Постанова

від 01.04.2008 по справі 240/11-06/14/8

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

240/11-06/14/8

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 01 квітня 2008 р.                                                                                    № 240/11-06/14/8  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Тетерів", смт Іванків Іванківського району Київської області,

на рішення господарського суду Київської області від 23.10.2007

та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.01.2008

зі справи № 240/11-06/14/8

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство Медіа Ска" (далі –Рекламне агентство), м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Тетерів" (далі –Товариство)

про стягнення 238 740,10 грн.,

за участю представників сторін:

позивача –Цвєткова Г.О.,

відповідача –Бойчука Д.Л.,

ВСТАНОВИВ:

Рекламне агентство звернулося до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Товариства 233 300 грн. боргу, 4 262 грн. інфляційних втрат та 3 % річних у сумі 1 178,10 грн., а всього 238 740,10 грн.

Справа неодноразово розглядалася господарськими судами.

Рішенням господарського суду Київської області від 23.10.2007 (суддя Чорна Л.В.), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.01.2008 (колегія суддів у складі: Мазур Л.М. –головуючий суддя, судді Андрейцева Г.М., Жук Г.А.), позов задоволено. Прийняті судові рішення мотивовано невиконанням відповідачем договірних зобов'язань з оплати одержаних послуг.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Рекламне агентство подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу – без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення місцевим та апеляційним господарськими судами обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- 07.02.2006 Рекламним агентством (виконавець) та Товариством (замовник) укладено договір про надання рекламних послуг № 07.02.06 (далі –Договір), згідно з умовами якого виконавець зобов'язався надати замовнику послуги з розміщення реклами, а замовник зобов'язався передати виконавцю необхідні для реклами матеріали, прийняти та оплатити послуги в порядку, встановленому Договором;

- згідно з пунктом 2.1 Договору виконавець надає замовнику послуги з розміщення реклами, а замовник зобов'язується передати виконавцю рекламу, прийняти та оплатити послуги в порядку, передбаченому Договором;

- відповідно до пункту 3.1 Договору замовник зобов'язується передати виконавцю вихідні матеріали для реклами не пізніше 5 днів з моменту підписання Договору згідно з положеннями додатку;     

- пунктом 4.1 Договору передбачено, що замовник зобов'язаний забезпечити відповідність реклами та її носіїв чинним технічним умовам та технічним вимогам виконавця;   

- згідно з пунктом 5.1 Договору виконавець зобов'язався погоджувати всі макети продукції, зміст і хронометраж відеороликів, зазначених у додатку;

- відповідно до пункту 6.2 Договору замовник зобов'язався оплатити послуги виконавця в два етапи: 1 етап –50 % у строк не пізніше семи банківських днів з моменту підписання договору; 2 етап –50 % після виконання виконавцем повного переліку робіт згідно з Договором та підписання замовником відповідних актів;

- згідно з пунктом 7.2 Договору у випадку невиконання (неналежного виконання) виконавцем своїх зобов'язань (розміщення та трансляції реклами в перекрученому вигляді, нерозміщення реклами в ефірі з вини останнього) виконавець зобов'язаний у 15-денний термін з дня отримання відповідної письмової претензії замовника виправити подібні порушення шляхом розміщення відповідної реклами в ефірі на каналах "Студія 1+1" або "ТЕТ" належним чином в аналогічний час;

- згідно з додатком № 1 до Договору Рекламне агентство зобов'язалося розробити та нанести рекламу ТМ "Бондарев" на флаєри, вкладені до упаковок СD-дисків, нанести логотип "Бондарев" на СD-диски в кількості 10 000 примірників, розмістити на певних умовах рекламні ролики на телевізійних каналах "Студія 1+1" і "ТЕТ";

- згідно з пунктом 6.3 Договору загальна вартість послуг становить 313 300 грн.;

- узгодження макетів, змісту та хронометражу роликів здійснювалось шляхом електронного листування, яке містить, у тому числі, й підтвердження отримання Товариством електронних листів позивача та відповіді Товариства на них, що відповідає звичайній практиці рекламних агентств (т. 1, а.с. 24, 30-41, 56-61);

- позивачем на виконання умов Договору виготовлено 10 000 флаєрів та передано їх Товариству за актом прийому-передачі від 15.04.2006 (т. 1, а.с. 149);

- вкладення флаєрів до упаковок СD-дисків та нанесення логотипу "Бондарев" на СD-диски Рекламним агентством не було здійснено внаслідок невиконання Товариством договірних зобов'язань у частині передачі виконавцю відповідних вихідних матеріалів (зокрема, CD-дисків);  

- Рекламним агентством виконано договірні зобов'язання в частині розміщення реклами Товариства на телевізійних каналах "Студія 1+1" і "ТЕТ"  у березні-квітні 2006 року;  

- Товариством не подано доказів пред'явлення ним позивачеві будь-яких претензій стосовно неналежного надання позивачем рекламних послуг;

- 31.03.2006 та 24.04.2006 позивачем направлялися відповідачеві поштою на паперовому носії акти прийому-передачі, які містять відомості щодо повного переліку виконаних робіт: на суму 156 650 грн. у березні 2006 року та на суму 156 650 грн. у квітні 2006 року, а всього на 313 300 грн., що підтверджується копією журналу вихідної кореспонденції Рекламного агентства (т. 1, а.с. 152);

- 06.03.2007 позивачем повторно направлялися відповідачеві акти прийому-передачі виконаних робіт за березень та квітень 2006 року;

- за станом на 27.04.2006 Товариством сплачено Рекламному агентству 80 000 грн., а залишок боргу за Договором відповідача перед позивачем становить 233 300 грн.;  

- термін виконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих послуг відповідно до пункту 6.2 Договору настав 07.05.2006;

- позивач вимагає стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 1 178,10 грн. та 4 262 грн. інфляційних збитків. Ці визначені Рекламним агентством у позовній заяві суми до стягнення є меншими, ніж фактичні за період часу з 07.05.2006 і до дня прийняття місцевим судом рішення зі справи.

Причиною виникнення даного спору є питання про наявність підстав для примусового стягнення з Товариства заборгованості за Договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Попередні судові інстанції у прийнятті рішень зі справи виходили з того, що укладений сторонами Договір є договором про надання послуг (глава 63 ЦК України).

Дійсно, у спірних правовідносинах наявні ознаки надання послуг. Проте в частині виготовлення флаєрів та їх подальшого розповсюдження, а також стосовно нанесення логотипу на СД-диски відносини між сторонами є відносинами підряду, оскільки вони характеризуються наявністю матеріальних носіїв (флаєрів та СД-дисків), а також у них відсутня така обов'язкова ознака правовідносин з надання послуг, як споживання цієї послуги в процесі її надання (вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, частина перша статті 901 ЦК України).

Водночас, встановивши факт невиконання Рекламним агентством робіт (зобов'язань за Договором) з вкладення флаєрів до упаковок СD-дисків та з нанесення логотипу "Бондарев" на СD-диски, місцевий та апеляційний суди прийняли рішення про повне задоволення позовних вимог щодо стягнення з Товариства саме заборгованості за Договором у сумі 233 300 грн. (різниця між загальною вартістю усіх робіт за Договором та добровільно сплаченою відповідачем сумою).

При цьому наявність належних правових підстав для стягнення 3 % річних та збитків від інфляції, як і перевірка правильності визначення їх розміру, безпосередньо пов'язані з необхідністю встановлення факту належного виконання робіт (надання послуг) за Договором та суми фактичної заборгованості за надані послуги і виконані роботи.  

Отже, попередні судові інстанції неправильно визначили матеріальне право, яке підлягало застосуванню до спірних правовідносин, та, не застосувавши норми цивільного законодавства, що регулюють зобов'язання за договором підряду, не з'ясували в зв'язку з цим й фактичні обставини, пов'язані з існуванням між сторонами саме підрядних відносин.

Таким чином, місцевий та апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень зі справи.

Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну  правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1117, 1119 –11112 ГПК України, Вищий господарський суд України  

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Тетерів” задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Київської області від 23.10.2007 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.01.2008 зі справи № 240/11-06/14/8 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Суддя               В.Селіваненко

Суддя                І.Бенедисюк

Суддя                                                                                                Б.Львов