явлення за №№57963605; 57963514; 57963332; 57963914; 57963782; 57964074; 57963019; 57962458; 57963541; 57963027; 57963209; 57962888; 57963761; 57963217; 57963530; 57963464; 57963878; 57962565; 57963738; 57962730. Цей акт підписаний начальником транспортної служби рухомого складу ВАТ „Азот” Лясовим Л.І. та начальником транспортної служби і складського господарства Черкаської філії фірми „Інфоазот” Баронецьким В.Л.

          Означеними особами підписаний також і акт прийому-передачі залізничних цистерн для перевезення суперфосфатної кислоти з балансу ВАТ „Азот” МПП „НІЦ „Інфомир” від 18.09.1996р., згідно з яким, замість цистерн за №57963782 і №57963541 по акту від 22 лютого 1996р. з балансу ЧВО „Азот” передані цистерни за №57962375 і №57962854.

          Таким чином, наявні у матеріалах справи акти прийому-передачі від 22.02.1996р. та від 18.09.1996р. свідчать про те, що 20 штук залізничних цистерн для перевезення суперфосфатної кислоти передані ВАТ „Азот” Черкаській філії фірма „Інфоазот”.

          Цей факт підтверджується також наявними у матеріалах справи дорожньою відомістю, квитанціями про приймання вантажу для перевезення, та листуванням Фірми „Інфоазот” з Чорноморською регіональною митницею, які свідчать про експлуатацію означених в актах прийому-передачі цистерн саме Фірмою „Інфоазот” (т.1, а.с.130-137).

          Згідно з довідкою НІЦ „Інфомир” від 01.03.2001р. вих.№315/01-01-01, Фірма „Інфоазот” створена МПП „НІЦ „Інфомир” і є дочірнім підприємством МПП „НІЦ „Інфомир”. За дорученням МПП „НІЦ „Інфомир” фірма „Інфоазот” провела прийом 20-ти нержавіючих 120 тонних цистерн для перевезення СФК від ВАТ „Азот” по актам прийому-передачі від 22.02.1996р. та від 18.09.1996р. (т.1, а.с.80).

          Згідно із наявним у матеріалах справи Статутом ТОВ „НІЦ „Інфомир”, останнє являється повним правонаступником МПП „НІЦ Інфомир” (т.1, а.с.55-63).

          В свою чергу наявні у матеріалах справи Статути ЧВО „Азот” та ВАТ «Азот», а також відповідні накази і розпорядження органів виконавчої влади свідчать про те, що правонаступником ЧВО „Азот” являється ВАТ „Азот”, при цьому із Статуту ЧВО „Азот” вбачається, що на момент укладання спірної угоди продавець - ЧВО „Азот” було державним підприємством, а державне майно, що знаходилося на його балансі (зокрема і цистерни для перевезення суперфосфатної кислоти) належало йому на праві повного господарського відання.

          Відповідно до ч.1 ст.10 Закону УРСР „Про підприємства в Українській РСР” від 27.03.1991р. №887-XII, із змінами, внесеними Законом №2544-12 від 07.07.1992, відчуження від держави засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за державним підприємством, здійснюється виключно на конкурентних засадах (через біржі, за конкурсом, на аукціонах) у порядку, що визначається Фондом державного майна України.

          Згідно із п.1.3. Статуту ЧВО „Азот” вказане підприємство здійснювало свою діяльність у відповідності із Законом „Про підприємства в Українській РСР” і іншими законами України, а у випадках, передбачених ними, - також рішеннями уряду України, іншими нормативними актами, наказами і вказівками Держхімпрому України і даним Статутом.

          «Положенням про порядок відчуження засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за державним підприємством», затвердженим наказом Голови Фонду державного майна України від 02.12.1992р. №530, передбачалося, що у разі відчуження основних фондів підприємства шляхом продажу, рішення про це приймається Фондом державного майна України або безпосередньо підприємством залежно від балансової вартості основних фондів (після індексації) та дати виготовлення. Зокрема, щодо основних фондів вартістю понад 1500 тис. крб. (незалежно від дати виготовлення) – Фондом державного майна України.

          Слід зазначити, що відсутність реєстрації наказу Голови Фонду державного майна України від 02.12.1992р. №530 в Міністерстві юстиції України в даному випадку не означає нелегітимність затвердженого ним положення з огляду на таке:

          03.10.1992р. прийнято Указ Президента України “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади”, відповідно до якого Кабінету Міністрів України було постановлено затвердити до 1 грудня 1992 року Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи та інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

          Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер було затверджено постановою Кабінету міністрів України від 28.12.1992р. під №731.

          Наказ Голови Фонду державного майна України №530 “Про порядок відчуження від держави засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за державним підприємством ” було видано 02.12.1992р.

          Таким чином, Наказ фонду державного майна України №530 було прийнято до того, як було затверджено Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, відповідно до п.15 якого, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, органи господарського управління і контролю направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування, а тому норми Положення щодо обов'язковості державної реєстрації нормативно-правових актів не можуть бути розповсюджені на Наказ фонду державного майна України №530 від 02.12.1992р .

          Як вбачається із матеріалів справи вартість основних фондів ЧВО «Азот», що були відчужені за спірною угодою, значно перебільшує суму 1500 тис крб.

          Відтак, в даному випадку рішення про продаж цих основних фондів, закріплених за державним підприємством ЧВО "Азот" на праві повного господарського відання, виходячи з їх вартості, зазначеної в інвентарних картках обліку основних засобів за лютий 1992р., мав право приймати виключно власник цього майна - держава в особі Фонду державного майна України.

          Втім, з наявних у справі матеріалів на момент прийняття господарським судом Одеської області рішення по справі від 05.08.05р. не вбачалося тієї обставини, що Фондом державного майна України не приймалося рішення щодо відчуження основних фондів ЧВО «Азот», які були предметом спірної угоди.

          Також, на момент прийняття вказаного судового рішення дана обставина не була відома сторонам по справі.

          Фактично про наявність даної обставини достовірно стало відомо після надання відповідної інформації Фондом державного майна України в листі від 07.12.2007р. вих №10-28-19569.

          Вказаний лист по даній справі є єдиним належним доказом в розумінні ст. 34 ГПК України, що підтверджує факт відсутності рішення Фонду державного майна України про продаж основних фондів ЧВО «Азот» за спірною угодою.

          Зазначена обставина, на думку апеляційного господарського суду, є нововиявленою в розумінні ст. 112 ГПК України, оскільки вона має істотне значення для справи і не могла бути відомою ні місцевому господарському суду, на момент вирішення спору, ні ВАТ «Азот» до моменту отримання листа компетентного органу, яким в даному випадку є Фонд державного майна України.

          Висновок апеляційного господарського суду щодо істотного значення вказаної обставини для вирішення спору ґрунтується на тому, що відсутність рішення Фонду державного майна України про продаж основних фондів ЧВО «Азот», що були предметом спірної угоди, свідчить про недотримання вимог чинних на момент укладання спірної угоди актів законодавства, якими було врегульовано порядок такого відчуження державного майна, а саме наведеного вище «Положення про порядок відчуження засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за державним підприємством», згідно з приписами якого у державного підприємства було відсутнє право продажу основних фондів вартістю вище 1500 тис. крб. без відповідного рішення Фонду державного майна України.

          Недотримання під час укладання спірної угоди приписів законодавства у відповідності до положень ст. 48 ЦК УРСР, чинного на моменту укладання угоди, було підставою для визнання цієї угоди недійсною.

          Відповідно до п. 3.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 03.12.1999р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" недійсні угоди, як правило, не породжують для сторін прав та обов'язків, тому до вимог про визнання недійсними таких угод строки позовної давності не застосовуються.

          Наведене вище спростовує ствердження апелянта про порушення по даній справі порядку та строків звернення із заявою про перегляд рішення господарського суду Одеської області від 05.08.2005р. за нововиявленими обставинами.

          Згідно з вимогами п.1 ст.83 ГПК України якщо у вирішенні спору буде встановлено, що зміст договору суперечить чинному законодавству, то господарський суд повинен з власної ініціативи визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині, що не було враховано місцевим господарським судом при розгляді заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

          Згідно із приписами ст. 48 ЦК УРСР слід визнати недійсним договір купівлі-продажу № 16-93 від 10.03.1993 року, укладений між Державним підприємством Черкаське Виробниче об'єднання “Азот” (правонаступником якого є ВАТ “Азот”) та Малим підприємством “Науково-Інженерний Центр “Інфомир” (правонаступником якого є ТОВ “Науково-Інженерний Центр “Інфомир”) та застосувати двосторонню реституцію. При цьому слід виходити з того, що цистерни, які є предметом вказаної угоди фактично знаходяться у позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для зобов'язання відповідача повернути ці цистерни позивачу.

          Що стосується повернення сплачених відповідачем по вказаній угоді грошових коштів, то еквівалент сплаченої по спірній угоді суми, розрахований з урахуванням положень Указу Президента України від 25 серпня 1996р. №762/96 «Про грошову реформу в Україні» та у відповідності з "Рекомендаціями щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" наданими у листі Верховного Суду України від 3 квітня №62/97 складає 219 539,18 грн. Вказану суму слід стягнути з позивача на користь відповідача в порядку реституції внаслідок визнання недійсною спірної угоди.

          Також, з огляду на наведене вище зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають, як необґрунтовані.

          Враховуючи викладене, підлягає скасуванню рішення господарського суду Одеської області по даній справі від 16.01.2008р. у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріально права та порушенням норм процесуального права.

          Водночас слід скасувати за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Одеської області по даній справі від 05.08.2005р. та прийняти нове рішення по справі про задоволення первісного позову, із застосуванням двосторонньої реституції та відмову у задоволенні зустрічного позову.

          Керуючись ст.ст. 77, 85, 99, 101-105, 112, 114 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-Інженерний Центр “Інфомир” задовольнити частково.

          Рішення господарського суду Одеської області 16.01.2008р. по даній справі скасувати.

          Заяву Відкритого акціонерного товариства “Азот” про перегляд рішення господарського суду Одеської області від 05.08.2005р. за нововиявленими обставинами задовольнити.

          Рішення господарського суду Одеської області від 05.08.05р. по даній справі скасувати.

          Позов задовольнити:

          Визнати недійсним договір купівлі-продажу № 16-93 від 10.03.1993 року, укладений між Державним підприємством Черкаське Виробниче об'єднання “Азот” (правонаступником якого є ВАТ “Азот”) та Малим підприємством “Науково-Інженерний Центр “Інфомир” (правонаступником якого є ТОВ “Науково-Інженерний Центр “Інфомир”).

          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Азот” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-Інженерний Центр “Інфомир” 219 539,18 грн.

          В задоволені зустрічного позову відмовити.

          Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

          Головуючий суддя:                                                            В.І. Картере

          Судді:                                                                                          В.І. Жеков

                                                                                                    В.Т. Пироговський