Постанова

від 08.04.2008 по справі 29/190-07-4160

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

29/190-07-4160

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Справа

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                    Картере В.І.

суддів:                              Жекова В.І., Пироговського В.Т.

при секретарі судового засідання –Лисіній О.В.,

за участю представників:

від Приватного підприємства “ЮРУС ПАК” - Ковальський В.Є.

від Приватного підприємства “Ареал” - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства “ЮРУС ПАК”

на ухвалу господарського суду Одеської області від 25.01.2008р. про розстрочення виконання рішення господарського суду Одеської області від 30.07.2007р.

по справі № 29/190-07-4160

за позовом Приватного підприємства “ЮРУС ПАК”

до Приватного підприємства “Ареал”

про стягнення 73631,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

          17.05.2007р. ПП “ЮРУС ПАК” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом, в якому просило стягнути з ПП “Ареал” суму у розмірі 73631,03 грн., яка складається із основного боргу в розмірі 62746,60 грн., суми збитків від інфляції у розмірі 617,70 грн., 3% річних в розмірі 1069,41 грн., пені в розмірі 6059,99 грн. та 3137,33 грн. штрафу.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 30.07.2007р. (суддя Аленін О.Ю.) позовні вимоги ПП “ЮРУС ПАК” задоволено у повному обсязі. Наказ про примусове виконання рішення видано 10.08.2007р.

          17.01.2008р. ПП “Ареал” звернулось до господарського суду Одеської області з заявою про розстрочення виконання судового рішення згідно графіку, наданого відповідачем.

          Заяву про розстрочення виконання судового рішення відповідач обґрунтовує накладенням арешту на усі активи й засоби виробництва ПП “Ареал” та наявністю дебіторської заборгованості за відвантажений виноробний товар у розмірі 537241,02грн.

          Також, ПП “Ареал” посилається на те, що у нього достатньо виноробної продукції на складах, вартість якої складає 1'546'575,00 грн., що дозволяє привести розрахунок з позивачем, але її реалізація ускладнена забороною експорту до Росії, а тому, як зазначає відповідач, він позбавлений можливості виконати рішення суду.

          Крім того, ПП “Ареал” стверджує, що негайне виконання судового рішення господарського суду Одеської області від 30.07.2007р., яке полягає в примусовій реалізації засобів виробництва, призведе його до скрутного фінансового становища, глибокої та тривалої неплатоспроможності, скороченню робочих місць та банкрутства підприємства.

          Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.01.2008р. (суддя Аленін О.Ю.) заяву про розстрочення виконання судового рішення задоволено повністю, виконання рішення господарського суду Одеської області від 30.07.2007р. по даній справі розстрочено відповідно до графіку погашення кредиторської заборгованості, наданого відповідачем.

          Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ПП “ЮРУС ПАК” подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права та не повне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить оскаржувану ухвалу суду першої інстанції  скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні заяви про розстрочення виконання судового рішення.

          Зокрема апелянт зауважує на тому, що суд першої інстанції не з'ясував фактичного фінансового становища сторін, а лише прийняв пояснення відповідача, не підтверджені належними доказами.

          При цьому, на думку апелянта ситуація, що склалася у відповідача, не є винятковим випадком в розумінні ст.121 ГПК України, а відтак правові підстави для розстрочення боргу відсутні.

          Також, апелянт стверджує, що він не був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

          В судовому засіданні 08.04.2008р., представник позивача надав додаткові докази, а саме - акти звірок взаємних розрахунків між ПП “Дунапак” та ПП “Крафт-Пак” станом на 31.03.2008р. та довідку щодо останніх надходжень на рахунок позивача грошових коштів від відповідача.

          Заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених в ній фактичних обставин правильність застосування господарським судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали норм процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

          У відповідності до приписів ст.121 ГПК України господарський суд, який видав виконавчий документ може за заявою сторони розстрочити виконання судового рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. При цьому, відповідно до вказаної норми ГПК України, застосування такого заходу можливе лише у виняткових випадках, залежно від обставин справи.

          Згідно п.2 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 12.09.1996р. “Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

          Всупереч наведеним вище приписам ГПК України та Роз'ясненням Вищого господарського суду України, суд першої інстанції розглядаючи заяву ПП “Ареал”, не врахував фінансовий стан позивача, а також надав помилкову оцінку фінансовому становищу відповідача.

          Зокрема, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви відповідача про розстрочку виконання рішення виходячи з того, що за поясненням відповідача на його підприємстві склалося тяжке фінансове становище у зв'язку з накладенням арешту на усі активи й засоби виробництва, ринкова вартість яких у десятки разів перевищує суму боргу.

          Однак, ніяких доказів на підтвердження вказаних обставин відповідачем, всупереч приписів ст.33 ГПК України, надано не було.

          При цьому, наявність у відповідача активів, вартість яких в десятки разів перевищує суму боргу, навпаки свідчить про відсутність обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим.

          Також, суд першої інстанції погодився із ствердженням відповідача, що наявність у нього дебіторської заборгованості у розмірі 537241,02 грн. та виноробної продукції на складах, вартість якої складає 1546572 грн. є доказом скрутного фінансового становища відповідача, яке в даному випадку зумовлює застосування розстрочки.

          Втім, з таким висновком місцевого господарського суду не погоджується апеляційний господарський суд з огляду на те, що вказані обставини навпаки свідчать про можливість виконання судового рішення про стягнення заборгованості у розмірі, що є значно меншою, ніж вартість наявних у відповідача активів.

          Крім цього, з матеріалів справи вбачається наявність кредиторської заборгованості позивача перед іншими контрагентами, яка згідно наданих у судовому засіданні актів звірок взаємних розрахунків між позивачем та ПП “Дунапак” і ПП “Крафт-Пак” станом на 31.03.2008р. становить 578 889, 35 грн.

          Таким чином, місцевий господарський суд виносячи оскаржену ухвалу, всупереч приписів ст.121 ГПК України, не врахував матеріальні інтереси і фінансовий стан позивача, а також достатньо тривалий час невиконання судового рішення, що безперечно негативно впливає на фінансовий стан позивача.

          Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд в даному випадку не вбачає правових підстав для здійснення розстрочення виконання рішення господарського суду Одеської області від 30.07.2007р. по справі №29/190-07-4160.

          Разом з наведеним слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів належного повідомлення сторін про час та місце судового розгляду заяви відповідача про розстрочку виконання рішення господарського суду Одеської області від 30.07.2007р., що є порушенням прав сторін, гарантованих їм ст. 22 ГПК України і в свою чергу, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду у відповідності до п.1 ч.1 ст. 104 ГПК України.

          Виходячи з викладеного, оскаржене судове рішення слід скасувати у зв'язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та порушенням норм процесуального права, а у задоволені заяви про розстрочення виконання судового рішення - відмовити.

          Керуючись ст.ст. 77, 85, 99, 101-106, 121 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу ПП ”ЮРУС ПАК” - задовольнити.

          Ухвалу господарського суду Одеської області від 25.01.2008р. по справі №29/190-07-4160 - скасувати.

          У задоволенні заяви ПП “Ареал” про розстрочку виконання рішення господарського суду Одеської області від 30.07.2007р. по справі №29/190-07-4160 - відмовити.

          Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

          Головуючий суддя:                                                            В.І. Картере

          Судді:                                                                                          В.І. Жеков

                                                                                                    В.Т. Пироговський